Схоже, однією з головних тем у соцмережах на наступні дні буде гомофобія в Українському католицькому університеті (УКУ). Тема, звісно, не нова, але, схоже, так гучно до цього ще її не обговорювали.
Отже, драматургиня Наталка Ворожбит («Спіймати Кайдаша», «Погані дороги», «Зерносховище», «Червона рута») опублікувала допис про те, що її донька Параска не навчатиметься в УКУ. А все тому, що їй за 12 днів до поселення відмовили в колегіумі (гуртожитку). Хоча до цього обіцяли, що житлом забезпечать. Винаймати квартиру у Львові — не варіант. Вкажу одразу, що тато Параски — теж драматург Максим Курочкін — учасник бойових дій. Отже, тут ідеться не лише про пільги, але й про певну повагу.
Наталка Ворожбит і Параска Курочкіна
Але забудьте. Бо Ворожбит пише, що завдяки неформальним зв'язкам дізналася: причиною відмови є те, що Параска колись в інсті запостила емодзі з веселковим прапором ЛГБТ.
«Я написала емоційного листа на вказані на сайті мейли, і мені подзвонили. Чесно, я сподівалася, що ця розмова виправить ситуацію, бо подзвонили не з колегіуму, а саме з університету. Що вибачаться і запропонують рішення… Пані, яка відповідає за комунікацію, підтвердила, що прапорець став причиною відмови, вона своїми очима бачила його скрин з інстаграму (!).
Також пані повністю розділяє позицію колегіуму в цьому питанні і вважає, цитую, що “це все одно що повісити російський прапор на своїй аватарці” (!). Привела ще якесь незрозуміле порівняння про Ющенка і Януковича. Після цього озвучила пропозицію жити в квартирі для педагогів (не в гуртожитку, в якому вже на той момент не залишилось місць) за умови, що донька прибере це емодзі зі свого інстаграму і пообіцяє не пропагувати лгбт в УКУ.
Вщипніть мене, може, я й досі сплю?»
Ось подивіться на фото колегіуму. Це точно не забацаний гуртожиток із тарганами.
Наталка пише, що Параска відмовилася щось прибирати зі свого інстаграму і пішла навчатися у Могилянку:
«Я звісно сумнівалася, чи треба виносити це на загал в першу чергу через доньку, але вона сама вирішила написати про це в своєму інстаграмі. Для її покоління, для дітей моїх друзів і колег, підтримка лгбт спільноти є дуже природньою і входить до переліку європейських цінностей, за які воює Україна, з чим в них асоціюється Незалежність. Це також протест проти гомофобної росії.
Вони мислять ширше нажаханих "відбірників" з їх вузькими змістами. Тому ці діти не підчищатимуть соцмережі і не брехатимуть на співбесідах, як і моя Параска. І я пишаюся нею, ними, знаю які в них цінності. Вони справжні патріоти і наше майбутнє. А які цінності в УКУ? Чи підуть ці діти до вас навчатися після цієї інформації?».
Звісно, здійнявся великий скандал. За кілька годин допис Ворожбит вже зібрав ільше 5 тисяч реакцій, багато лідерів думок його пошерили зі словами підтримки та обуренням на адресу навчального закладу. Коротнеча, схоже, понесеться ще більше. Зокрема через відповідь УКУ, яка непрямо, але визнає усе написане Наталкою. Ваша Антоніна, до речі, одразу подзвонила в університет із проханням про коментар, мені пообіцяли передзвонити. Але щось поки не дзвонять. Проте, викотили заяву у соцмережах. Точніше, запостили відповідь ректора на запит Параскеви Курочкіної від 22 серпня:
Поки, судячи за реакцією на таку відповідь, на навчання кризовій комунікації в УКУ Антоніна вам йти не радить.
