Фламінго на Одещині: від одного Робінзона до півторатисячної колонії

У 2023 році рожеві фламінго вперше в Україні вивели пташенят на території Національного парку «Тузлівські лимани», деяких вдалося закільцювати

Рожеві фламінго – рідкісні для України залітні птахи. Єдине місце, де вони загніздилися, – територія Національного природного парку «Тузлівські лимани», що розташований на Одещині, у приморській частині Бессарабії, між річками Дунай та Дністер. Це система з 13-ти мілководних солоних лиманів, відділених від моря довгими піщаними косами.

Першого птаха в парку помітили ще у 2010 році, поступово кількість фламінго збільшувалася, а у 2023 році рожеві красені попри «звуки війни» уперше в Україні змогли вивести тут 200 пташенят. Працівники парку провели цілу «операцію» з кільцювання малечі, а перше пташеня символічно назвали Перемога.

Чому вогняні птахи, а саме так перекладається з португальської фламінго, обрали цю місцевість для гніздування та як війна впливає на цих граційних багрокрильців – у репортажі «Укрінформу».

Дорога до птахів

Щоб побачити фламінго, ми виїхали з Одеси на світанку. Дорога зайняла близько двох годин, а далі ще годину їхали сільським бездоріжжям та польовим путівцем, де ями були настільки великі, що здавалося, автівка от-от перекинеться. На виїзді зі села, що межує з Нацпарком, бачимо солону пустелю – це пересохла частина лиману Хаджидер. Як пояснила співробітниця парку Олена, через спеку, відсутність опадів та людський фактор – самовільне захоплення водних ділянок вище за течією річки, яка живить лиман, – Хаджидер частково пересихає та вже «відступив» на відстань близько 500 метрів. Це негативно позначається на перелітних гусаках, які раніше зимували на цій території, – тепер їм бракує корму.

За обмілілим лиманом відкриваються випалені сонцем поля соняшника – чи не весь врожай цього року тут пропав. Далі – дикі грушеві сади та лісосмуга. Ростуть акації, клени та навіть дуби, але через спеку майже все листя вже пожовкло, і складається враження, ніби ми на машині часу «перестрибнули» зі спекотного серпня в середину осені. Окрім природних факторів, страждає ліс і від місцевих жителів, які ігнорують охоронний статус території та вирубують дерева на дрова.

Рожеве диво на власні очі

За посадкою ми проїхали ще трохи крутими схилами над лиманами, де подекуди виднілися браконьєрські ятері, – теж справа рук місцевих. Далі – спуск до лиману Алібей. Автівкою туди їхати не можна, тож залишаємо транспорт і йдемо пішки.

Одразу за пагорбом відкривається неймовірна картина – десь за пів сотні метрів від берега відпочиває величезна зграя рожевих фламінго. Довгоногі птахи граційно стоять на мілині, чистять пір’я та щось дзьобають у воді. Побачити їх у живій природі, а не за парканом у зоопарку – справжнє щастя. Відчуваємо себе героями фільму National Geographic.

Перші кадри робимо з пагорба, щоб не налякати птахів. Спускаємося тихо: йдемо піщаним берегом, далі – висохлою просоленою глиною, яка ще недавно була дном водойми. Але що ближче ми підходимо до води, то більше помітно, що птахи нервують. Ноги грузнуть у мулі, зупиняємося там, де води вже по кісточки. Фламінго повільно відходять углиб лиману. Та раптом неподалік щось гучно гупає – і вся зграя здіймається у повітря та відлітає на пів кілометра.

Від першого Робінзона до зграї

Як розповів нам співробітник Нацпарку, еколог Іван Русєв, першого фламінго на території Тузлівських лиманів він побачив ще у 2010 році.

«Я помітив його разом із лебедями взимку на Будацькому лимані. Це було ознакою того, що коли навіть один птах прилетів, то цей шлях закарбовується в його пам’яті. Птахи мають власні міграційні маршрути, але іноді трапляються збої, і окремі особини можуть летіти в інші напрямки. Так цей фламінго й опинився тут», – пояснив еколог.

Ще один птах прилетів у 2017 році. Тут він і залишився, проживши на лиманах шість років.

