"Чорний вересень" у Мюнхені: чому стався теракт на Олімпіаді-1972 та як помстився Моссад

Мюнхенська Олімпіада 1972 року була ювілейною 20-ю за ліком і мала всі шанси запам'ятатися як свято та місце народження спортивних легенд. Підстави дійсно були.

Варто лише згадати 7 золотих медалей легендарного вусаня Марка Спітца, унікальний золотий дубль уродженця Самбора Валерія Борзова на 100- і 200-метрівці, "чітерську", але все одно сенсаційну перемогу збірної СРСР із баскетболу з українцями в складі над командою США.

А також блискучий новаторський олімпійський дебют білоруски Ольги Корбут, який встановив орієнтир для спортивної гімнастики на десятиліття, її дуель із майбутньою киянкою Людмилою Турищевою, та ще багато визначних результатів.

Але всі вони були затьмарені трагедією – терористичним актом, за яким, на жаль, і пам'ятатимуть Олімпіаду-72. 24 Канал розповідає про ті трагічні події вересня 1972-го в Мюнхені.

Завдяки великому фільму Стівена Спілберга "Мюнхен" більшості читачів добре відомі деталі тих подій. Славетний режисер із документальною точністю відтворив ті події 5 та 6 вересня 1972 року. Щоправда, свідомо приховав найбільш криваві й шокуючі деталей.

Нині важко уявити, як усе це могло статися, а непрофесіоналізм поліції просто шокує. Гірко усвідомлювати, що буквально мінімальні заходи безпеки могли врятувати людей і не допустити теракту та численних жертв. На жаль, історія не має умовного способу і здатна бути хіба що уроком і дуже рідко – попередженням.

Допомогли спортсмени з Канади: як терористи захопили заручників

У ніч на 5 вересня 1972 року група з 8 молодиків у спортивних костюмах, які виявились учасниками палестинської терористичної групи "Чорний вересень", проникли на територію Олімпійського селища з пакунками зброї.

Вони мали автомати, 900 набоїв до них, а також 24 гранати. Перелізти через паркан їм допомогли троє канадських спортсменів-вотерполістів, які думали, що допомагають іншим олімпійцями, що трохи загуляли.

Німецька поліція практично не охороняла Олімпійське селище, ба більше, була беззбройна. Тому терористи без перешкод проникли до будинку за адресою Коноллі-штрассе, 31, де мешкали члени олімпійської збірної Ізраїлю.

Першою жертвою терористів став борець і тренер Моше Вайнберг, який мешкав у кімнаті №1. Він намагався зашкодити палестинцям і зумів попередити інших спортсменів, давши шанс на втечу, але загинув сам.

Команда Ізраїлю на церемонії відкриття Олімпіади в Мюнхені / Фото Getty Images

Вайнбергу прострелили щоку і примусили показати, в яких кімнатах перебувають інші ізраїльтяни. Той обдурив палестинців, сказавши, шо в кімнаті №2 живуть не ізраїльтяни (завдяки цьому врятувалися 5 людей), і повів нападників одразу до кімнати №3, де жили борці та штангісти, зокрема, з досвідом бойових дій, – Шестиденної війни та повстання проти нацистів у Варшавському гетто.

Заручник сподівався, що ті дадуть бій нападникам. На жаль, задум Вайнберга не був втілений – спортсмени спали і були захоплені зненацька. Тоді поранений Вайнберг спробував ще раз зупинити бойовиків. Він нокаутував одного з терористів і поранив ножем для фруктів іншого, але нападники розстріляли його з автомату, а потім викинули бездиханне тіло на вулицю. У фільмі "Мюнхен" на знак пошани до героя Спілберг запросив втілити його образ сина загиблого – Гурі Вайнберга.

Другою жертвою нападників став штангіст Йосеф (Йосі) Романо – він кинувся на нападників з ножем і, перекинувши декількох, зник. Це дозволило втекти його побратиму Гаду Цобарі. Але сам Романо був розстріляний нападниками. Палестинські терористи на очах інших заручників кастрували посіченого кулями Йосефа Романо, який помер на їх очах від втрати крові. Ще один заручник – Давід Бергер – тоді був поранений кулею в плече, а всіх інших нападники сильно побили.

