Важка артилерія не врятує: у Forbes пояснили, чим Європа має збивати російські БпЛА

В ніч проти 10 вересня Росія атакувала Україну понад 400 "Шахедами", багато з яких пролетіли через повітряний простір Польщі, а один з них взагалі влучив у будинок у населеному пункті Вирики (Влодавський повіт). Як пише Forbes, такі інциденти, швидше за все, будуть продовжуватися, тому будь-яка майбутня війна буде тривати з ще більшими хвилями атак дронів. 

У матеріалі нагадали, що у Лондоні відкрилася виставка оборонної промисловості DSEI, на якій велику увагу привернула тема захисту Європи від безпілотників, а також там було представлено багато протидронових гармат. 

Водночас генеральний директор німецького виробника зброї Rheinmetall Армін Паппергер очікує від уряду Німеччини замовлення на суму в кілька мільярдів євро на сотні протиповітряних гармат Skyranger. Така сума є однією з причин, чому уряди не так оперативно закуповують терміново необхідні засоби проти дронів. 

Своєю чергою, як пише Forbes, Україна використовує зброю, яка коштує у 100 разів дешевше, аби збивати "Шахеди", що говорить про те, що з оборонними закупівлями Європи є проблеми.

За словами доктора Джека Уотлінга з британського оборонного аналітичного центру RUSI, європейське оборонне обладнання "досить загальноприйнято переоцінене", але причини цього є складними і вирішити їх важче, ніж можна подумати.

"Існуючі ракетні системи протиповітряної оборони не можуть впоратися з загрозою невеликих безпілотників. Дорогі високопродуктивні ракети класу "земля-повітря", такі як Patriot, можуть легко впоратися з швидкими літаками, вертольотами та крилатими ракетами, але їх купують у невеликих кількостях. США виробляють лише 650 ракет PAC-3 Patriot за весь рік, а Росія може запустити більше "Шахедів" за одну ніч, що миттєво вичерпає запаси. Звідси і відновлений інтерес до старомодних зенітних гармат з великою кількістю боєприпасів", - аналізують у матеріалі.

Відомо, що "Шахеди" легше збивати поодинці, а от зупинити сотні таких дронів за одну ніч є складним завданням. У Forbes підкреслюють, що у цьому питанні особливо ефективними виявилися самохідні зенітні гармати Gepard, виготовлені в Німеччині в 1970-х роках.

"Україна придбала близько 120 "Гепардів" у Німеччині та США через Йорданію, хоча останній з них був виведений з експлуатації Бундесвером у 2012 році. "Гепард" знайшов нове життя на передовій проти "Шахедів": повільні безпілотники, що рухаються по прямій лінії, є легкими мішенями. "Гепарди" тепер прикрашені рядами міток про збиті цілі, а один стрілець стверджує, що вже збив 28 "Шахедів"", - йдеться у матеріалі.

Водночас у 1980 році Німеччина припинила виробництво "Гепардів", а на заміну їм прийшов Skyranger  - це подвійна 30-мм гарматна башта з радіолокаційним наведенням, яку виготовляє компанія Rheinmetall.

"Система озброєння коштує близько 12 мільйонів доларів, і Паппергер, виступаючи в серпні, передбачив замовлення на близько 500 одиниць, що може принести компанії 6 мільярдів доларів", - додають у матеріалі.

Крім того, Україна посилює свою протиповітряну оборону від Shahed за допомогою турелей Sky Sentinel вітчизняного виробництва. Sky Sentinel є автономним причепом, на якому встановлено декілька кулеметів, що мають камери та програмне забезпечення штучного інтелекту. Кожен Sky Sentinel коштує 100 тисяч доларів, або приблизно 1% від вартості Skyranger.

Уотлінг додав, що ці дві системи не можна порівнювати, адже Skyranger призначений для мобільної війни з експедиційними силами, а не для оборони батьківщини, тоді як Україна має й інші переваги. 

"Різниця у вартості відображає відносні витрати на робочу силу, витрати на забезпечення відповідності нормативним вимогам, а також той факт, що українська компанія не бере великої націнки", - пояснив експерт.

За його словами, через те, що Sky Sentinel є частиною вкладеної системи оборони з радарами та іншими датчиками, йому не потрібні всі можливості Skyranger.

На думку Уотлінга, різниця між цими двома системами є меншою, ніж здається, однак він наголосив, що "європейське оборонне обладнання є досить дорогим".

"Причини цього включають регуляторні перешкоди та той факт, що постачальники, не впевнені в тому, що замовлення будуть продовжуватися після зміни політичної ситуації, хочуть швидко окупити витрати, а не розраховувати на довгострокові домовленості. Існує також простий мотив - бажання отримати якомога більше прибутку", - пояснюють у Forbes.