Вибори в Україні поки що неможливі, але всі на них чекають. Моніторинг медіа і соцмереж

Тема проведення виборів в Україні час від часу зринає як в українському, так і в закордонному інформаційному просторі. Згадок про потребу проведення перш за все президентських, а далі — парламентських виборів побільшало з того часу, як збіг задекларований Конституцією України термін перебування президента на посаді.

Другим тригером для поглиблення дискурсу про потенційні вибори стали заяви вже президента США Дональда Трампа, озвучені ним і його політичними союзниками ще до обрання й інавгурації. У цьому дискурсі простежується певний тиск: насамперед із боку міжнародних партнерів, які порушують питання виборів як складову демократичного розвитку України.

Натомість Росія, своєю чергою, підхоплює подібну риторику й використовує її на свою користь, наголошуючи, що Зеленський — «нелегітимний» президент, який незаконно керує державою і продовжує війну.

Дослідницька команда Львівського медіафоруму провела моніторингове дослідження українського сегменту соцмереж і закордонних медіа та проаналізувала повідомлення щодо  можливих виборів в Україні, аби виявити ключові меседжі, тенденції та потенційні ризики для інформаційного поля.

У фокусі — ключові тези, які транслюють міжнародні партнери, Росія та Україна, і як на них реагують користувачі соцмереж. Дослідження охоплює період з лютого по кінець червня 2025 року та дозволяє зрозуміти, які меседжі домінують, як вони співвідносяться з позиціями різних áкторів і як впливають на суспільний дискурс.

За допомогою машинного навчання й елементів штучного інтелекту ми проаналізували понад 30 тисяч дописів в українському сегменті фейсбуку, ютубу, телеграму, інстаграму й X. Під українським сегментом маємо на увазі дописи профілів, сторінок, груп і каналів, які розташовані в Україні або вказали своїм місцем розташування Україну. 

Також ми проаналізували згадки про потенційні вибори в Україні в іноземних медіа. До вибірки увійшли:

• The Guardian
• The Telegraph
• Fox News
• Politico
• The New York Times
• Spiegel
• Bild
• Frankfurter Allgemeine Zeitung
• The Times.

У березні 2024 року в Україні мали б відбутися чергові президентські вибори. Проте повномасштабне вторгнення Росії, яке почалося в лютому 2022 року, та запровадження воєнного стану роблять їх неможливими. Фахівці та громадські організації, зокрема Громадянська мережа «Опора», пояснюють, що демократія під час війни потребує особливого захисту, адже будь-яка помилка або втрата довіри може мати серйозні наслідки. Мирний процес має відбуватися послідовно: спершу встановлюється стабільне перемир’я під гарантії безпеки, потім готуються вибори та відновлюється інфраструктура, і після досягнення сталого миру проводиться легітимне голосування. Тож тимчасова відсутність виборів не свідчить про авторитаризм, а навпаки — про дотримання демократичних принципів.

Тема проведення виборів в Україні дедалі частіше з’являлася в заголовках медіа та ставала предметом дискусій як у міжнародних колах, так і в українському інформаційному просторі. Причиною могли стати публічні висловлювання президента США Дональда Трампа щодо необхідності проведення виборів: «В Україні весь час триває воєнний стан і лідер цієї держави за рейтингом популярності вже впав до 4%. Міста зруйновані, вони мають вигляд згарища… Я думаю, що якщо сідати за стіл, то тут уже український народ вирішить, що давно не було виборів. Це не Росія каже Україні, що треба вибори, це об’єктивна ситуація».

Росія, своєю чергою, почала використовувати цей меседж на власну користь, поширюючи пропагандистські тези про нелегітимність чинного президента Володимира Зеленського через завершення його п’ятирічного терміну у травні 2024 року й відсутність нових виборів.

Команда Львівського медіафоруму на основі отриманих даних проаналізувала меседжі, згрупувала їх у тематичні кластери та виокремила 10 основних меседжів, які найчастіше фігурували в публічному просторі.

