Окупований російськими загарбниками Скадовськ: смерть і терор замість дитячого курорту

Не визволеними лишаються 67 відсотків населених пунктів Херсонської області. Журналісти агентства УКРІНФОРМ продовжують розповідати про населені пункти і про людей лівобережжя.

І СКIФ, I САРМАТ, I СЛОВ’ЯНИН, І ПЕЧЕНІГ, I ПОЛОВЕЦЬ…

Мешканці Скадовської громади з великою пошаною ставилися і ставляться до історії, адже на цих землях життя вирувало з давніх-давен. Краєзнавець Олег Лиховид – автор 27 книг і величезної кількості публікацій про рідний край.

– Найкращою і найдавнішою археологічною пам’яткою громади є Широчанський могильник – перший ґрунтовий могильник кіммерійців, відкритий на Півдні України. Загалом у межах сучасної Скадовської громади занесено в реєстр та охороняється 111 курганів та курганних груп, – каже він.

У своїх книгах краєзнавець так описував зміну народів та епох на території рідної громади: «Рухалися по степу народи. Із сходу на захiд, у пошуках пасовищ, багатства… Вперед, далi i далi тягнулася орда за ордою, зупиняючись лише щоб перепочити i набратися сил. Несправедливо це, адже рветься корiння… Рiс у степу пирiй i тисячу рокiв, i п’ять тисяч рокiв тому, i нинi росте. А поряд з ним – ковила, тонконiг, цикорiй… На своєму мiсцi, постiйно. Із року в рiк, iз столiття в столiття, із тисячолiття в тисячолiття. Чому ж людинi ми вiдмовляємо в такiй постiйностi? І скiф, i сармат, i слов’янин, і печеніг, i половець – кожен з носiїв рiзних культур не зникав з арени iсторiї, а передавав свою кров, свiй досвiд, свою вiру, свою пам’ять нащадкам. І ця кров дiйшла до нас, i сила, а тому i вiра, i пам’ять повиннi бути. Як же iнакше? Нехай iшла якась частина на схiд чи на захiд, але ж певна частина народу завжди залишалася на батькiвщинi своїх предкiв».

– У середньовіччі через громаду проходив Кінбурнський шлях – з Кінбурна на Перекоп. Як результат, уздовж шляху виникали криниці, він ішов від криниці до криниці. Наприклад, у Приморському (стара назва Карга, ще старша – Чагар) було три криниці, вони вказані на багатьох картах того часу. Також криниці були в межах сучасного села Красне (татарські назви – Бахшелі та Кокзагар). Власне, ці два села своїм заснуванням завдячують Кінбурнському шляху. Ближче до нових часів існував Збур’ївський шлях – від Збур’ївки до Перекопу. Цей шлях від початку йшов від Олешшя, а пізніше – від фортеці Збур’ївськ. Завдяки йому утворилися села Олександрівка (стара назва – Копані Теплі Води) та Таврія (Михайлівські хутори), – каже Олег Лиховид.

Він розповідає, що у громаді лише Красне та Приморське були поміщицькими селами. Приморське (Карга) 1813 року заснував тодішній губернатор Херсонської губернії, французький граф Карл Сен-Прі, і назвав Емануїловкою на честь сина – офіцера та карикатуриста. Хутори засновували українці, караїми Бобовичі та німці Шмідти. Цікава історія села Антонівка – його заснував не пізніше 1824 року сербський воєвода та борець за незалежність Сербії Мілован Стойкович.

– До речі, якщо згадати про острів Джарилгач, то це слово має тюркські корені, але… ніяк не перекладається. Найбільш близькі до первинної назви Ярли-Агач варіанти – «дрібні дерева» або «мало дерев». Дослідники постійно висувають й інші гіпотези, але це питання в компетенції мовознавців та фахівців з топоніміки.

Щодо Скадовська, то він був заснований у 1894 році, коли поміщик Сергій Скадовський почав будівництво морського порту на березі Джарилгацької затоки.

