Конкуренти вдають із себе друзів: що приховують проривні угоди Путіна та Сі в Пекіні

Лідер Китаю Сі Цзіньпін та російський президент Володимир Путін 2 вересня провели двосторонні переговори у Пекіні. За їхніми підсумками вони підписали понад 20 документів про співпрацю і росіяни вже поспішили назвати це "проривом", проте насправді все не так просто.

"Телеграф" розповідає про те, що ховається за натужною усмішкою Кремля і чому для росіян все гірше, ніж здається.

Путін на килимі підписує договори із Сі

2 вересня Путін та Сі провели двосторонні переговори в Пекіні. Господар Кремля назвав Сі "дорогим другом", заявивши, що відносини між Росією і Китаєм перебувають на "безпрецедентно високому рівні".

Сі, своєю чергою, назвав Путіна "старим другом" і заявив, що Китай готовий співпрацювати з Росією для розвитку, підтримки міжнародної справедливості та створення "справедливої та розумної системи глобального управління".

За даними ЗМІ, представники правлячих режимів обох країн не озвучили прямих заяв щодо війни в Україні, проте зустріч розглядається як демонстрація солідарності Москви та Пекіна на тлі тиску Заходу.

Також на переговорах Росія та Китай підписали понад 20 документів, які передбачають співпрацю у сільському господарстві, інспекційному та карантинному нагляді, охороні здоров’я, наукових дослідженнях, освіті тощо. Але "вишенкою" серед них є "меморандум, що юридично зобов’язує" про будівництво трубопроводу "Сила Сибіру — 2" для постачання газу з родовищ Ямала до Китаю.

Як масштабний трубопровід став слабкістю Сибіру

"Сила Сибіру — 2" — магістральний газопровід між газовими родовищами Сибіру та Сіньцзян-Уйгурським автономним районом на заході Китаю. Там він може з’єднатися з китайським газопроводом "Захід — Схід", яким газ дійде до Шанхаю. Проєкт дозволить постачати з Росії транзитом через Монголію 50 млрд. кубічних метрів газу на рік. Як очікується, постачання за новою домовленістю здійснюватиметься протягом 30 років. За словами голови правління Газпрому Олексія Міллера, ціна постачання газу для Китаю буде об’єктивно нижчою, ніж для Європи "через більш коротке транспортне плече".

Це саме той газопровід, який Путін протягом багатьох років обговорював із лідером КНР Сі Цзіньпіном. Він здатний перетворити Росію на найбільшого постачальника газу в Китай.

На перший погляд, меморандум звучить як "прорив", але це тільки, якщо не пам’ятати довгу історію розбіжностей між РФ і КНР. "Газпрому" справді потрібен китайський ринок. Після того як у 2022 році вийшли з ладу "Північні потоки", експорт до Європи скоротився до мінімальних рівнів з 1970-х років, а видобуток газу — на 13%. Минулого року російський гігант вперше за 25 років став збитковим: чистий збиток за 2023 рік перевищив 6 млрд євро.

"Газпром" регулярно повідомляє про рекорди експорту до Китаю, але обсяги невеликі — 22,5 млрд кубометрів у 2023 році проти втрачених 60 млрд на європейському ринку тільки по "Північному потоку". І оскільки Росія вважає втрату ринку ЄС незворотною, то намагається збільшити залежність Китаю від себе, віддаючи пріоритет Силі Сибіру-2 з кількох причин.

Однак китайці — союзники-конкуренти росіян далеко не такі прості і регулярно "нагинали" РФ із трубопроводом, просуваючи свої інтереси. Наприклад, у березні 2023 року Пекін розчарував Москву, коли відмовлявся брати зобов’язання щодо збільшення імпорту газу. Як писав Bloomberg, Китай не бажає повторювати помилок Євросоюзу та надмірно покладатися на російський газ. Навпаки, Пекін має намір максимально широко диверсифікувати постачання навіть ціною того, що це може виявитися дорожчим. Агентство зазначало, що асиметрія у двосторонніх відносинах особливо яскраво помітна на зустрічах керівництва Китаю та РФ.

Зокрема, Путін анонсував плани постачати 98 млрд кубів трубопровідного газу та не менше 100 млн тонн ЗПГ на рік. Однак його бажання розійшлися з очікуваннями Сі, який не висловив жодної зацікавленості у реалізації планів. Заявлений Путіним експорт приблизно в шість разів вищий за те, що Росія постачала до Китаю на 2023 рік.

Після візиту російського диктатора у травні 2024 року переговори зайшли в глухий кут, пише Financial Times. Видання з посиланням на джерела зазначає, що Пекін все ще вимагає газ за внутрішньоросійськими цінами, які субсидуються державою, тому експорт за цими цінами був би невигідним для РФ.

Якщо коротко: Китай хоче платити майже за внутрішньоросійськими цінами за газ із "Сили Сибіру — 2" і гарантовано відбирати лише невеликі обсяги, і знаючи російську вразливість через втрату європейського ринку, гне свою лінію.

На чому зараз попередньо зійшлися Китай і РФ — невідомо, проте, знаючи довгу історію суперечок, зараз виглядає так, ніби Росія "самозавассалилася".

Росія страждає від дружби з конкурентом

Про незавидну долю Росії, незважаючи на нову "перемогу", говорить і голова Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко. На його думку, Росія цементує свою політичну та економічну залежність від Китаю.

"Путін остаточно загубив справу Леніна, Сталіна, Хрущова і Брежнєва, які в страшному сні не могли уявити васальний статус Москви по відношенню до Пекіна… Європа більше не є орієнтацією. Санкції відрізали Кремль від головного ринку. Китай використовує це на повну — диктує дешеву ціну, умови та строки, змушуючи Москву підписувати угоди, які перетворюють її на придаток. У підсумку РФ стає повністю залежною від волі Пекіна. А Китай зміцнює свою геополітичну позицію, контролюючи ще один критично важливий важіль", — каже він.

Це вже підтверджує статистика: дві третини експорту з Росії до Китаю — це сировина: енергоносії, метали, ліс.

Проєкт престижу від безвиході

Політолог Олексій Якубін у коментарі "Телеграфу" пояснив, що Сила Сибіру 2 справді певною мірою є рятувальним колом, однак у той же момент він показує асиметричну залежність РФ від Китаю. Росія, мабуть, хоче показати свою незалежність від ринків Заходу, але насправді особливо великих вигод росіянам чекати не варто.

"Якщо ми навіть подивимося на обсяги, то, по факту, це не ті обсяги, які Росія продавала газу до Європейського Союзу. По-друге, очевидно, що Китай купуватиме цей газ з величезним дисконтом. Тому, якщо дивитися на це з точки зору того, чи рятує це російський бюджет чи не рятує, я б сказав так — допомагає частково, але робить РФ більш залежно. Китай не так залежить від газу з РФ, як європейські країни перед повномасштабною війною. При цьому Китай собі виграє можливість диверсифікувати власні ризики", — сказав він.

Економіст Іван Ус у коментарі "Телеграфу" назвав проєкт Сила Сибіру 2 – монопсонією.

"Коли не продавець газу Росія може диктувати умови Китаю, а покупець газу Китай каже, що або ви нам постачаєте за цією ціною, або ви не постачаєте. А в Росії, яка через свою політику втратила західний основний для себе вектор, варіанта немає. При цьому політично вона хоче демонструвати, що ми разом з Китаєм", — сказав він.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Сі запропонував ініціативу глобального управління, що це означає.