Тепер щодо цінностей університету. Вочевидь, аби потенційні студенти вирішили розділяють вони їх чи ні, потрібна конкретика. Що це за такі цінності? Для цього на сайті УКУ є список із цими правилами. Проте, ваша авторка, так і не змогла знайти там чогось чіткого. Ось пункти, які так чи інакше стосуються поглядів студентів:
− УКУ, як і будь-який інший вільний університет, не може оголошувати якусь суспільну ідеологію чи наукову теорію загальнообов’язковими. З цього, проте, не випливає, що УКУ є місцем релятивності. Як католицький університет, він твердо стоїть на засадах християнської віри і моралі. Зокрема, згідно з проголошеною місією, УКУ не є місцем для пропаганди атеїзму чи іншої несумісної з християнським віровченням ідеології;
− кожен в УКУ має право вільно обирати свою громадянську та наукову позицію. При цьому слід виявляти чутливість і солідарність зі спільнотою, до якої належиш, усвідомлювати і шанувати офіційну позицію Університету, його місію, правила реалізації його ідентичності, його репутацію та інтереси. У разі радикальної несумісності своєї позиції з місією УКУ та вимогами навчального процесу, людина має можливість обстоювати обрану позицію поза стінами УКУ, не належачи до нього.
З цих двох пунктів випливає, що в УКУ із самого початку був якийсь план і вони будуть його дотримуватися. Ой, сорі, це мем. Ми з вами зрозуміли, що в УКУ є цінності, яких студентам і викладачам варто дотримуватися. Але що це за цінності? Вочевидь, йдеться про певні неписані правила, які всім і так понятні. Ну, але як тоді це товариство ставиться до інших «гріхів», як-то позашлюбний секс? Якщо потенційний студент приктикує таке неподобство й не приховує цього, то чи не випхають його із цього навчального закладу? А за матюки? А за ворожіння? А коли, не доведи господь, хтось вчинить перелюб?
І я тут серйозно, бо усе це (а не лише гомосексуальні стосунки) є гріхом у християнському розумінні. Незрозуміло також, чому тоді серед колишніх і теперішніх викладачів УКУ є люди, які публічно підтримують квір-спільноту? Як наші колеги Ірина Славінська та Отар Довженко, чи депутатка
Інна Совсун. Як тут нам, простим смертним, не заплутатися у цінностях Українського католицького університету?
Є, безумовно, люди, які у цій колотнечі університет захищають. Мовляв, приватний заклад, мають право на свої порядки. Тим паче, слово «католицький» у назві має навести на певні висновки. Опоненти апелюють до 24 статті Конституції України, яка
«гарантує громадянам рівні конституційні права та свободи, а також рівність перед законом, забороняючи привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних переконань, статі, етнічного походження, мови, релігії тощо».
Особисто ваша Антоніна, як людина невіруюча, не може втямити, як загалом навчальний заклад може апелювати водночас і до науки, і у настільки консервативній формі до релігії?
Є ще одна думка, інсайдерська. Про те, що значну частину фінансування УКУ отримує від нашої діаспори у Північній Америці, яка є надзвичайно консервативною і не потерпить «содомії» за свої гроші. А також серед працівників є частина не просто тих, хто засуджує таких жахливих грішників, а є доволі радикальними гомофобами і з ними мусять рахуватися.
Нагадаю вам просто, що у Ватикані вже давно пом'якшили свою риторику щодо гомосексуальних людей. Папа Франциск
навіть дозволив благословляти одностаттеві пари у певних випадках. Нещодавно також геї отримали
офіційний дозвіл ставати священниками, якщо вони, як і гетеросексуальні колеги, дотримуватимуться целібату.
Але українське керівництво УГКЦ цих правил не збирається дотримуватися, апелюючи до того, що вони стосуються лише римо-католиків.
Хай там як, але УКУ у цій ситуації точно зазнав репутаційних втрат. Хоча, у нас поки ці втрати що є, а що немає. Але тепер усім має бути зрозуміло: хочете навчатися у цьому виші – йдіть чистити соцмережі та тримайте рота закритим. І жодного сексу до шлюбу! Принаймні, поки не отримаєте диплома.
І зауважте, будь ласка, на фото. Територія УКУ має мегапривабливий вигляд, а наживо – це все ще більш ефектно. Та і навчання там проводять на досить високому рівні. Чи не захочеться навіть доволі принциповим людям запихнути свої принципи у портмоне і сповідувати цінності УКУ принаймні якийсь час? Та і за роки навчання цілком можна із цими поглядами згодитися, усе ж середовище та його вплив багато важить. Ми з вами доволі часто говоримо про культурну дипломатію та її м'яку силу. І тут бачимо яскравий її приклад.
Фото: соцмережі УКУ та Наталки Ворожбит
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F81%2F414731d6d5d6276ce74ef9658345918d)