Гучні вбивства в США, дрони в Польщі та інше: як реагувати українцям, щоби досягти своїх цілей

Вигулювання білих пальт

За останні кілька днів відбулося багато подій, реагування на які вимагає морального вибору та рішень, за якими не можна відкотити все назад. Це схоже на традиційний тест вагонетки, коли тобі треба вирішити, чи ти будеш щось змінювати, рятуючи одних людей і вбиваючи інших, чи залишишся "над схваткою" — і нехай доля вирішує.

Обидва підходи мають право на життя. Однак тільки в тому випадку, якщо ти володієш усією повнотою інформації. Це я і збираюся зробити — дати вам усю повноту інформації.

Отже, кейси останніх днів з моральним вибором всередині.

1. Вбивство Ірини Заруцької в США, яке намагаються використати для активізації расового поділу всередині Америки, на якому грають політично і Демократична і Республіканська партії. Трамп вимагає смертної кари. В соцмережах вже пішов батл між Black Lives Matter та All Lives Matter.
2. Вбивство Чарлі Кірка, соратника Трампа, магівця та критика допомоги Україні.
3. Удар Ізраїлю по столиці Катару — Досі, який засудило Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine.
4. Куколдо-образна реакція на дронову атаку Росії проти Польщі.
5. Заборона туристичних віз для громадян Росії в ЄС.

Отже, якою є проста і прямолінійна реакція українців на ці події?

• підтримати максимальне покарання і засудження для вбивці Заруцької;
• зловтішатися зі смерті магівця, який був проти підтримки України;
• засудити рішення МЗС, бо ми повинні бути з Ізраїлем, адже хочемо нанести удар по Москві;
• звинувачувати Польщу;
• підтримати заборону всього, що тільки можна росіянам.

Така риторика дає ілюзію того, що кожен наш вибір заснований на тому, як ми сприймаємо внутрішню справедливість. Однак, в той же час, ми ігноруємо здоровий прагматизм, ширший контекст подій та те, як він співвідноситься з нашими інтересами.

Справа в тому, що вбивцю Заруцької більша частина американської політизованої аудиторії розглядає саме через колір його шкіри, який для українців є абсолютно байдужим. Тому що в США расизм існує, а в Україні — ні.

Зверніть увагу, хоча б на статті The New York Times, де слово "Black" пишеться з великої літери, а слово "white" — з маленької. Уся медіа-адженда Демократичної партії США намагається поводитися щодо вбивства так само, як штаб-квартира НАТО до атаки дронами території Польщі.

Натомість МАГА-спільнота звертає на це увагу, через політичний аспект боротьби реднек-америки з ультраліберальними елітами. І промовцем цього голосу був Чарлі Кірк (до речі, вже запущені спеціальні інформаційні операції, щоб пов'язати його вбивцю з Україною).

Отже, треба спочатку зрозуміти, якими є наші інтереси в цій ситуації? Ми хочемо:

• покарання злочинця;
• двопартійної підтримки України з боку США;
• поширення правди про те, що спеціальні інформаційні інтервенції в інфопросторі США роблять бот-мережі росіян, за підтримки Ілона Маска та інших американських путін-ферштеєрів.

Це означає, що нам необхідно шукати порозуміння з МАГА-аудиторією і підтримати їх скорботу щодо Чарлі Кірка, навіть якщо він і виступав проти підтримки України. Ми маємо досягати своїх цілей, а не одягати "біле пальто". Це і відрізняє зрілих дорослих від підлітків-максималістів.

Щодо заяви МЗС на користь Катару, слід пам'ятати про те, що Нетаньяху, який віддав наказ про повітряний удар, завжди був налаштований знаходити спільну мову з Володимиром Путіним, оскільки росіяни надавали повітряний простір Сирії для ізраїльських літаків для завдання ударів по Ірану та Хезболлі.

Нетаньяху ніколи б не зробив щось, що не сподобалось би Путіну. А у 2021 році він пожертвував днем пам'яті Голокосту, щоб визволити заручницю Путіна Нааму Іссахар та надати Путіну його годину слави у Яд Вашем.

Натомість Катар непублічно завжди допомагав Україні визволяти з Росії українських вкрадених дітей. Підтримати Ізраїль проти Катару було б пострілом собі в ногу, який би відвернув від нас не тільки Катар, а й інші держави затоки. В той час як Ізраїль завжди буде себе вести так, як вигідно тільки йому, ігноруючи будь-які інтереси України.

Нарешті — заборона туристичних віз для росіян може бути приємним рішенням, оскільки може погіршити життя нашим ворогам. Водночас давайте замислимося, яку саме задачу це для нас вирішує?

Окей, росіяни перестануть їздити в Європу. Чи це змінить їх позицію стосовно України, чи війни, чи Путіна? Якщо змінить, то як? Якщо не змінить, то навіщо нам одягати "біле пальто"?

Що нам тепер робити з агентурою українських розвідувальних органів, які зустрічалися з агентами з числа громадян Росії на території третіх країн? Як ми будемо вести агентурну роботу?

Окей, ми зробили заборону для всіх. Припустимо, це створить дискомфорт для них. Чи є у нас сценарій, за яким ми будемо знімати цей дискомфорт для окремих росіян, в обмін на щось? На що саме ми можемо поміняти дискомфорт?

Оскільки я абсолютно впевнений, що жодних відповідей на ці питання не існує, то можу зробити висновок, що таке рішення робиться виключно заради "білого пальта".

"Біле пальто" — це дуже привабливе вбрання для тих, кому потрібно зібрати лайки в соцмережах. Однак лайки ніколи не конвертуються у реальні досягнення. Тож спочатку треба визначати — чого ми насправді хочемо? Яким є досягнення нашої мети? І виходячи з відповідей на ці питання — вже робити свій вибір.

Джерело: допис Дмитра Золотухіна у Facebook