«Це нормально. Почитайте книжки з політтехнології». Як працюють партії, що приховують свої гроші?

Майже 150 політичних партій в Україні не подали фінансові звіти до НАЗК за перший квартал 2025 року. Водночас деякі з них активно ведуть політичну діяльність. Наприклад, роздають листівки в церквах чи проводять публічні заходи.

Відповідальність за неподання звітів формально існує – штраф складає від 5 до 7 тис. грн. Однак для багатьох політичних сил це може бути невеликою платою, що дозволяє приховувати джерела більш суттєвих надходжень та витрати. 

Є й такі партії, що у своїх звітах не мають ані надходжень, ані витрат. Однак їхня діяльність не менш помітна – вони розміщують борди на Хрещатику й Подолі, рекламні дописи у Facebook чи пресконференції з партійцями. Керівники таких політсил кажуть, що не уповноважені контролювати відсутність витрат у звітах, а їхні реальні спонсори називають це «дрібницями, з яких хочуть зробити сенсацію».

Які ж партії стабільно не звітують до НАЗК або подають «нульові звіти», але ведуть активну діяльність – розібрався Рух «Чесно». 

Партії без звітів

Політичні партії зобовʼязані щоквартально подавати фінансові звіти до НАЗК. У звітах необхідно зазначити активи партії зі всіма фінансовими надходженнями та витратами з рахунків. Агентство повинне перевірити подані фінзвіти за короткий строк – не пізніше ніж за 60 днів з моменту їх надходження.

Однак є низка політичних сил, які ігнорують правила. Так НАЗК оприлюднює список партій, які не подали звіти вчасно, протягом 10 днів після завершення дедлайну подачі фінансової звітності. Лише за перший квартал 2025 року до цього списку увійшли 148 партій.

Наразі в Україні зареєстровано понад 370 політсил. Майже кожна друга партія не звітує щорічно.

Найбільша кількість партій, що не звітували, була в 2023 році. Тоді політсили зобовʼязали подавати фінансові звіти знову після довгої паузи через пандемію та повномасштабну війну. 

Деякі політичні сили можуть надати звіт після офіційного дедлайну. Так, приміром, за перший квартал 2025 року так зробили десять партій. Ще чотири прозвітували за наступний квартал, однак так і не подали звітів за попередній.

Загалом лише 24 партії фігурують у списку тих, хто не звітує вперше за перший квартал 2025 року. Для інших політичних сил це стабільна практика ще з часу їхнього обрання.

Діють, але не звітують

Чи працюють ті партії, що не звітують? Так одним із індикаторів того, чи витрачає політсила кошти, може бути як мінімум наявність сайту. Його обслуговування (домен і хостинг) у середньому може вартувати від кількох до десятків тисяч гривень на місяць. 

Зафіксовано наявність сайту в щонайменше восьми політичних сил, що не подали фінансові звіти за перший квартал 2025 року. 

У двох із них – Всеукраїнське обʼєднання «Свобода» й «Україна – це ми» – сайт оновлюються і зараз. Крім того, партії мають активні соцмережі. 

«Свобода» має представництво в 15 обласних радах по всій Україні. На її сайті переважно інтервʼю з партійцями про волонтерську та військову роботу. І це не дивно, оскільки діяльність партії зараз більше орієнтована на її військове обʼєднання «Легіон Свободи». 

Зазначимо, за даними «Чесно», серед усіх партій «Свобода» має найбільший відсоток депутатів, що наразі працюють у силах оборони (22,3%).

Так, у квітні 2025 року зі сторінки партії була запущена Facebook-реклама на публікації про ветеранську політику.

Минулоріч партія також видавала друковану продукцію. Напередодні великодніх свят у церкві на Івано-Франківщині «Свобода» залишила брендовані листівки від міського голови Руслана Марцінківа. 

На поштівках політсили розміщені банківські реквізити з підписом: «...фінансування націоналістів завжди ґрунтувалося на членських внесках рядових свободівців та прихильників». Однак без фінансових звітів перевірити це неможливо. 

