Европа больше не нужна: как Грузия уничтожает институциональные связи с Западом

Текст був підготовлений для видання New Eastern Europe, партнера "Європейської правди" у консорціумі MOST.

* * * * *.

Грузія поступово втрачає інституційні зв’язки із Заходом.

Під керівництвом нинішнього уряду та партії "Грузинська мрія" масштабних змін зазнає державний апарат.

Протягом більш ніж трьох десятиліть державна служба Грузії була однією з найстійкіших опор демократичного переходу та євроатлантичних прагнень.

Як колишня дипломатка, я на власні очі бачила, як покоління держслужбовців, попри зміни політичного керівництва, невтомно працювали над тим, щоб просувати інтеграцію Грузії до НАТО та ЄС, будувати стратегічні союзи й посилювати національну безпеку.

Сьогодні цю опору цілеспрямовано демонтують.

Нещодавні чистки та так звана "реорганізація" Міністерства закордонних справ і Міністерства оборони Грузії не є адміністративними оновленнями чи підвищенням ефективності.

Це частина систематичної кампанії покарання за вірність конституційним принципам.

А одночасно – кроки до розриву інституційної відданості держави Заходу.

У процесі "Грузинська мрія" руйнує саме ту державну службу, яка захищала суверенітет країни та її міжнародний авторитет.

Ланцюг подій почався з приголомшливого оголошення партії влади 28 листопада минулого року про відтермінування процесу вступу Грузії до ЄС щонайменше до 2028 року.

Це рішення викликало негайне та широке засудження не лише з боку закордонних партнерів, а й у самій державі.

Близько 240 дипломатів мужньо підписали спільну заяву, підтвердивши свою вірність статті 78 Конституції Грузії, яка зобов’язує уряд прагнути членства в ЄС і НАТО.

Далі відбувся показовий випадок політичної розправи.

У відповідь були швидко ухвалені нові законодавчі поправки, які під прикриттям "реорганізації" спрощували звільнення в державній службі.

Одним із перших зазнало удару Міністерство оборони – майже два десятки фахівців були усунені, а підрозділ із "Суттєвого пакета НАТО – Грузія" ліквідовано.

Ці звільнення не мали нічого спільного з ефективністю роботи – це були ідеологічні чистки, спрямовані проти тих, хто відмовився зрадити демократичний курс країни.

МЗС зазнало ще агресивнішого наступу.

29 квітня керівниця міністерства Мака Бочорішвілі оголосила про початок процесу реорганізації.

До 1 липня в Тбілісі було звільнено понад 40 дипломатів, зокрема керівників департаментів та відділів.

Ще 20 осіб звільнили з посольств і консульств за кордоном.

Також було ліквідовано "Інформаційний центр НАТО та ЄС", який стояв на передовій боротьби з антизахідною дезінформацією.

Але шкода не обмежилася кадровими втратами.

Фактично зруйновано архітектуру грузинського дипломатичного апарату.

Більше не існує спеціалізованих департаментів із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Генеральний директорат з інтеграції до ЄС перетворено на загальний Департамент європейських справ, що розмило його профіль.

А відділ, який відповідав за розробку та реалізацію ключового механізму інтеграції Грузії до НАТО – Річної національної програми, було ліквідовано.

Його функції, якщо взагалі збереглися, передали трьом працівникам без чітко визначених повноважень.

Ще серйозніше постраждала сфера безпекової політики.

Департамент, що раніше займався кібердипломатією, контртероризмом, контролем над озброєннями та багатосторонніми безпековими форматами, зник.

На його місці – порожній "Відділ політики безпеки", призначення якого залишається незрозумілим.

Тим часом Департамент у справах Америки об’єднали з департаментами, що відповідають за Азію й Африку, в межах одного генерального директорату – на противагу цілям Хартії про стратегічне партнерство США – Грузія.

Державна служба Грузії довгий час залишалася професією, що ґрунтувалася на заслугах і виходила за рамки партійних ліній.

Нова епоха знаменує розрив із цією традицією.

Держслужбовців тепер карають за вірність Конституції та спротив відмові від стратегічного курсу країни.

Результат – катастрофічна втрата інституційної пам’яті, професіоналізму та політичної тяглості в час, коли міжнародне середовище безпеки вимагає протилежного.

Те, що ми спостерігаємо, – це не серія поодиноких звільнень чи рутинні бюрократичні перестановки.

Це цілеспрямована кампанія з політизації державних інституцій і зміни стратегічного курсу країни.

Звільнення досвідчених дипломатів і оборонних фахівців, закриття підрозділів, що займалися ЄС та НАТО, та централізація зовнішньої політики в руках ідеологічно відданих, але професійно непридатних кадрів – усе це частина ширшої тенденції.

Уряд, який більше не бачить цінності в партнерстві з демократичним Заходом, веде Грузію до ізоляції.

Однак ці кроки слід розглядати в ширшому геополітичному контексті.

Це не просто інструменти авторитарного правління, які можна спостерігати деінде, а критично важлива складова потрясінь, у які занурена Грузія вже понад рік.

Те, що відбувається – це тривала операція російського впливу в Грузії, яка у разі успіху посилить здатність Москви проєктувати силу в ширшому Чорноморському регіоні та на Близькому Сході.

І все це відбувається в момент, коли Росія ослаблена морською кампанією України проти її Чорноморського флоту та майже втратила військову опору в Сирії.

Якщо ці тенденції не буде зупинено, Грузія залишиться дипломатично маргіналізованою, стратегічно вразливою й морально дезорієнтованою.

Її майбутнє в європейській та євроатлантичній спільноті буде не просто відкладеним, а опиниться під серйозною загрозою.

Такий сценарій зіграє виключно на користь Росії, посилюючи її присутність у регіоні, що залишається стратегічно важливим як для США, так і для Заходу загалом.

Колонка початково опублікована на New Eastern Europe в рамках журналістського партнерства MOST – Media Organisations for Stronger Transnational Journalism, за підтримки програми Creative Europe, що допомагає незалежним медіа, які спеціалізуються на висвітленні міжнародних питань.