Таємниці проголошення Незалежності України: чому це сталось у серпні та як все відбувалось

Україна 24 серпня стала незалежною / © Associated Press

Проголошення Незалежності України24 серпня 1991 відбулось завдяки збігу драматичних подій та буквально висіло на волосині через комуністів, які тоді все ще мали велику силу. Чому в серпні 1991 на Київ за наказом з Москви рушили війська? Як ініціаторам проголошення Незалежності вдалось приспати увагу комуністів? Та які ще інтригуючі таємниці не такої вже і давньої української історії зберігають державні архіви у матеріалі кореспондентки ТСН Марії Васильєвої.

У спеціальному сейфі архівісти зберігають непоказну теку, в якій лежить кілька пожовтілих аркушів. Серед них — документ без печатки і герба, надрукований на звичайній друкарській машинці. Але в ньому втілились прагнення багатьох поколінь українців мати власну державу. Це — Акт проголошення Незалежності України.

«Він застрахований, зберігається в спеціальній вогнетривкій шафі. Це подарунок наших німецьких партнерів від початку повномасштабного вторгнення. Ця шафа гарантує, що якщо навіть, не дай Бог, це буде епіцентром пожежі, то документ мінімум дві години в епіцентрі пожежі в такій вогнетривкій шафі зберігається», — йдеться у сюжеті ТСН.

Акт проголошення Незалежності України — це дуже лаконічний документ, який умістився на одній сторінці. І починається він словами, які для багатьох нас сучасних можуть здатись доволі несподіваними: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року. Тобто після так званого путчу ГКЧП у Москві, в Києві зрозуміли, що час уже припинити дискусії і нарешті зробити цей крок — проголосити незалежність України.

19 серпня 1991 по всіх каналах телебачення транслювали балет Чайковського. Комуністи в Москві зробили останню спробу повернути собі владу. Президента СРСР Горбачова оголосили недієздатним через хворобу, ізолювавши його на державній дачі в Криму. В центрі Москви з’явилась бронетехніка.

Протистояли цьому заколоту, який увійшов в історію під назвою «путч», беззбройні люди, які не хотіли повернення тоталітарного режиму.

В українців не було ані власної армії, щоби захищатись, ані навіть самого права на оборону. Адже формально тут усе ще була радянська республіка. Намагались переговорами зупинити війська. На щастя, московські заколотники не здобули широкої підтримки. За три дні путч провалився. Але в Україні урок засвоїли. Зрозуміли: це — історичний шанс, і впускати його не можна. Треба було скористатись тим, що у Верховній Раді УРСР після провалу путчістів від переляку принишкли комуністи, які в інших обставинах гарантовано заблокували би проголошення Незалежності, згадував автор історичного тексту — нині покійний Левко Лук’яненко.

«Я кажу: який документ ми з вами будемо писати? Я пропоную написати найкоротший документ. У цьому документі має бути проголошення України незалежною державою і більше нічого! Взагалі нічого! Бо якщо ми почнемо щось обгрунтовувати, тоді Верховна Рада може почати обговорювати. А обговорення може затягнутись на завтра, на після завтра. У комуністів страх пройде і вони нам завалять. Завалять!», — казав він.

Документ скріпили лише підписом голови — Леоніда Кравчука. Адже ані печатки, ані герба у новонародженої держави в той день ще не було. Радянський прапор над куполом Верховної Ради спустили, а натомість підняли український — жовто-блакитний.

Нині оригінал Акту проголошення Незалежності України іноді виставляють у Верховній Раді під час деяких урочистих засідань парламенту.

«Однині самі будемо творити наше життя». Ця, мабуть, найбільш відома і цитована фраза з 1-ого Універсалу, ось вона написана великими літерами, погодьтеся, дуже перегукується з подіями 1991 року, коли було проголошено Незалежність України. Але є ще одне: слова із Універсалу, тільки послухайте: «А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоби привернути під свою владу вільну Українську республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська красногвардійців-більшовиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, заготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво і безчинство». Насправді звучить неймовірно по-сучасному, ніби про сьогоднішній день писалось.

Ми знову в центральному державному архіві, де нам показують докази того, як українці намагались здобути волю та захиститись від росіян століття тому. Це — чотири Універсали Української Центральної Ради. В цих текстах добре видно, як карколомно змінювались події у ті тривожні часи. Якщо в першому Універсалі йдеться про автономію України в складі демократичної Російської республіки, то четвертий — це вже проголошення незалежної держави, яка мусить опиратись загарбникам — більшовикам.

Історики нині вважають: з огляду на це було би правильно назвати Акт 1991 року Актом відновлення Незалежності України. І саме так його спочатку і назвав у своїх чернетках автор тексту — Левко Лук’яненко. Однак сам же і виправив на більш нейтральне — проголошення Незалежності. Казав, що побоювався, аби комуністи не заблокували ухвалення через «петлюрівщину». А ще в усіх цих документах — і столітніх і відносно недавніх — добре видно один і той самий сценарій: спочатку — це завжди спроби українців домовитись з росіянами про мирне співіснування, а потім — війна з ними за власне виживання.