Рух «Чесно» намагався отримати коментар від партії про причини неподання фінансових звітів. Однак номери, вказані на сайті, виявилися неактивними, а відповідь на запит на час публікації матеріалу так і не надійшла. 

Аналогічна ситуація – з одеською партією «Україна – це ми». Вона вже пʼять років поспіль не звітує до НАЗК. Однак сторінки у соцмережах з такою назвою партії зʼявилися лише в травні 2025 року. 

За даними аналітичної системи YouControl, у березні цього року партія змінила назву. До того політсила була відомою як «Блок Едуарда Гурвіца». Едуард Гурвіц двічі був міським головою Одеси (2005–2010, 1994–2002), а також був депутатом Верховної Ради України ІІ–ІV та VII-го скликань. 

Окрім назви партії змінився і її керівник: наразі ним є Олексій Лапін. Він також є головою громадської організації «Україна – це матір».

На сторінках у соцмережах бачимо, що партія проводить події в різних регіонах України.

За партійним номером слухавку підняла секретарка, яка протягом всієї розмови спілкувалася російською мовою. На питання, де можна знайти фінансові звіти, вона відповіла: «Девушка, вы меня сейчас в такой ступор поставили… Мы ничего не получаем, ничего не выплачиваем».

Після уточнення, за які кошти партія проводить свої заходи, вона надала контакт уже згаданого керівника Олексія Лапіна. Той своєю чергою пояснив, що звернеться до бухгалтера, адже сам не займається поданням звітів, і пообіцяв зателефонувати за годину. Втім, дзвінок так і не пролунав. Коли ж авторка зателефонувала повторно, з’ясувалося, що її номер, імовірно, заблокували.

Не отримують і не витрачають

Є також політсили, що подають так звані «нульові звіти». Під цим маються на увазі фінансові звіти партій, які за квартал не мали ані надходжень, ані витрат. Із 260 поданих фінансових звітів за перший квартал 2025 року нульовими є 162, тобто більша частина. 

Більшість із цих партій є все ж неактивними. Однак є щонайменше дві політсили, які, декларуючи «нульові» звіти, активно ведуть сторінки в соцмережах, організовують події чи навіть розміщують борди просто на Хрещатику. Ще вісім партій мають власні сайти.

Так партія «Сила нації» має вісім регіональних осередків. Із сайту політсили бачимо, що вона активно проводить конференції в Києві. Все це супроводжується фотографіями лідера політсили Андрія Пелюховського та партсимволікою. 

Вказані на сайті соцмережі ведуть на сторінки самого Пелюховського. На Facebook-сторінці він публікує фото та відео про активну діяльність партії. З останнього: конференція проти закону множинного громадянства. Крім того, керівник активно веде Telegram і TikTok. Цікаво, що відео та дописи там він публікує російською мовою. Основний контент – критика влади та «досягнення партії» Пелюховського. У TikTok такі ролики набирають часом десятки тисяч переглядів.

НАЗК не виявило недостовірності звіту під час перевірки 2024 року, про це йдеться у висновках, опублікованих на офіційному сайті.

Рух «Чесно» також намагався поспілкуватись із керівником політсили «Сила нації», однак ані на дзвінок, ані на запит відповіді так і не отримали.

Дещо інша ситуація вийшла з партією «Антикорупційний фронт». Ще в 2024 році їхні банери та численна рекламу майоріли в центрі Києва. Однак у звітах партії жодних витрат не було.

На вітрині однієї з будівель Хрещатика розміщено QR-коди, що ведуть на сайт «Антикорупційного фронту». Керівником партії є Володимир Жереб, однак його ім’я там не згадується. Натомість є вся інформація про Ігоря Шевченка, що має однойменну громадську організацію.

У липні 2023 року колишній міністр екології Ігор Шевченко в уряді Арсенія Яценюка перейменував свою громадську організацію «Спаський квартал» на «Антикорупційний фронт». Уже за три тижні таку саму назву отримала й колишня «Меріократична партія України». А ще за два дні з’явилася Facebook-сторінка «Антикорупційного фронту», була запущена реклама на понад $3,5 тис. та розклеєні банери з політичними вимогами Шевченка на Хрещатику й Подолі.

