/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F9e7957193ea77055b071760868518c98.png)
Гордість Донбасу стала руїною: яким був Донецький вокзал та що з ним зробили війни
Напередодні Євро-2012 тут провели масштабну реконструкцію, та сьогодні вокзал зруйнований
Один із символів Донбасу — Донецький залізничний вокзал — має трагічну долю. За свою понад 150-річну історію він встиг пережити і знищення, і відбудову, і масштабну реконструкцію під європейські стандарти.
Втім, саме тоді, коли вокзал постав у новій величній красі, прийшла війна, що знову перетворила його на занедбану споруду. "Телеграф" розповідає про неї.
Станція була відкрита ще в 1872 році під назвою Юзово, а згодом кілька разів змінювала ім'я — Сталін, Сталіно, і вже з 1961 року отримала нинішню назву. Під час Другої світової війни стара будівля вокзалу була зруйнована, однак у 1951 році за проєктом архітектора Івана Воронцова зведено новий вокзал у монументальному стилі. Його центральний вестибюль став домінантою комплексу, а сама будівля — візитівкою нині окупованого Донецька.
У наступні десятиліття навколо вокзалу формувалася сучасна інфраструктура. У 2000 році поруч відкрили Музей історії та розвитку Донецької залізниці, а 2012-го, напередодні Євро-2012, провели масштабну реконструкцію. Було збудовано нові приміський та транзитний вокзали, автостанцію, торговельні комплекси. Укладено майже 16 кілометрів нових колій, встановлено сотні опор та модернізовано десятки стрілок. Тогочасна влада пишалася: вокзал став одним із найсучасніших в Україні, а розділення пасажиропотоків за європейськими стандартами мало зробити його справжніми "воротами Донбасу".
Однак уже в 2014 році війна перекреслила ці здобутки. Пасажирське сполучення припинили, а величний комплекс залишився без свого головного призначення. Будівля почала занепадати, а у серпні 2022 року через обстріли вокзал навіть загорівся.
До війни Донецький вокзал був справжнім транспортним серцем сходу України: звідси ходили швидкісні потяги до Києва, Харкова, Львова, Одеси, а також міжнародні рейси. Тричі на день курсували швидкісні поїзди до столиці, а приміське сполучення охоплювало десятки міст Донбасу.
Сьогодні ж від колись потужної транспортної артерії лишилися лише спогади та знімки.