Посол Лариса Герасько: Українці складають 2% населення Ірландії

Про Ірландію українці знають чимало, а ось ірландці про Україну – не дуже. Для них наша країна була далекою і дивною. Це відображалось і на рівні дипломатичних відносин, які було встановлено 1 квітня 1992 року. Україна відкрила своє посольство в Дубліні у серпні 2003 року. А Ірландія – лише 23 серпня 2021 року. 

Але треба віддати належне, Ірландія рішуче засудила російську агресію проти України. 1 червня 2022 року верхня палата парламенту Ірландії (Сенат) визнала військові дії РФ в Україні геноцидом українського народу. А 22 листопада 2022 року ця ж палата визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.

З моменту проголошення незалежності у 1922 році Ірландія проводить політику військового нейтралітету, що означає відмову від членства у воєнних альянсах та заборону на розміщення на своїй території іноземних військових баз, Ірландія активно допомагає Україні. 

Водночас Ірландія не перебуває в ізоляції: країна є членом ООН та ЄС, бере участь у миротворчих місіях та підтримує двосторонні відносини з багатьма країнами світу. 

25 лютого цього року прем’єр-міністр Ірландії Мікхол Мартін під час зустрічі з президентом Володимиром Зеленським зазначив, наголосив на необхідності контролю неба над Україною, участі Ірландії в коаліції з розмінування та тренувальній місії ЄС із підготовки українських військових. Зокрема Мікхол Мартін повідомив, що Ірландія надасть Україні радари Giraffe.

«Главкому» пощастило побувати у Дубліні і поспілкуватися з послом України в Ірландії Ларисою Герасько. 

Розмова з пані послом почалась з оцінки участі в Ірландії у нещодавньому засіданні «коаліції охочих» – 26 країн, які висловили готовність надати гарантії безпеки України, зокрема й відправку миротворчої місії в Україну. 

На яку допомогу Ірландії може розраховувати Україна?

Насправді Ірландія давно приєдналась до «коаліції охочих», але не відігравала активну роль з огляду на свій нейтральний статус. Але це не єдина міжнародна коаліція з підтримки України, учасницею якої є ця країна. Звісно, Республіка Ірландія хоче бути більш активним учасником всіх міжнародних форумів з питань безпеки. Якщо говорити про гарантії для України, то Ірландія розглядає питання направлення свого миротворчого персоналу для підтримки миру в Україні після мирної угоди. 

Однак, в Ірландії існує система «Потрійного замка», яка визначає умови відправки підрозділів збройних сил Ірландії для участі у миротворчих місіях за кордоном. 

(«Потрійний замок» – механізм, який визначає умови, за яких більше 12 ірландських військовослужбовців можуть брати участь у закордонних операціях з підтримки миру. Така операція має бути санкціонована Радбезом ООН, схвалена урядом та схвалена Dáil Éireann (парламентом). Наразі лише 12 військовослужбовців Ірландських сил оборони можуть бути відправлені на закордонну місію без спрацьовування «Потрійного замка» – «Главком»).

А як ми розуміємо, це практично неможливо, оскільки Росія як постійний член Радбезу ООН заблокує будь-які рішення. Тому маємо таку ситуацію.

«Іранський уряд хоче скасувати умову схвалення ООН для відправки іранських миротворців за кордон»

1 вересня під час телефонної розмови з президентом України Володимиром Зеленський прем’єр-міністр Ірландії Мікхол Мартін заявив, що Ірландія залишається «відкритою для участі у будь-якій миротворчій місії в Україні». 

Звісно, говорити можна про це, але поки не буде скасована система «Потрійного замка», це буде неможливо реалізувати. 

З іншого боку, ірландська влада хоче вилучити обов’язковість такого рішення Радбезу ООН як підставу для направлення ірландських підрозділів для участі в миротворчих місіях будь-де. Відповідно ірландський уряд схвалив законопроєкт, який скасовує цю умову. Іншими словами йдеться про перетворення «Потрійного замка» в «Подвійний замок», коли буде достатньо схвалення уряду і парламенту для відправки більше ніж 50 військовослужбовців для участі у місіях за кордоном. Зараз уряд намагається припинити дискусії в парламенті, ініційовані опозицією, яка виступає проти таких змін: на її думку, це порушує нейтральний статус Ірландії. Тому наразі це все наміри. 

Пані Ларисо, а яка доля пакета допомоги Україні на 100 млн євро, яку схвалив ірландський уряд?

