Судитимуть повторно: чому апеляція відмінила в’язницю для сторожа, який не пустив людей в укриття

Не виправданий, але й вже не засуджений. Київський апеляційний суд скасував обвинувальний вирок колишньому охоронцю поліклініки у Деснянському районі Києва Вадиму Мошкіну. Сторожа звинувачували у байдужості до людських доль, через що загинули дві жінки і 9-річна дівчинка. Трагедія сталася в ніч на 1 червня 2023 року, коли ворог бив по Києву балістикою. За версією слідства, сторож більше 10 хвилин «умисно не впускав» до підвалу медзакладу людей, які збіглися в пошуках укриття. Таку версію підтримали і прокурор, і суд першої інстанції. Мошкіна засудили на 4 роки позбавлення волі, але під варту не взяли до набуття вироку законної сили.

Тепер Деснянський районний суд муситиме повторно розглянути резонансну справу з урахуванням фактів і моментів, які раніше проігнорував. Що відбувалося тої трагічної ночі і чому апеляція дослухалася до аргументів захисника, а не обвинувача - у матеріалі Коротко про.

«Я просто не вспів відкрити двері. Оце й все. Такі діла»

Повітряну тривогу оголосили о 02.48. Мешканці сусідніх будинків звично потяглися до поліклініки, де був єдиний в ближчому доступі підвал, який визначили як укриття. Не пристосоване, не підготовлене, але яке вже було і яким користувалися з початку війни. Серед інших знаходився Ярослав Р. з дружиною і 9-річною донькою. Коли він побачив, що люди розпачливо стукають у зачинені двері центрального входу, пішов подивитися, чи відчинений інший вхід. В цей момент пролунав вибух… Донька Ярослава вижила (разом з мамою загинула інша 9-річна дівчинка), а дружина - ні. Коли після вибуху чоловік увірвався в поліклініку і побачив сторожа, він накинувся на нього з кулаками.

62-річний Мошкін сам ледь тримався на ногах - його відкинуло вибуховою хвилею разом із групою людей біля вхідних дверей, які він якраз збирався відчинити. У Деснянському районному суді обвинувачений казав, що в момент повітряної тривоги був в іншому кінці будівлі, сигнал чув віддалено, стукоту в двері зовсім не чув. Однак взяв ключі, відкрив підвал і пішов до входу, щоб подивитися, чи немає там людей. «Я просто не вспів відкрити двері. Оце й все. Такі діла. Придумати нічо не можу…» - цитував слова підсудного "Судовий репортер".

Вадима Мошкіна звинуватили по ч. 3 ст. 135 УК України - "залишення людей у небезпеці, що спричинило смерть". Процес був гучним. Незважаючи на те, що загинули дві жінки і дитина, а більше десяти осіб отримали травми від уламків ракети, симпатії громадськості були на боці сторожа. Він поводився просто, щиро жалів за тим, що не встиг, не намагався виправдати себе, а тільки пояснював, що саме сталося. «Знову «стрілочника» засудять, а оті - викрутяться», - казали люди, маючи на увазі чотирьох чиновників, яким висунули підозри у службовій недбалості.

Десь так воно і сталося, вирок Мошкіну винесли через рік. У справі, як один із доказів вини, фігурував наказ адміністрації медзакладу №301 від грудня 2022 року, яким сторожів зобов’язували відчиняти двері поліклініки під час повітряної тривоги. От тільки самі сторожі під тим не підписувалися і про існування такого наказу, як свідчили, не знали. Відчиняти двері їм говорив інженер із техніки безпеки, виконували розпорядження на свій ризик.

Апеляційний суд зауважив, що перша інстанція не зʼясувала, коли фактично було видано наказ №301, не перевірила версію захисту щодо неможливості вчасно зреагувати на повітряну тривогу, не призначила за цією версією слідчий експеримент, а формально переписала у вирок обвинувальний акт.

«…Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення», йдеться в ухвалі Київського апеляційного суду.

