Тест-драйв Mitsubishi Pajero Sport: монстр на дієті

Можна скільки завгодно перебирати позашляховики, але все одно повертатись до цього монстра, який продовжує захоплювати уми знавців простої радості подолання безмежних просторів. Однак не всі здатні змиритись з тракторністю дизеля, і добре, що є вибір.

Не важливо, як ви ставитесь до важкого палива, його вібрації, шум та задумливість нікуди не підуть. Особливо це завжди стосувалось великих позашляховиків. Час минає, технології з’являються, дизель стає скромнішим або йде геть. Однак не в нашому випадку. І поки ви не сказали про те, що Mitsubishi Pajero Sport ніяк не зможе проявитись без дизеля, я нагадаю, що є версія з трилітровим бензином. І так, вона не тільки справляється зі своїми задачами, як і раніше, але і вписується в європейські норми викидів.

Рівно рік тому я тестувала Mitsubishi Pajero Sport саме з “великим серцем” та могуттю, але стало цікаво дізнатись про здібності бензинового V6. Це зараз рідкість на ринку і навіть Toyota LC Prado відмовився від шестициліндрового двигуна, а тут така можливість – взяти на тест добрий, надійний атмосферний 6B31.

Дизель чи бензин?

Ну почати з того, що Mitsubishi Pajero Sport в бензиновій версії дешевше майже на 80 000 грн навіть в топовій комплектації: 2 080 000 грн проти 2 008 000 грн (за акційною ціною ще більше). Зовні дизель за замовчуванням буде мати чорні накладки та вставки по кузову замість хромованих, коли в бензиновій – це опціонна пропозиція, яка входить в пакет за 50 000 грн. Це ніяк не впливає на функціонал, тільки на естетику та сучасність, що взагалі поряд з таким динозавром не має значення.

Ну і нехай, що прибрали другий акумулятор під кріслами заднього ряду для додаткового обладнання та підігріви задніх крісел – вони потрібні в дизелі тільки тому, що він прогрівається дійсно довго. Бензинові автівки та наш герой набагато швидше досягають необхідної температури в салоні, як влітку, так і взимку.

Плюс в карму бензину те, що цей позашляховик має більше можливостей для подорожей Європою і якщо ви мало ймовірно навіть поїдете в такі країни, як Франція, то зараз вже навіть кордони перетинати потрібно буде відповідати нормам вихлопів, а також мати технічний огляд. Так, такі правила частково вже діють у 2025 році, перевіряйте перед виїздом.

Ну і з бензиновим 3-літровим двигуном потужністю 209 к.с. приємніше взагалі спілкуватись, бо він тихіший, плавніший та швидший. На трасі легко рухатись, руки не будуть тремтіти після подолання 600 км, а низький рик гудіти у вухах. Цікаво, що коробка навіть швидше реагує на потребу додати крутний момент, перескакує на передачі нижче, а двигун підхоплює одразу без жодних затримок. Дизель в ці моменти ще вибирається з турбоями.

Однак комфорт в обох буде значно зменшуватись прямо пропорційно набору швидкості. І нехай бензин тихіший, але опір вітру такий самий і свист раз у раз проривається в салон, плутається в дзеркалах та підспівує Біллі Айліш. Хочеться додати сюди не просто аудіосистему Bose, а прям преміальну від Bang&Olufsen.

До того ж очікування у витраті пального взагалі виявились хибними. Коли наш дизель споживав 12,3 літра в змішаному режимі, бензиновий виявився менш прожерливим і залишався на відмітці 10,6 – 11,8 літра. Дивні показники, але за моїми замірами на бензині можна проїхати довше. Однак ця перевага змінюється під час подолання бездоріжжя. Тут бензин витікає в безодню на очах і краще мати каністру в багажнику.

На диво алгоритми роботи коробки та тяги двигуна повноцінно в обох версіях зміщено на видачу крутного моменту вже на низах. Однак повні 279 Нм можна побачити лише після розкручування двигуна до 4 000 обертів, до чого потрібно готуватись на бездоріжжі та максимально використовувати мануальні режими коробки, якщо потрібно.

