Учені пояснили, чому роботи та воскові фігури здаються моторошними

Ефект «зловісної долини» — це відчуття тривоги й дискомфорту, яке виникає при вигляді надто людських роботів, воскових фігур чи облич після пластики. Дослідження показують: причина криється в особливостях роботи мозку та еволюційних механізмах захисту.

Про це пише Українська правда.

Явище вперше описав японський робототехнік Масахіро Морі у 1970 році. Він помітив, що симпатія до роботів зростає разом із їхньою схожістю на людину, але лише до певного моменту. Коли образ стає «занадто людським», у сприйнятті виникає різкий провал. Цей феномен Морі назвав «зловісною долиною». У 1978 році термін уперше переклали англійською в книжці Robots: Fact, Fiction, and Prediction.

Подальші дослідження підтвердили існування ефекту. У 2013 році науковці довели, що чим ближче штучне обличчя до людських пропорцій, тим більше воно викликає дискомфорт. У 2014 році стало відомо, що uncanny valley відчувають і діти 9–11 років, особливо при контакті з віртуальними персонажами з обмеженою мімікою.

У 2019 році команда Кембриджського університету використала функціональну МРТ, щоб дослідити реакції мозку на зображення людей, роботів і персонажів. Виявилося, що найбільше відторгнення викликають образи, які знаходяться на межі між «людським» і «нелюдським». У таких випадках активізувалася амигдала — зона, що відповідає за емоції.

Науковці також з’ясували, що медіальна префронтальна кора мозку має дві ключові ділянки: одна перетворює сигнал «схожості на людину» у «сигнал виявлення людини», а інша — вентромедіальна кора — поєднує його з оцінкою привабливості. Реакція різниться між людьми: хтось різко відкидає «майже людських» агентів, інші ставляться спокійніше.

Існують і еволюційні пояснення феномену. За гіпотезою mortality salience, штучні образи з блідою шкірою чи застиглими очима нагадують про смерть. Інша версія — pathogen avoidance: дивна міміка чи рухи можуть сигналізувати про хворобу, і мозок запускає реакцію захисту. У 2009 році було доведено, що навіть примати уникають надто реалістичних, але неприродних аватарів.

Ефект «зловісної долини» добре видно в культурі. Серед прикладів — фільми «Остання фантазія: Духи всередині» (2001), «Полярний експрес» (2004), «Шрек» (2001) і «Кораліна у світі кошмарів» (2009). У відеогрі L.A. Noire реалістичні обличчя поєднувалися з неприродними тілами, через що персонажів називали «восковими фігурами з живими обличчями».

Подібний ефект спостерігається і в реальному житті. Він часто приписується знаменитостям, які зазнали численних пластичних операцій або ін’єкцій: Джоселін Вільденштейн, Майклу Джексону, Донателлі Версаче, Міккі Рурку, Ларі Флінн Бойл та Лорен Санчес. Їхні обличчя з неприродною мімікою у багатьох викликають відчуття uncanny valley.

Феномен залишається актуальним у психології, нейронауці, кіно й робототехніці. Учені підкреслюють: не існує універсального дизайну робота, який був би комфортним для всіх користувачів.

Встановлення українського прапора в селищі Удачне / © скриншот з відео Люди якого зросту більш успішні за нумерологією / © unsplash.com Спалах Сонця / © NSO / AURA / NSF Мобілізованого покарали через дезертирство / © ТСН