УКУ відмовив доньці Наталки Ворожбит у поселенні в гуртожиток через ЛГБТ-прапор у соцмережах

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на допис Наталки Ворожбит.

Чому Параскеві Курочкіній відмовили в поселенні в УКУ?

Наталка Ворожбит докладно розповіла всю історію. Вона пояснила, що писати про це складно, але необхідно, тому що промовчати – підіграти системі".

Її донька мріяла навчатися в УКУ, вступила на Гуманітарний факультет з високими результатами. За словами матері, дівчина почувалася дуже щасливо та впевнено.

Це була мрія – навчатися в Україні саме в УКУ, жити у Львові в студентській спільноті. І моя мрія теж: крім якісної освіти я хотіла, щоб вона жила в більш безпечному місті (навіть якщо це частково ілюзія), а не на верхньому поверсі будинку під одним з улюблених шахедно-ракетних напрямків. Ми пройшли співбесіду, заплатили повну суму за семестр, маючи право на пільги, але не скористались нею (тато УБД). Ми були зачаровані зовнішньою атмосферою університету, готувались до переїзду і світло сумували майбутню розлуку. За 12 днів до початку навчання нам прийшов лист-відмова від проживання в колегіуму (те, що ми звикли називати гуртожитком). Хоча на співбесіді казали, щоб ми за це не хвилювались – селять усіх з інших регіонів,
– пояснила Ворожбит.

Коли вона подзвонила в університет, щоб дізнатися причину відмови, там запитали прізвище абітурієнтки "і після напруженої паузи відповіли, що не можуть мені надати інформацію і рекомендують знімати квартиру".

М'яко кажучи, я була заінтригована. Я знаю, як вона заповнювала анкету, як відповідала на співбесіді. Ніщо не протирічило заявленим на сайті цінностям УКУ, слово "католицький" у назві університету було нами осмислене і ми були готові і відкриті до особливостей і правил. Завдяки неформальним зв’язкам я дізналася причину відмови: на сторінці в інстаграмі Параски (якою вона востаннє користувалася в 2024 році і на яку підписані всі її родичі), вони знайшли емодзі – прапорець ЛГБТ. Ще там є прапор України і чотири фото – два з котом і два селфі. Отже, цей прапорець, який для неї означає толерантність і людяність, демократичність, прийняття світу в його різних фарбах, став причиною відмови проживання в колегіумі, який не є монастирем чи сектою, а належить до навчального закладу,
– обурилася драматургиня.

Дивіться повний допис Наталки Ворожбит про УКУ

Драматургиня підкреслила: у Львові в зв'язку з війною ціни на квартири виросли втричі. А навчальний заклад повідомив про свою відмову за 12 днів до початку навчання доньки. Та найбільше Ворожбит обурена дискримінацією.

"Це пропонують в приватному університеті, який позиціонується як європейський, прогресивний, спроможний поселити першокурсників з інших міст, в якому наполягають на християнських цінностях, рівних правах, прийнятті іншості. Де викладають прекрасні, прогресивні педагоги, багатьох я знаю особисто", – перелічила вона.

Ба більше, в університеті порівняли прапор ЛГБТ з російським триколором.

Я написала емоційного листа на вказані на сайті мейли і мені подзвонили. Чесно, я сподівалася, що ця розмова виправить ситуацію, бо подзвонили не з колегіуму, а саме з університету. Що вибачаться і запропонують рішення… Пані, яка відповідає за комунікацію, підтвердила, що прапорець став причиною відмови, вона своїми очима бачила його скрін з інстаграму (!). Також пані повністю розділяє позицію колегіуму в цьому питанні і вважає, цитую, що "це все одно що повісити російський прапор на своїй аватарці" (!). Привела ще якесь незрозуміле порівняння про Ющенка і Януковича. Після цього озвучила пропозицію жити в квартирі для педагогів (не в гуртожитку, в якому вже на той момент не залишилось місць) за умови, що донька прибере це емодзі зі свого інстаграму і пообіцяє не пропагувати ЛГБТ в УКУ. Вщипніть мене, може я й досі сплю? Я не знаю, як витримала цю розмову,
– написала Ворожбит.

Вона пообіцяла, що поговорить з донькою і передасть їй пропозицію.

"Очікувано Параска сказала категорично "ні". Мені боляче на неї дивитися, я бачу, як їй важко це переносити. Про свій стан я навіть не хочу писати. Я віддавала свою доньку під їхній захист, а виявилося, що там захищаються від неї і не сумніваються в своїй правоті. Я звісно сумнівалася, чи треба виносити це на загал в першу чергу через доньку, але вона сама вирішила написати про це в своєму інстаграмі. Для її покоління, для дітей моїх друзів і колег, підтримка ЛГБТ-спільноти є дуже природньою і входить до переліку європейських цінностей, за які воює Україна, з чим в них асоціюється Незалежність. Це також протест проти гомофобної Росії. Вони мислять ширше нажаханих "відбірників" з їх вузькими змістами. Тому ці діти не підчищатимуть соцмережі і не брехатимуть на співбесідах, як і моя Параска. І я пишаюся нею, ними, знаю, які в них цінності. Вони справжні патріоти і наше майбутнє. А які цінності в УКУ? Чи підуть ці діти до вас навчатися після цієї інформації?" – пояснила свою позицію драматургиня.