На жаль використання підкермових пелюстків тут практично неможливо, бо вони міцно закріплені до основи керма, а само кермо доведеться крутити постійно і не на 15 градусів, а повноцінно і з зусиллям. Все ж таки тут зберігся застарілий гідропідсилювач. На бездоріжжі прям доведеться попотіти, щоб утримувати автівку в заданому напрямку.

Добре, що якраз тут інженери потурбувались про не дуже досвідчених офроудерів і фірмовий Super Select 4WD-II куди краще використає всі можливості та недоліки, перетворюючи велику автівку на павука, здатного вдиратись в гору та наче по павутинню перетинати підступні піщані бархани. Вмикаєш режим повного приводу і вперед. Залишається лише спостерігати за змінами. Можна і трохи спрямувати її, вмикаючи режим руху: гравій, пісок, болото/сніг, каміння. Це допоможе системі швидше зорієнтуватися та відпрацювати на повну.

Листова рама, жорсткі блокування між осями — проста і зрозуміла перевага Mitsubishi Pajero Sport на бездоріжжі. Мінімум електронних втручань – максимум міцності. Три повнопривідних режими: звичайний 4×4 (4H), із заблокованим міжосьовим диференціалом (4HLc) і з активованим понижувальним рядом (4LLc). Закопати його не просто, але можливо і лише по не розумінню того, як все працює. Це не Defender, який буде думати за водія та пасувати перед незрозумілими ділянками. Mitsubishi зупиниться лише там, куди й трактору буде важко доїхати.

Міфічна економія

Яку б версію двигуна Mitsubishi Pajero Sport ви не обрали за функціоналом та комфортом все буде однакове від наявності систем безпеки до атмосфери та місткості салону. Жодної різниці не помітити оком: монітор мультимедіа з монохромним екраном, цифрова приладова панель, яка отримала більш сучасний вигляд, ті ж самі шрифти, клавіші та перемикачі. Багато фізичних кнопок та звичне положення крутилки перемикання передач. Ніша під центральним тонелем, яка ховає кнопку підігріва керма, що викликає подив. Простіше ж було зробити її навіть на самому кермі.

Жодних компромісів в місткості теж не буде. Пасажирський ряд просторий, має окрему розетку для зарядки гаджетів чи підключення додаткового обладнання, регулюється спинка та простір для ніг. Складання крісел потребують зусилля, але відкривають доступ до величезного багажника.

Є сітки для кріплення дрібних предметів, можна класти гумовий килимок, під підлогою є невелика ніша для зберігання, корисні інструменти ховають в інших по боках. Є тут навіть підсклянники та вихід 12В. Якщо скласти повністю диван та постелити матрац, то і спати можна.

Цікаво, що різниця між комплектаціями Mitsubishi Pajero Sport така ж незначна, як і між версіями двигунів. Якщо не суттєво мати електропривід дверей багажного відділення, іонізацію повітря та доступ до керування функціоналом авто через додаток – то чи варто переплачувати майже сто тисяч гривень за це.

Навіть двоколірна оббивка зі шкіри, що начебто не нагрівається, в дизелі йде за замовчуванням в комплектації Ultimate, а в бензиновій коштує додаткові 50 тисяч гривень разом з електронним регулюванням крісла пасажира та поперекової підтримки.

Висновки

Іноді цифри говорять самі за себе і переваги чи недоліки можна побачити лише під час загальних підрахунків. При перевазі вартості ціни на дизель, яка зараз складає менше ніж 1 гривні на літрі, потребі більш частого технічного обслуговування, додаткового відстеження за роботою сажового фільтра або турбіни, перевага атмосферника разюча. Різниця в вартості 1 952 000 грн проти 1 755 000 грн просто зростає в геометричній прогресії на користь бензину.

Якщо більшість часу власник Mitsubishi Pajero Sport проводить на асфальті, то тут просто немає навіть варіантів. Придбати надійний агрегат, який служитиме десятками років та виконуватиме повноцінно свої функції — це неоціненно, а тут ще й вартість найнижча серед усіх великих позашляховиків. І так, дизель поступово йде в минуле, тож нас ще й примусово обмежують у виборі. Варто лише сподіватись, що електрифікація не так скоро добереться до цього справжнього динозавра.

Дякуємо "ЕМ ЕМ СІ УКРАЇНА" за наданий автомобіль на тест-драйв.