– Дивімося на ті часи, як то кажуть, історично. Скадовський був монархістом та імперцем-русифікатором. Водночас він був українцем за походженням, мав, напевне, і єврейське коріння – про це свідчать імена у родині. Предки Скадовського – з міста Радомишля, що на Житомирщині, де проживали поляки, українці, євреї та караїми. Напередодні поділу Речі Посполитої Скадовські офіційно заплатили гроші, щоб польський Сенат зарахував їхню заможну родину, відповідно до тодішнього законодавства, до шляхти. Це був шлях до виживання.

Щодо русифікації. Наприклад, у Новомиколаївці та Красному хоч дітей і навчали російською мовою (як і скрізь у царській Росії), але в довідниках тодішніх вказували, що населення розмовляє «на малоросійском». У Скадовську на тисячу мешканців було приблизно 200 євреїв, 300 караїмів, вихідці з Польщі. Українці в ті роки, під час заселення, становили менше ніж 20 відсотків – це були ті, що перебралися з Олешок, Очакова. Проте всі, хто жив у місті, і українці зокрема, під впливом Скадовського, розмовляли російською. Уперше, до речі, плакат українською мовою у місті з’явився… на похороні засновника міста у 1918 році. На ньому була подяка Скадовському від української громади – така-от була тодішня реальність, – розповідає краєзнавець.

ЩОЛІТА ВІДПОЧИВАЛИ БЛИЗЬКО 300 ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ

Скадовськ до Великої війни був невеликим тихим містечком на березі Чорного моря. Відповідно, навколо моря все й вирувало – це був дитячий курорт, тут проводили дитячий фестиваль «Чорноморські ігри». За офіційними даними, сюди приїздили щороку понад сто тисяч відпочивальників з усієї країни.

– Цифра ця далеко більша – за нашими оцінками, насправді йшлося про 300 тис. відпочивальників на рік, – каже міський голова Олександр Яковлєв. – Це також сільськогосподарський край, де вирощували славнозвісні херсонські кавуни, наші знамениті томати, зернові культури, соняшник, рис, сою, ріпак. Ще у громаді активно розвивалася зелена енергетика – вітрова і сонячна. Якщо порахувати, то вони давали разом електроенергії більше, ніж споживалося у межах району.

Він додає, що Скадовськ розвивався попри всі проблеми, пов’язані з коротким курортним сезоном, з екологічними питаннями, що потребували вирішення. Кількість населення була стабільною, потрохи будувалися – переважно приватне житло.

– Загалом у всій громаді – це 26 населених пунктів плюс Скадовськ – проживали близько 35 тис. людей. Тут і великі населені пункти, такі як Антонівка, Олександрівка чи Приморське, в яких до 2 тис. мешканців, і малі села, де обліковувалося по 20–30 людей. У Скадовську було близько 18 тис. жителів, – каже Яковлєв.

Щодо місцевого порту, то до 2013 року він працював як паромна переправа. Потім ця лінія зупинилася, і, як зауважує мер, протока від цього лише виграла: морське дно укріплювалося, у прибережній пляжній зоні поменшало мулу, стала прозорішою вода.

– І ми дійшли тоді думки, що нам не потрібно відновлювати роботу порту як великовантажного терміналу, щоб ходили великі судна. Перед повномасштабним вторгненням, відповідно до урядового рішення, він був виставлений на продаж. Як один із можливих варіантів розвитку розглядали створення відділення з пасажирським перевезенням, тому що саме такий порт у курортній зоні був би привабливим. Тепер російська окупаційна влада говорить про начебто відродження роботи порту, малює грандіозні плани, але, наскільки мені відомо, постійного судноплавства немає – можливо, заходять якісь дрібні судна. Тому що це окупована територія, і не кожен перевізник захоче потрапити під міжнародні санкції, – розповідає мер.

Перший заступник голови облради Юрій Соболевський зазначає, що курортного сезону в окупованому Скадовську немає.

– Місцеві трохи ходять на пляж, але їх, зі зрозумілих причин, значно менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Бо і виїхали люди з окупації, а хто залишився, то намагаються якомога менше виходити з дому, щоб не нарватися на російських окупантів, яких там багато, – каже він.

