Тиша по-українськи: чому «драконівські» штрафи за шум не спрацюють

Після публікації ZN.UA матеріалу про те, як надмірний шум мопедів, мотоциклів та інших транспортних засобів погіршує фізичний та психологічний стан людей під час війни, відповідь прилетіла з найменш очікуваного боку — від співробітників Національної поліції. Вони покладають великі надії на ухвалення драконівського, на мою думку, проєкту закону від 4 серпня 2023 року №9564, в якому запропоновано підвищити штрафи «за шум на дорогах» до 17–34 тис. грн. Солідарність із поліціянтами виявили й чимало читачів — 33% тих, хто взяв участь в опитуванні ZN.UA, назвали підвищення розміру штрафів найкращим способом боротьби з шумом на дорогах. Усе це спонукає прискіпливіше придивитися до зазначеного законопроєкту, який, до речі, чомусь завис у парламенті на цілих два роки.

Масло масляне та сила покарання

Двадцять два народні депутати на чолі з Давідом Арахамією запропонували доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 121-4 «Керування або експлуатація транспортних засобів із перевищенням допустимого рівня шуму». Насторожує вже сама назва статті — як іще можна експлуатувати транспортний засіб (ТЗ), якщо не керувати ним? Але то вже таке — питання логіки законодавця, а от щодо змісту статті, то зазначено дослівно таке:

«Керування водіями або експлуатація транспортних засобів із перевищенням встановленого законодавством допустимого рівня шуму, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Отже, крім приголомшливого зростання розміру штрафу від 5 чи 15 неоподатковуваних мінімумів до 1000, в наведених формулюваннях можна знайти ще з десяток відмінностей, але по суті запропонована нова стаття 121-4 нічим не відрізняється від уже наявної.

Отже, законодавча новація депутатів зводиться до збільшення розміру штрафів. Але резонно постає запитання: чи впливає посилення покарання на кількість правопорушень? У ширшому контексті — як узагалі впливає на рівень злочинності ступінь покарання? Питання старе, як світ, і відповідь на нього відома: дуже обмежено, оскільки злочинність залежить від цілої низки чинників: соціальних, економічних, моральних. І міра покарання тут не є вирішальною. Якщо дослідити статистику в окремому випадку порушень Правил дорожнього руху (ПДР) щодо перевищення швидкості, то вона є доволі промовистою. 2020 року камерами відеоспостереження (тобто цілком об’єктивно) в Україні було зафіксовано 1,2 млн випадків перевищення швидкості, 2021-го — 2,6 млн, 2022-го — 2,1 млн (за неповний рік, бо з початку війни камери не працювали), 2023-го — 2,6 млн, 2024 — 3,3 млн. Отже, хоча водії переважно знають місця розташування камер — висять знаки попередження (!) — це, втім, не змушує їх гальмувати, тож кількість порушень ПДР стабільно зростає. Тут, до того ж, не вказано даних щодо штрафів, виписаних у «ручному режимі», — приміром, 2024 року їх було понад 2 млн.

Перший висновок, який можна зробити: зростання штрафів «за шум» на дорогах мало вплине на рівень цього шуму, тим паче, що треба ще організувати контроль над ним, що само собою є досить непростим завданням.

Нові покарання за шумний ТЗ

Інші законодавчі пропозиції до КУпАП є суто технічними (хто розглядає справи та складає протокол — звісно, Національна поліція), але є дещо суттєве. Тепер Нацполіція отримує право тимчасово затримувати шумний ТЗ та доставляти його на штрафмайданчик. Правда, незрозумілою є його подальша доля та наступні дії водія: які технічні вдосконалення можна зробити з ТЗ, щоб він не шумів, якщо він стоїть заарештований? Чи не виходить так, що перебування на штрафмайданчиках націлене не на те, щоб огородити населення від надмірного шуму та привести до ладу ТЗ, а на те, щоб дати заробити хазяям майданчиків і власникам евакуаторів?

Вносяться каральні санкції також до Закону України «Про дорожній рух». На водіїв покладається обов’язок не допускати випадків керування транспортними засобами із перевищенням допустимого рівня шуму в межах територій населених пунктів. Хоча як примусити водіїв дослухатися цієї настанови — невідомо. Але найрішучіше нововведення — заборона експлуатації ТЗ у разі порушення ними допустимого рівня шуму в межах територій населених пунктів.

