Фільм "Малевич": якою вийшла нова історія про знаменитого українського художника

У вітчизняний прокат виходить українська картина "Малевич", одна з найбільш очікуваних прем'єр осені 2025 року. Режисеркою виступила Дар'я Онищенко ("Забуті"), а самого художника Казимира Малевича зіграв український актор Віталій Ажнов.

Крім зірок картини і знімальної команди, на прем'єрі фільму в Києві з'явилися численні українські знаменитості від кінематографа, музиканти, телеведучі, дизайнери. Загалом, прем'єра стала грандіозною світською подією після сезону Тижня моди на початку вересня. Загалом на неї було запрошено понад 600 осіб.

Отже, про що наш "Малевич" 2025 з Віталієм Ажновим

Дореволюційний Петроград (нинішній Санкт-Петербург) 1915 року. Юний Казимир Малевич (Віталій Ажнов) ставить безпрецедентні для свого часу театральні постановки, чим привертає увагу як художник-авангардист. Він молодий, імпульсивний і дуже самовпевнений.

Художник у своєму завзятті довести собі самого себе в буквальному сенсі замінює релігію мистецтвом, вирішивши повісити свою картину "Чорний квадрат" замість ікони Богородиці в куток виставкового залу.

Крім власної футуристичної виставки "0,10", Малевич здобуває перемогу в раунді протистояння зі своїм одвічним конкурентом — художником Володимиром Татліним, публічно посилаючи його на*єр у відповідь на звинувачення в плагіаті.

На цій же виставці в Петрограді головний герой знайомиться зі своїм майбутнім антагоністом — художником Миколою Медведєвим (Олексій Горбунов). Медведєв ненавидить нове мистецтво і все, що пов'язано з прогресом у мистецтві. Пізніше він стане чекістом.

Медведєв — вигаданий персонаж, покликаний уособлювати тиск постреволюційного режиму, а пізніше — і всієї радянської влади на будь-яке інакомислення, насамперед у середовищі творчої інтелігенції. НКВСівець, який переслідує авангардистів. Спочатку він — адже і сам художник, який успадковує жанр реалізму в мистецтві, але поступово Медведєв еволюціонує на приземленого озлобленого чиновника, якому не до вподоби будь-яка форма свободи.

Далі ми спостерігаємо за новими періодами з життя Казимира Малевича: 1925 і 1932 роки, коли він керує майстернею в Народному художньому училищі у Вітебську (Білорусь) під керівництвом Марка Шагала.

У цьому періоді Малевич втрачає дружину Софію (Христина Федорак), яка померла від туберкульозу. Його не випускають закордон. Далі він перебуває в смисловому і часто фізичному протистоянні з представниками радянської диктатури в особі згаданого вище Медведєва. Останній прагне зламати кар'єру Малевичу і, звісно ж, позбутися його фізично.

До слова, тиск на українців з боку росіян розкривається також через стосунки Медведєва з його цивільною дружиною Одаркою (Ірма Вітовська). Він називає її "сільською дівкою" і демонструє принизливе ставлення до неї. Сама ж Одарка співчуває Малевичу і вболіває душею за знищуване українське село, звідки вона родом і куди, за словами Медведєва, "зараз краще не їхати".

Ідейно періоди життя Малевича з 1925-го по 1932-й схожі — це протистояння з "совєтами", ув'язнення, робота з учнями, біль від неможливості побороти кровожерливу систему, а ще — знайомство з третьою дружиною — Наталією Манченко (Марина Кошкіна).

У фоновому режимі ми спостерігаємо за "селянським" періодом Малевича у творчості. Утім, і закінчують фільм безликі селяни з полотен Малевича.

Яким вийшов Казимир Малевич Віталія Ажнова

Для актора Віталія Ажнова головна роль у фільмі "Малевич" — дебютна на великому екрані. І, звісно, було цікаво побачити, яким вийде зухвалий художник-авангардист у виконанні одного з найбільш затребуваних молодих українських акторів.

Глядач отримав імпульсивного, надривного, витонченого і запеклого революціонера від мистецтва з масштабною особистісною драмою з огляду на внутрішні протиріччя, виражені через зухвалу творчість, і паризьким вайбом 1930-х років. І, схоже, в цьому "винен" богемний аристократизм, притаманний Віталію Ажнову.

Саме таким побачила режисерка Дар'я Онищенко свого Казимира Малевича. І саме таким він вдало вплітається в декорації та музичний супровід картини.

Фільм створювали у співпраці чотирьох країн: України, Сербії, Італії та Швейцарії. Виробництво здійснювала кінокомпанія 435 Films Distribution. Авторкою ідеї та продюсеркою стала Анна Паленчук.

У 2024 році стрічку представили на кінофестивалі "Молодість". І тоді вона отримала хвилю критики через низку історичних та біографічних невідповідностей.

Однак картину Онищенка варто розглядати, скоріше, як ілюстрацію колективного болю українського народу, імплементовану в історичні декорації та передану глядачеві вустами знаменитої історичної постаті, аніж як біографічну розповідь. І в цьому сенсі творці картини виявилися послідовними.

Нагадаємо, чим закінчилася кіноепопея "Абатство Даунтон".

Раніше також повідомлялося, яким вийшов римейк фарсової комедії 1980-х років — "Війна Роуз"