Шевченко очолював партію ще в 2011 році, однак нині його ім’я формально з нею не пов’язане. З вересня 2022 року головою політсили «Антикорупційний фронт» значиться Володимир Жереб. Водночас численні теги в застосунках, які допомагають ідентифікувати телефонні номери, свідчать, що Жереб – помічник Шевченка.

Рух «Чесно» звернувся до Володимира Жереба із запитанням, за чий кошт фінансувалося розміщення банерів. Натомість він поцікавився, чи вони ще залишаються на Подолі та Хрещатику, і зауважив, що не певен, чи на них взагалі зазначена політична партія. На питання, чи знайомий він із Ігорем Шевченком, Жереб відповів, що коментуватиме лише після отримання офіційного запиту на партію.

Однак це не все. Ігор Шевченко, крім вже згаданого «Антикорупційного фронту», має також і благодійну та громадську організацію «Успішна Україна», яку зареєстрував у 2016 та 2021 році відповідно. До 2018 року ГО мало іменну назву керівника «Успішна Україна: благодійний фонд Ігоря Шевченка».

Річ у тім, що «Успішна Україна» – це також і політична партія, якою зараз керує Павло Шевченко – ймовірно, брат Ігоря Шевченка. Він є екскерівником уже згаданої однойменної благодійної організації та засновником громадської. Серед інших учасників «Успішної України» значиться вищезгаданий Володимир Жереб. Лозунги й політичні вимоги партій «Антикорупційний фронт» та «Успішна Україна» однакові: «Смертна кара для корупціонерів», «Не вступати до ЄС» та «Ядерна зброя».

Попри те, що у звіті 2Успішної України» є згадка про фінансування Ігорем Шевченком домену і хостингу сайту для партії, серед витрат нема жодної інформації про борди на Хрещатику. Ба більше, із соцмереж самого Шевченка видно, що агітаційні борди присутні не тільки на вулицях Києва.

Цікаво, що всі згадані громадські організації, благодійні фонди та партії зареєстровані за однією адресою – вул. Констянтинівська, 2-А. Половина цього будинку, за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить Ігорю Шевченку. 

За цією ж адресою свою адвокатську діяльність веде і згаданий Павло Шевченко.

Тож можна припустити, що Ігор Шевченко та його команда вдало використовують власні організації для непрозорого використання коштів, обходячи партійні правила. 

Щоб зʼясувати деталі телефонуємо Павлу Шевченку. Чоловік відповідає, що «він не є уповноваженою особою відповідати на ці питання», і порадив звернутися до «людини, яку ми бачимо на бордах». 

За кілька хвилин Ігор Шевченко сам зателефонував журналістці. У коментарі він заявив, що партія стосунку до бордів не має і це його особиста політична діяльність: «А ви намагаєтесь оце знайти якусь дрібничку і зробити з цього сенсацію, так? Три копійки надрукувати там кілька цих банерів. Я з особистих своїх грошей на це заробив. В чому проблема? Подивіться мою декларацію, якщо захочете. Я можу собі дозволити надрукувати кілька цих бандерів і повісити свою фотографію зі своїми політичними ідеями. Правильно? Так, просто створюється партія, до них створюються аналогічні ГО, через які ведеться власне діяльність».

На питання про збіг у створенні Шевченком однойменних до партій громадських та благодійних організацій, відповідь була такою: «Це нормально. Почитайте класику книжки політтехнології».

І наостанок Шевченко вирішив дати кілька порад «молодій хорошій дівчинці»: «Ви тіпа ідеалісти, ви тіпа принципові і так далі. Так само як шабуніни-шмабуніни і так далі. Вони вважають, що вони зняли Резнікова і поставили Умерова, і це краще. А ніфіга не краще. Тому що знявши Резнікова, невідомо, хто буде інший. Це як приклад вам приводжу, да, от того, що от із принципу ми такі круті, ми можемо зняти Резнікова, да, умовно кажучи, чи там когось ще. А хто буде наступний? І чи це буде краще для країни в цілому, чи ні? Ви думаєте про це взагалі? Це просто вам, як молодій хорошій дівчинці, яка намагається там до чогось докопатися, я просто прошу вас, щоб ви думали масштабніше, системніше».