У ході моніторингу нам траплялись меседжі про недоцільність проведення виборів під час війни, страх влади перед поразкою та спроби уникнути політичної відповідальності. Деякі меседжі апелюють до юридичних підстав неможливості проведення виборів, інші — до очікувань західних партнерів або до загрози з боку Росії, яка може використати виборчу кампанію для дестабілізації. З’являлися також тези про узурпацію влади Зеленським і зростання підтримки інших потенційних кандидатів, особливо з силового блоку, що може свідчити про зміну суспільного запиту на лідерство. Загалом така риторика демонструє напружений і суперечливий характер дискусій, де переплітаються політичні інтереси, питання безпеки та демократичні очікування.

«Вибори неможливі до кінця воєнного стану»

Однією з найпоширеніших тез у публічному дискурсі є твердження, що проведення виборів в Україні неможливе до завершення воєнного стану. Представники влади апелюють до положень Конституції України, яка прямо забороняє проведення виборів і референдумів у період дії воєнного стану.

Таку позицію озвучують як представники чинної влади, так і опозиційні політики: «Я не бачу нічого дивного в тому, що на сьогоднішній день до завершення воєнного стану вибори проводити ні юридично, ні фізично неможливо»; «Там вибори заборонені, як і референдуми, до завершення воєнного стану намертво. Тут або закон треба міняти і Конституцію, або виконувати».

Ключовим аргументом проти організації виборів у період активних бойових дій залишається безпека, а також неможливість гарантувати чесність і прозорість виборчого процесу: «Йшлося якраз про те, що в умовах війни вибори провести неможливо з точки зору забезпечення безпеки насамперед громадян України»; «Проведення виборів в умовах гарячої фази війни — це кінець української демократії. Тому що організувати їх якісно і забезпечити вільний чесний вибір — просто неможливо».

Поширення цього меседжу логічне з огляду на поточні обставини й українське законодавство. Водночас його формування частково спричинене зовнішніми закликами до проведення виборів — без таких сигналів цей меседж, імовірно, не набув би значного поширення.

«Проведення виборів в умовах воєнного стану нашкодить Україні»

Попри те, що вибори є основою демократії, у публічному дискурсі їх усе частіше подають як загрозу в умовах війни. Основний меседж — зараз не час для виборів.

Поширена теза: країна має важливіші виклики, ніж вибори. У ході моніторингу дослідники виявили, що політиків, які порушують це питання, звинувачують у відірваності від реальності. «Поки одні евакуюють людей, інші ведуть передвиборчу агітацію», — йшлося в одному з повідомлень у соціальних мережах.

У дописах часто наголошують, що головний пріоритет — збереження держави, а розмови про вибори — деструктивні. Своєю чергою президент Зеленський також говорив, що українці не хочуть голосування у час війни, адже це може послабити єдність і оборону.

Дані соціологічного центру «Социс» за лютий 2025 року свідчать, що 61,3% опитаних українців вважають президента і Верховну Раду легітимними; і 63,3% вважають, що до закінчення воєнного стану проводити вибори не потрібно.

Інші застереження стосуються того, що виборча кампанія відверне увагу суспільства від спільної мети — перемоги, а політичне протистояння може зруйнувати країну. Зокрема, у дописах у соцмережах коментували, що «вибори під час війни руйнують країну… Це отрута для країни. Ми маємо об’єднуватися навколо країни — ті, хто має однакове бачення того, як врятувати нашу країну»; «кожен, хто не розуміє цього і зараз готується до виборів, обовʼязково їх програє».

Меседжі з більш різкими формулюваннями зводяться до звинувачень: «Ті, хто зараз говорить про вибори, — працюють на ворога». Подібна риторика формує уявлення, що вибори в умовах війни не лише технічно складні, а й морально неприйнятні.

«Зеленський має низький рейтинг і боїться можливих виборів»

Попри заяви про політичний консенсус і згоду суспільства щодо неможливості виборів в умовах воєнного стану, поширеним є меседж, що Зеленський має низький рейтинг і боїться можливих виборів.

Окремий вектор цього меседжу пов’язаний із твердженнями про тиск на політичних опонентів: «Офіс президента готується активізувати репресії проти неугодних політиків… Під удар потраплять потенційні конкуренти Зеленського — Порошенко, Кличко, Залужний», — ішлося в одному з повідомлень у соціальних мережах.