ВИКРАДЕНИХ ОКУПАНТАМИ – СОТНІ

На початку повномасштабного вторгнення мешканці громади, як і жителі інших окупованих міст і сіл області, виходили на акції протесту. У Скадовськ росіяни зайшли зранку 9 березня 2022 року. Працівників міської ради вивели у двір, перевірили документи, а потім пройшлися по кабінетах адмінбудівлі й забрали системні блоки від комп’ютерів. Тоді російські військові поставили місцевому населенню умову – не збиратися на проукраїнські мітинги. Попри це мешканці громади пронесли вулицями міста величезний український прапор з нагоди дня народження Тараса Шевченка.

Ще 13 березня мер міста Олександр Яковлєв повідомив у соцмережах, що в місті російських військ немає, ситуація контрольована, працюють патрулі, і що ті, хто залишився без засобів до існування та не має продуктів харчування, можуть звертатися у служби соцзабезпечення.

А вже 16 березня з міста повідомили – окупанти викрали мера та секретаря міської ради Юрія Палюха.

– Вони приїхали зранку 16 березня і забрали нас із роботи – мене, заступника і секретаря міської ради. Ставили різні питання на кшталт того, де ми ховаємо зброю, кому підпорядковуємося, навіщо створили «громадську варту», – розповідає міський голова.

Коли люди дізналися, що мера викрали, сотні містян вийшли на акцію протесту. Проти беззбройних мітингарів російські загарбники використали світлошумові та газові гранати.

– Окупанти мітинг жорстко розігнали, із застосуванням сльозогінного газу, шумових гранат, гумових куль. Дехто отримав дрібні ушкодження – забої, легкі поранення, газу нанюхалися. Нас відпустили у той же день, – каже мер.

Далі Яковлєву зробили пропозицію працювати на окупантів. Сказали: або співпрацюєте з нами, або йдете знову на підвал. Це була розмова, після якої міський голова ухвалив рішення виїжджати. Зміг це зробити на початку квітня.

– За час окупації на території Скадовської міської територіальної громади зафіксовано численні факти порушення норм міжнародного гуманітарного права, прав людини та свідчення про застосування насильства до цивільного населення з боку збройних формувань Російської Федерації. За весь час повномасштабного вторгнення РФ у громаді рахунок викрадених осіб йде на сотні, – каже начальник Скадовської МВА Сергій Кухта.

За його словами, встановлено не менше ніж п’ять випадків, коли викрадені були знайдені мертвими з ознаками насильницької смерті. Таким трагічним прикладом стала смерть місцевої активістки з проукраїнською позицією Тетяни Мудрєнко, яку після викрадення знайшли повішеною біля будівлі суду. За свідченнями рідних, жінку перед цим катували, а у свідоцтві про смерть вказана механічна асфіксія.

Багато затриманих проходили через катування у фільтраційних пунктах, розташованих у приміщеннях суду та поліції Скадовська. Застосовувалися методи фізичного насильства: побиття, електрошок, плоскогубці, отруйні ін’єкції, а також психологічний тиск. Об’єктами тортур ставали як представники влади та громадські діячі, так і звичайні мешканці громади.

– Дії окупантів мають характер системного придушення спротиву, ліквідації української ідентичності, а також змушення населення до співпраці. Залякування, шантаж, репресії здійснюються у масштабах, що відповідають ознакам державного терору, – каже начальник МВА.

Міський голова теж підтверджує випадки, коли жителів громади росіяни забирали, і цих людей потім знаходили мертвими. Також є ті, хто зник безслідно.

Як розповіли у пресслужбі обласної прокуратури, на території Скадовської територіальної громади зареєстровано 462 кримінальні правопорушення за фактами воєнних злочинів (ст. 438 Кримінального кодексу України), вони об’єднані у 395 кримінальних проваджень. У цих провадженнях чотирьом особам повідомили про підозру. До суду скеровано обвинувальні акти щодо чотирьох осіб (за вчинення двох кримінальних правопорушень), судовий розгляд триває.

Наприклад, полковнику росгвардії, який у березні 2022 року виконував функції так званого коменданта Скадовського району, повідомлено про підозру в жорстокому поводженні з цивільними. Він організував незаконне утримання людей у захоплених будівлях – пансіонаті та колишньому відділі поліції.

