На Росію чекають погані новини, восени там буде багато "цікавого", відчує навіть Москва – Загородній

Бензин за талонами в Росії – це тільки початок, далі на росіян чекає багато "прекрасного", зокрема, їжа за картками, вважає Тарас Загородній.

Завдяки ударам українських дронів по російських великих нафтопереробних заводах, інших об'єктах енергетичної інфраструктури та портах Балтійського і Чорного морів серпень для Росії видався по-справжньому гарячим. Новокуйбишевський, Афіпський, Сизранський, Новошахтинський та інші НПЗ, нафтопровід "Дружба", нафтовий термінал в Усть-Лузі на Балтиці і багато де ще в Росії вибухало і горіло після атак українських безпілотників.

За підрахунками Reuters, Україна вивела з ладу щонайменше 17% нафтопереробних потужностей Росії. 27 серпня російський уряд продовжив заборону на експорт бензину: для виробників до 30 вересня, для невиробників – до 31 жовтня. Ціни на бензин у Росії зростають, а в деяких регіонах, за повідомленнями ЗМІ, його вже продають за талонами, наприклад, у Забайкаллі та окупованому Криму.

Політичний та економічний експерт Тарас Загородній розповів Главреду про ефективність українських атак на російські НПЗ та інші енергетичні об'єкти в останній місяць літа, оцінив реальну шкоду, завдану цими ударами російській економіці, спрогнозував "прекрасне майбутнє", яке чекає на росіян у світлі цих ударів України по російській нафтянці, а також запевнив, що зовсім скоро війну відчують навіть у Москві.

Як ви оцінюєте ефективність українських ударів по російській нафтогазовій інфраструктурі, які особливо почастішали останніми тижнями? Якої шкоди Росії завдано ними?

Результат на табло. Уже почався дефіцит бензину в багатьох регіонах Росії, оскільки наші удари по нафтогазовій інфраструктурі запускають ланцюгову реакцію. Насамперед ми вибиваємо нафтобази і залізниці південних регіонів РФ, що не тільки створює перебої в постачанні російській армії озброєнь і палива, а й знищує важливий кластер економіки Росії за допомогою ударів по Новоросійську – саме через цей порт йде російський експорт зерна і нафти.

Кумулятивний ефект від українських ударів по портах і НПЗ дуже суттєвий. Щоб давати конкретні оцінки, потрібно мати доступ до російських цифр, а реальні цифри навіть у Росії знають далеко не всі. Очевидно, що для РФ усе це дуже боляче, оскільки б'є по її нафтопереробці та можливості забезпечувати себе паливом. А з початком осені та зниженням температур попит на паливо, звісно ж, зростатиме.

Крім того, Україна завдає ударів по нафтопроводах, які забезпечують експорт російської нафти, зокрема через Балтійське море.

Усе це в сукупності обіцяє дуже погані новини для російської економіки, яка і так валиться.

Що чекає на Росію, крім бензину за талонами? Як російський обиватель відчує проблеми, які виникають через українські удари по нафтогазовій інфраструктурі?

Це вже видно неозброєним оком. Бензин за талонами вже відпускають у Криму, та й то не всім. Аналогічне питання постало в Примор'ї. Адже коли починається паніка в одному місці, вона перекидається і на інші регіони. Усі ці проблеми добре відчув бізнес, який зав'язаний на паливо. При цьому в РФ розганяється інфляція. Також виникають складнощі з виробництвом високоякісних видів палива, тому що зруйновану інфраструктуру нафтопереробки швидко відновити неможливо.

Усе це удар по економіці Росії.

Росіяни все це відчують вже восени, тільки трохи пізніше, особливо коли почнеться зростання цін на продукти харчування, і стане неможливо забезпечити деякі регіони продуктами. Але це буде тільки початок – росіян чекає багато чого іншого "цікавого". Кульмінація попереду, адже українські удари будуть тільки наростати.

Наскільки Москва і Пітер відчують усю цю "красу" і нові для них реалії війни?

Коли почнуться удари по системах забезпечення нафтою і газом Підмосков'я, москвичі відчують всю красу моменту. Усі ці удари матимуть кумулятивний ефект, адже коли вибивається головний кластер економіки країни, наслідки відчують усі регіони Росії, але, безумовно, не відразу. Тим паче, що російський уряд, як і радянський, насамперед намагається забезпечити Москву і Пітер продуктами харчування та іншим, тобто там постачання намагаються підтримувати на рівні, щоб жителі столиці якомога довше не відчували наявних проблем.

