ШОС проти всіх. Пропаганда та світові медіа — про саміт в Китаї

Саміт ШОС у Тяньцзіні 2025 року став майданчиком для демонстрації амбіцій Китаю у просуванні нового глобального порядку, орієнтованого на країни так званого Глобального Півдня. Метою цього нового порядку заявляється «багатополярність», що позиціюється як альтернатива «західному домінуванню».

Російські пропагандисти, чиї дописи проаналізував «Детектор медіа», перебільшують значення ШОС, зображуючи його як «коаліцію суверенітету» та «союз дракона, слона і ведмедя», що протистоїть Заходу. Вони інтерпретують відсутність згадки про війну в Україні у Тяньцзінській декларації як підтримку позиції Росії, хоча насправді це відображає дипломатичну обережність ШОС і прагнення уникнути контроверсійних тем. Нейтральна згадка «української кризи» та заклик до діалогу свідчать не про перемогу Росії, а про її обмежений вплив у організації, де Індія та Китай дипломатично уникають прямого висловлювання та підтримки російської агресії.

Західні медіа, про які йдеться в нашому огляді, пишуть про символізм саміту, але фіксують його обмежений практичний вплив через внутрішні суперечності ШОС. Китайські видання розповідають про глобальну роль КНР і замовчують війну в Україні, просуваючи наратив про історичну перемогу над Японією та єдність із Росією.

Візит Путіна до Китаю та його участь у параді 3 вересня використовуються російською та китайською пропагандою для створення ілюзії міцного альянсу, хоча реальні результати саміту більше стосуються економічних ініціатив Пекіна, ніж підтримки політики Кремля.

31 серпня та 1 вересня у китайському місті Тяньцзін відбувся цьогорічний саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Організація була заснована 24 роки тому й на початку свого існування концентрувалася на безпекових питаннях, протидії тероризму та боротьбі з наркотрафіком у регіоні Центральної Азії. Нині до ШОС входять десять держав-учасниць (Індія, Росія, Іран, Китай, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Пакистан і Білорусь), які представляють близько 43% світового населення та 23% від світового ВВП (з яких частка Китаю складає 16.75%). Проте під час усього періоду існування організації ШОС, як і інший схожий міждержавний альянс БРІКС, переслідують внутрішні розбіжності між учасниками, наприклад територіальні суперечки між Індією та Пакистаном чи економічне протистояння між Китаєм та Індією. Цьогорічний саміт, окрім представництва держав-учасниць, також відвідали лідери держав, які перебувають у статусі «партнерів по діалогу» із ШОС. Наприклад, Туреччини (Реджеп Таїп Ердоган), М’янми (військовий лідер Мін Аун Хлайнг), Непалу (прем’єр-міністр Кхадга Прасад Шарма Олі), Малайзії (прем’єр-міністр Анвар Ібрагім), а також представники Саудівської Аравії, Єгипту та міжнародних організацій, таких як ООН (представленої генсеком Антоніу Гутеррешем) та АСЕАН (яку представляв генсек Као Кім Хурн).

Саміт, за словами очільника МЗС Китаю Ван І, став найбільшим в історії ШОС, підкресливши зусилля Пекіна щодо посилення свого глобального впливу, хоч і на тлі ескалації торговельних воєн і регіональних конфліктів. Імовірно, це означає трансформацію організації від регіонального форуму з фокусом на Центральну Азію до глобальної платформи. Лідер Китаю Сі Цзіньпін, виступаючи під час саміту, виклав своє бачення нового глобального безпекового й економічного порядку, в якому пріоритет віддається «Глобальному Півдню», на противагу «гегемонії США»: «Ми повинні продовжувати займати чітку позицію проти гегемонізму та силової політики й практикувати справжній мультилатералізм» — цитує Сі Цзіньпіна Reuters.

Розмова між лідерами Росії Володимиром Путіним (ліворуч), прем’єр-міністром Індії Нарендра Моді (в центрі) і головою КНР Сі Цзіньпіном (праворуч) на полях саміту ШОС у Тяньцзіні 1 вересня. Джерело: AP

Паралельно з самітом ШОС відбувається чотириденний візит Володимира Путіна до Китаю, в програмі якого є парад 3 вересня у Пекіні, який державні російські медіа називали «парадом перемоги над мілітаристською Японією».

Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, що пишуть про саміт ШОС і візит Путіна до Китаю у західних і китайських медіа й у пропагандистських телеграм-каналах.

Реакції західних і китайських медіа

Проаналізовані нами західні медіа пишуть про саміт ШОС з акцентом на геополітичних наслідках, часто оцінюючи його як символічний жест Китаю проти США, але з обмеженим реальним впливом.

CNN зконцентрувалася на зустрічі між Путіним і Сі Цзіньпіном, яка стала «вітриною» посилення зв’язків між Китаєм і Росією, а також дружби, що «встановилася протягом багатьох років між двома автократичними лідерами». Видання перелічує ініціативи, озвучені китайським лідером, які є завуальованим випадом у бік США з трампівською політикою «Америка перш за все» (America First). Зокрема йдеться про нову Ініціативу глобального управління (Global Governance Initiative), озвучену на саміті ШОС, яка є продовженням попередніх ініціатив Сі щодо безпеки та розвитку, які відображають китайське бачення змін глобального порядку. Також президент Китаю пообіцяв надати 2 мільярди юанів (280 мільйонів доларів) у вигляді грантів державам-членам ШОС у поточному році та ще 10 мільярдів юанів (1,4 мільярда доларів) у вигляді кредитів банківському консорціуму ШОС протягом наступних трьох років. Прямо не вказуючи на Сполучені Штати, Сі у промові пообіцяв протистояти «гегемонізму», «менталітету холодної війни» та «практикам цькування» — фрази, які Пекін часто використовує для критики Вашингтона.

Путін у своїй промові віддзеркалив слова Сі, повторюючи свої звичні тези про «необхідність нової системи безпеки у Євразії, альтернативної застарілим європоцентристській і євроатлантичній моделям». Автори публікації CNN додають, що тема війни в Україні «нависала» над самітом, а Путін використав саміт ШОС, щоб повторити свої тези щодо війни в Україні, цитуючи його виступ, що війна «виникла не в результаті агресії Росії проти України, а скоріше як наслідок державного перевороту в Україні, який був підтриманий і спровокований Заходом».

Аннієк Бао для CNBC звертає увагу на динаміку у трійці Китай — Індія — Росія, приязне спілкування лідерів яких потрапило у фокус медіа в кулуарах саміту у Тяньцьзіні, та на «розморожування» китайсько-індійських стосунків. Також авторка пропонує стежити за ініціативою Пекіна, який і на саміті, і раніше у травні цього року закликав держави-члени ШОС створити Центр співпраці у сфері застосування штучного інтелекту, пообіцявши при цьому просувати моделі ШІ з відкритим вихідним кодом і ділитися передовими технологіями.

The Financial Times пише про двосторонню зустріч Нарендри Моді та Сі Цзіньпіна в ході саміту, під час якої лідери Китаю та Індії запевнили один одного в тому, що вони є «партнерами, а не суперниками». Спроба примирення з Моді відбувається в той час, коли Сі прагне використати саміт ШОС як для демонстрації регіональної солідарності, так і щоб показати Китай як надійнішого партнера для країн, що розвиваються, порівняно з адміністрацією Трампа, чиї торговельні заходи вдарили як по союзниках, так і по противниках у регіоні. Прем’єр-міністр Індії в ході цієї зустрічі сказав, що зусилля щодо деескалації включають відновлення прямих авіарейсів між Індією та Китаєм і угоду про послаблення напруженості на кордоні.

Крістофер Бодін у статті для AP пише, що посилення ролі Індії у ШОС потенційно кидає виклик російському та китайському домінуванню у цій організації. Водночас раніше Індія неодноразово відмовлялася підтримувати спільні заяви чи резолюції ШОС, якщо вважала їх надто «пропакистанськими». І Росія, і Китай не поспішають сприяти отриманню Індією постійного місця у Раді Безпеки ООН, тому прем’єр-міністр Моді, який уперше за сім років відвідав Китай, використовує ШОС як важіль на тлі охолодження торговельних відносин Індії та США. Водночас опитані Бодіном експерти говорять, що Індія не стане однозначно на бік Росії у питанні війни проти України, чи на бік Китаю у його баченні майбутнього Тайваню. Китай же наголошує на економічному, а не на безпековому векторі розвитку ШОС, прагнучи нарощувати торгівлю та залізничні вантажні перевезення між Китаєм та іншими державами-членами, спостерігачами чи партнерами по діалогу.

