Як “Слуги народу” планують легалізувати безкарність для посадовців

Законопроєкт №12439 з’явився як відповідь на рішення РНБО про необхідність захисту економічної безпеки під час війни. У лютому 2025 року парламент підтримав його в першому читанні, зазначає ZN.UA. Це виглядало як перемога здорового глузду: бізнес отримував очікуваний захист від тиску держави, а держава — шанс відновити довіру підприємців.

Як наслідок, мали виграти всі: бізнес працював би ефективно, податки надходили б до бюджету, а інвестиційна привабливість України зростала, що давало б змогу залучати більші іноземні капітали. Адже економіка в умовах війни має вирішальне значення для обороноздатності, тож це питання не лише підприємців, а й нацбезпеки.

Однак між першим і другим читаннями проєкт закону перетворився радше на покруча. З’явилися норми, що створюють нові корупційні ризики й послаблюють антикорінституції та Бюро економічної безпеки (БЕБ). Оновлений текст законопроєкту №12439 старанно приховували, за інформацією джерел Лабораторії законодавчих ініціатив, на голосування його винесуть найближчим часом.

Нові положення спричинили гостру критику громадських організацій, науковців та держорганів, зокрема БЕБ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Національного антикорупційного бюро (НАБУ).

Отже, чи справді йдеться про послідовний захист підприємців, чи про чергову спробу приховано розбалансувати кримінальне правосуддя у зручному для окремих учасників напрямі?

Індульгенції на уникнення відповідальності

З огляду на події липня 2025 року, коли намагалися обмежити незалежність НАБУ та САП і зволікали з призначенням переможця на посаду директора БЕБ, подальше впровадження норм до кримінального закону викликає занепокоєння. Вони можуть допомогти уникнути відповідальності винним за наявності «правильних» знайомств.

Найпроблемнішою є норма про звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, контрабанду, зловживання службовим становищем тощо на підставі «роз’яснень» органу державного фінансового контролю або інших центральних та місцевих органів виконавчої влади. По суті, держава створює механізм офіційних індульгенцій: потрібне роз’яснення можна буде отримати навіть у корупційний спосіб. Це дасть змогу обійти закон і стане автоматичним захистом від переслідування, що підриває роль судів, відкриває простір для зловживань у податковій, митній і закупівельній сферах.

На небезпеці наголошує і БЕБ: «Роз’яснення уповноважених органів стають не просто доказом добросовісності в суді, а автоматичним «алібі», що блокує саме відкриття кримінального провадження».

Органи виконавчої влади не можуть уточнювати зміст норми права, впровадженої законодавцем. На цю роль претендують лише Верховний суд і Конституційний суд України, і то — у певних випадках. Такі «індульгенції» надають занадто широку дискрецію органам виконавчої влади, які можуть мати її винятково в межах закону. Постає риторичне запитання: це ж яка «школа права» таке написала?

На короткому повідці: вибіркова підслідність і прокурорський фільтр

Не менш контроверсійною є спроба обмежити самостійність БЕБ. Законопроєкт №12439 пропонує нові механізми.

Перший — підозрюваний або його захисник зможуть просити прокурора вищого рівня змінити підслідність їхньої справи, якщо вважають, що її розслідує «не той орган». Здавалося б, це гарантія для бізнесу чи громадянина уникнути ситуацій, коли справу веде орган, який, на їхню думку, є некомпетентним або зацікавленим. Проте захисту потрібна інформація, якою вони зазвичай не володіють, щоби довести порушення підслідності. Тож цілком можна наполягати на тому, що БЕБ (чи будь-який інший орган правопорядку) не може розслідувати справу. Адже Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) не визначає, що таке «порушення підслідності кримінального правопорушення». Прокурори можуть креативно підійти до цього питання, зокрема через неефективність.

Другий механізм — лише генпрокурор зможе реєструвати кримінальне провадження у справах за статтею 191 КК (розкрадання в господарській сфері службовими особами). А це — саме у підслідності БЕБ. Формально — «додатковий фільтр від зловживань»: прокуратура перевірятиме, чи варто починати розслідування. Але дивує вибірковість: чому це стосується лише Бюро економічної безпеки і саме статті 191? Більше схоже на додатковий адмінконтроль над БЕБ, яке й без того має обмежені ресурси та нестабільний стан реформування, а не системне вирішення проблеми підслідності.

