Загроза, яку не можна ігнорувати. Інфекціоніст пояснює як реагувати, коли вас вкусив кліщ

Кліщ – літня небезпека, про яку з року в рік попереджують медики і ЗМІ. Однак якщо запитати пересічну людину, у чому, власне, полягає проблема, та як їй запобігти, відповіді можуть здивувати. Хтось досі може говорити, що комарі теж кусаються, не варто звертати увагу на укуси комах, бо ніяких кліщів не боялися у «радянському дитинстві», гралися у траві, лежали у саду під деревами, і горя не знали.

Насправді ж людині, яка виявила у себе на тілі кліща, слід розуміти, їй тепер загрожує хвороба Лайма, або бореліоз, що його переносять кліщі. За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я, більшість випадків хвороби Лайма фіксують із травня до листопада. Цікаво, що лише третина хворих може пригадати епізод укусу кліща.

Інфекціоніст Надія Дребот: «Є чимало випадків, коли без лікаря не розібратися»

Що ж робити, якщо вкусив кліщ? Чи треба везти комаху на аналіз, як це радять в лабораторіях, і які ще небезпеки приховує укус кліща? На ці та інші запитання «Главкома» відповідає інфекціоніст Надія Дребот.

Дитина повернулась з прогулянки, і батьки помічають у неї на нозі кліща. Що робити? І чи треба кудись нести кліща для з’ясування, чи є він переносником бореліозу?

Кліщ не підлягає обстеженню. Дослідження популяції кліщів – це парафія ентомологів.

Далі – подальші дії залежать від наявності доступу до медичної допомоги. Якщо найближча лікарня під будинком, можна звернутися туди по допомогу. Якщо ні – потрібно витягти самостійно і прийняти дві пігулки доксицикліну впродовж 72 годин після вилучення – це профілактична доза. Зауважу: доксициклін можна приймати дорослим і дітям з восьми років. До восьми років – просто подальше спостереження.

Разом із тим, важливо, щоб лікар первинної ланки – сімейний лікар, терапевт чи педіатр – був одразу ж проінформований про укус кліща. Я прихильник того, що при будь-яких сумнівних наслідках укусу кліща педіатр чи терапевт має входити у контакт з інфекціоністом. Такий патронат гарантує розуміння усіх можливих ризиків та правильне призначення подальших аналізів та за необхідності лікування. А от самому пацієнту ухвалювати якісь рішення і придумувати власні схеми лікування чи обстеження не раджу. Бо люди панікують, часто викидають колосальні кошти на непотрібні аналізи.

Якось я написала пару постів про алгоритм дій у разу укусу кліща. Під цим постом на мене накинулися дивні коментатори: мовляв, вона не розуміє, вона така-сяка, вона неправильно доксициклін призначає. Але ж я не можу змінювати схему, рекомендована міжнародними протоколами! У більшості випадків цей препарат прекрасно профілактує, але у якомусь відсотку випадків не спрацьовує.

Ще одна жіночка написала, що треба приймати доксициклін впродовж місяця! Це вона сама собі таке придумала, та ще й з іншими вирішила поділитися. Що ми отримаємо у результаті такого «лікування»? Антибіотикорезистентність, повне збиття клінічної картини, паралельно – шкода внутрішнім органам. І згодом людина страждає не від бореліозу, а від наслідків самолікування.

Якщо за тиждень після прийому препарату жодних тривожних ознак немає, дорослим до лікаря звертатися не потрібно?

У нас чомусь так заведено, що люди – особливо у селах – дуже безвідповідально ставляться до власного здоров’я.  Я рекомендую у будь-якому разі звернутися до лікаря. Бо  саме лікар має оцінити ситуацію. Лише у близько 30% випадків з’являється еритрема, а у решті випадків клінічна картина може бути геть іншою. У якихось випадках потрібно зробити кардіограму – і порівняти її з попередньою. Інколи треба оцінити стан суглобів, нервової системи – власне, оцінити стан всіх систем і органів, які  можуть бути вражені.

Трапляється, що людина приходить до лікаря з дуже пізно виявленою формою бореліозу – тоді, звісно, призначаються інші антибіотики. До слова, існує також хронічний бореліоз – і тоді стратегію лікування має також визначати лікар, а не інтернет-порадники.

Є чимало випадків, коли без лікаря не розібратися. Скажімо, так званий «постлаймовий синдром» – це стан, коли тривалий час після закінчення курсу антибіотикотерапії фіксуються симптоми, характерні для хвороби Лайма.

Ви розповідаєте про бореліоз, а у соцмережах також лякають кліщовим енцефалітом. Окрім хвороби Лайма, які ще є небезпеки від укусу кліща?

По-перше, у місці укусу може виникнути певний запальний локальний процес. У рідкісних випадках може виникнути кліщовий параліч. Окрім бактерії, що викликає бореліоз, можуть трапитися й інші збудники, і хвороби, які вони спричиняють, також потребуватимуть антибіотикотерапії. Саме тому я і закликаю звертатися до лікаря.