Deutsche Welle пише, що у 20-сторінковій фінальній Тяньцзінській декларації за результатами саміту взагалі не згадується війна в Україні, на противагу іншим конфліктам у світі. Та цитується коментар МЗС України щодо підсумків саміту ШОС: «Дивує, що найбільша з часів Другої світової загарбницька війна в Європі не знайшла жодного відображення в такому важливому, фундаментальному документі, у той час як у ньому згадані низка інших війн, терактів і подій у світі».

Девід Пірсон, Муджиб Машаль і Наталія Васильєва у The New York Times вказують на роль спільної між Росією та Китаєм тактики з переміщення акцентів щодо історії Другої світової війни як наративу, щоб кинути виклик Заходу. На думку авторів, Китай намагається перетворити історію, дипломатію і військову міць на інструменти для зміни світового порядку, в якому домінували Сполучені Штати. Сі Цзіньпін 3 вересня головує на військовому параді в Пекіні, який в офіційній риториці має назву «Відзначення 80-ї річниці перемоги китайського народу у боротьбі проти японської агресії та у світовій антифашистській війні», зображуючи тріумф Китаю під керівництвом Комуністичної партії. Автори цитують дослідження Інституту Брукінгса щодо ролі парадів у вшануванні історичної пам’яті історії: «Китай і Росія пропонують свою альтернативну історію на противагу західному наративу про перемогу союзників, а паради є частиною “війни пам’яті”, що триває».

Китайські ж офіційні медіа очікувано скористалися самітом ШОС під головуванням КНР для того, щоб розповісти про впливовість власної країни, успішність її міжнародної політики й особистий внесок у це очільника Китаю Сі Цзіньпіна. Державне інформаційне агентство «Сіньхуа» та головна газета ЦК компартії Китаю «Женьмінь Жібао» опублікували повний текст виступу Сі Цзіньпіна на саміті, у супроводі величезної кількості публікацій про кожну з його окремих зустрічей із лідерами інших держав. Особливу увагу було приділено тезі Сі про «глобальне управління», а також відносинам із Росією. Китайські видання цитують Сі Цзіньпіна, який сказав, що КНР і Росія показують «приклад відносин між великими країнами». «Китайсько-російські відносини витримали випробування міжнародними обставинами та служать зразком міждержавних відносин, вічного добросусідства, дружби, всебічної стратегічної взаємодії та взаємовигідного співробітництва», — наводить слова китайського очільника гонконзька газета South China Morning Post (SCMP). Це ж видання також написало про зустріч між прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді з Сі Цзіньпіном і Путіним. «Нарендра Моді надсилає Вашингтону послання, тепло вітаючи китайського та російського лідерів у Тяньцзіні», — пише SCMP, маючи на увазі погіршення відносин між Індією та США. Війну в Україні «Сіньхуа» та «Женьмінь Жібао» в контексті саміту та зустрічей із Путіним не згадують узагалі. SCMP пише про війну як про «українську кризу», згадуючи про звинувачення Путіна на адресу НАТО, які прозвучали під час саміту.

Тісно пов’язаною з самітом у китайських виданнях є тема святкувань закінчення Другої світової війни. Військовий парад у Пекіні 3 вересня подається як логічне продовження саміту й додаткове ствердження історичної, дипломатичної та мілітарної ролі Китаю. До лідерів країн ШОС, серед них і Путіна, на параді приєднався також Кім Чен Ин. Китайські видання широко висвітлюють усі події, пов’язані з парадом, наголошуючи саме на ролі Китаю та комуністичної партії у перемозі над Японією. Також присутні випади проти «перегляду історії» та «порушення порядку, встановленого після Другої світової війни». Про що у численних публікаціях не згадується, так це про США та їхню роль у перемозі (капітуляція Японії підписувалася 2 вересня 1945 року на американському лінкорі «Міссурі», китайська делегація була запрошена на церемонію разом з іншими союзниками). «Сіньхуа» також користується нагодою для того, щоб згадати про «пам’ять про перемогу на обох берегах Тайванської протоки» та розкритикувати Демократичну партію Тайваню за «заперечення пам’яті» й навіть спроби «відбілити японське колоніальне правління». «Ця пам’ять, викувана кров’ю і вогнем, підтверджує, що Тайвань є невіддільною частиною Китаю, і свідчить про міцні зв’язки та спільну долю по обидва боки протоки», — робить висновок китайське видання.