«Ми назвали його Робінзон. Він мандрував по лиманах, і це остаточно зміцнило нашу впевненість, що скоро тут з’являться зграї. Я весь час чекав на них – і ось вони прилетіли та загніздилися», – каже науковець.

Зграя з майже 70 птахів прилетіла до Тузлівських лиманів у 2021 році. Науковець пов’язує це з екологічним фактором – того року в Туреччині пересохло озеро Туз, де жила величезна колонія рожевих фламінго.

«У 2021 році вони прилетіли до нас із кількох причин. По-перше, через кліматичні зміни птахи шукають нові місця. По-друге, колонія фламінго з понад 10 тисяч птахів, яка мешкала на солоному озері Туз у Туреччині, була змушена шукати нову домівку через пересихання водойми. Озеро висохло, багато пташенят загинуло, і фламінго почали шукати інші місця», – пояснив Іван Русєв.

Перше потомство попри війну

Науковець сподівався, що у 2022 році фламінго вже виведуть пташенят на території Нацпарку. Але почалася війна, і для гніздування вони обрали невдале місце, де постійно лунали вибухи. Яєць птахи так і не відклали й уже в грудні відлетіли. Проте у 2023 році сталася визначна подія – рожеві фламінго вивели на світ 200 пташенят. Яйця вони починають відкладати у квітні, і цей процес може тривати до початку липня.

«У 2023 році до нас прилетіло 1500 фламінго. Спочатку птахи зупинилися на острові в лимані Алібей і почали будувати там гнізда, але неподалік проходили військові тренування, і це їх налякало. Тоді вони перемістилися за межі села Базар’янка й збудували там 270 гнізд, навіть попри близькість людей. Але яєць не відклали – ймовірно, відчували небезпеку. Потім вони зникли, кілька днів ми їх не бачили. Згодом ми знову виявили їх на острові, де військових уже не було. Там птахи й залишилися і вперше в Україні вивели 200 пташенят», – розповідає еколог.

Операція «Кільцювання» та перемога

Кільцювання пташенят стало справжнім святом. До акції долучився весь колектив Нацпарку, а також місцеві жителі.

«Це була подія! Приїхали всі працівники парку, місцеві мешканці з дітьми, багато друзів. У кільцюванні допомагав ведучий програми «Світ навиворіт» Дмитро Комаров. Це було справжнє свято. По завершенні ми зварили казан плову та відсвяткували за чашкою місцевого чаю», – жартує Іван Русєв.

Технологія ловлі пташенят, за словами науковця, була дуже специфічною. Місце з гніздами заздалегідь обнесли спеціальною сіткою – такий спосіб підказали колеги з Іспанії. Потім планувалося зігнати малечу, яка ще не літає, з усіх боків у «пастку» та провести процедуру. Але справі завадили браконьєри.

«За кілька днів до початку «операції» там з’явилися браконьєри й почали полювати на качок. Постріли налякали фламінго, і вони пішли на три кілометри далі, забравши зі собою малечу. Фламінго дуже добре плавають. Коли ми приїхали кільцювати, то побачили їх уже далеко. Що робити? Переносити загорожу було дуже важко й затратно, тож вирішили зганяти, як і планували. Ми пливли до них на байдарках. Це зайняло багато часу, одна байдарка навіть перекинулася. Заходили з усіх боків, щоб загнати пташенят у сітку. Спочатку вони «погодилися» і пливли в потрібний нам бік, але потім злякалися й змінили напрямок», – розповідає Русєв.

Зрештою, вдалося закільцювати лише 18 пташенят із 200. Кільця з українським маркуванням замовляли у Польщі. Кожна пташка отримала свій номер.

«Коли закінчили, були неймовірно щасливі. Ми вперше в житті тримали в руках малечу фламінго. Це надзвичайно важлива подія, адже фламінго вперше загніздилися в Україні – та ще й під час війни! Першу окільцьовану пташку назвали Перемога. Це ім’я відображає наш настрій. Де вона зараз – ми ще не знаємо, але сподіваємося, що вона повернеться до Нацпарку», – каже науковець.

Уже за кілька місяців окільцьованих птахів бачили в Болгарії, згодом – у Туреччині та Італії.

«Дуже важливо знати, де твої птахи, щоби мати комунікацію з тамтешніми людьми, які за ними спостерігають. Тепер ми маємо зв’язок із французами, іспанцями та італійцями. До речі, у 2023 році ми побачили птаха з Іспанії, якого там помітили 22 роки тому. А пташенят він вивів уже в нас», – каже Іван Русєв.

