Энергетическая дуэль с Орбаном: насколько сильны аргументы Украины и Венгрии

"Ми завжди підтримували дружбу між Україною та Угорщиною.

А тепер існування "Дружби" залежить від позиції Угорщини", – заявив 24 серпня Володимир Зеленський.

Тим самим президент України вперше відкрито визнав залежність ударів по "Дружбі" від блокування угорським прем'єром Віктором Орбаном відкриття першого кластера переговорів про вступ між Україною і ЄС.

Досі українські посадовці не підтверджували офіційно зв'язок між зупинками "Дружби" та блокадою Будапешта.

Проте це ніколи не приховували у Будапешті.

22 серпня, після того як українські Сили оборони вкотре атакували інфраструктуру нафтопроводу "Дружба" на території РФ, втретє за місяць зупинивши постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини, глава угорського МЗС Петер Сійярто назвав це "ударом по енергетичній безпеці", пригрозивши припинити експорт електроенергії до України.

А Віктор Орбан навіть вирішив написати листа президенту США Дональду Трампу, поскаржившись на дії ЗСУ.

Проте наскільки ефективним може виявитися такий тиск на Угорщину? І наскільки небезпечними для України можуть бути дії у відповідь угорської влади?.

Дати відповідь на ці запитання "Євро.

Правда" попросила генеральну менеджерку у сфері безпеки та стійкості Di.

Xi Group Олену Лапенко.

* * * * *.

Радянські ідеологи досить креативно підійшли до найменування систем магістральних газо- і нафтопроводів, якими пов’язали сибірські родовища з країнами Східної та Центральної Європи.

Першу систему назвали "Братерством", другу – "Дружбою".

Вже у XXI столітті система нафтопроводів "Дружба" дедалі більше нагадує не символ партнерства, а кайдани, якими Кремль утримує своїх "особливих друзів" у Європі.

Як сталося, що у 2025 році, після понад 3,5 років повномасштабної війни, влада Угорщини продовжує грати у "російську "Дружбу"? Замість того щоб нарощувати інвестиції у диверсифікацію маршрутів, Будапешт уперто залишається заручником своєї залежності, будуючи на її основі політичний капітал.

Навіть тимчасові перерви у постачанні через "Дружбу" показують вразливість від російських енергоресурсів, що дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску і примусу остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності.

Водночас це підкреслює необхідність для України продовжувати стратегічні кроки, аби послабити економіку агресора.

Коли зупиниться "Дружба".

Залежність Угорщини та Словаччини від трубопровідних поставок через "Дружбу" дає змогу одночасно демонструвати Кремлю відданість і стабільний попит на його нафту, а також створювати зручний прецедент для впливу на політику ЄС.

Ключовий ризик нинішнього тиску України – будь-який збій у транзиті можна подати як "українську атаку на угорських споживачів" і використати для внутрішньої мобілізації – особливо напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року.

Згадаймо недавню кампанію Орбана з "референдумом", де угорців агітували проти вступу України до ЄС, що влада країни використала для блокування переговорів.

Саме тому в короткостроковій перспективі атака на "Дружбу" може створити ризики і для України.

Інша справа – якщо український тиск на російський нафтопровід матиме регулярне продовження.

Російська нафта, що надходить цим маршрутом, є основною сировиною для нафтопереробних заводів MOL в Угорщині та Словаччині – за минулорічними даними, російська суміш Urals становить близько 60-70% сировини для угорської нафтопереробки та до 90% для словацької.

Нервова реакція Будапешта на зупинку постачання навіть на добу створює враження, що повторювані удари можуть швидко виснажити резерви та спричинити дефіцит нафтопродуктів.

Але попередня атака, за даними самих росіян, зачепила більше трансформаторну підстанцію, що дозволило ворогу швидко відновити роботу нафтопроводу.

У разі більш тривалої зупинки, якщо MOL не прискорить диверсифікацію постачань, ситуація виглядатиме зовсім інакше.

Так, Угорщина і Словаччина мають деякі запаси нафти і нафтопродуктів, як усі країни ЄС (еквівалент 90 днів імпорту або 61 дня споживання), що може пом’якшити ситуацію в перші місяці.

Надалі можлива енергетична криза, але не критична і на короткий строк.

За даними MOL, компанія вже перейшла на переробку 30-40% нафти інших сортів, є домовленості з альтернативними постачальниками, як-от Азербайджаном чи Казахстаном.

Зрештою, виняток в ембарго ЄС на російську нафту дозволяє обом країнам імпортувати цей ресурс морем.

Альтернативний маршрут через Адріатичний трубопровід (від термінала в Хорватії) має достатню потужність (до 14 млн тонн на рік), щоб компенсувати весь обсяг постачань з "Дружби" для Угорщини та Словаччини разом узятих.

