Китай використовує Росію, як таран проти західної цивілізації

Чергова поїздка Путіна до Сі Цзіньпіна, має не лише підтвердити міцність васальної дружби між російським диктатором та лідером Піднебесної, а й покликана показати президенту Сполучених Штатів Дональду Трампу і всім країнам Заходу, що цей тоталітарний тандем нікому не вдасться розбити. Коаліція, в якій головним є Китай, націлилась на зміну світового порядку. І задля цієї «великої цілі» китайський та російський диктатори готові на все. 

Тому будь-які плани Трампа відірвати Російську Федерацію від Китаю – від самого початку приречені на поразку. Путін швидше погодиться на знищення та зникнення Росії, ніж відмовиться від знищення Української держави. Адже зникнення України з мапи світу головний кремлівець вважає найголовнішою справою свого життя.

Чи збирається Путін нарешті визнати, що Москва стала лакеєм Китаю? Адже «Великий Сі» весь час вимагає від Кремля все нових поступок, і те що очільник Російської Федерації приїхав до Китайської Народної Республіки аж на 4 дні, може бути ознакою того, що Росія та Китай готові піти значно далі, аніж на максимальне зближення геополітичних позицій та координацію економічних дій.

В той час, як Росія наближається до економічного краху, Путін може піти на все, аж до формального утворення Китайсько-російської федеративної держави – де Китай повністю контролюватиме російські природні ресурси. А політичні та економічні дії Москви, у всіх випадках, контролюватимуться Пекіном. Бо як би таке рішення зараз не звучало фантастично, Китай не даремно таємно допомагає Російській Федерації у її війні з Україною. Сі Цзіньпін зацікавлений у критичному послабленні того сумнівного утворення, яке поки що називається Росією. А після цього Росія саме впаде йому до ніг.

Ці намагання накладаються й на спробу Китаю і Російської Федерації створити новий світовий порядок, альтернативний світовому порядку, який нині очолюють Сполучені Штати. Росія прагне знищити Україну та потенційно готова розпочати війну з іншими країнами на своєму західному кордоні, а Китай постійно погрожує Тайваню, Філіппінам та будь-якій іншій країні, яка не визнає його  гегемоністських претензій у Південнокитайському морі.

Політичний вояж Путіна до Китаю мав би наочно довести президенту Америки Дональду Трампу, що всі його загравання з російським диктатором виявилися марними. Сполученим Штатам, в жодному разі, не вдасться повторити те, чого колись добився президент Річард Ніксон, зблизити між собою США і Китай, використовуючи розкол між СССР та Китайською Народною Республікою.

Зараз ситуація діаметрально протилежна, Пекін використовує Росію, як таран проти західної цивілізації. І Сі Цзіньпіну навіть вигідно, щоб Трамп продовжував вірити в те, що йому вдасться перетягнути Путіна на свій бік. Ця трампівська ілюзія надалі може дорого коштувати колективному Заходу. Адже розколовши союзницькі відносини Америки з Європою, в підсумку Сполучені Штати прийдуть до того, що їм буде дуже важко протистояти коаліції Китаю, Росії та Глобального Півдня. А Дональд Трамп не хоче визнавати, що нині бувши лідером Глобальної Півночі, він не може вибудовувати з Путіним дружні відносини. 

 Хоча Трамп мав би бути засмучений різким зближенням Путіна та Сі Цзіньпіна. Адже в китайсько-російському новому світовому порядку немає місця Сполученим Штатам. А якщо він і далі буде робити спроби «умиротворити» кремлівського кривавого вбивцю, то це буде намагання діяти всупереч стратегічним інтересам США. Оскільки президент Америки не мусить працювати на знищення статусу США, як наддержави, та перетворення її на країну, яка добровільно відмовилася від свого провідного місця у світовій політиці.

