Алгоритм трагедії або від США до Шаргорода: як медіа вибирають, які смерті варті уваги

Ірина Заруцька

Останній тиждень продемонстрував, як працюють сучасні медійні механізми. Вбивство 23-річної української біженки Ірини Заруцької в американському метро стало міжнародною новиною, тоді як трагедія з двома школярами у Шаргороді залишилася в межах національного інформпростору і то досить в обмеженому дискурсі. Обидві історії однаково болючі, але їхній медійний шлях кардинально відрізняється.

Справа Ірини миттєво перетворилася на політичний інструмент. Дональд Трамп на Truth Social написав: «кров цієї невинної жінки буквально видно, як капає з ножа вбивці, і тепер її кров на руках демократів, які відмовляються садити поганих людей до в’язниці». Ілон Маск пообіцяв $1 мільйон на створення муралів пам’яті Ірини у «видних локаціях американських міст», поширивши історію серед 225 мільйонів підписників.

У США справа Заруцької стала зручним інструментом для різних політичних таборів. Консервативні медіа та коментатори одразу винесли її на перші шпальти, використавши як аргумент проти «ліберального замовчування» злочинів. Для Fox News це ще один доказ провалу політики демократів у сфері безпеки, для республіканських політиків — можливість звинуватити опонентів у подвійних стандартах. Консервативні медіа порівнюють мовчання про Ірину з реакцією на Джорджа Флойда зазначаючи, що губернатор Північної Кароліни «нічого не сказав про жорстоке вбивство Ірини», хоча в 2020 році «знайшов час засмутитися смертю Джорджа Флойда». Коли трагедія стає аргументом у політичній боротьбі, вона автоматично отримує глобальний резонанс.

Заслуговує уваги й трансформація дискурсу навколо расової динаміки. Консервативна коментаторка Ліз Вілер оприлюднила статистику висвітлення у The New York Times: George Floyd — 5,897 статей, Трейвон Мартін — 1,190, Деніел Пенні — 100, Ірина Заруцька — 0, додавши: «New York Times is propaganda». Харміт Діллон з Міністерства юстиції заявила, що розглядає «потенційну расову мотивацію» у вбивстві і питання «чому ми не бачимо цей тривожний інцидент у всіх нічних новинах, коли бачили те саме з Джорджем Флойдом». У відповідь аналітик CNN Брайан Стелтер назвав критику консерваторів «відкритим расизмом», стверджуючи, що вони «розпалюють страх перед афроамериканцями, бо цей чоловік напав на білу жінку». Створюється новий наратив про «ієрархію жертв» — хто заслуговує на більше співчуття: українська біженка чи афроамериканець із психічними проблемами.

Локальний контекст і політичні пріоритети

Трагедія в Шаргороді, здавалося б, мала потенціал для серйозної дискусії — насильство в освітньому середовищі, психічне здоров’я підлітків, відносини між учителями та учнями. В мирний час така подія могла б спровокувати тижні обговорень про реформу освіти та підліткову агресію. Однак умови воєнного стану створюють специфічну медійну ієрархію пріоритетів. Коли щодня гинуть люди від ракетних ударів, внутрішні соціальні проблеми відходять на другий план, а політизація вигідна на зовсім інших напрямках. У перемішку з нальотами в Вінниці та інцидентом із російськими дронами в Польщі того ж дня, шаргородська історія просто медійно загубилася. Крім того, в умовах єдності перед зовнішньою загрозою політичні сили уникають гострої критики внутрішніх інститутів — немає простору для політизації освітніх проблем, коли всі ресурси зосереджені на обороні.

До того ж історія Ірини ідеально вписалася в американську расову дискусію: біла українка-біженка, чорний бездомний рецидивіст. Це готовий символічний конфлікт для споживання «масовою людиною».

Отже. Сучасний інформаційний простір працює не винятково за логікою важливості чи масштабу трагедії, а за принципом корисності для існуючих наративів. Події стають вірусними, коли їх можна використати як аргумент у більших дискуссіях — расових, політичних, геополітичних. В цифрову епоху трагедії конкурують за увагу не своєю болючістю, а своєю здатністю живити існуючі конфлікти та наративи.

Вбивство українки Заруцької у США та школярів у Шаргороді

Жорстоке вбивство українки у США сколихнуло суспільство. 22 серпня в громадському транспорті сталася трагедія — 23-річну Ірину Заруцьку, яка виїхала з України, щоб врятуватися від війни, зарізав нападник.

Зловмисник завдав дівчині численних ударів ножем, у тому числі в область шиї. Медики, які прибули на місце, констатували її смерть.

Поліція оперативно затримала підозрюваного — 34-річного безхатченка Декарлоса Брауна. Мотив його жорстокого вчинку поки що залишається невідомим.

Раніше ЗМІ поширили відео з камер спостереження, на якому зафіксований момент нападу. Журналісти наголошують: кадри надзвичайно чутливі й не призначені для перегляду широкою аудиторією.

Щодо іншого резонансного вбивства, то 10 вересня у місті Шаргород вбили двох школярів, учнів 10-го та 11-го класу Шаргородської територіальної громади.

Як виявилось причетним то розправи є їхній колишній 23-річний вчитель.Поліція повідомила, що чоловік нібито напав на хлопців, в той час, коли ті йшли до навчального закладу. Колишній вчитель завдав підліткам ударів в шию. Діти померли під час надання невідкладної допомоги.