За даними кільцювання, багато птахів живуть понад 20–30 років. Окремі особини доживають до 50 років.

Невдалі спроби вивести пташенят

Науковці сподівалися, що, з урахуванням вдалого досвіду виведення пташенят у Нацпарку у 2023 році, фламінго будуть розмножуватися й у 2024-му.

«Ми думали, що буде ще більше гнізд, адже на території вже не було військових. Прилетіло близько 1700 птахів, і у квітні вони почали шукати місце для гніздування. Знайшли та побудували близько 100 гнізд, але тоді в лиманах була висока вода. Хвилі накривали їхні гнізда. Тож вони перелетіли до лиману Хаджидер, де побудували 400 гнізд і відклали яйця. Ми дуже сподівалися на пташенят, але в той час над нами літало багато дронів-спостерігачів – і наших, і ворожих. Цей шум лякав фламінго, вони злітали з гнізд. А поруч гніздилися мартини – хижі морські птахи. Вони розорили всі гнізда та з’їли яйця фламінго», – каже Іван Русєв.

Через дрони фламінго розлетілися – їх бачили і на Куяльнику, і на Дністровському, і на Тилігульському лиманах. Але згодом вони повернулися і жили на Тузлівських лиманах до кінця жовтня.

«Якщо є їжа – вони триматимуться. У них є смаколик – артемія саліна. Вона також буває на Куяльнику, коли він «червоніє». Є ще мотиль. Фламінго його дуже люблять. І в мотилі, і в артемії міститься бета-каротин. Саме він забарвлює пір’я фламінго в рожевий колір. Цим вони харчуються до зими, а якщо водойма не замерзає, то й довше. Вони лапами розгрібають мул, набирають у дзьоб, схожий на ківш, і проціджують усе зайв»е, – розповів Іван Русєв.

За словами науковця, у прісних водоймах такої їжі немає. А щодо солоного Куяльницького лиману – він «не до вподоби» рожевим птахам через велику кількість житлової забудови навколо. Крім того, Куяльник – невеликий за розміром, тоді як система Тузлівських лиманів складається з 13 водойм.

«Це такі простори, що вони можуть іноді взагалі не бачити людей, якщо їм не хочеться. На Куяльнику ж вони можуть лише іноді підживлюватися», – пояснює Русєв.

Цього року науковці також сподівалися, що фламінго виведуть пташенят.

«Протидіяти дронам та хижим мартинам, які розорюють гнізда, ми не можемо. Ми не маємо права відлякувати інших птахів – має зберігатися природний процес. Але ще є й людський чинник. Місцеві іноді відпочивають нецивілізовано – випивають, розважаються. Побачать цікавих птахів і можуть просто піти до колонії «подивитися», яйця потримати. Цього року ми придбали пересувний трейлер, щоб співробітники могли чергувати цілодобово та убезпечувати птахів від таких людей», – розповів Русєв.

У 2025 році фламінго з’явилися на обмілілому Хаджидері. Птахи трималися там два тижні, і саме там співробітники облаштували спостережний пункт. Потім вони відлетіли, але знову обрали невдале місце для гніздування – біля піщаної коси та материка, де пастухи зі собаками випасали худобу. Птахи відклали близько 30 яєць, але їх з’їли місцеві собаки.

«Ми навіть не встигли поставити там наш трейлер. Коли знайшли колонію, птахи вже залишали це місце. Потім вони перелетіли ближче до військових, почали будувати гнізда, але саме тоді стартували потужні навчання на морі. Острів, де були фламінго, від моря відокремлювала відстань у 4 км. Яєць рожеві птахи так і не відклали. Ми розуміємо, що військовим потрібно навчатися, але констатуємо, що війна – через дрони, вибухи та інші фактори – негативно впливає на фламінго», – уточнює Русєв.

Утім, науковець упевнений: рожеві птахи вже назавжди закріпилися на території Нацпарку, як і пелікани. І після Перемоги вони обов’язково виводитимуть малечу. А через зміну клімату, імовірно, житимуть в Україні цілий рік.

Ганна Бодрова, Одеса

фото: Ніна Ляшонок