Утім, певні речі російське населення відчуває вже сьогодні, наприклад, затримки поїздів через удари по залізниці. Це, в свою чергу, означає, що на фронт запізнюються поставки необхідного, туди не довозять вчасно потрібну зброю та особовий склад. У результаті десь буде провал, який ми побачимо дещо пізніше.

Україні потрібно активніше виробляти власну зброю і бити по російській нафтогазовій інфраструктурі.

Які найбільш "жирні" цілі такого плану для нас, і куди ми можемо дотягнутися? Які больові точки в нафтогазовій сфері є у Росії? Наприклад, чи може Україна вдарити – ефективно вдарити – по Ямальському хресту, перехрестю газопроводів?

Подивимося, це залежить від нашого виробництва ракет. Адже подібні об'єкти Росія охороняє і прикриває. Однак рано чи пізно загроза ураження Ямальського хреста та інших больових точок стане важливим елементом тиску на Росію. Поки що триває відпрацювання нафтопроводів, а тут є чим і так зайнятися.

Головне завдання України – вирішити питання з експортом нафти через порти Балтійського моря і Новоросійська, через які взагалі проходить до 60% російського експорту.

Reuters пише, що Україна вивела з ладу 17% нафтопереробки РФ. А який відсоток для Росії буде критичним, тобто таким, що спровокує внутрішнє невдоволення в Росії і зробить російські еліти більш поступливими на переговорах?

Поки Путін при владі, про жодні поступки з боку Росії не йтиметься. Неважливо, що при цьому відбуватиметься з Росією і в Росії, оскільки Путіна турбують зовсім інші речі.

Наше головне завдання – обрушити тил, щоб у Росії не було можливості наступати, а також дезорганізувати роботу Москви. Це б спрацювало.

Який відсоток був би критичним для Росії, навряд чи хтось скаже. Припускаю, що, якщо ми виб'ємо до половини нафтопереробних потужностей РФ у європейській частині Росії, це дуже вплине і на постачання, і на економіку, і на здатність Росії воювати. Адже подивіться, щойно просіли ціни на нафту, дефіцит бюджету РФ зріс у вісім разів, а покривати його нічим.

У Росії вже заговорили про введення системи карток на їжу. Це цілком реальний сценарій для Росії, іншого виходу немає, оскільки їй нічим покривати дефіцит бюджету.

Ось до цього ми повинні прагнути – як казав Марк Аврелій, "роби, що мусиш, і будь що буде".

Поки Росія цілісна, і там немає заворушень, Україна повинна продовжувати знищувати російський нафтогазовий комплекс.

Як зміняться наші можливості вибивати російський нафтогазовий комплекс із появою ракет "Фламінго"? Україна взагалі здатна поховати російську енергетику?

Ви ж бачите, що завдаються удари по Усть-Лузі, отже, у нас є можливості дотягнутися туди, а, отже, нам потрібно нарощувати виробництво далекобійних засобів ураження і добивати там.

А що стосується "Фламінго", то тільки наша армія визначатиме, по яких цілях бити цими ракетами, здатними діставати на 3 тисячі км. Це суто військове питання. Військові завжди виходять із найгірших сценаріїв і з тих ресурсів, які надає економіка. Якщо економіка надасть достатньо ресурсів, наші удари стануть сильнішими та інтенсивнішими.

З огляду на те, що наші удари по нафтогазовій інфраструктурі болючі та створюють відчутні проблеми, як Росія відповідатиме? Чи очікуєте ви інтенсифікації російських ударів по нашій енергетиці, аж до занурення нас у блекаути і графіки відключень світла?

Це неправильна постановка питання. Це Росія намагається нам нав'язати ідею про те, що вона відповість на наші удари по її нафтопереробній інфраструктурі. Але все з точністю до навпаки: це ми відповідаємо і захищаємося.

Думаю, якби Росія могла занурити нас у блекаут, вона б давно вже це зробила. Але, на відміну від нас, Росія або зовсім не може відновити якісь уражені об'єкти, або не може зробити цього швидко. Так, наприклад, об'єкти нафтопереробки відновити без західного обладнання РФ не може, наприклад, ректифікаційні колони НПЗ – таку колону і в мирний час потрібно відновлювати десь рік, а під час війни та в умовах санкцій це взагалі неможливо. А в України є можливості відновлювати енергетику, зокрема за допомогою наших західних партнерів.