У випадках, коли соціологічні опитування демонструють високий рівень підтримки президента, меседж про низькі рейтинги підсилюється твердженнями про нібито репресії щодо соціологів або маніпулятивність вибірки: «Якщо президент України Володимир Зеленський у результаті опитувань отримає низькі рейтинги, українських соціологів можуть мобілізувати і відправити в окопи»; «Зараз рейтинг Зе в Україні десь 7—9%, а ось серед діаспори, яка за кордоном у теплі, затишку і без прильотів і яка підтримує війну — рейтинг 42% підтримки».

«У виборчих перегонах уже є певні фаворити, які користуються беззаперечною підтримкою»

У новинному дискурсі помітним є акцент на порівнянні Зеленського з іншими публічними фігурами, які нібито мають вищий рівень суспільної підтримки. Серед них найчастіше згадуються Валерій Залужний, Кирило Буданов і Петро Порошенко: «Зараз він на третьому місці після Залужного і Буданова»; «Залужний і Порошенко — похоронна бригада ZЕплісняви». У цьому контексті роблять припущення, що чинна влада свідомо відкладає проведення виборів, оскільки результат може виявитися для неї невигідним.

Також простежується зміна суспільних очікувань щодо лідерства: зростає запит на лідера з військовим досвідом. У соціальних мережах поширюються думки, що «українці хочуть бачити у президенті не політика, а оборонця».

Серед імовірних кандидатів, які фігурують у публічному просторі в контексті можливих виборів, згадуються Володимир Зеленський, Валерій Залужний, Кирило Буданов, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Олексій Арестович, Віталій Кім і Сергій Притула. Це свідчить про їхню політичну впізнаваність та електоральну активність.

«В Україні почалася передвиборча боротьба»

За інформацією моніторингу, поширеною є теза про фактичний початок передвиборної боротьби в Україні. Її використовують як представники чинної влади, так і опозиційні політики.

Зокрема, колишній президент України Петро Порошенко після накладення на нього санкцій у лютому 2025 року заявив, що влада вже визначила дату виборів і готується до них. Він пов’язав запроваджені санкції з початком передвиборчої кампанії: «За нашими джерелами в правоохоронних органах, за нашими джерелами в поліграфкомбінаті "Україна", який зараз опрацьовує, скільки треба бюлетенів, за нашими джерелами в Центральній виборчій комісії, яка починає внесення змін до реєстру виборців, за нашими джерелами в Мін’єді, що відкривають перший офіс в Берліні. Виключно для підготовки виборів».

У відповідь представники партії «Слуга народу» заперечили цю інформацію, підкресливши, що жодної підготовки до виборів не ведеться. У заяві партії йшлося, що твердження про узгоджену дату є провокаційним елементом політичної боротьби.

Цей меседж також включає взаємні звинувачення у прихованій агітації. Зокрема, опозиція заявляє, що партія влади розповсюджує друковані агітаційні матеріали — листівки та газети, — тоді як партія «Європейська солідарність» нібито жодної агітації не веде.

Після подій в Овальному кабінеті та суперечки між президентами Зеленським і Трампом, а також імовірної розмови представників команди Трампа з деякими українськими політиками збільшилася кількість згадок про Юлію Тимошенко, Валерія Залужного та Віталія Кличка у контексті меседжу про початок передвиборчої боротьби.

«Популізм, розрахований на ймовірні вибори, шкодить країні»

У публічному дискурсі з’являється дедалі більше меседжів, які прямо чи опосередковано звинувачують владу в популізмі, нехтуванні потребами армії та прагненні здобути електоральну підтримку завдяки обіцянкам миру.

Поширена теза: прагнення Зеленського до переобрання може призвести до катастрофи, оскільки його політичні амбіції суперечать інтересам держави. Зокрема наголошують, що його кампанія ґрунтуватиметься на популізмі та маніпуляціях темою завершення війни: «А з іншого боку, як я і говорив, розігруватимуть схему: ти за Зеленського-миротворця чи за війну? Точно так і вестимуть передвиборчу кампанію».

