Андрій Пелюховський: Думати про майбутнє України потрібно вже сьогодні

Сьогодні потрібно думати не лише про те, як вистояти у жорстокій війні. Головне питання сьогоднішнього дня: якою буде повоєнна Україна? Які тенденції очікують на наше суспільство? Над цим не так часто задумуються наші політики та можновладці. Але це сьогодні дійсно хвилює наших співгромадян. Партія «Сила нації» провела круглий стіл, на який запросила відомих та досвідчених політичних експертів: з якими обговорили питання майбутнього Української держави.

Відкриваючи роботу круглого столу, голова Всеукраїнської політичної партії «Сила нації» Андрій Пелюховський зазначив:

«Війна внесла істотні корективи у наше життя. Ми захоплюємося мужністю та стійкістю наших воїнів. Ми віримо у нашу перемогу. Ми щогодини переглядаємо зведення з фронтів. Але при цьому забуваємо про ще одну важливу проблему сьогодення – про економіку, про соціальну сферу, про хліб насущний. А тим часом прості українці стурбовані саме питанням виживання. І тим, що очікує на Україну після закінчення війни.

Україна залишилася без індустріальних гігантів, які забезпечують приплив валюти. Залишилася без ряду морських портів. Навіть якщо завтра ми повернем усі свої території – низку підприємств необхідно буде відбудовувати (що займе не один рік), а традиційні ринки збуту товарів на той час будуть зайняті конкурентами. Приклад: Україна так довго затверджувалася на світовому ринку залізної руди, але тепер місце України зайняте бразильцями. Сьогодні йдеться не лише про видобуток руди, а й про транспортування за кордон. Нагадаю, що метал та руда раніше давали майже чверть валютних доходів держави».

Він же зупинився на основних проблемах суспільства: «Повноцінно продовжують працювати сьогодні лише 14% підприємств. Рівень безробіття може перевищити 40% (до війни прогнозувалося, що безробіття в Україні у 2022 році збережеться на рівні 8,6%). Рівень інфляції може сягнути 30%. Україна втратила найбільшу Запорізьку атомну електростанцію і навіть у разі її повернення під контроль України 2/3 реакторів тимчасово простоюватимуть із технічних причин.

За прогнозами Світового банку, понад 70% українців опиняться за межею бідності. Але ще серйозніша проблема – демографічна. 7 мільйонів українців опинилися за кордоном. 80% із них, швидше за все, в Україну не повернуться. А це переважно жінки дітородного віку та діти. Щодня на фронтах гинуть 100 – 200 людей. Стільки ж «вимивається» щодня з виробничого сектору: мобілізуються молоді, здорові люди, які мають у нормальний час бути двигуном економіки. З якою картиною ми зіткнемося після перемоги?»

Голова Аналітичної група «Софія», колишній директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв розпочав свій виступ з констатації: «Звичайно, без діагнозу неможливо лікувати хворобу. А діагноз - це не про поганих і гарних, це про те, щовідбулося. Перша моя теза: в Україні за останні, ну, мабуть, років 5-7 відбувся певний політекономічний переворот. Змінена сама модель функціонування не економіки, а політекономічної моделі. Якщо тривалий час у основі економічного розвитку було формування концентрованого капиталу на основі промислово-фінансових груп та державної власності, то на сьогодні ми маємо зовсім інше функціонування системи, в якій виник так званий паразитарний капітал, який функціонує саме завдяки тому, що сидить на розподілі публічних фінансів, які складаються з грантів, кредитів і так далі. І нам відома природа цьго капіталу ще з часів олігархічної корупції. Проблема полягає в тому, що він став домінуючим, головним. І головне: прибуток від цьго капиталу, як правило не перерозподіляется в реальний сектор, а йде на споживання, на корупційну змазку і так далі. І він він зараз готується до наступного політичного циклу, тому що він на сьогодні є головним спонсором влади».

«У нас відбулася суттєва руйнація системного капиталу. А це призвело до того, що у нас фактично зникли джерела внутрішнього реінвестування. Тобто ми експлуатуємо залишки активів в аграрно-промисловому комплексі, будівництві і так далі. Ті, хто розподіляють ресурси, сидять на корупційній ренті. Ця модель не просто тупикова: вона може призвести вже не до демократичних революцій - це прямий шлях до соціальної революції і бунту, які дійсно погано прогнозовані. І фактично це вже буде антидержавницький рух», - продовжив відомий політолог.

Далі Андрій Єрмолаєв зупинився на порівнянні української та російської моделей розвитку суспільних процесів та економіки. Він показав: що у Росії та України абсолютно різне бачення майбутнього, зокрема у сфері економічних пріоритетів та концепцій.

«Як власне змінювати країну в післявоєнний період? По суті потрібно напрацювати і реалізувати, звичайно, в популярном якомусь вигляді, але фундаментальну програму повернення індустріального статусу України, тому що паразитарний вариант несе у собі нові конфлікти. І друге завдання, яке бачу, це фактично національно-демократичне відродження. Відновлення того, що ми вже пройшли в кінці 80-х90-х? От ми відносимося до покоління перебудови за великим рахунком. Десталінізація чи свобода ставали частиною нашої свідомості, а зараз ми маємо справу з поколінням, яке фактично спокійно відноситься до відмови від цього», - резюмував Єрмолаєв.

