Розпливчата смуга. Чому прикордонники затримують усіх підряд у смузі завширшки 5 км від кордону

У грудні 2023 року уряд своєю постановою № 1292 запровадив спеціальний режим для прикордонної смуги: для перебування в прикордонній смузі завширшки 5 км треба отримати спеціальний дозвіл у прикордонників.

Як у нас часто буває, будь-яка заборона неодмінно призводить до перегинання на місцях. Зокрема, почастішали випадки безпричинної затримки громадян, огляду особистих речей, перевірок телефонів і накладання адміністративного штрафу за «спробу незаконного перетину державного кордону» на тих, хто не збирався цього робити.

Розпливчата смуга

В інтернеті можна знайти інтерактивні карти з промальованою п’ятикілометровою смугою того самого Закарпаття. Але всі екологи, з якими ми спілкувалися, були затримані поза цією смугою — на відстані 8 км і більше від кордону, окрім хіба що залізничного вокзалу в Ужгороді, що міститься за 4,5 км.

Зупинили на вокзалі

Дослідники, яких затримали прикордонники в січні цього року, не збиралися перетинати кордон і не знали, що залізничний вокзал в Ужгороді належить до п’ятикілометрової прикордонної смуги, а отже, перебування на ньому потребує оформлення дозволу.

Підставою для затримання стала згадана вище постанова № 1292.

Віталій (прізвище попросив не називати), аспірант-біолог із Харкова, який займається природоохоронною діяльністю, розповів, що їхав разом із другом на конференцію в Ужгород:

«На той момент мені було 24 роки. Ми приїхали в Ужгород, і прямо на вокзалі нас зупинили. Ми щойно вийшли з поїзда і спустилися в підземний перехід. Спочатку в нас перевірили документи, розпитали, звідки їдемо, куди, навіщо. Ми показали квитки назад до Харкова, запрошення на конференцію, бронювання готелю, повідомили, що не маємо при собі закордонних паспортів. Потім прикордонники зателефонували комусь, і їм звеліли доправити нас у їхній відділок. Сказали, що це потрібно для уточнення наших даних.

Нас привезли в ДПСУ, там перевірили речі, телефони, ноутбуки, нічого не знайшли. Потім забрали в інший кабінет, де працівники ДПСУ щось записували. Як ми потім зрозуміли, складали протокол.

Про штраф за спробу незаконного перетину кордону повідомили вже тоді, коли сказали підписати протокол. До того ми думали, що нас просто перевіряють. Як виявилося, у протоколі було написано, що ми рухалися в бік такого-то пропускного пункту з наміром незаконно перетнути державний кордон.

Після того як виписали штраф, нас звідти забрала поліція і повезла в ТЦК. Там перевірили документи, зрозуміли, що з ними все гаразд, і відпустили.

Суд

Далі був суд, де ми оскаржили цю постанову ДПСУ і нас виправдали. У судовому рішенні було зазначено, що в наших діях немає складу злочину. Як приватно повідомив адвокат, наш випадок не виняток, багатьох людей так само зупиняють і виписують їм штрафи. До речі, поки ми були у відділку ДПСУ, туди привели ще кількох молодих людей, яких також затримали на вокзалі.

Потрібен дозвіл

Як виявилося, щоб не виникало таких проблем, потрібно мати дозвіл від ДПСУ на перебування в п’ятикілометровій прикордонній зоні. Від ужгородського вокзалу до кордону чотири з половиною кілометри. Тобто, по ідеї, усі, хто опиняється на вокзалі, повинні мати такий дозвіл.

Але всі ці перевірки робляться якось вибірково. З усіх людей, які їхали на конференцію, окрім нас затримали, а потім відпустили лише ще одного викладача. Але цікаво, що прикордонники не запитували нас про цей дозвіл, коли затримували. Запитували про квитки назад, про закордонний паспорт, але не про дозвіл.

Згодом, коли мені знову треба було їхати на Закарпаття, я цей дозвіл отримав. Надіслав листа в прикордонний загін відповідного територіального підпорядкування. Просто написав заяву на ім’я керівника цього загону, у якій вказав особисті дані, мету поїздки, і надіслав електронною поштою. Протягом десяти днів отримав відповідь.

Тридцятикілометрова зона

Не забуваймо також, що є ще тридцятикілометрова прикордонна зона. Перебувати в ній без попереднього інформування ДПСУ теж заборонено. Але тут уже йдеться просто про інформування, отримувати дозвіл на перебування не потрібно. Треба поінформувати, наприклад, хто в туристичній групі, який маршрут. Я цього року двічі був у Карпатах і двічі інформував про це прикордонників. Просто надсилав листа електронною поштою за кілька днів до походу. Коли мене зупиняли, показував надіслані листи.

Відповіді на електронну пошту за десять днів я так і не отримав, поки не подзвонив у ДПСУ. Тоді відповіли буквально через кілька годин».