Ще один випадок – обвинувачений, учасник незаконного збройного формування так званого мдб днр, організував незаконне затримання поблизу КПП «Каланчак» місцевого мешканця, який намагався виїхати з окупації. Людину привезли до ями з тілами загиблих, де влаштували імітацію розстрілу та побили. Згодом чоловіка утримували в сторожці на території одного із захоплених пансіонатів Скадовська. Упродовж перших чотирьох діб його тримали прикутим до металевої печі, без їжі, у виснажливих антисанітарних умовах. Щодня застосовували фізичне насильство.

Також направлено до суду обвинувальний акт щодо трьох псевдополіцейських, які працювали у так званому Скадовському райвідділку поліції. Вони не лише служили окупантам, а й брали участь у допитах із застосуванням фізичного насильства, затримували місцевих жителів, погрожуючи зброєю та вбивством.

ЛЮДИ НЕ ВИТРИМУЮТЬ І ВИЇЖДЖАЮТЬ

Олександр Яковлєв зауважив, що практично до кожного жителя громади, який залишався тривалий час в окупації, пережив так звані референдуми і вибори, росіяни заходили з обшуками, перевірками, розмовами.

– І врешті-решт це призводить до того, що люди вирішують виїжджати, вони кажуть: все, у нас немає сили це терпіти. Так, вони змушені були брати російські паспорти, хтось чекав на звільнення, хтось доглядав стареньких батьків, хтось хотів вирішити майнові питання. Проте наразі вже не витримують – вільного життя, до якого українці звикли, в окупації немає, там треба дуже пристосовуватися, а на це здатен не кожен, – каже мер.

Скадовчан, за його словами, виїхало багато, станом на кінець 2022 року – близько 50 відсотків. Водночас у громаду перебралося немало внутрішніх переселенців – мешканців області. Перша хвиля була у листопаді 2022 року, коли звільняли правобережжя: тоді частина людей, налякана тим, що будуть бойові дії, вирішила перебратися подалі від лінії фронту. Виїхали і колаборанти. Скадовськ був визначений окупантами як одне з місць, де, як вони сказали, безпечно і є житло (пансіонати і «віджаті» будинки тих, хто виїхав). Друга хвиля масового переселення – після підриву росіянами Каховської дамби і затоплення Олешок та Голої Пристані.

– Виїжджали люди зі зони підтоплення, і хтось повернувся потім додому, а хтось залишився, бо на тій території, ближче до лінії фронту, складна безпекова ситуація. І найбільш неприємний чинник – це завезення, переселення, заманювання людей з території Росії. Їм обіцяють і дають якесь житло, не знаю, тимчасове чи постійне, хтось його навіть купує сам. І вони там селяться, на окупованих територіях. Зазначу, що у 2022–2023 роках окупанти заманювали росіян на ТОТ високими зарплатами. Тепер уже таких немає, – каже мер.

Як розповідає перший заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський, у Скадовську частково ще розміщені окупаційні управлінські органи, проте переважна їх більшість – у Генічеську.

За інформацією Сергія Кухти, Скадовська міська територіальна громада, утворена у 2020 році, до початку повномасштабного вторгнення налічувала орієнтовно 34,7 тис. осіб.

– До складу громади входять місто Скадовськ, дев’ять селищ (Антонівка, Благодатне, Вишневе, Грушівка, Зелене, Озерне, Петропавлівка, Степне, Таврія) та вісімнадцять сіл (Андріївка, Велика Андронівка, Гостроподолянське, Дарівка, Красне, Мала Андронівка, Малоолександрівка, Миколаївка, Новоукраїнка, Олександрівка, Петрівка, Приморське, Радісне, Тарасівка, Улянівка, Хатки, Шевченко, Широке). Вони розташовані і в прибережній зоні, і на степових територіях. Через війну чисельність населення скоротилася орієнтовно до 11–12 тис., – зазначає він.

Серед усіх населених пунктів громади найбільших втрат зазнало місто Скадовськ – адміністративний центр, де станом на сьогодні залишилося орієнтовно 5 тис. людей. Отже, тут чисельність населення становить менше ніж 30 відсотків від  того, що було до повномасштабного вторгнення. Для порівняння, у більшості сільських населених пунктів громади скорочення становило від 20 до 45 відсотків, що може свідчити про обмежену мобільність, прив’язаність до господарств або меншу загрозу безпеці у конкретних локаціях, каже начальник МВА.

