Загадкові артефакти: археологи знайшли унікальні урни в корінні поваленого дерева в Амазонії

У віддаленій заплаві бразильської Амазонії, під корінням поваленого дерева, археологи під керівництвом Марсіо Амарала з Інституту сталого розвитку Мамірауа виявили сім унікальних керамічних поховальних урн. Найбільша з урн мала майже 90 сантиметрів у діаметрі та важила близько 350 кілограмів. У кількох цих посудинах містилися останки людей, риб і черепах, що вказує на складні поховальні обряди давніх народів.

Про це пише Earth з посиланням на результати дослідження, опубліковані в науковому виданні Anuário Antropológico.

Урни під поваленим деревом: деталі знахідки

Дерево, під яким були виявлені артефакти, впало поблизу Лаго-ду-Кочіла, біля міста Фонте-Боа. Це місце розташоване на острові, який давні корінні жителі створювали штучно, щоб захистити свої домівки від сезонних повеней. Урни знаходилися на глибині близько 40 сантиметрів під поверхнею землі, у ґрунтах заплави, де колись жили люди.

«Вони великі за розміром, без видимих керамічних кришок», — зазначила дослідниця команди Георга Лейла Оланда.

Дизайн вказує на те, що урни були запечатані органічними матеріалами, які з часом розклалися, та на їхнє ретельне розміщення під підлогою житлових будинків. Це підкреслює глибоке поєднання повсякденного життя та поховальних обрядів.

Чому штучні острови мають значення

Археологи давно досліджували інженерні поселення на заплавах уздовж річок Солімойнс і Негро, де громади будували житлові платформи із землі та керамічних уламків. Такі підвищені ділянки дозволяли цілорічне проживання та зберігання запасів попри підйом рівня води.

Амазонія, далека від того, щоб бути незайманим тропічним лісом, зберігає численні сліди спланованих земляних робіт, доріг та курганів. Тисячі таких споруд були нещодавно виявлені за допомогою аерофотозйомки з лазерним картографуванням. Знахідка урн у регіоні Кочіла ідеально вписується в цю ширшу картину, демонструючи, як давні люди формували водні ландшафти для свого комфортного життя.

Загадки та підказки в амазонських урнах

Людські останки у посудинах пов’язують це місце з багатоетапними поховальними обрядами, що практикувалися в деяких частинах низинної Південної Америки. Ці обряди передбачали очищення та збір кісток після початкового поховання або виставляння. Присутність кісток риби та черепах натякає на святкові бенкети або підношення, що супроводжували ці перехідні ритуали, і порушує нові питання про їхній час та значення.

«Вони були поховані на глибині 40 см, імовірно, під старими будинками», — зазначила Оланда у польових записах. Ця глибина відповідає рівню домашніх підлог і свідчить про те, що урни були частиною повсякденного життя, а не окремого цвинтаря.

Вилучення важких керамічних виробів вимагало спеціальної конструкції з дерева та ліан, що знаходилася приблизно на 3 метри над землею. Ця платформа дозволила команді працювати, не пошкоджуючи крихкі стінки урн та зберігаючи контекст знахідки.

Марсіо Амарал зазначив, що це була «повністю спільна та безпрецедентна робота». Команда повільно вивільняла найбільшу урну, потім стабілізувала її за допомогою обгортки, гіпсових бинтів та дерев’яних підставок перед транспортуванням.

Значення відкриття для історії Амазонки

Місцевий рибалка повідомив про виявлені горщики, після чого мобілізував сусідів для подорожі каное та пішохідними стежками. Його дружина готувала їжу, поки команди розбивали табір поблизу місця розкопок. Їхня точність та терпіння допомогли урнам дістатися неушкодженими до лабораторії інституту в Тефе, що знаходиться приблизно за 190 кілометрів по прямій, після річкової подорожі, яка тримала близько 10–12 годин.

Кераміка в Амазонії змінювалась з часом та розвитком технологій, що зараз допомагає дослідникам відстежувати переміщення та контакти між народами. Вчені описують перехід від ранніх стилів з насічками на обідку до поліхромних форм, які поширилися після 750 року нашої ери в центральних традиціях Амазонки. Ці пізніші поліхромні вироби часто демонструють білі покриття з червоним або чорним розписом, а іноді — ступінчасті профілі.

Знайдені в Кочілі фрагменти демонструють рідкісну зеленувату глину в суміші, а також червоні смуги та енгоби — тонкі глиняні покриття, що застосовуються для зміни кольору поверхні. Урни здаються більш круглими, ніж типові регіональні поховальні форми, і не мають видимих керамічних кришок.

Ця комбінація може свідчити про раніше недокументовану місцеву традицію або унікальний стиль громади в рамках ширшої мережі. Вона також може відображати вибір щодо ритуалів та символізму, характерних для домогосподарств на цих штучних островах. Саме тому команда називає цей набір безпрецедентним для Середнього Солімойнса.

Що далі

Лабораторні команди очистять відкладення всередині посудин і вивчать фрагменти кісток, щоб дізнатися що їли та як жили ці люди, а також їхній вік смерті. Мікроскопічні залишки та аналізи стабільних ізотопів можуть допомогти визначити, чи були присутні святкові страви, і чи відповідали підношення сезону або статусу.

Результати не дадуть відповіді на кожне питання, але вони закріплять це відкриття в довгому часовому графіку поселень уздовж Солімойнса. Кожен уламок та шматок додає елемент до розуміння того, як громади будували, їли, помирали та поклонялися богам в цьому дивовижному ландшафті з води та глини.

У Польщі переглядають зміну маршрутів авіаперевезень Ксенія Мішина / © instagram.com/misha.k.ua Трофей Ліги чемпіонів / © Associated Press Зима / © ТСН