Це начебто має захистити бізнес від зловживань БЕБ. Та якщо матеріали спершу побачить прокурор, то в разі недовіри до нього й ситуації, де БЕБ має діяти оперативно, це може нашкодити провадженню. Запобігти таким порушенням можна через дисциплінарну відповідальність, антикорупційні обмеження та застосування механізмів внутрішнього контролю, а не через подібні фільтри.

Фільтрація заяв і активний суд: назад у минуле

Також запропоновано незбалансовану позицію захисту бізнесу через повернення до «фільтраційних» практик КПК 1960 року на етапі реєстрації кримінального провадження. Згідно із запропонованими змінами, в повідомленні про злочин має бути достатньо даних для цього. Для підприємців це — бар’єр проти безпідставних проваджень, але постраждають інші категорії кримінального процесу — потерпілі від загальнокримінальних злочинів. Для них це ризик, що їхні заяви залишаться без руху. І зараз доводиться часто звертатися до слідчого судді, щоби внести заяву про злочин, яку ігнорують слідчі. Що вже казати про ситуацію, коли треба навести «достатні дані», яких часто не бачать навіть під час розслідування, наприклад, у справах про сексуальне насильство?

Суперечливим виглядає й розширення ролі слідчих суддів, які отримують можливість самостійно викликати, допитувати свідків і збирати докази. Це відсуває нас від європейської моделі змагального процесу, де роль судді — бути безстороннім арбітром. Натомість запропоновано надати йому право самостійно викликати свідків, експертів або досліджувати документи й речі, навіть якщо жодна зі сторін цього не ініціювала. Тобто суддя фактично «добиратиме» докази замість того, щоб лише оцінювати надане. Упереджений слідчий суддя може створити умови для того, щоби сторона обвинувачення «донесла» докази, яких бракує.

Іще більша загроза для загальнокримінальних справ — коли, наприклад, ідеться про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор подає клопотання з відповідними доказами. Захист заперечує, запевняє, що ризиків нема, а доказова база — слабка. Законопроєкт №12439 дасть змогу судді самостійно витребовувати додаткові матеріали, допитувати свідків тощо. Тобто виправляти помилки слідства. В такій логіці суд не є гарантом балансу й фактично перетворюється на ще одного гравця команди обвинувачення або захисту.

Це нагадує інквізиційну систему, характерну для радянського КПК. А ще виходить за межі безсторонності суду, створює ризик ухвалення упередженого рішення. Суддя, який сам ініціює «додаткові» свідчення чи докази, неминуче стає стороною процесу. І перетворюється з нейтрального на активного гравця, який підважує принцип змагальності й може підірвати довіру до судових рішень у кримінальних справах.

Запобіжники на шляху до справедливого процесу

Водночас законопроєкт містить низку позитивних нововведень для бізнесу, які залишаються поза увагою на тлі його негативних норм. Вони зроблять кримінальний процес менш карально-орієнтованим і більш процедурно чесним. Бізнес отримує реальні запобіжники від процесуального тиску, потерпілі — дієві механізми обстоювати свої права, а судовий контроль — чіткіші стандарти мотивованості та строків.

Один кодекс для всіх: чому винятки для бізнесу загрожують правосуддю

№12439 хоч і містить чимало позитивних змін для бізнесу, але в нинішньому вигляді під вивіскою «захисту» ослаблює антикорінфраструктуру та БЕБ.

В Україні є один Кримінальний процесуальний кодекс. Там немає адаптацій «для бізнесу», «для чиновників» чи «для звичайних громадян». Усі положення застосовують однаково до різних видів кримінальних правопорушень. Якщо зараз №12439 здається порятунком для бізнесів, то завтра ці ж норми можуть зіграти проти, скажімо, потерпілого від насильницького злочину.

Кримінальний процес не має відповідати інтересам лише однієї групи. Його логіка має працювати для всіх. Інакше будь-яка правка, покликана «захистити бізнес», у конкретних ситуаціях підриватиме права потерпілих, створюватиме нові лазівки для ухилення від відповідальності або ж позбавлятиме суд безсторонності. Ми вже проходили це з «поправками Лозового», які не можемо до кінця скасувати з 2018 року. Тепер стаємо на ті самі «граблі».

Якщо парламент справді хоче підтримати бізнес, а не дати нові інструменти для зловживань, то законопроєкт потрібно суттєво доопрацювати, прибрати шкідливі норми. Інакше «захист бізнесу» обернеться новим витком безкарності.

(Детальний аналіз є на сайті ЛЗІ).

Автор: Євген Крапивін, керівник напряму «Правопорядок» Лабораторії законодавчих ініціатив