Всі мрії Дональда Трампа очолити «клуб самотніх диктаторів» розбиваються об реальність життя. Не дивлячись на те, що він хотів бачити всіх «своїх хлопців» разом і порозумітися з ними, трампівські ідеї не мають під собою жодного підґрунтя. Американський істеблішмент не дасть йому перетворити Сполучені Штати на тоталітарну державу, його виборці поступово починають усвідомлювати, яку велику халепу вони добровільно обрали на свою голову, а майбутні вибори у Конгрес та Сенат перекриють йому подальший шлях до самогубних для його країни дій.

Прийшовши до влади в США під лозунгом – «зробимо знову Америку великою» (MAGA), Трамп за більше, як 7 місяців, частково відмив імідж Путіна. Це на сьогодні його головне досягнення. І підіграючи московському тирану він немов поставив собі основне завдання – зробити Путіна знову рукопотисним.

Путін хоче добитися багатополярного світу. Проте виникає питання, чи такий світ бажає бачити комуністичний Китай? І як тоталітарна Росія може претендувати на роль одного з таких умовних полюсів, коли її очільник добровільно перетворив її на васала Китаю? І якщо Російська Федерація знаходиться в геополітичному симбіозі з Китайською Народною Республікою, то тоді де закінчується один полюс і починається інший?

Китай має величезний  вплив уздовж південних кордонів Росії, в колишніх республіках Радянського Союзу та за Каспійським морем, завдяки ініціативі Сі Цзіньпіна «Один пояс, один шлях». Чи розглядає Комуністична партія Китаю Росію, як рівноправний полюс, оскільки Путін, своїм вторгненням в Україну, зробив Росію критично залежною від Китаю?

Цей багатополярний світ, якого так бажає Путін, означає фрагментацію нинішнього світового економічного порядку. Засекречення досягнень в розвитку технологій та унеможливлення передачі нових наукових винаходів в недружні держави. Проте, Росія – це технологічна пустеля, а Китай технологічно значно відстає від Заходу. Тоталітарні режими не можуть покладатися тільки на свої досягнення, як це наочно показало технічне відставання СССР у часи Холодної війни. Це ж саме буде і в багатополярному світі. Адже тоталітарні режими не здатні технологічно конкурувати з державами демократичного світу.

Китай є найбільшим бенефіціаром багатополярного глобального світового порядку, який Путін так прагне побудувати. Але на чиїй економічній допомозі та передачі технологій, на думку путіністів, піднявся Китай? Це точно не були економічні та технологічні ринки Радянського Союзу, Африки чи Південної Америки. Китай отримав усе це від Сполучених Штатів та їхніх союзників у Європі. А тепер в Пекіні вирішили «віддячити» колективному Заходу тим, щоб усунути його від провідної ролі у світовій цивілізації.

Путін і Сі Цзіньпін перетворили свої країни на коаліцію Китаю та Росії проти демократичного світу. Це велика проблема, яку аж ніяк не вирішити умовляннями кремлівського фюрера припинити війну в Україні. Особливо небезпечно це проглядається на фоні того, що Трамп своїми непродуманими діями, відштовхнув чимало союзників та прихильників Сполучених Штатів. Створивши цим сприятливу можливість для Китаю взяти на себе більшу роль у світовому лідерстві.

Президенту США Дональду Трампу потрібно нарешті перестати керувати країною, як реаліті-шоу. Америка велика країна, що має заслужений авторитет, який дуже легко розтринькати, продовжуючи вважати, що отримання Трампом Нобелівської премії миру куди важливіше, ніж історична доля України, чи майбутнє об’єднаної Європи.

Не можна дозволяти Китаю і Росії, використовуючи сучасні реалії в американській політиці, перетворити США на велику регіональну державу, лідери якої не усвідомлюють того, що знищення євроатлантичної єдності лише торує шлях для проникнення тоталітарних ідей по всій нашій планеті.

Міжнародна політика – це значно більше, ніж бажання Дональда Трампа, щоб його за життя прославляли, як найкращого президента Сполучених Штатів. Росія, як би вона там не називалася, СССР або Російська Федерація, завжди була ворогом Америки. Тому не варто шукати друзів серед своїх ворогів, бо їх там немає і ніколи не може бути.