У фільмі "Мюнхен" режисер показав, що Романо мав шанс втекти у відкрите вікно, але побачив на підлозі ніж для фруктів і повернувся, щоб спробувати врятувати друзів.

Поліція "роздуплилась" лише о 5:30, коли нападники встановили повний контроль над будинком і зв'язали усіх 9 живих заручників, прибувши на місце лише за пів години після того, як бездиханне тіло Моше Вайнберга знайшли на вулиці.

Як тривали переговори та що вимагали терористи

Баварські поліцейські оточили будинок, але не знали, що робити далі, – захоплення заручників в Європі тоді були рідкістю, а загонів антитерору не було в принципі. Обережні спроби німецької влади провести антитерористичну операцію завершилися фіаско. Медіа вели пряму трансляцію по ТБ і терористи буквально бачили в реальному часі все, що відбувається.

Німецька влада спробувала вести переговори з терористами, якими опікувався особисто міністр внутрішніх справ ФРН Ганс-Дітріх Геншер, а шеф поліції Мюнхена Манфред Шрайбер і міністр внутрішніх справ Баварії Бруно Мерк були на зв'язку з бойовиками. Переговори ускладнювалися тим, що нападники добре не говорили ані німецькою, ані англійською. Тому поліції довелося говорити через заручника – Андре Шпітцера.

Один із групи терористів, яка взяла в заручники 12 ізраїльтян / Фото Getty Images

Бойовики "Чорного вересня" вимагали звільнити з ізраїльських в'язниць 234 своїх побратими, а також лідерів німецької терористичної групи "Фракція Червоної армії", ув'язнених у ФРН. Німеччина погодилась на це, Ізраїль вимоги терористів виконувати не збирався. Натомість єврейська держава запропонувала ФРН послуги своїх спецпризначенців, але канцлер Віллі Брандт відмовився від допомоги.

Під час чергового сеансу переговорів Шпітцер спробував повідомити про вбитого Йосі Романо, але терористи зрозуміли, про що йдеться, та вдарили заручника прикладом від АК-47 по голові. Це був останній раз, коли Шпітцера бачили живим.

Повний хаос: як проходила "операція" зі звільнення

Після багатогодинних переговорів німці вдали, що задовільнять вимоги палестинських терористів. Вони погодились надати їм літак та зелене світло на виліт до Єгипту.

Увечері 6 вересня о 20:10 за місцевим часом терористів і заручників вивезли на автобусі з Олімпійського селища, далі вони сіли у два гелікоптери Bell-UH 1 та полетіли до "аеропорту", роль якого мала зіграти авіабаза НАТО Фюрстенфельдбрук.

Згідно з домовленістю на терористів мав чекати літак "Боїнг-727". У ньому мали бути 6 перевдягнених поліцейських, але вони за кілька хвилин до приземлення гелікоптерів о 22:30 втекли, не повідомивши командування.

Терористи мали спершу підійти до літака й перевірити, чи все добре. Але вони не побачили там членів екіпажу, зрозуміли, що це пастка, і почали тікати до гелікоптерів.

Тоді на летовищі увімкнули прожектори, а один зі снайперів відкрив вогонь, але лише поранив одного з бойовиків. Тоді ж почали стріляти й інші снайпери та вбили двох терористів, які тримали на прицілі пілотів гелікоптерів.

Завдяки цьому пілоти втекли, а терористи почали відстрілюватись та гасити пострілами прожектори, ховаючись за заручниками або під гелікоптерами.

Поліцейські займають позиції над квартирами, де 5 вересня терористи утримували членів команди Ізраїлю / Фото Getty Images

Снайпери не мали прицілів, адаптованих до темряви, і взагалі традиційної "оптики", їх зброя була неналежної дальності, а самі вони не мали відповідної підготовки та бронежилетів. До того ж вони були без рацій, тому не могли отримувати накази і нормально координувати роботу. Не дивно, що вся "операція" швидко перетворилася на хаос.