Володимир Путін (попереду ліворуч), Сі Цзіньпін (по центру), Кім Чен Ин (попереду праворуч) на чолі колони лідерів делегацій під час урочистих заходів із нагоди Дня перемоги у Пекіні 3 вересня. Джерело: Сіньхуа

Пропагандисти з телеграму бачать у реальності те, до чого у Китаї тільки закликають

У російських провладних телеграм-каналах, а також пропагандистських телеграм-каналах, які працюють на українську аудиторію, було дві ключові теми публікацій про саміт ШОС 2025 року: все, що робив Путін, і подання саміту як події, яка засвідчує послаблення глобальної ролі США та Європи. Про це свідчить набір із 513 повідомлень у 123 телеграм-каналах. Дані надала компанія LetsData.

У висвітленні деталей перебування у Китаї Путіна телеграм-пропагандисти фокусувалися на деталях і подрібнювали на кілька дописів цитати його промов. Починали з того, що Путіна з літака у Китаї зустріли мелодією «Калинка-малинка», для пересування його чекав російський автомобіль на китайських номерах марки «Аурус». Далі телеграм-пропагандисти розповідали про інші зустрічі, розмови, промови, переговори й пересування Путіна.

Щодо російської агресії проти України пропагандисти переказували слова Путіна: «Спроби Заходу втягнути Україну в НАТО є однією з причин української кризи».

При такій деталізації адміністратори телеграм-каналів інколи публікували розбіжну інформацію. Зокрема у двох телеграм-каналах із понад 300 тисячами підписників розповіли, що Путін після саміту поїде 1200 кілометрів до Пекіна на авто. А двох інших — що на швидкісному поїзді.

У висвітленні глобальних наслідків саміту ШОС пропагандисти різними словами твердили, що ШОС, як написали у телеграм-каналі з 407 тисячами підписників, — «це коаліція суверенітету»:

«У коаліції повно країн, які мають безліч зв’язків із США. Але тепер вони отримують право вибору — і, головне, майданчик, де цей вибір оформляють без американського модератора… Вони просто бачать те, що звикли приховувати словом “партнерство”: світ перестає бути односмуговою дорогою з Вашингтона. І чим голосніше про це кричать критики, тим наочніше вони підтверджують сам факт зсуву центру ваги».

Головною причиною «зсуву центру ваги» називали непередбачувану поведінку президента США Дональда Трампа:

«Гучні обіцянки Трампа розв’язати за 24 години після приходу до влади всі світові проблеми виявилися чистим самопіаром, а грізні ультиматуми й терміни, відпущені на їх виконання, для Росії не значать абсолютно нічого, — Дональд вирішив розмазати персональну відповідальність за власне пустослів’я», — написали у телеграм-каналі з 888 тисячами підписників.

Телеграм-пропагандисти також наполягали на символічності візиту на саміт Нарендри Моді як однієї з опор «справедливого багатополярного світу». Пропагандистка з 412 тисячами підписників у телеграмі написала, що на цьому саміті «інституціоналізувався» трикутник пов’язаних теплими стосунками лідерів Китаю, Індії та Росії.

«Цей трикутник набуває форми стійкого об’єднання, здатного стати центром тяжіння для країн незахідного світу, які шукають альтернативу західним фінансово-політичним структурам... Для Індії це означає диверсифікацію зовнішньополітичних зв’язків і збереження стратегічної автономії в умовах зростання тиску США».

Проте коли пропагандисти цитували лідера китайської компартії Сі Цзіньпіна, то «більш справедлива і розумна система глобального управління» та «впорядкований багатополярний світ» поставали не як реальність, а як візія і заклик китайського лідера. Схожі розбіжності знаходили споживачі російської пропаганди у телеграмі, коли пропагандисти розказували про деталі проведення саміту. З одного боку:

• «У ШОС розглядається понад 10 нових заявок на приєднання від країн»;
• «Країни ШОС підписали Угоду про Універсальний центр протидії викликам і загрозам безпеці держав-членів. Також країни-учасниці Шанхайської організації співробітництва вирішили заснувати Банк розвитку ШОС».