Позиція Угорщини спирається на те, що зараз цей напрям використовується лише на 20% через високі тарифи, відсутність довгострокових угод та необхідність модернізації НПЗ для переробки неросійських сортів нафти.

Тобто перепони для повноцінного використання маршруту не виглядають непереборними.

Тим більше, це не єдиний варіант для Угорщини: є опції постачання через Чехію та Австрію (Трансальпійський нафтопровід), через "Одеса – Броди" (MOL розглядає доступ до українського порту "Південний").

А на додачу – MOL має проєкт будівництва нафтопроводу з Сербії.

За оцінками MOL, на повноцінне переорієнтування країна буде готова не раніше 2026 року, але інвестиції вже йдуть: підписано угоди з MVM для торгівлі нафтою, додано казахську сировину, інвестовано в модернізацію НПЗ для обробки легших сортів (близько €500 млн озвучено як потреба).

Важливо також, що попри риторику з Будапешта всередині ЄС, попередня зупинка "Дружби" 18 серпня залишилася майже непоміченою: Брюссель одразу заспокоїв, що постачання загалом залишаються стабільними.

Іншими словами, "проблема" обмежилася заявами.

І це навіть попри те, що внаслідок ударів постраждав також і транзит казахської нафти до НПЗ у Німеччині північною гілкою "Дружби" (близько 1,5 млн тонн у 2025 році).

Чи означає це, що залежність Угорщини від нафти, що поступає по "Дружбі", є перебільшеною? Не зовсім!.

Переривання поставок через "Дружбу", навіть тимчасові, окрім очевидних збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів.

Це дає Євросоюзу додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності.

А цього в Орбана воліли б уникнути.

Погрози зупинити експорт електрики – чи реальні вони?.

У відповідь на дії ЗСУ Угорщина вже не вперше натякає на потенційне припинення експорту електроенергії.

Імпорт з угорського напрямку є важливим фактором балансування енергосистеми, особливо після масованих атак росіян на об’єкти генерації.

Влітку ця залежність може здаватися менш критичною, проте взимку, у пікові години споживання, таке блокування справді створили б серйозні ризики.

Але механізми ЄС роблять це малоймовірним.

На ринку електроенергії діє право ЄС, відтак лише угорський оператор системи передачі MAVIR може оголосити про кризову ситуацію й обмежувати перетоки.

Сама електроенергія, яка надходить в Україну, купується не лише на угорському ринку, а й через інші канали.

Політично Орбан міг би оголосити про "надзвичайну ситуацію", але тоді втручання в роботу оператора системи передачі викличе реакцію Єврокомісії, що загрожує погіршенню відносин по лінії Будапешт – Брюссель.

Принаймні, з’являться додаткові аргументи для завершення процедури, ініційованої ще в 2018 році проти Угорщини за статтею 7 Договору про Європейський Союз, яка передбачає можливість призупинення певних повноважень, аж до позбавлення права голосу.

За гіпотетичного сценарію припинення імпорту електроенергії через Угорщину могла би постраждати загальна стійкість енергосистеми України.

Наприклад, у лютому з цього напрямку надійшло 35% всього імпорту електроенергії, а в березні – вже близько 50%.

Також Україна має стабільний імпорт електрики зі Словаччини, яка теж пов'язана "Дружбою" з Москвою.

Якщо оцінювати потужність, то взимку імпорт з Угорщини в окремі години перевищував 500-600 МВт.

Для порівняння, у пікові години попит сягав близько 16 тисяч МВт, тобто імпорт з цього напрямку міг покривати близько 4% попиту.

Здавалося б, небагато, але у критичний момент – відчутно.

Водночас дані щодо погодинного балансу потужності зараз не публікуються, тож точніші оцінки зробити складно.

Безумовно, Україна вже має технічні можливості збільшувати імпорт з інших напрямів – Польщі, Словаччини та Румунії.

До того ж нарощується парк власної генерації, у тому числі з відновлюваних джерел.

Енергозбереження й модернізація мереж теж здатні дати швидкий ефект.

Тож навіть якщо Будапешт таки реалізує свої погрози, це стане серйозним викликом, але не катастрофою.

Таким чином, історія із "Дружбою" вкотре доводить, що надмірна енергетична залежність перетворюється на важіль впливу.

Україна це вже давно зрозуміла, як і більшість держав-членів ЄС.

Своєю чергою зупинки трубопровідних поставок російської нафти є шансом для Брюсселя сильніше натиснути на Будапешт і Братиславу для прискорення диверсифікації та остаточної відмови від російського ресурсу.

Автор: Олена Лапенко,.

генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості Di.

Xi Group.