Президент Української асоціації професійних політичних консультантів Ганна Тенетко розповіла про реальні настрої у суспільстві і про ті електоральні міни уповільненої дії, які існують сьогодні: «Я поділяю те, про що ви говорили: і що дуже багато є проблем, і про те, якою буде ситуація в Україні, але ми говоримо багато про тих людей які сьогодні на фронті і нібито у них зламана психіка. А я б сказала, що навпаки, тому що ті люди, які там, вони психологічно і психічно сильніш ніж ті, що знаходяться тут. Ми це бачимо по наших цифрах: які отримуємо в ході соціологічних опитувань.Ми бачимо кліповість прийняття рішень, кліповість у відповідях. Наприклад: 80% навіть 86, допустимо, хочуть миру. Але коли задаєш запитання: "А як ти бачиш розвязку?", то 27% хочуть йти і відвойовувати Крим (це у них таке бачення миру). Я можу цифри більш точно вказати, але вони показують, яка каша в голові у людей. У нас цифр багато і ми можемо говорити про політичні рейтинги. Сьогодні Юлія Володимирівна вийшла в ефір. У Юлії Володимирівни одразу ж 11%. Юлія Володимировна зійшла з ефіру, рейтинг впав. Вийшов Буданов. У Буданова одразу рейтинг пішов на 9-10%. Раз - Буданов зник, а разом із ним – і рейтинг Буданова. Суспільство не має чітких уподобань. Є емоційні гойдалки. Людина сприймає політика по тому, що він вчора щось яскраве сказав, він сподобався, запам’ятався і сьогодні за нього готові голосувати. Але завтра про нього повністю забувають, бо з’являється новий, більш яскравий. У людей немає логічного сприйняття, логічної послідовності».

Ганна Тенетко зазначила: «Ми у ході соціологічних досліджень встановили, що рухає людськими емоціями при визначенні свого майбутнього. Це бажання спокійного, мирного життя, відновлення того статусу, коли ти міг собі дозволити поїхати відпочивати у дешеву Туреччину. Коли ти розумів, що твоєї пенсії вистачає на те, щоби купити продукти і оплатити комунальні послуги. І от виходить, що у нас найбільш активною на наступних виборах буде знову та частина суспільства, якій 45+, яка ностальгує за цими порядками. Молодь виїзжає, значна частина активного електорату також або виїхала, або полягла на війні. Створюється поле для соціального популізму, а також для ностальгії по минулому. Старше покоління знову обиратиме майбутнє для України».

Керівник аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов констатував: «Основне, що прозвучало: необхідність економічного перезавантаження. Наразі ніхто не може пояснити, з чого буде жити держава. Те, що держава банкрот, вже сьогодні зрозуміло. Завтра або післязавтра Британія чи Німеччина скажуть, що обсяги фінансової допомоги будуть зменшуватися. Якщо ми поглянемо, то до війни головним джерелом надходжень до бюджету був податок з підприємств, а зараз – податок з доходів фізичних осіб. Держава банкрот: вона не може ні утримувати себе, ні виконувати соціальні зобов’язання. Відповідно, гострий соціальний конфлікт дуже можливий. Плюс прозвучала днями така цифра: 18 млрд дефіциту зовнішнього торгового балансу. Тобто, ми купуємо більше, ніж продаємо з нашими 43 млрд золотовалютних резервів. Фінансисти прямо говорять про можливий валютний стрибок гривні до долара – називають різні цифри, аж до 80 гривень за долар. По кому це вдарить? Ну очевидно, по військових і по їх вдовах. По найуразливіших верствах суспільства. Тому потрібна реальна модель з відповіддю на питання: з чого буде жити держава? Як перезавантажити економіку? Звичайні програми «За все добре проти всього поганого» зараз сприйматися не будуть. У суспільстві відбулася колосальна девальвація цінностей. Спасибі «слугам народу», які були впевнені, що народ можна постійно обманювати. Вони і надалі себе заспокоюють соціологічними даними, які не можна вважати достовірними, коли ¾ респондентів відмовляються відповідати на запитання інтерв’юерів».

Андрій Золотарьов також поділився своїми думками з приводу виборчого законодавства: «Коли мене запитують, який із виборчих законів в України був найдемократичнішим, я відповідаю: закон, по якому обиралася Верховна Рада у 1994 році. Коли сільський вчитель із Мотижина Роман Безсмертний із 300 доларами у кишені міг перемогти на мажоритарному округу заступника Кучми».

Також Андрій Пелюховський розповів про програму економічного розвитку, яку готує партія «Сила нації», а також запросив усіх бажаючих до співпраці і анонсував ряд серйозних акцій, які партія ініціювала на найближчу перспективу.

І на завершення, Андрій Пелюховський підкреслив:

«Найголовніший виклик, що стоїть перед нами, — це збереження і єдність української нації. Без внутрішнього об’єднання ми не зможемо відродити ані економіку, ані соціальну сферу. Наше завдання сьогодні – не лише перемогти у війні, а й врятувати націю від виснаження та розпорошення. Ми повинні створити умови, аби українці повірили у власні сили і майбутнє своєї держави. Лише так ми зможемо відновити і зберегти Україну для наступних поколінь»