Зображення “Прекрасної юності” з сонетів Шекспіра знайшли в Англії

В Англії виявлено раніше невідому портретну мініатюру видатного художника епохи Єлизавети I Ніколаса Гілліарда, повідомляє The Guardian. Дослідники вважають, що робота може бути найдавнішим відомим зображенням Генрі Райтслі, 3-го графа Саутгемптона, а також близького друга та покровителя Вільяма Шекспіра, якого дехто називає “прекрасною юністю” з сонетів.

Окрім цього, на звороті мініатюри на пергаменті, наклеєному на гральну карту, виявили зафарбоване чорним і ніби пошкоджене списом червоне серце. Мистецтвознавці трактують його як символ зневаженого кохання. 

“Хтось доклав величезних зусиль, щоб зіпсувати зворотний бік цієї роботи. Це абсолютно захопливо”, – зазначила доктор Елізабет Голдрінг, почесна дослідниця Університету Ворвіка та авторка біографії Гілліарда.

Її колега Емма Резерфорд, засновниця компанії Limner, наголосила, що подібних випадків “вандалізму” в історії мініатюр раніше не фіксували: “Спочатку ця робота була укладена в коштовний медальйон, і щоб пошкодити карту на звороті, її довелося вийняти. Це унікальне відкриття, 400-річна таємниця”.

Результати дослідження, підготовленого Голдрінг, Резерфорд та професором сером Джонатаном Бейтом, провідним шекспірознавцем, опубліковані 5 вересня у літературному додатку до The Times. У статті вони відзначають, що чорне списоподібне перекреслення серця може символічно відсилати до прізвища Шекспіра, адже на його гербі, створеному близько 1602 року, був зображений спис.

Дослідники підкреслюють, що портрет із довгим хвилястим волоссям та жіночними аксесуарами, зокрема перлинними браслетами, підкреслює андрогінну красу Саутгемптона. За словами Резерфорд, у глядача навіть може виникнути сумнів, кого зображено – чоловіка чи жінку. Вона назвала цей портрет “одним із найдавніших англійських гомоеротичних зображень”.

Генрі Райтслі у пізньоєлизаветинському дворі був відомий марнославством та любов’ю до поезії. У 1590-х роках він став адресатом присвят у творах тогочасних письменників, серед яких Джон Клепхем і Томас Неш. Саме йому і Шекспір присвятив поеми “Венера та Адоніс” і “Викрадення Лукреції”, заявивши: “Любов, яку я присвячую вашій світлості, безмежна”. Історики не виключають, що мініатюра була подарунком Шекспіра Саутгемптону і могла бути повернена йому близько 1598 року, в рік одруження.

“Знову і знову сонети повертаються до андрогінної краси світлого юнака. Так, наприклад, у сонеті 99 його волосся порівнюється з “майораном”, вусики якого довгі та кучеряві: чи може це бути натяком на характерні довгі локони Саутгемптона?” – пишуть дослідники.

Сім’я нинішніх власників портрета має родинний зв’язок із Саутгемптоном, але тривалий час не знала ані про авторство Гілліарда, ані про значення роботи. Мініатюра зберігалася в коробці й ніколи раніше не виставлялася публічно.

Нещодавно в Національному архіві Великої Британії знайшли заповіт XVII століття, який проливає світло на сімейний конфлікт, що виник після смерті Вільяма Шекспіра. Документ, що належав чоловікові онуки драматурга, став причиною судової суперечки за родинний маєток у Стратфорді-на-Ейвоні.