Важкі бої на Сумщині: ЗСУ контратакують, ворог зазнає втрат

Огляд, сьогодні буде «коротко з різних напрямків».

1. Північно-Слобожанський (він же Сумський) напрямок

Очевидно, командування противника провело ротацію низки частин та підрозділів у районі свого вклинення у прикордонні Сумської області України. Точніше, перегрупування. У зв'язку з тим, що підрозділи 72-ї мотострілецької дивізії (мсд) 44-го армійського корпусу (АК), зокрема, її 30-го мотострілецького полку (мсп) та зведені штурмові роти зі складу батальйонів 155-ї окремої бригади морської піхоти (обрмп) зазнали значних втрат під час боїв у західній частині вклинення, їх замінили 20-й мсп та 810-та обрмп відповідно.

Крім того, судячи з усього, вся 76-та десантно-штурмова дивізія (дшд), або більша її частина, яка намагалася просунутися в східній частині вклинення, зокрема, штурмувала Юнаківку, була замінена частинами 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд). Саму 76-ту десантно-штурмову дивізію, ймовірно, перекинули пару тижнів тому в Південну операційну зону (швидше за все, на Гуляйпільський напрямок).

Тим часом по всьому периметру ворожого вклинення йдуть вперті піхотні бої у тактичній зоні. ЗСУ, на низці ділянок, контратакують і подекуди успішно. Зокрема, на північ від Андріївки, очевидно, ЗСУ просунулися у бік Золотарівського заповідника. Це ще більше ускладнило положення підрозділів противника, які займають Олексіївку (між позиціями передових контратакуючих груп ЗСУ та дорогою з Олексіївки до Володимирівки, по якій ворог, час від часу, намагається проводити матеріально-технічне забезпечення, своїх підрозділів в Олексіївці, зменшилось до 1,8 км).

Крім того, незважаючи на всі зусилля штурмових підрозділів 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр) противника захопити населений пункт Варачине атаками через річку Снагість від Яблунівки, і таким чином зняти загрозу Олексіївці з протилежного, західного флангу, поки що не вдалося. У зв'язку з цим, противнику вдалося лише відтіснити від Новомиколаївки передові штурмові групи ЗСУ, які прорвалися туди раніше.

Чергові атаки підрозділів 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), з метою повного захоплення Юнаківки, знову, як і раніше з 76-ю дшд, закінчилися марно – ЗСУ утримують південну частину селища і вперто обороняються в його центральній частині. Більш того, підрозділи противника, які зайняли позиції в північній частині лісу, що на північ від хутора Садки, в цілому, судячи з усього, перейшли до оборони і станом на зараз просто не в змозі просунутися далі на південь.

2. Лиманський напрямок

Ситуація тут для ЗСУ продовжує погіршуватися. У районі Серебрянського лісництва поступово просуваються передові частини й підрозділи 25-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, одночасно намагаючись прорватися вздовж дороги Кремінна-Лиман, за активного сприяння підрозділів 144-ї мсд зі складу 20-ї ЗВА, що діють північніше, з плацдарму на річці Чорний Жеребець.

Про поточну ситуацію:

• Очевидно, що частина штурмових груп зі складу 37-го та 31-го мотострілецьких полків 67-ї мсд 25-ї ЗВА змогла «проникнути» в Зарічне (до його центральної частини) і закріпитися там, незважаючи на те, що їх там кілька разів «зачищали». Торське, ймовірно, також вже повністю окуповане
• Підрозділи 164-ї та 169-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) противника продовжують наступати у самому Серебрянському лісництві у бік злиття Чорного Жеребця та Сіверського Дінця (у напрямку села Дронівка), що значно ускладнює положення наших підрозділів, які продовжують оборонятися східніше, вздовж берега Сіверського Дінця, навіть на схід від Серебрянки. Судячи з усього, найближчим часом противник зможе повністю зайняти лісництво аж до річки Чорний Жеребець.
• На самому плацдармі противника підрозділи його 144-ї мсд зі складу 20-ї ЗВА та придані їй підрозділи 2-ї мотострілецької дивізії 1-ї танкової армії (ТА) продовжують спроби прориву одночасно у північно-західному напрямку (між Середнім та Глущенковим, в районі села Карпівка) та у південно-західному напрямку (у напрямку Шандриголове та Ставки). На даний момент їм вдалося лише почати бої за Колодязь і просунутися на південь від Карпівки до річки Нітріус на 1.5 км.