Все, що Ірландія обіцяла, було виділено з бюджету. Іншими словами, всі зобов’язання фінансового характеру виконуються. Там зокрема йшлося про надання нам нелетальної військової допомоги, передбачаються кошти для коаліції з розмінування, також буде пакет допомоги для підтримання сфери управління економіки. В цьому пакеті досить детально розписано, куди і на що направлятимуться кошти.

Як приклад, ірландці разом з литовцями будують бомбосховища в школах. У Києві в одній зі шкіл вже було відкрито перше.

Разом з естонцями ірландці виконують спільний проєкт із розбудови шпиталю в Бердичеві на Житомирщині. Вони також братимуть участь в одному з проєктів на Чернігівщині. Тобто існує багато треків, у яких беруть участь ірландці.

Згідно, з підписаною у вересні 2024 року двосторонньою угодою між Україною та Ірландією, передбачається три блоки: гуманітарний, зусилля з відбудови України і підтримка наших біженців. Що означають «зусилля з відбудови»?

Саме залучення до відбудови. Ірландія брала участь у конференції з відбудови та відновленню України в Римі влітку. Ірландці там представили низку проєктів, і вони також долучатимуться до інших проєктів. Очевидно, що після закінчення війни Ірландія буде активним учасником відбудови України. До слова, дві ірландських компанії є найбільшими інвесторами під час війни.

Які саме?

Ірландська Kingspan Group, є однією з компаній, що прийшла в Україну під час повномасштабного вторгнення Росії. Компанія є світовим лідером у сфері виробництва високотехнологічних енергоефективних будівельних матеріалів і реалізує в Україні великий інвестиційний проєкт обсягом понад $280 млн.

Cement Roadstone Holdings, ірландський міжнародний концерн в галузі будівельних матеріалів, також інвестував під час війни у заводи по виробництву. 

«Ірландія надала статус тимчасового переселенця майже 130 тис. українцям»

Поговорімо про наших біженців, тимчасових переселенців, скільки тут їх, скільки планують повертатися, чи є якась статистика з цього питання?

Я не люблю слово «біженці», вживаю натомість «переміщені особи, які знаходяться під тимчасовим захистом». Загалом Ірландія надала статус тимчасового переселенця майже 130 тис. українцям. Але це було на початку вторгнення російських військ. Звісно, частина людей виїхала.

За нашими даними, зараз тут орієнтовно проживає під тимчасовим захистом десь 80 тис. українців. До повномасштабного російського вторгнення в Ірландії мешкало майже 19 тис. українців. Загалом наша громада досить велика. За статистикою ірландської сторони, українці складають 2% населення Ірландії.

Як їм вдається адаптуватися, чи опановують англійську і навіть ірландську, бо вивіски, дорожні знаки, а також оголошення в автобусах на цих двох мовах? Чи легко знаходять роботу?

Хтось вчить, а хтось чекає, що знання, як благодатний вогонь спустяться з неба. Хтось просто не хоче нічого робити. Тим не менше більшість наших переселенців працює неповний робочий день, дехто повний. Але в більшості люди, які перебувають під тимчасовим прихистком, – це жінки і діти. Чоловіків менший відсоток. 

На ірландських сайтах є повідомлення про те, що опозиція наполягає на зменшенні допомоги українцям…

Допомога нашим переселенцям і так зменшувалась. Нічого не буває вічного. Це має кожен усвідомлювати. Наприклад, рік тому, усім, хто приїжджає з березня 2024 року надається безкоштовне житло лише на 90 днів, також зменшились соціальні виплати, але не драматично. Але слухайте, люди, треба працювати. 

У 2022 році Ірландія, якщо вірити місцевим новинам, була готова надати 5,7 тис. порожніх домівок для українців…

Я такого не зустрічала.. Справді, є порожні хати, і програма існує для всіх, не лише для українців. Будь-хто може взяти таку хатину і її відремонтувати. Але якби побачити ті хати… А я бачила деякі. Вони у малозаселених районах і в дуже поганому стані. Тобто це не те, що гарна хатка: будь ласка, їдь і живи. 

Ви, мабуть, знаєте, що в Ірландії – житлова криза, тому якби це було ліквідне житло, то, повірте мені, ірландці його б давним-давно забрали. 

«Ірландія витратила минулого року майже 2 млрд євро на утримання наших біженців»

Пані Ларисо, яке воно, ставлення простих ірландців до українців? 