У проросійських телеграм-каналах ця теза трансформувалася: Зеленський нібито не хоче завершення війни, бо перебуває в заручниках електорату. «Президент України, чия популярність помітно знизилася з початку війни, опинився у лещатах громадської думки: з одного боку — запит на мир, з іншого — на перемогу», — йшлося в одному з повідомлень.

Ще один аргумент нібито «на користь» популізму — відмова влади мобілізувати молодь 18—24 років через можливі соціально-політичні наслідки. Президент Зеленський вважає, що пріоритетом має бути постачання ракет і зниження військового потенціалу Росії, а не зниження призовного віку в Україні.

У цьому ж ключі критикують запуск державної програми «Зимова єПідтримка», яка передбачає виплату всім українцям 1000 гривень у зимовий період — її подають як популістську ініціативу перед виборами.

«Україна не готова до виборів навіть після закінчення бойових дій»

У ході моніторингу також трапляється твердження, що Україна не готова до проведення виборів не лише під час воєнного стану, а й одразу після завершення активних бойових дій. Аргументація ґрунтується як на юридичних, так і на інституційно-технічних аспектах.

Відповідно до українського законодавства, підготовка до виборів потребує щонайменше 6—12 місяців. За цей час необхідно оновити виборчий реєстр, зареєструвати кандидатів, надрукувати бюлетені, забезпечити доступ кандидатів до медіа, надати їм можливість для дискусій, політичної реклами, оголошення передвиборчих програм. Виборчий процес передбачає політичну конкуренцію в умовах безпеки, прозорості й рівного доступу.

У ході моніторингу дослідники виявили дописи, в яких зокрема актуалізується потреба в оновленні критеріїв участі в голосуванні. Наприклад, представниця президента в  Криму Ольга Куришко каже, що «має бути проведена певна робота, має бути розуміння, чи ця людина співпрацювала чи не співпрацювала з окупаційною владою. Тому в усіх міжнародних конфліктах, які так чи інакше закінчувались, розглядалися питання критеріїв до проведення виборчих процесів». Водночас варто врахувати, що перевірити реєстр виборців буде складно.

Також порушується питання готовності виборчих комісій до проведення голосування. За словами Ольги Айвазовської, голови громадської організації «Опора», до перших повоєнних виборів в Україні потрібно зробити аудит безпеки інфраструктури для їх проведення і ухвалити спеціальний закон. У ньому мають бути прописані механізми мінімізації впливу Росії, недопущення колаборантів до голосування та балотування проросійських партій.

«Питання виборів в Україні порушують винятково через тиск США та Росії»

Чинний президент США Дональд Трамп та його представники не раз закликали Україну до проведення виборів. Зокрема, спецпредставник США з питань України Кіт Келлог заявив, що «у більшості демократій вибори відбуваються навіть під час війни. Я вважаю це важливим. Це добре для демократії. Суть сильної демократії — у наявності більше ніж одного потенційного кандидата».

Москва, своєю чергою, також приєдналася до Вашингтона у закликах до проведення виборів в Україні, називаючи політичну легітимність української влади необхідною умовою для укладення будь-яких домовленостей. Хоча і до заяв Келлога Росія не раз заявляла, що не визнає Зеленського легітимним лідером. Зокрема речник Кремля Дмитро Пєсков сказав, що «термін повноважень президента Зеленського завершився» і що легітимізація українського керівництва є необхідною частиною будь-якого мирного процесу. Хоча чіткої позиції, чи залежать мирні переговори від проведення в Україні виборів, Кремль не надав — утім, і не має законного права висувати подібні умови.

Згідно з дописами, виявленими в ході моніторингу, підтвердженням про зовнішній тиск на Україну може бути цитата президента України Володимира Зеленського: «Ніхто [в Україні] не порушує питання виборів. Порушує тільки Путін і іноді є голоси від США. Але на високому рівні ніхто не порушує. Усі розуміють і наш закон, що це є порушенням закону, а найголовніше — можливостей немає».

За повідомленням Reuters, Келлог і деякі інші посадовці Білого дому озвучили ідею «тиснути на Україну, щоб вона погодилася на проведення виборів як частину початкового перемир’я з Росією».

