The Last of Us в реальному житті: “павуки-зомбі” поширюються світом

У різних країнах світу люди стикаються з тривожним явищем: павуки, уражені паразитичним грибком Gibellula attenboroughii, гинуть, залишаючи по собі вкриті білою кіркою тіла, повідомляє The Wall Street Journal. Це нагадує сцени з популярної гри та серіалу The Last of Us (“Останні з нас”), де грибок перетворює живих істот на зомбі.

Випадки масового зараження фіксують у США, Великій Британії, Росії та Шотландії. У січні жителька Саутгемптона Анна Беддамс виявила сотні заражених павуків у своєму сараї, чиї тіла були майже прозорі, а на лапах кульки. 

“Я не боюся павуків, але ці мене налякали”, – розповіла вона. 

Інший британець, 54-річний чоловік, після подібного досвіду “не міг спати тижнями”. Він навіть перестав відчиняти вікна, аби істоти не потрапили до помешкання.

Фунгіцид Gibellula attenboroughii вперше зафіксували у 2021 році під час зйомок серіалу BBC “Зимова варта” на стелі покинутого порохового складу в Північній Ірландії. Новий вид отримав назву на честь британського натураліста Девіда Аттенборо. Відтоді випадки зараження зафіксовані в різних регіонах планети.

Міколог Жуан Араужо з Музею природної історії Данії пояснює, що грибок проникає в тіло павука, уражаючи його органи зсередини. За оцінками дослідників, павуки можуть залишатися живими протягом трьох тижнів після зараження.

Крім того, грибок впливає на поведінку хазяїна: павуки стають гіперактивними та залишають своє середовище проживання. Так, замість печер вони мігрують у відкриті місця, наприклад, на дерева та листя, де грибок має більше шансів поширити спори.

На початку цього року ландшафтний дизайнер Гарет Дженкінс виявив у лондонському саду групу заражених павуків, що, на перший погляд, здалися кулькою вати, але їх видала велика кількість лап. “Їхні лапки були скручені в жахливій позі ворони, ніби вони збиралися стрибнути мені на обличчя”, – розповів він. 

Власниця будинку була настільки налякана, що відмовилася виходити надвір, поки вони не зникли. Дженкінс уточнив, що фахівці запевнили його у відсутності загрози для людини: “Це не схоже на “Останні з нас”… поки що”.

У Росії 22-річний програміст Саймон Бутенко натрапив на павуків-зомбі у винному погребі батьків. Спершу він сплутав їх із запліснявілими ягодами. 

“Особливо моторошно було те, що ці павуки висіли на рівні голови”, – зазначив він.

Натомість натураліст-аматор і фотограф Бен Мітчелл, який цікавиться дивними явищами природи, у липні 2024 року знайшов свого першого зараженого павука в Шотландії. За його словами, істота нагадувала “шматок цукрової вати” на нижньому боці листка. Павук був оточений мембраною з ниток, а назовні стирчали лише кінчики лап. Мітчелл забрав цей листок додому, щоб сфотографувати знахідку.

Вчені наголошують: для людей грибок Gibellula attenboroughii не становить небезпеки. “Зараження людей вимагало б багатьох мільйонів років генетичних модифікацій”, – пояснив Араужо.

Подібні приклади відомі й серед комах. Офіокордицепс змушує мурах здійснювати так звану “смертельну хватку” й кусати листя, а грибок Massospora cicadina у цикад поступово руйнує черевце, залишаючи лише голову та грудну клітку. Такі комахи отримали прізвисько “літаючі сільнички смерті”, адже під час польоту вони розповсюджують спори й заражають інших. 

“Це нагадує сюжети телесеріалів, де віруси зомбі змушують заражених кусати людей”, – зазначив Вільям Бекерсон, дослідник з Утрехтського університету в Нідерландах.

Попри наукові пояснення, для деяких очевидців явище залишається травматичним. Анна Беддамс із Саутгемптона досі не заходить у сарай, де знайшла першу колонію грибка. 

“Мені сказали, що їх вичистили, але завжди можуть залишатися один чи два, що ховаються”, – зізналася вона.

Нещодавно повідомлялося, що вчені з Пенсильванського університету розробили нову хімічну речовину, яка може лікувати лейкемію. Ця сполука була виділена з грибка Aspergillus flavus, відомого як “прокляття фараонів” через його здатність викликати небезпечні захворювання. Хоча цей грибок є токсичним і може бути смертельним, його молекули виявилися надзвичайно ефективними у боротьбі з раковими клітинами в лабораторних умовах.