За кілька хвилин після цієї розмови Ігор Шевченко зателефонував знову і сказав, що надалі краще буде вносити гроші в партію, аби потім не мати таких розмов. Це можна буде перевірити у звіті за наступний квартал 2025 року. 

Загалом оплата партійних заходів через громадські організації є поширеною практикою в Україні. Це дозволяє уникати звітності, оскільки не має законодавчого регулювання 

Формально партія нічого не отримує і не витрачає, а НАЗК не може застосувати санкції, навіть якщо бачить активність.

Причини неподання звітів

У НАЗК назвали головні причини, з яких політичні партії не подають фінансові звіти: 

• недостатній рівень організаційної спроможності партій; 
• затримки у внутрішніх процедурах; 
• відсутність активної діяльності (у випадках нульових надходжень і витрат).

Тобто крім того, що політсили власне не бажають звітувати, протягом майже чотирьох років партії фактично були звільнені від такого обов’язку – спершу через пандемію Covid-19, а згодом через запровадження воєнного стану.

За цей період Верховна Рада також встигла ухвалити законопроєкт, яким у травні 2022 року заборонила діяльність низки проросійських партій. Таким чином сьогодні фактично неможливо встановити, за які кошти ці партії існували, починаючи з IV кварталу 2020 року. А через це неможливо повноцінно зрозуміти ймовірний фінансовий вплив на них  з боку Росії.

Важливо зазначити, що ​​заборонені партії також зобовʼязані подавати фінансові звіти. Однак на практиці вони ці правила ігнорують. Ба більше, нещодавно один з лідерів такої політсили Юрій Бойко виграв суд у Нацагентства із запобігання корупції щодо відсутності звітів «Опозиційної платформи – За життя» з 2021 по 2024 рік. Бойко аргументував це тим, що з жовтня 2022 року партія перебуває в стані припинення, а подання фінансових звітів до НАЗК не входить до його повноважень як голови ліквідаційної комісії.

За деякі порушення у фінансових звітах партій може настати кримінальна відповідальність за статтями про зловживання владою чи фіктивне використання коштів, конфіскація внесків або великі штрафи. Через це для деяких партій вигідніше не подавати звіт взагалі, сплатити невеликий штраф за порушення і уникнути значно серйозніших наслідків.

Санкції

За те, що політична партія не подала фінзвіт, вона несе адміністративну відповідальність – штраф від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У грошовому еквіваленті це становить від 5100 до 6800 грн.

Цікаво, що така ж санкція передбачена і за порушення партією строків подачі. Адже в обох випадках застосовується одна й та сама стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення. Політсила може подати уточнюючий звіт навіть після дедлайну, і тоді ситуацію вдається виправити. Але коли партії системно ігнорують звітування, суспільство взагалі втрачає доступ до інформації про їхні фінанси.

Тож деякі партії можуть свідомо ухвалювати рішення не подавати звіти взагалі, вважаючи за доцільніше сплатити фіксований штраф, аніж розкривати деталі своєї фінансової діяльності. Зокрема і через те, що законодавство не встановлює суттєвіших санкцій, коли неподання фінансових звітів стає систематичним.

Загалом, за даними НАЗК, лише в проміжок з 2024 по 2025 рік судом було розглянуто 410 протоколів про адміністративні правопорушення за неподання або несвоєчасне подання звітів політичних партій. 

Для парламентських партій санкції щодо незвітування є жорсткішими, оскільки вони отримують кошти з державного бюджету. А в разі, якщо звіти будуть відсутні, за рішенням НАЗК, фінансування з Держбюджету можуть зупинити. Однак таких випадків за українську партійну історію ще не траплялося. 

Звісно, НАЗК здійснює перевірку звітів у межах своїх повноважень. Проте на практиці часто складно вплинути на партію через те, що в законодавстві наявні прогалини. Україна вже не раз заявляла: щоб відповідати стандартам Європейського Союзу, необхідно провести партійну реформу, яка б забезпечила більшу фінансову підзвітність і прозорість політсил. 

Олександра Левчак, рух «Чесно»