Меседж про тиск співзвучний російському наративу, який зображує Україну як державу, що постійно потерпає від зовнішнього тиску. Основна мета наративу — створити видимість, що Україна не суб’єктна, та представити владу як маріонетку, нібито нездатну приймати самостійні рішення.

«Трамп вимагає виборів через особисту неприязнь до Зеленського»

У ході моніторингу простежується припущення, що заклики до проведення виборів в Україні можуть мати під собою політичну мотивацію, зокрема прагнення змінити керівництво держави на більш зручне для американської адміністрації.

У цьому контексті вибори можуть розглядатися як інструмент політичної трансформації, що потенційно відкриває шлях для США до переговорів з іншим політичним лідером в Україні. У медіа повідомляли про проведення таємних перемовин представників США з українськими опозиційними політиками. Видання Politico, зокрема, вказувало, що на таких зустрічах обговорювали перспективи можливих президентських виборів в Україні. Проте українські опозиційні діячі публічно висловилися у мережі Facebook, що не підтримують ідею проведення виборів до завершення активної фази війни. Юлія Тимошенко висловилася: «До цього моменту, і я про це говорила не один раз, про проведення в Україні будь-яких виборів не може бути й мови»; Петро Порошенко написав: «Ми говорили і говоримо, що вибори можливі після припинення вогню і підписання мирної угоди з гарантіями безпеки для України».

Публічні висловлювання президента США обґрунтовують появу цього меседжу — він називав Зеленського «диктатором без виборів», заявляючи про падіння рейтингу українського президента до 4%. Імовірно Дональд Трамп посилався на коментарі Олександра Дубінського, якого в Україні обвинувачено у державній зраді. Інформація Київського міжнародного інституту соціології свідчить, що у період 14 лютого — 4 березня 2025 року рівень довіри до президента Зеленського становив 67%.  

У цьому контексті варто відзначити, що Росія системно просуває наратив про охолодження відносин України з ключовими міжнародними партнерами, зокрема зі США. Такі повідомлення покликані дестабілізувати внутрішню ситуацію, підірвати довіру до української влади та переконати суспільство, що через її дії Україна ризикує залишитися наодинці у війні й, зрештою, зазнати поразки.

«Зеленський прагне узурпувати владу»

Володимир Зеленський прагне продовжити своє перебування на посаді президента, тому й не приймає рішень щодо зміни Конституції і не ініціює проведення виборів в умовах війни, — ще один меседж, зафіксований моніторингом. У низці публічних висловлювань звучали тези, що чинна влада нібито уникає виборів: «Ну, людина хоче залишитися навічно президентом. Тому що з одного боку, коли президент говорить, що більшість людей не хоче виборів, опитування показує, так, він в якійсь мірі правий. Коли він говорить про те, що я не боюся виборів, він лукавить, тому що він боїться виборів, тому що опитування показує, що рейтинг Зеленського не дуже. Ну, навіть Трамп це сказав».

Деякі видання також публікували припущення, що затягування війни може бути вигідним для збереження політичної влади. У цьому контексті також згадувалась угода про використання США українських корисних копалин, що нібито могла б бути інструментом для здобуття політичної підтримки з боку США. Це підсилило інтерпретації про намагання Офісу Президента консолідувати владу.

Цей меседж також підхоплює і поширює російська пропаганда, яка використовує його для просування наративу про диктаторський стиль управління Зеленського, обмеження опозиції і тиск на медіа.

«Зеленський фальсифікуватиме результати виборів»

У ході моніторингу траплявся й меседж про ймовірні фальсифікації, які можуть виникнути під час наступних виборів в Україні. У таких дописах переважно йшлося, що фальсифікації відбудуться незалежно від того, чи вибори проходитимуть ще в умовах воєнного стану, чи це буде вже перше повоєнне голосування. У повідомленнях натякали, що частина фальсифікацій буде пов’язана з небажанням Зеленського покидати президентський пост і відмовлятися від нібито узурпованої влади. Мовляв, без фальсифікації під час голосування перемогти чинному президенту не вдасться.