А з іншого: «Індія не пускає до ШОС Азербайджан, а Пакистан — Вірменію».

У підсумку, до моменту, коли треба було розповідати про реальні складнощі міждержавних взаємин, російські пропагандисти з телеграму у висвітленні саміту ШОС виявилися більш візіонерськими, ніж політики, які приїхали на той саміт. Тоді як лідери держав лише приймали рішення і висували ідеї, пропагандисти робили висновки, що це все вже працює на практиці. І символізує незворотні зміни у геополітиці, які йдуть на користь Росії.

«Слон, дракон і ведмідь проти Заходу»: тези російських медіа

Відсутність у декларації саміту згадки про Україну російські  пропагандистські медіа на різний манір інтерпретували як велику перемогу. У матеріалах Lenta.ru, ТАСС, «Украина.ру», «Известия» вказано, що Тяньцзінська декларація не згадує російську війну проти України, що свідчить про підтримку позиції Росії та ігнорування «західних провокацій». Пропагандисти видання Eadaily намагалися іронізувати: «Влада київського режиму образилася на те, що в підсумковому комюніке саміту ШОС немає жодної згадки про Україну і пригрозили, що про це не забудуть». У тематичному матеріалі видання Kp.ru пропагандисти зловтішалися, що «Київ не був запрошений як гість, тож Україна була змушена закусити губу. А долю України віддано цілком і повністю на відкуп Росії. Для більшості присутніх, зокрема тих, хто ще днями бив себе п’ятою в груди, зображуючи союзника, але притих після прильоту до Китаю, все одно — існуєте ви чи ні».

Декларація не згадує російську агресію проти України, але містить нейтральну згадку про «українську кризу» в контексті подяки за зусилля Китаю, Індії та інших партнерів щодо її врегулювання через діалог — це не підтримка Росії, а заклик до мирного розв’язання без визнання російської відповідальності. Багато джерел, включаючи українське МЗС, трактують цю мовчанку як невдачу Кремля: ШОС не зміг виробити єдину позицію на підтримку Росії через розбіжності серед членів (наприклад, Індія та Китай не підтримують війну, а фокусуються на стабільності). Організація не в змозі кинути виклик Заходу чи схвалити агресію Росії, попри сподівання Путіна. Пропаганда зловтішається над «образою Києва», але ігнорує, що ШОС уникає контроверсійних тем, аби зберегти єдність, і її декларації зосереджені на загальних питаннях, як-от боротьба з тероризмом, неінтервенція та протидія санкціям без прив’язки до України. Це не «віддавання долі України на відкуп Росії», а демонстрація обмеженості впливу Москви в організації.

Пропагандистські джерела зображують саміт як об’єднання «противників США», що кидає виклик західному світу. Приміром, видання «Украина.ру» випустило матеріал під заголовком «Союз дракона, слона та ведмедя. Саміт ШОС зібрав супротивників американської гегемонії», де підкреслено «визначальну» роль Росії в цій події, а також її провідну функцію в так званому антизахідному альянсі. «До тих форм міжнародного співробітництва, які пропонують Росія, Китай і їхні партнери з ШОС, виявляє інтерес велика кількість країн, що не входять до об’єднання. Проте вони зацікавлені у нормальних міждержавних відносинах, а не у підпорядкуванні інтересам якогось гегемона», — пишуть пропагандисти. «Саміт ШОС показав, що країни-учасниці організації згуртовані та налаштовані на довгострокову співпрацю, а у разі військового зіткнення НАТО не матиме шансів на перемогу», — запевняли пропагандисти видання «РИА Новости».

ШОС не є військовим блоком на кшталт НАТО. ШОС фокусується на економічному співробітництві, боротьбі з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом, а також регіональній стабільності, а не на конфронтації з Заходом. Члени ШОС мають різноманітні відносини з США: наприклад, Індія є стратегічним партнером Вашингтона в Індо-Тихоокеанському регіоні, а Пакистан отримує американську допомогу. Внутрішні конфлікти між членами (як-от напруженість між Індією та Китаєм чи Індією та Пакистаном) роблять ШОС далеко не монолітним «антиамериканським фронтом».