Такі нововведення цілком виправдані, оскільки шумний ТЗ порушує встановлені Державними санітарними нормами допустимі рівні шуму, затверджені наказом МОЗ від 22 лютого 2019 року №463 — 55 дБ вдень і 45 дБ уночі. Однак таке формулювання є юридично невизначеним. Чому? Тому що зазначені норми стосуються доволі неповного переліку різних випадків, але не містять допустимих рівнів шуму в досить критичних просторах — на вулицях і дорогах, на пляжах, у парках тощо. Можливо, такі обмеження є в локальних правилах благоустрою населених пунктів, які затверджуються місцевими радами, але це — далеко не факт, і не варто на це розраховувати. Автори законопроєкту спробували унормувати це питання через внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», але цей нормативно-правовий акт уже втратив чинність, тому нема куди вносити…

А судді хто?

Найголовніше питання, на яке немає відповіді ні в чинній статті 182 КУпАП, ні в запропонованій статті 121-4 законопроєкту: хто вимірюватиме рівень шуму? Чинний Закон «Про Національну поліцію» не дає права поліціянтам перевіряти технічний стан автомобіля, крім випадків, коли є явні ознаки порушення цього стану: не працюють габарити, розбите скло тощо. Ба більше, контроль рівня шуму, відповідно до Закону «Про систему громадського здоров’я», дослівно — «контроль за додержанням суб’єктами господарювання, а також громадянами правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях», покладено на відповідні органи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства. Таким органом є не Нацполіція, а в цьому випадку — Держпродспоживслужба.

Зрозуміло, що остання не в змозі організувати патрулювання на дорогах, та й не має права зупиняти ТЗ, тому першочерговим завданням законодавців мало б бути надання права Національній поліції зупиняти та перевіряти ТЗ на рівень шуму. Відповідні технічні прилади є — шумоміри. Однак вимірювання як таке є досить непростим. Потрібна методика таких перевірок: якою є відстань до ТЗ, кут вимірювання, число обертів двигуна — на холостому ходу воно одне, а на 3000 — зовсім інше. Також потрібно вирішити, як фіксувати показники: з понятими чи без, із фотофіксацією чи ні? Звісно, без таких фактичних даних у протоколі призначення штрафів є неможливим і, до речі, незаконним.

Насамкінець слід зазначити, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради попередило авторів законопроєкту, що в КУпАП уже є відповідна стаття про покарання за шум, тож побачимо, чи буде реакція після першого читання. Логічно було б узагалі не вводити нової статті 121-4 до КУпАП. Окрім того, експерти звернули увагу на неадекватно високий рівень штрафів, запропонований авторами: так, за виїзд на залізничний переїзд на червоне світло встановлено штраф у 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (із оплатним вилученням транспортного засобу або без нього, але ми в цьому випадку говоримо саме про рівень штрафів), за перевищення швидкості — у 100, а за залишення місця ДТП — у 200, а це — більш суспільно небезпечні правопорушення, ніж порушення правил дотримання тиші. 

Скарги та пропозиції

Отже, очевидно, що просте підвищення штрафів (до 17–34 тис. грн) за шумні мотоцикли й автівки ефекту не дасть. Без фактичних показників рівня шуму двигунів ТЗ накладання штрафів неможливе — будь-який суд визнає це незаконним. Для реальної, а не показної боротьби за тишу в селах і містах необхідно юридично грамотно прописати зміни до декількох законів України й додати відповідні нормативні акти щодо процедури вимірювання рівня шуму від ТЗ. Такі процедури, приміром, застосовуються на автомобільних перегонах, тому тут можна не вигадувати велосипед. Просто хочеться, щоби закони, народні депутати та державний апарат працювали не на спустошення кишень своїх громадян і наповнення в такий спосіб державного бюджету, а насамперед на їхню користь, задля охорони їхнього спокою та здоров’я.

Також очевидно, що народні депутати у масі своїй продукують досить багато юридичного шуму в процесі законотворчості, тому слід подумати про запровадження певних запобіжників від цього, фігурально кажучи — глушників. Як на мотоцикли й автомобілі.