До того ж пілоти гелікоптерів посадили машини не в те місце, куди планували організатори "операції", внаслідок чого терористи отримали укриття, а самі снайпери опинилися на лінії вогню один в одного.

Перестрілка тривала близько години і перейшла у фінальну стадію лише тоді, коли на летовище нарешті прибув поліцейський броневик, який затримався через пробки на дорогах, – його викликали тоді, коли "операція" вже почалася.

Після цього терористи зрозуміли, що врятуватися не вийде. Тоді їх лідер "Іса" (справжнє ім'я – Лютіф Афіф) почав вбивати заручників. Палестинці встигли розстріляти та закидати гранатами заручників в обох гелікоптерах. Як мінімум один заручник – Давід Бергер – згорів у залізній пастці живцем. Оскільки заручники були зв'язані – втекти вони не зуміли. Згодом експерти встановлять, що заручники до кінця боролися за життя і намагалися розірвати пути зубами, але марно.

Від хаотичного вогню чи то своїх, чи то терористів загинув місцевий поліцейський Антон Флігербауер (він перебував на диспетчерській вишці без шолому та бронежилета). Його спеціально для операції на аеродромі відкликали з відпустки. Вагітна дружина Флігербауера після звістки про смерть чоловіка отримала шок, який за кілька місяців призвів до загибелі ненародженої дитини.

Лівія зустріла терористів як героїв, а один бойовик досі живий

Поліція ліквідувала 5 нападників з 8. Неймовірно, але двом з бойовиків майже вдалося втекти.

Халід Явад, який під час теракту використовував ім'я "Салах", утік із летовища і був застрелений поліцейським снайпером біля диспетчерської вежі. Це були його перші постріли за всю "операцію", оскільки він опинився на лінії вогню своїх же товаришів і не наважився наражати себе на небезпеку під час перестрілки.

При цьому куль побратимів він все одно не уник – снайпера інші поліцейські прийняли за терориста і відкрили по ньому вогонь, внаслідок чого він та ще один коп, який погнався за "Салахом", отримали поранення.

Юсуф Назал, який під час теракту називав себе "Тоні", вдало утік із летовища, а поліція 40 хвилин гналася за ним зі службовими псами. І лише після того, як "Тоні" залишили сили та він опинився загнаним і оточеним на автостоянці аеропорту, його закидали гранатами та розстріляли з автоматів.

Вертоліт, знищений під час олімпійської трагедії / Фото Getty Images

Ще трьох палестинців поліція захопила живцем. Один з них прикинувся мертвим, але не зумів на цей раз обдурити поліцію.

Уже за місяць палестинські терористи опинилися на волі внаслідок нового теракту своїх побратимів і були обміняні на нових заручників – захоплених терористами пасажирів літака німецької авіакомпанії Lufthansa.

Тіла 5 мертвих палестинських терористів прийняла Лівія, де за наказом місцевого диктатора Каддафі їх зустріли як героїв та влаштували 30-тисячну процесію. Незабаром до Лівії прибули й троє живих терористів. Моссад до них так і не дотягнувся.

Нині вважається, що мінімум один ыз трьох терористів може бути досі живим. Це Джамаль Аль-Гаші, який у 1999 році давав інтерв'ю для оскароносного документального фільму режисера Кевіна Макдональда One Day in September про теракт у Мюнхені.

Список загиблих ізраїльських заручників:

• Моше Вайнберг – тренер з боротьби, 33 роки
• Йосеф Романо – штангіст, 31 рік;
• Давід Бергер – штангіст, 28 років;
• Зеєв Фрідман – штангіст, 28 років;
• Аміцур Шапіра – тренер з легкої атлетики, 40 років;
• Кехат Шор – тренер з кульової стрільби, 53 роки;
• Марк Славін – борець греко-римського стилю, 18 років;
• Андре Шпітцер – тренер з фехтування, 27 років;
• Яків Шпрінгер – тренер та суддя з важкої атлетики, 51 рік;
• Йосеф Гутфройнд – суддя з класичної боротьби, 40 років;
• Еліезер Халфін – борець вільного стилю, 24 роки.