Своєю чергою, ЗСУ, судячи з усього, кількома успішними контратаками ліквідували тактичне вклинення противника у напрямку Катеринівка – Глущенкове, продовжують успішно обороняти Карпівку та Рідкодуб. Є інформація, що в смузі дії 3-ї мсд тієї ж 20-ї ЗВА противника ЗСУ або відбили село Греківка, або витіснили з нього її підрозділи, перевівши село у «сіру зону» (втім, ця інформація все одно потребує уточнення).

3. Торецький (він же Костянтинівський) напрямок

Тут ситуація практично не змінилася і залишається досить складною для Збройних Сил України. Противник здійснив лише кілька спроб подальшого «проникнення», діючи невеликими штурмовими групами, і намагається закріпитися в цих місцях. Зокрема:

• У північній частині Щербинівки продовжують ховатися кілька десятків російських «штурмовиків» (очевидно, зі складу штурмових підрозділів 102-го або 103-го мсп 150-ї мсд 8-ї ЗВА). ЗСУ вже близько тижня не можуть їх «зачистити».
• У свою чергу, пара «невеликих» штурмових груп противника (ймовірно, зі складу підрозділів його 4-ї омсбр), обійшовши село Біла гора з півдня, заскочили в Олександро-Шультине і десь з 21-го – 22-го серпня намагаються утриматися там на ділянці площею 0,28 кв. км.

Решта спроб атакувати/штурмувати силами передових підрозділів 20-ї мсд (у напрямку Яблунівка – Бересток та Новооленівка – Степанівка), а також 150-ї мотострілецької дивізії (в районі Катеринівки та Щербинівки) поки що не принесли противнику особливих дивідендів.

4. Добропільський напрямок

Командування 51-ї ЗВА противника, очевидно, як я і передбачав, повернулося до початкового плану обхвату Покровсько-Мирноградської агломерації з півночі та північного сходу, у зв'язку з практичною неможливістю розвинути до оперативного рівня свій попередній успіх на Добропільському напрямку.

ЗСУ, діючи одночасно «з вершини» вклинення противника та у районі його «горловини», зуміли якщо не ліквідувати його повністю, то суттєво зменшити його у розмірах. Зокрема:

• Контратакуючи з півночі на південь, вони послідовно вибили штурмові групи противника, які прорвалися, з позицій в районі дороги Добропілля-Краматорськ, потім з села Золотий Колодязь та позицій на південь від села Веселе, потім, очевидно, зачистили більшу частину села Кучерів Яр.
• Своєю чергою, контратакуючи в основі вклинення, у напрямку Іванівка – Никанорівка, ЗСУ вдалося відбити останню і хутір Нове Шахове, а також відкинути у східному напрямку кілька штурмових груп противника, які прорвалися на південь від Білецького до дороги Покровськ – Добропілля.

Більш того, кілька акцентованих контратак ЗСУ в напрямку Володимирівка – Маяк, ще більше ускладнили для противника ситуацію в цілому, адже це загрожувало оточенням всіх підрозділів противника, що діяли на північ від рубежу Никанорівка – Маяк. Тому командування 51-ї ЗВА противника, яке на той час вже сформувало зведену тактичну групу для прориву до «оточених» на Добропільському напрямку штурмовиків, відреагувало на це досить швидко, перегрупувавши додаткові сили та засоби зі складу своєї 1-ї омсбр з південного флангу своєї смуги саме на цю ділянку.

З їхньою допомогою йому вдалося зупинити просування підрозділів ЗСУ, що контратакували в районі Никанорівки, у східному та південно-східному напрямку та розширити «горловину» свого вклинення на північ від неї та Маяка (просунувшись у бік Шахового).

Таким чином, противник, очевидно, вводячи в бій додаткові підрозділи 1-ї омсбр, зумів уникнути оточення тієї частини сил своїх 114-ї та 132-ї омсбр, які проривалися на північ до своїх штурмових груп, але не зміг уникнути ліквідації самого вклинення цих груп. Йому просто не вистачило часу, ЗСУ «вичавили» це вклинення з флангів, протягом тижня.

Тому цілком логічним стало повернення командування 51-ї ЗВА противника до плану наступу саме у західному напрямку (з метою блокування обох шляхів, що ведуть з Покровська до Добропілля, як через Родинське, так і через Гришине).

На даний момент передові підрозділи цієї армії, зі складу 1-ї та 110-ї омсбр, а також підрозділи 39-ї омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК), прорвавшись з боку села Затишок (колишнє Суворове) у район селища Сухецьке, вперто атакують звідти в напрямку Родинського, а також у бік автомобільної і залізничної доріг, що проходять через нього на північ.