«Вертай його»

20-річного Олександра Дядика, студента-еколога з Черкас, також затримували в червні цього року в Кострино на Закарпатті, куди він їздив із науково-дослідницькою метою:

«Нас було троє: я і двоє дівчат. Приїхали вранці, викликали таксі. Коли підходили до таксиста, під’їхала машина, з неї вискочив чоловік у цивільному. Сказав, що з прикордонної служби. Не пам’ятаю, щоб він показував посвідчення, але став вимагати, щоб я показав йому документи, і я показав. Також показав лист від університету, що ми їдемо в цю місцевість для обстеження. Але це не допомогло, чоловік попросив показати речі. Потім відійшов і комусь зателефонував, після чого сказав, що треба пройти додаткову перевірку на їхній базі. Дівчат він відпустив, а я лишився чекати його колег, паралельно написав друзям-природоохоронцям, що мене затримали.

Інший прикордонник приїхав уже у формі, теж не представився. Мені наказали сісти в машину і віддати телефон. Ми їхали, як мені пояснили, на заставу. Але дорогою тому прикордонникові кілька разів телефонували, і зрештою хтось сказав: “Вертай його”. Мене повернули туди, звідки забрали.

Ще один раз до мене підходили на вокзалі в Мукачеві. Двоє чоловіків і жінка представилися, показали посвідчення, сказали, що хочуть перевірити нас по базі й для цього треба поїхати з ними в прикордонну службу. Там попросили перевести телефон у режим літака, допитали кілька хвилин і відпустили. Все було цивілізовано».

«Була підтасовка фактів»

27-річний аспірант Богдан Кученко заздалегідь вивчив карту і переконався, що ніде за маршрутом експедиції в Берегівський лісгосп у п’ятикілометрову зону не заходитиме, але це йому не допомогло.

Прикордонники попросили Богдана вийти з автобуса для перевірки, коли він їхав із Мукачева в бік Берегового. Сказали, що це буде швидко. Забрали телефон і відвезли в пункт пропуску, де протримали близько чотирьох годин, оглянули там речі.

«Прикордонники почали оформляти протокол, і мені дуже не сподобалося, що була певна підтасовка фактів, — розповідає Богдан. — Записали так, що мене нібито спіймали на відстані чотири кілометри від кордону і що я пішки йшов у його бік. Хоча насправді місце на трасі, де нас зупинили, було на відстані щонайменше вісім чи навіть дев’ять кілометрів від кордону і дорога, якою ми їхали, не вела до прикордонної смуги, а пролягала паралельно. Була ще купа нестиковок. Але мене навіть сфотографували з рюкзаком як звичайного затриманого. А в якийсь момент натякнули про кримінальну відповідальність.

Через три години хтось зайшов і сказав, що мене оголосили в розшук. Виявляється, мої колеги, після того як мене забрали, написали заяву в поліцію про моє викрадення.

Але прикордонники все ж таки закінчили складати протокол, у якому, зокрема, зазначили про необхідність стягнути з мене адмінштраф у розмірі 17 тисяч гривень. Рішення про стягнення мав ухвалити суд.

Уже наприкінці хтось із прикордонників сказав, що, найімовірніше, цей протокол нікуди не направлять. Зрештою так і було. Що саме сталося, я так до кінця й не зрозумів. Можливо, допоміг розголос, який влаштували мої колеги, або в прикордонників просто був якийсь внутрішній план, і мене затримали для галочки».

Затримують для галочки?

Така поведінка прикордонників наштовхує на думку, що вони затримують людей для статистики, щоб прозвітувати про свою роботу.

Випадки незаконного перетину кордону справді є, але ті, хто тікає і потім ділиться своїм досвідом у соцмережах, зазвичай роблять це у ведмежих закутках Карпат і навряд чи прибувають поїздом на ужгородський вокзал із пакетом документів, у яких зазначені причина відстрочки і мета візиту. Але затримувати науковців у центрі Ужгорода, мабуть, легше.

Варто зазначити, що нова законодавча ініціатива має на меті посилити відповідальність за спроби незаконного перетину кордону. Нагадаємо, Кабмін подав до Верховної Ради законопроєкт про запровадження в Україні кримінальної відповідальності за незаконний перетин державного кордону в період дії воєнного стану. Передбачається покарання від штрафу в розмірі 119 тисяч гривень до трьох років в’язниці.

Звісно, потрібно ловити і садити тих, хто справді намагається незаконно перетнути кордон. Але не приписувати ці наміри тим, хто перебуває у відрядженні неподалік кордону і не робить спроб його перетнути. Інакше ця ініціатива стане додатковим приводом для прикордонників затримувати всіх підряд і додасть роботи місцевим судам, де часто оскаржують такі рішення.

Автор: Олексій Малоселець

Джерело: Texty.org.ua