Вона поділилася особистою історією з минулого і провела паралелі з ситуацією з УКУ.

"Згадала історію, за яку я себе пожиттєво караю. Коли Парасочці було рочків сім я віддала її на балет (дура). В сусідньому будинку, дуже зручно, для фізичного розвитку. Чотири роки вона туди ходила і чотири роки була дискримінована за українську мову, всі там абсолютно говорили і наполягали на російській. І одного разу, коли директорка цього гуртка, радянська карга, публічно її сварила після святкового підсумкового виступу за якесь не таке виконання вправ, і вона стояла серед залу і плакала… Я нічого не сказала. Я не захистила її. Бо я почувалася нею в той момент. Я так само плакала в центрі залу, мала і беззахисна і боялася цю тьотю з свого дитинства. Ми пішли звідти, але мовчки. А я й досі проговорюю про себе все, що я тоді не сказала вголос", – зізналася Ворожбит.

На її переконання, говорити про такі ситуації потрібно.

Я відчуваю зараз схожі емоції. З тією різницею, що зараз я кричу. Мені хочеться захистити всіх наших дітей війни, які попри все хочуть жити і навчатися в Україні, від радянських карг, від шовіністів, сексистів, гомофобів, аб'юзерів, мовних і релігійних фанатиків, ханж, тощо. Я не можу захистити від усіх, не можу захистити від російської агресії і пролітаючих над дахом шахедів, але я хоча б не замовчу це питання. А моя донька теж не стоятиме і не плакатиме серед залу. В неї викарбувавася сильний характер. Звісно, ми розірвали контракт з УКУ. Ні, ми не отримали жодних вибачень за моральну шкоду, зруйновану мрію і змінений вектор життя. Параску з радістю взяли в КМА. Ми вдячні. Але поки що не відчуваємо ніякої радості. 2 вересня – заняття відмінено через шахедну атаку на Київ. В наших дітей дуже мало можливостей навчатися повноцінно, не відбирайте в них хоча б гідність,
– закликала мама першокурсниці.

Наостанок вона звернулася до УКУ.

"Я хочу, щоб меценати, наглядова рада, викладачі і керівники цього закладу, серед яких, безумовно багато людей з широким мисленням і великим серцем, замислилася про систему УКУ, своє місце в ній, куди вони рухаються, чому перемагають такі середньовічні механізми, і, можливо, щось би змінили і переосмислили поки не пізно. Вибачте за довгий текст, але це один відсоток від мого внутрішнього монологу…" – завершила Наталка Ворожбит.

Якою була реакція УКУ?

В університеті відреагували на скандал. Там опублікували відповідь ректора університету від 22 серпня 2025 року на запит Параскеви Курочкіної, який вона надіслала на офіційну пошту університету.

Дякуємо за Ваше звернення щодо участі в освітньо-формаційній програмі "Християнська духовність у постмодерній добі". Ми цінуємо Ваше бажання взяти участь в цій програмі та в житті колегіальної спільноти й розуміємо Ваше розчарування внаслідок отриманої відмови. Хочемо наголосити, що відбір на програму здійснює адміністрація Колегіуму на конкурсній основі за результатами усної співбесіди та заповненої кандидатом заяви-анкети. Це регламентовано Положенням про освітньо-формаційну програму "Християнська духовність в постмодерній добі". Цього року ми отримали значно більше заяв-анкет, аніж кількість доступних місць для участі в програмі. Конкуренція була високою і перед адміністрацією Колегіуму був справді складний вибір. На жаль, нам довелося відмовити понад 15 заявникам,
– ідеться у відповіді.

В університеті перелічили, якими критеріями керувалася адміністрація колегіуму, ухвалюючи рішення:

• розуміння місії та цінностей УКУ;
• мотивація до участі у формаційній програмі;
• знання та готовність дотримуватися правил проживання у колегіумі.

"Ми щиро шкодуємо, що відмова щодо участі в освітньо-формаційній програмі була сприйнята Вами як обмеження для навчання в УКУ і спричинила для Вас велике розчарування. Ми були раді Вашому бажанню навчатися в нас і зарахували Вас на навчання за Вашою заявою. Розуміючи складнощі з пошуком житла у Львові, ми також були готовими допомогти Вам з проживанням по сусідству з університетом. Нам шкода, що в підсумку Ви прийняли рішення залишити УКУ, але ставимося до нього з повагою і розумінням", – відповіли в УКУ.