Крім того, тими ж силами противник, не дивлячись на значні втрати, вперто атакує Родинське та розташований південніше від нього Червоний Лиман безпосередньо зі сходу, з боку Разіне та північних околиць Новоекономічного.

На даний момент противнику не вдалося захопити ані Родинське, ані Красний Лиман, хоча в обидва населені пункти забігають його окремі «малі та надмалі» штурмові групи. Однак закріпитися там вони поки що не можуть.

Більш того, судячи з усього, були вибиті і штурмові групи 51-ї ЗВА, які забігли до посадок, що протягнулися вздовж «залізниці», на північ від Родинського. Принаймні, так показує Deep State на своїй карті, хоча в мене є і протилежна інформація, стосовно того, що певна частина російських штурмовиків й досі утримує там декілька позицій.

5. Покровський напрямок

Очевидно, що командування угруповання військ (УВ) «Центр» противника на даний момент готується до «рішучого штурму» Покровська та Мирнограда. У рамках цієї підготовки загальновійськові армії з її складу вирішують кілька поточних завдань:

• 51-ша ЗВА намагається прорватися на правому фланзі та в центрі своєї смуги в район на північ від агломерації (умовно, намагається взяти під контроль район Шевченко – Білецьке – Родинське – Гришине). І треба розуміти, що саме тут зосереджені основні зусилля командування УВ «Центр». Водночас підрозділи лівого флангу частин та з'єднання 51-ї ЗВА намагаються прорватися до околиць Мирнограда з боку Гродівки та через Новоекономічне.
• 2-га ЗВА накопичує підкріплення та матеріально-технічні ресурси для майбутнього штурму, попутно проводячи низку наступальних дій у тактичній зоні, і таким чином покращуючи «стартові» умови для майбутнього штурму.
• 41-ша ЗВА, виділивши частину своїх сил і засобів для спільних дій з 2-ю і 51-ю ЗВА, мабуть, на своєму правому фланзі також вирішує ряд тактичних завдань в рамках загального плану «Покровської наступальної операції».

На практиці це виглядає так:

• Передові підрозділи 5-ї та 9-ї омсбр 51-ї ЗВА намагаються атакувати у напрямку Малинівка – Новоекономічне, а також з боку Новоторецького вздовж річки Казенний Торець, у напрямку Миролюбівки. Наразі, незважаючи на їхні доповіді «з поля бою» своїм старшим командирам про захоплення цих населених пунктів, противник так й не контролює повністю ані Новоекономічне, ані Миролюбівку.

У північній та центральній частинах Новоекономічного досі тривають вперті піхотні бої, а щодо Миролюбівки, то противник встиг лише закріпитися на дамбі на Казенному Торці на південь від села. Прорватися і закріпитися в ньому самому йому поки що не вдалося, хоча окремі штурмові групи противника час від часу «забігають» до нього.

• Підрозділи тієї ж 5-ї омсбр 51-ї ЗВА за підтримки підрозділів 137-ї омсбр (зі складу 41-ї ЗВА) намагалися прорватися з Гродівки в напрямку села Промінь (на схід від Мирнограда). Тут противник також використовував підрозділи свого «спецназу» (72-й окремий батальйон спеціального призначення\ об СпП) як передові штурмові групи. Після початкового успіху (їм вдалося просунутися по дорозі на Мирноград на відстань близько 1 км) їх подальші спроби прорватися не увінчалися успіхом.
• 1437-й мсп «мобілізаційного резерву», а також кілька передових штурмових груп зі складу інших частин та з'єднань 2-ї ЗВА продовжують спроби «проникнути» якомога глибше в місто Покровськ з південно-західного напрямку, через село Звірове.

На даний момент їм вдалося інфільтруватися у Звірове і проникнути у місто у районі Першої Травні, Троянди і вулиці Київської. Загальна площа зони інфільтрації становить близько вісім квадратних кілометрів (в основному за рахунок села Звірове).

Поки що ворог не може повноцінно накопичити сили та засоби для подальшого просування, адже змушений постійно вести вперті бої за утримання цього району із гарнізоном міста. В основному діє малими піхотними та диверсійно-розвідувальними групами.

15-та омсбр зі складу 2-ї ЗВА продовжує запеклі бої за село Удачне, намагаючись прорватися на північ між ним та Молодецьким. Поки що не дуже успішно для себе. Противник не може навіть повністю зайняти Удачне.