«Мова не про класичні вибори з бюлетенем і дільницею. Мова про "паралельні" способи голосування. Можливо, знову через застосунок "Дія"? Зеленському й "слугам" бракує реальної підтримки. Вибори без контролю? Ідеальні умови для фальсифікацій. Готуйтесь — демократія знову під загрозою», — йшлося в одному з повідомлень.

Також траплялися дописи, в яких чинну владу звинувачували в продумуванні можливих сценаріїв проведення повоєнних виборів і натякали на фальсифікації, пов’язані зі «співпрацею з ворогом». «Може, в цих них є якісь договорняки з ворогом, а може просто забили на війну й на країну. Їм тільки збереження влади нині в голові. І плювати, що їм залишиться від країни. На їхній вік для пограбування й мародерства ще вистачить. Вони настільки впевнені в своїх сценаріях фальсифікацій та маніпуляцій і в тому, що зможуть організувати вибори без вибору, що вже навіть не стараються хоч трошки пристойніше виглядати та загравати перед населенням у якісь подачки чи символічні елементи самобичування. А навіщо? Вони ж готують сценарії...» — йшлося в одному з дописів.

«У Раді обговорюють контури повоєнних виборів»

Такий меседж виник у дискурсі наприкінці червня після заяви голови парламенту Руслана Стефанчука, що вибори відбудуться після війни, однак підготовка до них триває. У заяві йшлося, що після завершення війни Верховна Рада повинна буде відповісти на питання, як провести вибори, які будуть визнані демократичними в Україні та за її межами. Для цього, за словами Стефанчука, треба розв’язати питання активного і пасивного виборчого права для військових на передовій, а також виборчих прав громадян за кордоном. Він додав, що Рада працює із Центральною виборчою комісією, щоб врегулювати всі важливі питання. «Ми напрацьовуємо новий законопроєкт, тому що для проведення наступних виборів потрібен новий спеціальний документ, який буде стосуватися так званих повоєнних виборів», — сказав спікер ВРУ. 

Натомість у соціальних мережах інформацію про підготовку нового законопроєкту прийняли радше негативно. «Найкраща у світі Конституція і "новий спеціальний законопроєкт для повоєнних виборів". Спікер ВР заявив про потребу "законодавчого компромісу для поствоєнних виборів" саме в день річниці Конституції України — символу державності й опору зовнішньому тиску», — писали користувачі соцмереж. Найбільше користувачів обурювало і лякало те, що повоєнні вибори пройдуть за новим законом, який може зробити виборчий процес непрозорим.

Однак були й повідомлення, в яких така заява розглядалася як нейтральна. «Майбутні вибори будуть унікальними і не вписуються у чинні норми Конституції та Виборчого кодексу. Планується ухвалення одноразового закону для їх проведення, а потім повернення до звичної системи», — йшлося в одному з повідомлень.

Загальний аналіз публічного дискурсу навколо питання виборів в Україні під час повномасштабної війни свідчить про високий рівень політичної напруги, ймовірного тиску з боку партнерів та інформаційної турбулентності, яка формується як усередині країни, так і під зовнішнім впливом. Дискусія навколо виборів виходить далеко за межі правових чи організаційних аспектів і відображає глибші процеси. Зокрема, кризу довіри до влади, зростання запиту на новий тип лідерства та спроби окремих політичних і медійних гравців вплинути на хід подій. Поширення меседжів про узурпацію влади, страх перед виборами, зовнішній тиск з боку США, втрату довіри до президента Зеленського та зростання популярності альтернативних кандидатів  є ознакою, що виборча тема стала полем стратегічного протистояння. У тому числі, в інформаційній війні. При цьому США та інші іноземні партнери дедалі частіше сигналізують про необхідність дотримання демократичних процедур, зокрема проведення виборів навіть в умовах війни, що створює додатковий зовнішньополітичний тиск на українську владу. Цим користується російська пропаганда, яка намагається делегітимізувати чинного президента, зображаючи його як нелегітимного або такого, що прагне узурпувати владу, й одночасно розхитати довіру до державних інституцій в очах як українського суспільства, так і міжнародної спільноти.

Над дослідженням працювали: Анатолій Білоусенко, Ілля Латишев, Орест Сливенко, Анна Ласій, Отар Довженко, Ольга Білоусенко