По-друге, кліщовий енцефаліт викликається вірусом, який теж передається через укуси кліщів. Але Україна – не ендемічна зона для цього захворювання. Кліщовий енцефаліт розповсюджений у країні, назву якої і вимовляти не хочеться. Також ендемічні зони є в країнах Балтії, в Чехії є, є в Німеччині. У цих європейських країнах людей вакцинують проти кліщового енцефаліту.

В Україна є вакцина від кліщового енцифаліту – щоправда, вона не безплатна. Якщо ви прямуєте до країн, які є ендемічною зоною для цього захворювання, я рекомендую зробити щеплення. Це, зокрема, вакцини «ТікоВак» та «ТікоВак Джуніор», які виробляються компанією Pfizer.

У червні у різних містах України у парках проводили обробку проти кліщів. За вашим досвідом, це ефективно?

Для того, щоб профілактувати поширення кліщів, треба косити траву. У нас  селах купа порожніх будинків. Тому трави навколо не скошуються, бо ніхто не живе. Кажуть, зараз збільшилась популяція кліщів. Так, бо раніше трава скошувалася, поля скошувалися і засівалися, випасалася худоба, ще й була конкуренція за те, щоб десь ту худобину випасти, бо в людей було повно корів. Зараз ситуація різко помінялась.

Після виїзду з окупації я певний час проживала у Литві. І там раз на два тижні гвинтокрил облітає територію країни і фіксує ділянки, де не скошено траву. Якщо трава не скошена – господар отримує штраф. Тобто там дуже ретельно стежить за тим, за тим, щоб не було високої трави. У нас, на жаль, такої культури немає.

Що робити, аби вберегтися від бореліозу?

Вакцину проти бореліозу наразі не використовують. Тому людина має правильно одягатися, якщо планує іти у місця, де потенційно можуть бути кліщі. Правильно – це світлий одяг, закриті ноги, руки, тулуб та шия, неодмінно – головний убір. Адже кліщі часто «ховаються» у волосяній частині голови, де їх вкрай важко виявити.

Я ще раз хочу наголосити: дорослі люди мають самі собі давати раду. У європейських країнах для таких ситуацій передбачена пам'ятка для пацієнта, там розписані всі дії у випадку укусу кліща. У Німеччині всі дисципліновано вакцинуються, у Литві дотримуються усіх написаних у пам’ятці правил. У Європі акцент робиться на профілактику: там прихильне ставлення до вакцинації воно відрізняється від наших українських реалій. Я сподіваюся, що ми коли до цього прийдемо. У Європі немає практики постійного доступу до лікаря – це тільки у нас пацієнт може собі дозволити подзвонити лікарю серед ночі. У деяких країнах це, між іншим, штрафом карається.

Людина може не знати, що її вкусив кліщ

Цікаво, що ви можете і не знати про укус кліща, адже комаха може напитися крові і відвалитися самостійно. Жовнерчук Ольга Валентинівна, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України в коментарі «Главкому» пояснює, як це відбувається.

«Іксодові кліщі мають кілька стадій розвитку. Перша – яйце, з якого далі вилуплюється малесенька шестинога личинка. Ця личинка вже має знайти першого кормового господаря для того, щоб перетворитись на наступну стадію – німфу. Тобто личинка вилазить на траву, шукає, скажімо, мишку, пташку, ящірку чи іншу тварину. Як знаходить, то напивається крові і відчіпляється від господаря, відпадає. Потім линяє і перетворюється на німфу. Німфа, на відміну від личинки, має чотири пар ніг, вона більш схожа на дорослого кліща, хоч і менша за нього за розмірами. Знову ж таки, німфа шукає господаря, напивається крові, відпадає, линяє в дорослу особину», – розказує вона.

За словами біолога, самиці відрізняються від самців за кольором: самці абсолютно чорні і трохи менші за розмірами. Самички мають червоний «фартушок» – це м’яка, не покрита щитком частина шкіри, яка сильно розтягується під час живлення, і за рахунок чого відбувається значне збільшення розмірів кліща.

«Доросла самиця також має напитися крові, а потім вона «відпадає» від тіла господаря, в якого смоктала кров: падає на землю і в ґрунті відкладає яйця. До слова, іксодові кліщі є рекордсменами серед інших груп кліщів за кількістю відкладених яєць, у однієї самички ця цифра може сягати до 2000 яєць», – каже науковиця.

Чому кліщів стає більше?

Попри те, що у соцмережах періодично трапляється твердження, що, мовляв, кліщів цьогоріч стало більше, особливо – у містах, це лише суб’єктивна думка авторів подібного контенту. В Україні жодних вимірювань кількості не проводилося. Втім, умови для теоретичного збільшення популяції цих комах справді є.

