Кохання за гроші по графіку: Як війна загнала харківських повій в інтернет

Кажуть, війна — сприятливий час для найдавнішої професії. У прифронтовому Харкові ця теза отримала несподіване підтвердження. Поки комендантська година зачищала вулиці від “нічних метеликів”, ринок платного кохання, історично один з найбільших в Україні, не вмер — він мутував. Як “ментівське місто” переживає сексуальну революцію в онлайні, чому сауни досі актуальні, і які небезпеки чекають на тих, хто шукає кохання за гроші в епоху тотальної діджиталізації?

Неформальна статистика стверджує, що 70% усіх чоловіків хоча б раз у своєму житті платили за кохання. Цифра, звісно, умовна, але частка правди у цьому є. А війна, як показує історія, взагалі завжди була сприятливим середовищем для розвитку подібної діяльності. До того ж Харків щосили намагається виглядати “як раніше”, мирним. І, треба визнати, що наявність жриць кохання на вулицях – одна з непорушних ознак мирного життя, зазначає місцеве видання “Думка“.

Як було

Незважаючи на те, що Харків – лише друге за величиною місто в Україні, “знавці” стверджують, що ринок сексуальних послуг у місті історично був найбільшим у країні, за винятком курортних міст у розпал сезону. На це були причини – розвинена торгівля, добрі доходи та статус транзитного вузла.

Як відомо, Харків завжди був та й залишається “ментівським” містом. Тому проституція як кримінальний бізнес у цьому місті завжди мала свої особливості, “харківські”.

Із 1990-х років у нас ніколи не було серйозних сутенерів у звичному розумінні цього слова. Тобто суть не у відсутності на вулицях зухвало одягнених, у строкатих капелюхах і дорогих шубах чоловіків, які грубо кричать і змушують “працювати” вуличних повій. Просто через традиційно потужний вплив правоохоронців на кримінальне життя міста нікому з кримінальних автортетів та кримінальних структур не вдалося організувати та підім’яти під себе цей досить прибутковий бізнес.

Не те щоб харківський криміналітет не мав жодного впливу на торгівлю коханням, тільки от вплив був обмеженим. Так, якщо нічні метелики хотіли “працювати” у підконторольних криміналах місцях, платити треба було обов’язково. До таких місць у різний час належали великі ринки міста, традиційно вокзал, один із центральних готелів та мотель на в’їзді до міста. А деякі представниці найдавнішої професії самі зверталися за допомогою та заступництвом до злочинців.

У Харкові завжди були місця, де постійно, але в суто “робочий час”, з вечора до ранку, можна було “зняти” дівчину. Як правило, на таких стаціонарних точках для учасниць була фіксована постійна “абоненська плата”, внесок “для охорони”. Таких місць у центрі та майже в кожному районі міста було чимало.

У самий пік “вуличної проституції” у Харкові таких пунктів налічувалося з півтора десятки! За великою кількістю “точок” є версія, що коли подібне місце починало набирати популярності, дівчат, які “працюють”, починали “придєлувать”, тобто обкладати даниною на постійній основі. Але для деяких “жриць кохання” подібний вид діяльності був не основним, а другорядним, багато хто мав постійну роботу та бездоганну репутацію. Дівчата небезпідставно боялися, що через постійні побори будуть втягнуті в це ремесло на постійній основі.

І ті, хто не хотів платити чи не хотіли “вступати до профспілки”, перебиралися в інше місце та організовували наступну “точку”.

Так само легко знайти “професіоналок” можна було в саунах та лазнях. Тут усе зрозуміло та логічно, а для наших чоловіків навіть традиційно. Вже давно поняття “сауна” та “дівчина на виклик” стали нероздільні. У 1990-х особливо фешенебельні лазні для зручності клієнтів, щоб не змушувати чекати “шановних людей”, утримували свій постійний штат повій і постачали їх аматорам попаритися буквально миттєво разом із побажаннями “з легкою парою”.

Здається зовсім недавно, у мирні часи, у кримінальних новинах регулярно повідомлялося про “викриття” чергового “борделя”. У Харкові закономірно “публічних будинків” відкривалося у рази більше, ніж закрилося. Щоправда, “публічний дім” – надто пафосна назва для подібних закладів. Як правило, це була орендована квартира, у кращому випадку приватний будинок, обставлений в стилі “вульгарний будуар” з імпровізованою барною стійкою та кількома кімнатами-“номерами”.

