Убивство Парубія. Що засекретило слідство?

10 вересня рівно о 12 годину «Главком» першим опублікував новину про знайдене ймовірне знаряддя вбивства ексголови Верховної Ради Андрія Парубія. Видання отримало в своє розпорядження документи слідчих і посилалося на них. Проте вже за кілька годин події почали розвиватися за дивним сценарієм…

Пообіді 10 вересня прокуратура Львівської області вийшла з заявою: «У мережі поширюється інформація щодо нібито знайденого пістолета, з якого було вбито Андрія Парубія. Львівська обласна прокуратура офіційно повідомляє: зброю, з якої скоєно вбивство народного депутата України, наразі не знайдено, пошуки тривають… Закликаємо представників медіа та громадськість користуватися виключно перевіреною офіційною інформацією». Інформацію силового відомства (без спроби з’ясувати, а що ж насправді сталося, що правоохоронці так заметушилися) швидко підхопили і понесли не лише місцеві медіа, а й окремі центральні ЗМІ.

А вже 11 вересня, аби сховати докази того, що інформація «Главкома» була правдивою, слідство… закрило доступ до матеріалів справи про вбивство державного діяча Андрія Парубія у судовому реєстрі. Без жодних пояснень, і звичного повідомлення на сайті прокуратури.

Підказка підозрюваного і знахідка водолазів

Отже, почнемо з новини «Главкома», яка спричинила переполох у прокуратурі Львівщини. Її стисла суть: 4 вересня водолази-сапери, яких залучило слідство, натрапили на дні озера «Лісове», що на вулиці Винниця у Львові, на металевий предмет, зовні схожий на пістолет.

«У ході огляду вказаного предмета, встановлено, що його поверхня має сліди корозії та нашарування ґрунту. Руків’я вказаного предмету обладнане накладками коричневого кольору з поздовжніми насічками, закріпленими гвинтами. Загальний стан предмета пошкоджений, з явними слідами перебування у водному середовищі. Будь-яких написів та позначень на поверхні вказаного предмету не виявлено», – цитата з матеріалів справи, яка тепер закрита.

Як свідчать дані досудового розслідування, пряму «наводку» на озеро «Лісове» дав сам підозрюваний у вбивстві Парубія, львів’янин Михайло Сцельніков. Цей чоловік на телекамери добровільно зізнався у причетності до смерті колишнього глови Верховної Ради. Отже, під час допиту Сцельніков розповів, як позбавився від знаряддя вбивства. Зокрема, у день злочину спустився вниз до озера «Лісне», де викинув у розібраному стані пістолет Макарова (затвор від’єднав від рами) та глушник.

8 вересня Галицький райсуд Львова арештував металеву знахідку, яку правоохоронці визнали речовим доказом у справі вбивства Парубія. До речі, клопотання про арешт подав слідчий СБУ за погодженням із прокурором Львівської обласної прокуратури.

За дверима номеру парламентського готелю – зброя?!

Інша знахідка, про яку слідствоймовірно не бажає повідомляти суспільству (тому й приховало тексти ухвал), були виявлена під час обшуків номера у столичному готелі «Київ». 22-поверхова будівля, що поблизу парламенту, належить державному підприємству «Готельний комплекс «Київ» управління справами апарату Верховної Ради. Тут винаймають житло, здебільшого, парламентарі, котрі не мають власної оселі у столиці. Серед таких постояльців був і покійний нардеп Андрій Парубій.

В одному з інтерв’ю політик зазначив, що орендував номер у готелі «Київ» ще з 2007 року, коли вперше обрався до Ради.

«Ідучи у парламент, я обіцяв, що не братиму державного житла. Хоча за законом, як немісцевому, мені передбачалася квартира, яку можна було приватизувати і так, на жаль, робили інші депутати… Верховна Рада завжди давала можливість іногороднім депутатам жити в готелі», – розповідав Парубій журналістам, які у 2016 році побували у його готельному номері.

Який саме номер готелю «Київ» ексспікер винаймав в останні роки життя, достеменно невідомо. Разом із тим, точно відомо, що правоохоронці у справі вбивства Парубія прийшли з обшуками до апартаментів №1706. Це відбулося пізно ввечері 30 серпня – у день загибелі колишнього голови Ради.

Окрім побутових речей на кшталт мобільних телефонів, особистих записів, слідство виявило у номері ексспікера та народного депутата мініарсенал зброї: автомат Калашникова, два пістолета Стечкіна з набоями до нього, десять корпусів гранати Ф1, корпус гранати РГД5, 11 запалів типу УЗРГМ, ручну димову гранату РДГ-2-Б, 730 набоїв калібру 7,62 мм, один запакований цинк (ящик) з набоями 7,62 мм із написом «700 штук».

9 вересня львівський суд, розглянувши клопотання слідчого поліції, погоджене з прокурором Львівської обласної прокуратури, наклав арешт на всі ці речі та зброю з готельного номеру 1706.

«Навіть якщо припустити, що це міг бути номер Андрія Парубія, то тут не має нічого сенсаційного. Коли почалося вторгнення, народні депутати, а також пересічні громадяни, які стали на захист Батьківщини, мали змогу отримати від правоохоронців під розписку зброю та боєприпаси. Тобто з обов’язковим поверненням. Очевидно, покійний також скористався цією можливістю», – висловив міркування один із соратників Парубія у розмові з «Главкомом».

Убивцю вів незнайомець через Telegram

Вже засекречені матеріали справи містили ще одну цікаву деталь. Підозрюваний Михайло Сцельніков подолав сотні кілометрів (ймовірно, на авто), щоб зі Львова втекти на Хмельниччину поближче до кордону із Молдовою. За версією слідства, чоловік добрався до села Колодіївка Кам’янець-Подільського району, де зачаївся у будинку на вулиці Незалежності. Під час втечі з підозрюваним була на зв’язку невідома особа, яка давала поради через Telegram.

Згодом ЗМІ з’ясували: останні десять років Михайло Сцельніков ненавидів Україну і підтримував росіян. Також він активно шукав шляхи виходу на ворога. Зокрема, у вересні 2023 року в російському телеграм-каналі «Вова зі Львова» Сцельніков питав в автора, як з ним зв’язатися, бо мав «цікаву інформацію про спільного знайомого зі Львова».

«З урахуванням зібраних доказів правову кваліфікацію кримінального правопорушення змінено на ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) та ст. 112 (посягання на життя народного депутата України, вчинене у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю) КК України», – йдеться в повідомленні.

Санкція цієї статті передбачає позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне ув’язнення.

Віталій Тараненко, «Главком»