Ірландці ставляться до українців дуже добре. Звичайно, є ультраправі сили, які, як скрізь у Європі, піднімають антиіммігрантську хвилю, але це менше стосується українців, які доволі непогано інтегровані в місцеве суспільство. Криміногенний рівень серед українців доволі низький. Як правило, це хуліганство або п’янки, або нетверезе водіння. 

Ірландія зменшила плату за житло для українців. Якщо раніше виділялось кожному 800 євро, то зараз 600 євро. Але погодьтесь, це доволі непогана сума. Окрім цього, безкоштовна медицина, безкоштовні школи. 

Багато українців, які живуть у готелях, обурюється при зустрічах зі мною вимогами, згідно з якими людина може бути відсутньою (в готелі) лише певну кількість днів за рік, до двох тижнів. Наші люди по-різному маніпулюють цією вимогою, заявляють про порушення прав дітей тощо. Ніяке це не порушення. Кожна людина, яка живе у готелях, сплачує 10 євро за день за триразове харчування, а решту доплачує держава. 

Загалом, Ірландія витратила минулого року майже 2 млрд євро на утримання наших біженців. Знову таки, ніщо не вічно. Люди мають ходити на роботу, платити податки, винаймати житло. 

Наше посольство багато робило, щоб у наших українців в Ірландії був хороший пакет допомоги. Сюди слід додати численні безкоштовні курси англійської мови, які діють і сьогодні. Але попри це треба розуміти також, що треба бути вдячним за те, що дають і треба робити щось самим для того, щоб інтегруватися в країну. 

На вашу думку, скільки українців повернеться в Україну, якщо припиниться війна?

Попередні три роки ми проводили певні оціночні опитування. Статистика мінялась у бік збільшення тих, хто хоче залишитися. Можу сказати, що торік близько 40% людей давали знати, що залишаться, у 2022 році було трохи більше 20%. Я думаю, якщо б ми робили подібну оцінку цього року, то ця цифра зросла би до 50%. Така картинка характерна для всієї Європи, де є українські переселенці. Але не треба плутати туризм та імміграцію. 

Тут є багато людей з Маріуполя та інших окупованих територій, з Харківщини, які втратили своє житло і яким просто немає куди подітися. 

Я дуже співчуваю цим людям, які живуть у наданому житлі, хтось з українців, можливо, доплачує за комунальні послуги. Але у всіх є легальні документи, всіх забезпечено харчування з мінімальними своїми витратами. Це одне.

Інша справа, коли всього цього не стане після війни, і всі ці програми будуть закриті. Я гадаю, що для людей, які працюють чи навчаються у вишах, буде якась спрощена процедура отримання робочої візи чи на навчання і так далі. Але я не знаю, що буде з тими, хто не працює. Людина буде змушена сама заробляти на житло, на харчування...

Тому я не думаю, що залишиться 50% скоріше 30%. Це мої скромні оцінки того, що я бачу. Але якщо територія не буде деокупована, то людям не буде куди повертатися. Тому це перша категорія тих, хто залишатиметься. 

А молодь, яка починає вчитися вже в університетах і знаходить роботу, інтегрується. Багато українських дітей перфектно говорять ірландською мовою, яку самі ірландці не дуже добре знають. Їх тут показують на телебаченні, як героїв цієї країни. Напевне, вони будуть залишатися. Це буде дуже прикро. Звичайно, держава буде працювати над тим, щоб українці поверталися додому.

Нам необхідно, щоб наші люди повернулися. Але чим довше буде продовжуватися війна, тим більше людей будуть інтегруватися. Все це, на жаль, природній процес. Запобігти цьому ми можемо лише тоді, коли закінчиться війна, створивши умови для повернення, реінтеграції українців додому. 

Навіть зараз ми бачимо по соціальних мережах, що існує, я б не сказала, що прірва, але розрив, між українцями, які під час війни залишаються в Україні, і тими, які перебувають за кордоном. І це доведеться долати. 

«Нам потрібно розробляти стратегію, як не загубити українство за кордоном»

Яку роль мають зіграти українські організації, які діють в Ірландії? 