ОСВІТА ВІД МАНІКЮРНИЦІ, КОЛАБОРАЦІЯ ТА «ЮНАРМІЯ»

Окупанти так і не змогли запустити навчання у всіх школах та населених пунктах громади.

– Запрацює школа за російською програмою чи ні, залежало передусім від того, де більше знайшли охочих працювати на окупантів, або де був керівник-зрадник. Такий неприємний приклад – Таврійська окупаційна школа, де директор пішла на співпрацю і перетягла значну частину колективу. А в Олександрівці, де в нас була велика школа з ремонтом, окупаційна влада її не запустила. І діти тепер звідти їздять або в Благодатне, або в Таврію. Ще Приморська школа, де заступниця директора пішла на колаборацію, – каже Яковлєв.

Мер розповів і про протилежні приклади – як-от Скадовську школу №3, де директор і більшість персоналу виїхали з окупації. Росіяни ж у захопленій будівлі відкрили свій навчальний заклад, яким керує… колишня майстриня манікюру.

У Скадовській МВА уточнили, що на співпрацю у 2022 році пішли директор Таврійського ліцею Ольга Зінченко та завідувачка Приморської філії Опорного закладу Ірина Бачинська. Близько 90 відсотків педагогів зазначених закладів теж працюють на російську освіту.

– На тимчасово окупованій території за російськими стандартами функціонують вісім шкіл. Переважно там працюють люди без педагогічної освіти або ті, що приїхали з Росії чи інших громад області. Зазначу, що особлива увага окупаційної влади прикута до мілітаризації навчальних процесів через створення гуртків, зорієнтованих на військову справу, на кшталт «Юнармії» та інших, – розповів начальник Скадовської МВА Сергій Кухта.

До 24 лютого 2022 року на території громади працювало 11 закладів загальної середньої освіти. Восени 2022 року вдалося розпочати онлайн-навчання за українською програмою в семи школах.

Що стосується медицини, то, за оцінкою Юрія Соболевського, у Скадовську ситуація краща, ніж в інших громадах, але це навіть і близько не той рівень, який був до Великої війни.

В окупованій громаді медпослуги надаються переважно в приміщенні центру первинної медико-санітарної допомоги (поліклініці) та міській лікарні. Екстрена медична допомога хоч і працює, проте виїжджає переважно на складні виклики. Є приклади, коли хворим через відмову «швидкої» доводилось приїжджати до лікарні самостійно.

Унаслідок окупації Скадовської міської громади частина лікарів та медичного персоналу були вимушені виїхати або за кордон, або на підконтрольну Україні територію. Послуги разом з тими, хто залишився в місті, надають медичний персонал з Каховки, Олешок, Голої Пристані, а також спеціалісти з РФ, які працюють вахтовим методом. Проте фахівців не вистачає – йдеться про їх критичну нестачу.

Здебільшого працюють лікарі загального профілю, а складні випадки, які потребують вузькоспеціалізованої допомоги, залишаються без належного лікування, і жителям доводиться звертатися по допомогу до лікарень тимчасово окупованого Криму.

– Якість медичного обслуговування погіршилася, люди скаржаться, що дуже складно записатися до фахівців, бо черги. Багато речей неможливо зробити, і якщо раніше було простіше – люди отримували направлення у Херсон, – то тепер треба їхати у Сімферополь. А коли туди приїжджаєш, то там мешканці Херсонщини – люди третього сорту. А ще ж треба, щоб хтось хворого відвіз – це проблема. І хоча росіяни декларують, що медобслуговування безкоштовне, але знаю, що люди платять, і платять чимало, – розповідає міський голова.

А без наявності російського паспорта та соціального страхування медична допомога тим, хто лишився в окупації, взагалі недоступна.

– Також першочергово в лікарні на стаціонарі лікують поранених військових РФ, через що дуже часто місцевим «пропонується» поїхати до лікувального закладу іншого населеного пункту, – розповідає начальник МВА.

Проблемою для місцевих є й відсутність якісних ліків. Більшість життєво необхідних медикаментів стали недоступними. Місцеві жителі скаржаться на високі ціни та низьку якість препаратів, що реалізуються в аптеках. За більш якісними ліками доводиться їздити у тимчасово окупований Крим.

