Замість «Маші й ведмедя». Яких супергероїв побачать наші діти — вирішують і медіа, і влада з держбюджетом

Уже трохи вляглися емоції після дослідження про «Машу й ведмедя» в топі українського дитячого ютубу. Для нас, медійників, це стало добрим приводом поговорити з законотворцями й експертами про стратегію Суспільного мовника в роботі з юною аудиторією та про інвестиції в український контент. Про це йшлося під час конференції Суспільного «Доброчесні медіа: як зберегти демократію в цифровому світі», яка за кілька років виросла у змістовний і представницький майданчик для підвищення синергії у державній медійній політиці.

Українські діти й молодь уже добре знають продукти Суспільного. Згадайте хоча б Радіодиктант: кожен український школяр бодай раз у житті його писав. Це не «дитячий» проєкт у вузькому сенсі, але він впливає на формування свідомості нового покоління. Наприклад, торішній текст до сторіччя радіо написала Оксана Забужко. Для мене показник, що підійшов один із підлітків і каже: вперше почув її ім’я саме під час радіодиктанту, зацікавився українською літературою. В цьому є сила суспільного контенту.

Разом із тим, суто дитячий та підлітковий контент — теж потрібен. Ще від перших днів існування Суспільного мовника одна з п’яти стратегічних цілей була присвячена саме роботі з дитячою і підлітковою аудиторією. У 2020 році Наглядова рада компанії затвердила Концепцію мовлення для дітей і підлітків, розроблену разом із психологами й експертами. У ній і про вікові особливості та потреби різних сегментів юної аудиторії, і про ціннісні орієнтири в контенті: громадянська свідомість, патріотизм, гуманістичні ідеї, медіаграмотність, майбутнє України місце в об’єднаній Європі.

Відтоді на Суспільному з’явилися нові проєкти для різних вікових груп:

• «Бробакс» — платформа для дошкільнят. Тут є і власні мультсеріали, і адаптовані європейські, до речі вперше адаптовані жестовою мовою. Флагманський мультик, створений на замовлення Суспільного — «Тото» — очікує на четвертий сезон. Тото — це звичайне цуценя, дошкільнятко, але його якості є рольовою моделлю: чесний, відповідальний, піклується про друзів, родину і про себе, патріот. Гарні якості для супергероя. На конференції ми анонсували появу мобільного додатку «Бробакс» уже цьогоріч, а поки можна дивитися в ютубі;

• «Колайдер» — проєкт для підлітків, який присутній у різних соцмережах. Тут цікавий наукпоп українською мовою, а підлітки-блогери стають співвиробниками контенту, що позначається потім і на якості їхнього власного контенту. До речі, саме цей проєкт надихнув команду ГО «Детектор медіа» та ГО «Umind» розширювати коло відповідальних блогерів в Україні: ми провели вже два сезони навчань «Школи відповідального блогерства» і бачимо, який колосальний потенціал мають такі навчання.

• «Хто про шо» — наш найновіший проєкт із новинами в тіктоку для підлітків 12+ років.

• «Аудіоказки» — їх можна і на ютубі «Бробакс» знайти, і в додатку Українського радіо, і на подкастингових платформах — постійно в переліку п'яти найпопулярніших продуктів на Megogo Audio. І навіть почитати у книжці «Хоробрі казки»;

• «Слей-шоу» — молодіжний проєкт на ютубі, котрий порушує сміливі теми та працює з різними форматами. Ми його називаємо новою «Студією "Гарт"» для сучасної молоді. У шоу є навіть клуби шанувальників по регіонах.

І це лише частина системної роботи, яку веде невеличка, але віддана команда, котру на Суспільному очолює Юлія Дичук.

Крім аудиторії в Україні, ми обговорили й виклики в роботі з українськими дітьми та підлітками за кордоном. Потребу більше працювати з цією аудиторією на конференції підсвітив перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко — і я з ним погоджуюся. Маю надію, що в новій стратегії Суспільного мовлення робота з діаспорою отримає достатній рівень пріоритетності. В розмові ми дійшли згоди, що в юних українців за кордоном є свої запити й потреби, тому питання стоїть не лише у дистрибуції вже виробленого контенту за кордон, а й у вивченні потреб та створенні спеціального контенту, який відповідатиме саме їхнім потребам.

Але слід розуміти, що це велика аудиторія, а відповідальність за неї поділена: в Україні є іномовлення з окремим бюджетом для роботи з закордонними аудиторіями. Якщо ж роль Суспільного й очікування від нього в цій царині зростатимуть, то й фінансування має бути адекватним.

Чи вистачає зараз ресурсів у медіакомпаній, насамперед Суспільного мовлення, для масштабування виробництва контенту для дітей і підлітків? Очевидно, що ні — згадаймо, що потреби компанії вже декілька років поспіль профінансовані на рівні ~35% від встановленої законом гарантії. А тим часом зростає і тиск агресора в цифровому світі, і запит на контент.

Але ми точно знаємо, куди рухатися. Для цього вже є фундамент — і тепер потрібне головне: сталі інвестиції. Адже яких медіасупергероїв матимуть перед очима наші діти, залежить і від виробників контенту, і від депутатів та урядовців, які складають держбюджет.

Дякуємо партнерам з Офісу Ради Європи в Україні, ОБСЄ та ЦЕДЕМ за те, що підтримали проведення цієї важливої розмови. Окрема подяка «Детектору медіа» за винесення на порядок денний цієї теми через публікацію дослідження про російський контент в українському дитячому ютубі. Насамкінець, наша розмова не стала би такою продуктивною без чудової модераторки Вікторії Мурованої.