Тут існує дуже багато організацій, зокрема Ukrainian action in Ireland (Українська дія в Ірландії), Український центр, Асоціація українців у Республіці Ірландія (АУРІ) та чимало інших, у яких беруть участь українці віком 30-40 років, розумна молодь та люди середнього віку, які до російського вторгнення працювали тут в IT-секторі і об’єдналися. На жаль, на сьогодні (5 вересня – «Главком») я буду їхати на закриття Українського центру. Причина – Червоний хрест Ірландії припинив виділяти кошти на існування цього центру. Для нас це не дуже приємна історія.

АУРІ і Ukrainian action in Ireland, «Волонтери в Ірландії» мають статус офіційних благодійних організацій. У нас 12 суботніх та недільних шкіл. А до вторгнення була лише одна.

Загалом у цілому по Ірландії існує десь 36 організацій, і можна сказати, що українська громада є досить організованою. Причому у кожному графстві.

Два роки тому тут з’явився Пласт. Існує дуже багато ідей, як ми маємо працювати з нашою громадою. Звичайно, для цього хотілось мати якісь кошти для підтримки усіх цих ініціатив, про які я говорила. Можливо, на те, щоб видавати якусь електронну газету на підтримку організацій, культурних центрів. Наприклад, ми підтримуємо українські школи. Практично кожного року даємо певну суму коштів для закупівлю підручників. Але цього потрібно робити більше і потрібно над цим працювати.

Та варто нагадати також, що населення самої Ірландії складає близько 6 млн, а 70 млн ірландців живуть закордоном. Це унікальний випадок існування такої величезної громади за кордоном: всі вони себе вважають ірландцями у -надцятому поколінні. У них є дуже сильний зв’язок зі своєю країною. 40 млн ірландців живе у Сполучених Штатах. У ірландському уряді в міністерстві закордонних справ є цілий міністр з питань діаспори. Нам також треба усім таким опікуватися, займатися і працювати. 

Влітку Ірландська академія кіно та телебачення (IFTA) оголосила про номінування в категорії «Міжнародний повнометражний фільм» на 98-й церемонії премії «Оскар» документального фільму «Санаторій». Як пише Variety, це дебютний повнометражний проєкт ірландського режисера Гара О’Рурке. Стрічка показує життя у зведеному у 1970-х роках санаторії «Куяльник» поблизу Одеси, де невелика група людей шукає кохання, зцілення та щастя. Яке ваше враження про цей фільм та ідея представити його на Оскарі?

Я ще не бачила цього фільму, але планую завітати на прем’єру. Читала про нього в Irish Times, що це жанр документальної комедії. У самому «Куяльнику» я не була, хоч була в інших санаторіях. Тому я трохи розумію, що там могло бути дивним. Ми для ірландців у багато в чому дивні люди, маємо дивні звички. Але там йдеться про стійкість, спротив українців, які попри бомбардування, атаки і все що завгодно намагаються жити нормальним життям. І це правда. 

До речі режисер цього фільму до цього зробив інший короткометражний фільм на 10 хвилин «Карусель».  

Взагалі у нас багато спільного з ірландцями. У нас дуже схожі сімейні цінності, хлібосольність. Я була в гостях у кількох ірландських родинах. З одного боку, вони не дуже люблять запрошувати в родину, це не їхня національна риса. Напевне, тому що вони мають дуже багато дітей у родинах. За столом не має де посадити гостей. Але все так, як у нас: на столі дуже багато їжі, все це не можливо з’їсти. Окрім хлібосольності вони дуже відкриті та щирі гарні люди зі своєю важкою історією боротьби за незалежність упродовж майже 800 років. 

Тому для них українські події, українська історія цікаві. Так сталось, що до 2022 року майже ніхто не знав про Україну. Україна для них була неначе якась велика прихована невідома країна.

Я пам’ятаю ранок 24 лютого 2022 року, у нас перед посольством усе було завалено квітами і люди йшли неймовірною вереницею. Записували слова підтримки. Ми зробили таку книгу. Приносили у тому числі ліки. 

Діє група ірландців, які називають себе «пенсіонери», вони виступають на підтримку України. Це колишні військові, дипломати, службовці, які з початку 24 лютого 2022 року щодня у знак протесту проти російської агресії стояли біля російського посольства. Причому у будь-який день, навіть у Різдво чи на Новий рік, особливі ті, які живуть біля російського посольства. Вони це робили по черзі, якщо всі не могли бути присутніми одночасно. Вони видали книгу віршів, яку подарували мені. Один з них так співав українською український гімн, що я кожного ранку у мене сльоза текла на обличчі. Окрім того, він співав «Червону калину».