Зміни в обов’язки не внесли, другий вхід закрили

- Його взагалі не треба було притягувати до кримінальної відповідальності, - переконаний адвокат Андрій Остапенко, який захищав Вадима Мошкіна по лінії безоплатної правової допомоги. - Це відповідальність керівників медичного закладу. Територія будинку поліклініки дуже велика, на все - одна людина, яка повинна контролювати площу і організовувати допуск людей у підвал. Це особа, яка несе повну матеріальну відповідальність за дороге медичне обладнання, медикаменти, медичну документацію. Коли постало питання про використання підвалу як укриття, адміністрація закладу не внесла зміни у функціональні обов’язки сторожів. В обов’язках чітко написано, що сторож зобов’язаний не допускати сторонніх осіб на територію закладу в неробочий час. А мали дописати: крім допуску в укриття під час повітряної тривоги.

Адвокат підкреслює: якби з поліклініки щось зникло, сторожу вказали б саме на ці його функціональні обов’язки, вимагаючи покрити збитки. Бо той, хто зайшов через центральний вхід, міг вільно блукати всіма коридорами.

У 2022 році, коли підвал Центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 вносили на мапу укриттів, у нього був інший вхід-вихід - з вулиці. Кажуть, навіть чергували волонтери, які передавали один одному ключі.

- Але потім ці ключі десь загубилися, двері просто закрутили дротом. Це ж не сторож має контролювати, правда? Не сторож уповноважений міняти замки, - наголошує Андрій Остапенко.

Захисник також підкреслює, що сторож не мусить сидіти біли дверей лікарні, він повинен постійно здійснювати обхід. Тому і минуло 10 хвилин, поки він дістався до входу.

- Якщо обов’язки не змінили, треба було ставити на ніч ще одну особу, яка б контролювала саме допуск до укриття, а сторож - територію закладу, - каже адвокат. - Я мушу ставитися однаково до всіх клієнтів, але до Мошкіна були особливі відчуття. Це добра, літня людина, яка не могла мати жодного умислу. Я ще розумію, якби він був п’яний або пів години не відкривав. Але Мошкін не п’є. Він не може швидко бігати, погано чує, а гучномовців, які б сповіщали про тривогу, в лікарні немає. Про Мошкіна дуже добре відгукується персонал поліклініки, цінує, що в позаробочий час чоловік з власної волі прибирає подвір’я, доглядає дерева і квіти. Неймовірно шкодуємо за загиблими, але цього літнього чоловіка також шкода. Куди йому в колонію до зеків.

Справа унікальна, а тому застережна

Апеляцію на рішення суду першої інстанції подала і прокуратура. Тільки в інший бік - просила для сторожа 6,5 років ув’язнення замість 4-х. Що тепер вирішить Деснянський районний суд, будемо чекати.

Юристи кажуть, що стаття 135 - "залишення у небезпеці" - у «чистому» варіанті дуже рідкісне явище. Найчастіше вона супроводжує ст. 286 - "порушення правил дорожнього руху". Це коли порушник вчиняє ДТП і біжить з місця, кидаючи постраждалих без допомоги. Або ст. 166 - "злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або особою, що знаходиться під опікою". Це коли горе-матусі йдуть собі гуляти, замикаючи маля вдома на кілька днів або його гублять десь на вулиці. Саме такі історії ми прочитали, коли цікавилися справами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судової практики щодо таких ситуацій, як у Деснянському районі столиці, немає, «справа Мошкіна», вважаємо, унікальна і тому має бути застережною: поки вдруге не сталася біда, треба чітко визначитися і щодо режиму допуску, і щодо питання відповідальності за стан укриттів, які такими не є, але так використовуються за відсутністю чогось пристосованого. Після трагедії 2023 року в Києві почалася колотнеча з перевірками укриттів, та надалі все стихло…

Наостанок нагадаємо, що суд над чотирма службовими особами - директором Департаменту муніципальної безпеки КМДА Романом Ткачуком, першою заступницею голови, а нині вже головою Деснянської райдержадміністрації Іриною Алєксєєнко, директором Центру первинної медико-санітарної допомоги №3 Олегом Шугалевичем і його заступником Василем Десиком - розпочався наприкінці травня 2024 року. Всіх звинувачують у службовій недбалості, що потягла важкі наслідки, всі своєї провини не визнають, всі кажуть, що до того підвалу не мали відношення. Потерпілі від уламків збитої ракети заявили цивільні позови на суми від кількасот тисяч до кількох мільйонів гривень. Про перебіг справи повідомлень немає.