Ольга Жовнерчук зазначає, що у іксодових кліщів, як і у багатьох тварин, є залежність від температурних факторів: вони полюбляють прохолодне вологе літо і теплу зиму. «Наші зими стали помірно морозними і переважно безсніжними. На Закарпатті чи у південних областях України цілком можливо, що у грудні ще й травичка буде зелененька. Взимку кліщі також реєструються, щоправда, в цей період більше випадків їх виявлення на собаках, ніж на людях. Усе таки в холодну пору року люди мають на собі достатньо одягу і проводять менше часу в тих місцях, де є ризик натрапити на кліщів», – пояснює науковиця.

Жовнерчук зауважує, що кліщі п’ють кров для того, щоб розмножуватися і розвиватися, тобто переходити із однієї стадії розвитку в іншу. Якщо самичка не нап'ється крові, вона не відкладе яйця.

«Перший пік активності іксодових кліщів в нашому регіоні припадає, як правило, на травень – початок червня місяця. Це час, коли визирає тепле сонечко, коли всім хочеться на природу: в парк, посмажити м'ясо, пограти в м'яча, – ну, тобто провести якийсь активний час на природі. Саме в цей час кліщі теж активні», – каже експертка.

Небезпечні рослини. Чи боятися високої трави?

Час від часу місцеві адміністрації публікують у себе на сайтах заклики про необхідність скошування трави. «Оскільки кліщі не мають можливості стрибати на свою жертву, так як їх тіла до цього не пристосовані, вони влаштовують своєрідні «засідки». Дорослі особи займають високу траву і чагарники висотою 1,5 м», – йдеться, скажімо, на сайті Оболонської райадміністрації.

У свою чергу журналіст, еколог Олег Листопад вважає, що косіння трави зовсім не гарантує знищення кліщів.

«Щоб підчепити кліща, не обов'язково йти у ліс, їх повно у містах, на газонах, в зелених зонах. Але скошування трави, яке так відстоюють у зеленбудах, жодним чином не допомагає боротися з кліщами, косіння – це лише спосіб відмити гроші. Так само можна підхопити кліща у лузі. І тут теж важливо знати, що спалювання сухої трави теж не допомагає «від кліщів». Навпаки, гинуть корисні комахи, а кліщі тільки процвітають», – зазначив Листопад у коментарі «Главкому».

Втім, річ не лише у висоті трави: деякі рослини кліщі особливо полюбляють, тому їх варто обходити десятою дорогою та тричі поміркувати, перш ніж висаджувати їх у себе на ділянці.

Своєю чергою Ольга Жовнерчук також висловлює сумнів, що скошування трави вирішить усі проблеми із розповсюдженням кліщів. «Більшу частину свого життя іксодові кліщі проводять не на траві, а у ґрунті, під листям, у норах гризунів. На траву кліщ залазить лише для того, щоб обрати об’єкт, до якого він присмокчеться. Високо кліщі не залазять – максимум на метр від поверхні землі. Личинки взагалі не піднімаються вище ніж на 5 см. Тобто скосити траву до 5 см? Можливо і можна. Однак це точно не знищить усіх кліщів».

Крім того, за її словами, якщо йдеться про ділянку, яка перебуває під прямим сонцем, де сухо і спекотно та немає тіні, то швидше за усе кліщів там не буде, оскільки вони полюбляють затінені місця.

Рослини-улюбленці кліщів

• Барбарис. Кліщі почуваються на його гілочках максимально комфортно. Він гарний, з ягідок барбарису вмільці готують чудові смаколики, однак концентрація кліщів на цьому кущі  значно більша за концентрацію на інших рослинах: у заростях листочків утримується волога, а комахи полюбляють вологе середовище.
• Низькорослі сосни. Річ у тім, що кліщі люблять не лише вологу, а й тінь. Оскільки ці істоти, як правило, не залазять високо на дерева, тож хвойні з пониклим густим віттям – те, що їм треба!
• Дуб з його густими гілками гарантує вологість та тінь. До того ж, кліщі люблять ховатися на жолудях. Ба більше: в опалому сирому минулорічному дубовому листі ці істоти теж можуть ховатися.
• Папороть. Так, вони гарні, а ще – навколо їхніх листків створюється вологе середовище – ідеальне для кліщів. Відмовтеся від вологолюбних папоротей, щоб зменшити кількість кліщів
• Туя та інші живоплоти. Ці рослини цінуються за здатність забезпечувати приватність господарям – вони фактично стоять живою стіною та закривають двір від цікавих очей. Однак вони є магнітом для кліщів. Дослідження, опубліковане в журналі Infection Ecology & Epidemiology, пов’язує наявність живоплотів у подвір’ї з більшою ймовірністю зустрічі з кліщами. Густі гілки створюють мікроклімат, ідеальний для виживання кліщів: темно, волого.

Наталія Сокирчук, «Главком»