ВЛК як у Європі! Естонія

Що ж, ситуацію в Швеції ми вже проаналізували. Пора братися за наступну країну Європи, яка похапцем видозмінює свої стандарти військово-лікарської комісії. Тож на черзі Естонія.

Переломним для неї моментом виявився 2023 рік. Саме тоді маленька скромна країна змінила правила призову до війська. І, будьмо відверті, тоді це стало однією з найбільш помітних реформ у сфері оборони. Коли в тебе є призовна система, треба хоч трохи розуміти свої можливості. А тут без чітких критеріїв непридатності ніяк.

Відзначимо важливу деталь. Самі по собі поправки до Закону про військову службу, ухвалені парламентом у січні того року (чинності набули з квітня), не змінювали сам список хвороб, що заважають службі. Однак вони зробили процедуру набагато чіткішою.

Відтоді змінилася головна ланка в цій структурі. Саме уряд визначає медичні вимоги. І тоді кожному призовнику після комісії присвоюється категорія: придатний, тимчасово непридатний або непридатний. Кому, як не нам, розуміти важливість цього поділу?

Коли головним став уряд, відпали й інші нечіткі деталі, пов’язані з небажанням брати на себе відповідальність. Рішення про непридатність більше не ухвалюють «на око» чи з огляду на локальну практику. Діє єдиний норматив.

Зараз буде боляче деяким українським громадянам. Уявіть собі, Естонія — держава Євросоюзу та НАТО. І там військові лікарі можуть отримати доступ до медичних даних призовника через електронну систему охорони здоров’я. Ну що, це теж КНДР? Чи ні?

На перший погляд зміни суто формальні. Але це не так. Гірше всього не мати армії зовсім. Та не набагато краще мати армію, де про кількість мобілізаційного ресурсу можна хіба що у ворожки чи таролога спитати. І фанатам безмежної прозорості процедур тут ніхто не заважає, як бачите.

Робота військово-лікарських комісій пришвидшилась. Якщо раніше питання щодо того чи іншого рекрута часто вирішували «на місцях», то зараз для цього є централізований порядок. Важливо для країни, яка щороку планово мобілізує приблизно три-чотири тисячі юнаків. Зовсім не наші масштаби, та для неї це якраз стандарт.

Утім, сама статистика непридатності дійсно тривожна. Майже чверть призовників визнані непридатними до служби. І якщо ще десять років тому головні проблеми стосувалися фізичного здоров’я, то нині на перший план виходить психіка.

За даними департаменту ресурсів, майже 40% усіх випадків непридатності у 2021–2022 роках були пов’язані з психічними та поведінковими розладами: депресією, тривожністю, посттравматичними станами. Іншу велику групу становлять хвороби опорно-рухового апарату. Тобто армія стикається не лише з браком сили, а й із браком психологічної стійкості.

Цікаво й те, що при зростанні числа відмов саме з психіатричних причин є і зворотний процес. Частина молодих людей приховують проблеми. Все просто: ці юнаки хочуть потрапити на службу, бо це досі є престижним пунктом у біографії. Армія залишається важливою інституцією соціального ліфта.

Комісії відкрито кажуть про такі випадки, хоча перевірити ці результати офіційними шляхами дуже непросто. Мабуть, тому це й оприлюднюють.

На тлі цих викликів Міноборони не переглядало список захворювань, що звільняють від служби. Формально критерії залишилися тими ж. Однак уже зараз командування визнає: до кіберпідрозділів чи інших несилових ролей у майбутньому можна буде залучати тих, хто не здатен тягти повний фізичний норматив.

Наразі ж основний акцент зроблено на профілактиці — держава намагається працювати з молоддю ще до армії. Це і співпраця з лікарями, і раннє виявлення проблем, і програми підтримки здоров’я. Ідея зрозуміла: краще вкластися в підготовку хлопців до служби, ніж потім пояснювати, чому кожен четвертий із них не придатний.

Є ще один маркер, який свідчить про те, що місцева система призову все ж нормально працює. У січні цього року влада навіть мала пропозиції обмежити набір в армію для тих, хто з тих чи інших причин досі не вивчив естонську мову.

Щоб ви розуміли, пропонував це не якийсь депутат із гострим дефіцитом уваги. Такі тези озвучив естонський генштаб. Турбували його, звісно, не культурні розбіжності. Вояки хочуть, щоб процес підготовки солдата був якомога простішим та не викликав питань. Власне, це дійсно так і є.

А ще такі можливості свідчать про головне: ситуація не та, коли до війська треба терміново залучати всіх підряд. Бо могло бути гірше, а так є змога перебирати людьми.