Москва показала солідарність із терористами

Попри шокуючий теракт, МОК не зупинив Олімпійські ігри, і спортсмени продовжили змагання після денної паузи та великої панахиди. На ній були присутні представники всіх країн-учасниць Олімпіади, крім 10 арабських країн і СРСР.

Таким чином, Москва фактично показала солідарність із терористами. Пізніше росіяни виправдовувались, що не пішли на панахиду, оскільки не отримали наказу від керівництва з Москви.

Олімпіада у Мюнхені. Свято, що переросло в трагедію: дивіться відео

Після завершення панахиди, в якій взяли участь близько 80 тисяч людей, ізраїльська делегація достроково залишила Мюнхен на знак протесту, що МОК не зупинив змагання.

Ніхто у Німеччині та МОК тоді не вибачився за безпековий провал і не взяв на себе відповідальність. Німеччина з того часу ніколи не приймала Олімпіади.

Родичі загиблих спортсменів багато років добивалися справедливості для жертв теракту в Мюнхені. У 2003 році вони подали колективний позов до Німеччини, вимогою якого було визнання ФРН помилок під час антитерористичної операції та компенсації.

Лише у 2017 році в Мюнхені було відкрито меморіал у пам'ять про загиблих, а в 2022-му, тобто лише через 50 років, уряд Німеччини погодився виплатити компенсації у сукупному розмірі 28 мільйонів євро родичам жертв теракту.

Я як очільник цієї держави та від імені Федеративної Республіки Німеччина прошу пробачення за брак захисту ізраїльських спортсменів під час Олімпійських ігор у Мюнхені та за відсутність роз'яснень після. Та за факт того, що ці події сталися,
– президент ФРН 6 вересня 2022 року Франк-Вальтер Штайнмаєр приносить запізніле офіційне вибачення родичам жертв теракту в Мюнхені.

Протистояння родичів жертв із МОК було не менш драматичним – довгий час олімпійські бюрократи відмовлялися вшанувати жертв теракту хвилиною мовчання і дали згоду лише в наш час. Хвилина мовчання в пам'ять про 11 загиблих членів Олімпійської збірної Ізраїля пройшла лише на постковідній Олімпіаді в Токіо у 2021 році.

Меморіальна дошка в Мюнхені в пам'ять про жертви теракту / Фото AP

Ізраїльські спецслужби за наказом прем'єр-міністерки Голди Меїр і під тиском громадськості провели дві таємні операції помсти – "Гнів божий" і "Весна молодості", під час яких були знайдені та ліквідовані більшість тих, хто, на думку Ізраїлю, стояв за організацією теракту на Олімпіаді в Мюнхені, зокрема, й прямий організатор теракту Алі Хасан Саламе. Його підірвали у власному авто 1979 року в Бейруті.

З усіх підозрюваних своєю смертю помер лише Абу Дауд – один із керівників "Чорного вересня" та наближений до очільника ОВП Арафата. Через багато років після Мюнхена він (схоже, з міркувань піару) взяв на себе відповідальність за теракт, розповідав, що його профінансував особисто Махмуд Аббас (чинний голова Палестинської Адміністрації) і навіть заявив, що ні про що не шкодує. Він пережив кілька замахів і помер у 2010 році від хвороби нирок.

Вільну трактовку тих подій ви могли бачити у вже багато разів згаданому "Мюнхені" Стівена Спілберга, який розповів про одну з кількох (можливо, їх було 5) груп кілерів, що стали мисливцями на терористів. Операція "Гнів божий" (інша назва – "Багнет") тривала понад 20 років і не зважала на занепокоєння, резолюції Ради Безпеки ООН і побічні жертви.

Україна з російськими воєнними злочинцями, що лишили кривавий слід на нашій землі, нині вчиняє так само. І не зупиниться, поки не будуть покарані всі винні.