А як же стереотипний образ борделя з шикарним входом, дорогими килимами та позолоченими сходами, де шампанське ллється рікою, грає жива музика, а відвідувачів зустрічає зухвало велика “господиня-бандерша”? Виявляється, за спогадами старожилів-аматорів, подібний заклад був відкритий у Харкові в середині 1990-х в одному зі старовинних особняків у “тихому центрі”. Там була і позолота, і кришталеві люстри та дорогі килими. А відвідувачів на вході зустрічав колоритний швейцар у справжній лівреї! Заклад був розкішним і досить демократичним для клієнтів, зайти міг будь-хто, але зовсім недемократичний за цінами… Функціонував цей розкішний заклад близько року, поки там не трапився скандал, в якому був замішаний дуже впливовий харківський міліціонер. На цьому історія найрозкішнішого будинку розпусти Харкова закінчилася.

Інтим за гроші на прифронтових територіях: майже 100% клієнтів – військові

Як зараз

Про те, що зараз відбувається у Харкові у сфері платного кохання, розповіла харків’янка Аліна С., “жриця кохання” з восьмирічним стажем.

За перші місяці війни з міста виїхало понад мільйон людей. І, звичайно, на той час було не до розваг. Насамперед через війну постраждали вуличні повії. Можна сказати, що військовий стан і коменданська година повністю перемогли цей клас секс-працівниць. “Нічним метеликам вдень робити нічого!” Але саме робітниці з вулиці найкраще виявилися пристосованими до життя за кордоном. Представниць цієї спеціалізації найменше повернулося до міста. Причому лише мала частина працює там “за фахом”.

Але поступово до ладу повертаються так звані “плечові” – ті дівчата, які працювали на трасі та обслуговували, як правило, водіїв. Дальнобійники, які регулярно їздять до Харкова, розповідають, що останнім часом на нічні стоянки під Харковом, де локально зупиняються на нічліг водії, привозять дівчат. Під’їжджає бусик, з нього виходить чоловік і запитує у водіїв, чи не потрібна комусь жінка. Якщо так, виводять і показують “товар”, домовляються про ціну та час. Але завжди всі справи завершуються до початку комендатської години.

Так само актуальні сауни. Особливо популярними є невеликі лазні на водоймах міста. Кожен власник такого закладу має кілька телефонів, за якими можна швидко “видзвонити” дівчат для клієнтів – дуже зручно для тих, хто проживає поблизу. У деяких саунах візитки “послуги масажисток” із номерами телефонів просто лежать на столі. Також дуже популярні в цьому відношенні невеликі готелі та котеджі, які здаються на невеликий термін. Усі майже як раніше.

Не змінився і VIP-сектор секпослуг. Тут завжди все було стабільно та консервативно, а попит на елітних дівчат майже ніколи не падав. Контакти таких професіоналок передають один одному ті, хто може собі це дозволити, а потрапити до такої “майстрині” можна лише за рекомендацією. Знавці стверджують, що телефони тих, хто займається елітним ескортом у Харкові, також не знайти у рекламі, ними обмінюються представники еліти. Є навіть номери телефонів, які працюють у цій сфері вже близько двадцяти років. Потрапити в цей “рух” і клієнтові та виконавиці непросто.

Майже пішли з ринку борделі. Знову ж таки через обмеження пересування в нічний час. У борделі не їздять із ранку чи після роботи. Зазвичай, у такі місця їхали після гулянок у ресторані чи після якихось офіційних заходів, навіть після футболу. А потім, отримавши своє, клієнти роз’їжджалися по домах – майже у всіх дружини. Зараз треба або вкластися в “дитячий час”, або залишатися до ранку. І те, і те не дуже зручно.

Передбачувано весь ринок послуг із продажу сексуальних послуг пішов в інтернет – там зараз весь рух та гроші. Маса сайтів з різноманітними пропозиціями, зручно та порівняно безпечно. Охочі торгувати сексом обирають сайт, проходять верифікацію, виставляють фото та визначаються з ціною. А потім просто проплачують підняття оголошення чи рекламу, як і на будь-якій онлайн-платформі з продажу товарів. І за аналогією навіть лайки та відгуки збирають. Тож торгувати тілом чи запчастинами – різниці майже ніякої.

Але через специфіку та вимоги щодо конфіденційності, звичайно, існують маса ризиків. Здебільшого для клієнтів. Від банального шахрайства з рахунками: можуть вкрасти гроші з картки. Вже не так багато унікумів, здатних залишити свої персональні банківські дані на якомусь сайті з надання сексуальних послуг, на кшталт “Веселі пілотки”, але такі ще трапляються. Найчастіше можна нарватися на банальний шантаж. Часто чоловіки заходять на такі сайти в стані алкогольного сп’яніння і “без гальм”, а в процесі спілкування можуть залишити багато інформації, яку потім можуть використовувати для визволення.

Отже, на відміну від традиційних ринків Харкова ринок саме сексуальних послуг почувається зовсім непогано.

Автор: Костянтин Май

Джерело: ДУМКА