СЕРЕД ЗРАДНИКІВ Є ДЕПУТАТИ МІСЬКРАДИ

За даними прокуратури, на території Скадовської територіальної громади зареєстровано 108 кримінальних правопорушень, що кваліфікуються як злочини проти основ національної безпеки України. Вони об’єднані у 94 кримінальні провадження, процесуальне керівництво в яких забезпечується органами прокуратури Херсонської області. У цих провадженнях 51 особі повідомлено про підозру, до суду скеровано обвинувальні акти щодо 46 осіб (за вчинення 49 правопорушень), 14 осіб уже засуджені.

– Дехто з депутатів Скадовської міської ради відкрито підтримали окупаційний режим, брали участь у незаконних «референдумах» та співпрацювали з так званою військово-цивільною адміністрацією РФ, – розповідає Сергій Кухта.

Найбільш неприємно вразив мера Яковлєва депутат міськради Олег Васильєв, який вирішив підтримувати окупантів, публічно виступає, розповідаючи, що «нас ущємлялі».

– Скажу, що до повномасштабного вторгнення він ходив у вишиванці й доволі голосно співав Гімн України на сесіях. І ще одна депутатка, Людмила Козлова – вона нині заступниця так званого голови окупаційної адміністрації, її багато можна побачити на окупаційних пабліках. Скажу, що ні від кого із цих депутатів раніше ми не чули позиції щодо підтримки Росії, – каже міський голова.

Окупаційну адміністрацію у Скадовську очолює Олександр Дудка. До свого переходу на бік ворога він керував комунальним підприємством курортної Лазурненської громади. Як повідомляв Центр журналістських розслідувань, Олександр Дудка родом з Полтавської області, де довго служив у карному розшуку. За часів окупації він «уславився», зокрема, тим, що публічно погрожував позбавити інсуліну й інших життєво важливих ліків усіх мешканців Лазурного, які з певних причин не отримали паспорт РФ.

Скадовськ вважався вотчиною ще одного зрадника – депутата облради Віталія Булюка та його родини. Нині він заступник голови окупаційного уряду. Правда, кажуть, росіяни роблять так, щоб місцеві феодали не відчували себе господарями.

– І зрадник Сальдо по руках б’є зрадника Булюка. Але все ж вплив Булюка великий, – кажуть жителі області.

Центр журналістських розслідувань пише також про 56-річного Костянтина Руденка. Перебуваючи на посаді директора КНП «Скадовська центральна міська лікарня», він почав працювати на російських окупантів і очолив незаконно створену ними «больницу». Погрожував підлеглим медикам за небажання співпрацювати з ворогом, здавав їх росіянам. Двадцять третього липня 2025 року Великоолександрівський районний суд заочно визнав його винним у колабораційній діяльності й пособництві державі-агресору та засудив до 12 років позбавлення волі.

«Руденко сприяв привезенню до лікарні російських солдатів, яким він наказав надавати перевагу в лікуванні, контролював весь процес і був присутній особисто під час проведення операцій офіцерами РФ. У серпні 2022 року Руденко заборонив лікарям вносити дані до української електронної системи охорони здоров’я, на основі якої працівникам нараховувалась зарплата, та організував видачу так званої російської гуманітарної допомоги», – сказали свідки.

За словами Юрія Соболевського, у Скадовській громаді, як у цілому на ТОТ, росіяни агітують за мобілізацію, багато плакатів із запрошенням на контракт. Чоловіків загнали у військкомати – поставили на облік. Проте тих, хто добровільно йде воювати проти України, – небагато, мізер.

* * *

Мешканці громади підкреслюють власну українськість і захищають її. У січні 2024 року вони ініціювали та провели флешмоб «Скадовськ говорить українською». Так вони відреагували на недолугі «жарти» коміків щодо начебто поганого знання державної мови «жінкою сіСькадовська».

«Скадовськ сьогодні в окупації, і чого він дійсно зараз потребує, – це підтримки», – написав тоді в соцмережі мер Яковлєв.

Автор: Ірина Староселець. Фото і відео із соцмереж

Джерело: УКРІНФОРМ