Банки знатимуть усе: що змінить новий закон про кредитні історії

Документ встановлює нові правила формування та використання кредитних історій в Україні на користь банків, а не споживачів.

В Україні пропонують переписати правила гри для всіх, хто бере кредити: від власників кредитних карток до тих, хто купує побутову техніку в розстрочку. Документ обіцяє більше прозорості й захисту, але водночас — жорсткіший контроль за боржниками. У матеріалі Главреду розповідаємо про головні зміни закону про кредитні історії.

Закон про кредитну історію – що змінюється

Нещодавно до Верховної Ради подали законопроєкт №14013 про кредитну історію. Як зазначили автори документа у пояснювальній записці, ним пропонується встановити нові правові та організаційні засади ведення кредитних історій, функціонування відповідних інституцій та державного нагляду за такою діяльністю.

Фактично законопроєкт встановлює нові правила формування та використання кредитних історій в Україні на користь банків, а не споживачів. Зокрема, він передбачає такі новації:

Автоматична передача даних до бюро кредитних історій

Інформація про кредитні договори та їхнє виконання передаватиметься кредиторами до бюро без необхідності отримання окремої згоди позичальника. Споживача лише зобов’язані письмово повідомити, у яке саме бюро підуть дані (наразі в Україні їх 4).

Оновлені строки подачі інформації

Для споживчих кредитів встановлюється обов’язок кредитора передавати дані до бюро протягом двох робочих днів після укладення договору або зміни в ньому. Бюро, своєю чергою, має внести ці дані не пізніше двох днів після отримання.

Відповідальність бюро за несвоєчасне внесення даних

Якщо кредитне бюро затримало оновлення або внесло некоректну інформацію, відповідальність за наслідки покладається на нього, а не на споживача.

Розширений обсяг кредитної історії

Законопроєктом уточнюється, що до історії вносяться не лише дані про кредити, але й інформація про сімейний стан та кількість утриманців, рівень доходів та місце роботи, наявність судових процедур банкрутства, факти смерті чи зникнення особи, відомості з публічних електронних реєстрів.

Єдиний ідентифікатор кредитного договору

Кожному кредитному правочину надаватиметься унікальний ідентифікатор, що спростить облік і зменшить ризики дублювання або плутанини в базах.

Новий механізм виправлення даних

Якщо позичальник не згоден з інформацією, він може звернутися до кредитора із вимогою виправити її. Перевірка має тривати до 15 днів (у виняткових випадках — до 30 днів). Якщо кредитора вже не існує, споживач отримає право звернутися до суду.

Строки зберігання даних

Вся інформація у кредитній історії зберігатиметься до 10 років після закриття кредитного договору.

Безкоштовний доступ до історії

Кожна фізична особа матиме право один раз на рік безоплатно отримати кредитний звіт та ознайомитися з історією запитів щодо неї. Також позичальник отримує можливість додавати коментарі (до 100 слів) до спірної інформації, які будуть відображені у його кредитному звіті.

Заява про небажання укладати кредитні договори

Вперше зʼявиться можливість подати спеціальну заяву до бюро, яка блокуватиме можливість оформлення на них кредитів. Це новий механізм захисту від шахрайства. Водночас заяву потрібно подавати в усі діючі бюро кредитних історій.

Транскордонний обмін даними

Вперше передбачена можливість передачі кредитної інформації іноземним бюро у визначених країнах (ЄС, США, Канада, Японія тощо). Виняток становлять держави-агресори, яким доступ заборонено.

Використання даних обмежується цілями

Отримувачі даних (банки, страхувальники тощо) повинні використовувати їх виключно для управління кредитними ризиками та виконання вимог законодавства про фінмоніторинг. Споживачі отримують право оскаржувати дії кредиторів та бюро як у порядку звернень, так і через суд. Захист прав прив’язується також до законодавства про захист прав споживачів.

Різниця між законопроєктом №12260 та новим проєктом №14013: що змінилося

Варто зазначити, що це вже друга за рік спроба врегулювати питання кредитних історій. У січні 2025 року профільний комітет Ради вже рекомендував ухвалити попередню версію законопроєкту, який є одним із зобовʼязань перед МВФ в рамках механізму розширеного фінансування (EFF), за основу.

11 лютого 2025 року Верховною Радою України було ухвалено рішення про всенародне обговорення проєкту з метою подальшого доопрацювання перед повторним першим читанням.

Однак, згідно регламенту ВРУ нових строків щодо внесення на повторний розгляд не визначили, внаслідок чого розгляд попереднього законопроєкту став неможливим і довелося вносити нову версію. Яка, до речі, зазнала суттєвих змін. Зокрема, законопроєкт №12260 був більш "проклієнтським" у плані контролю доступу до персональних даних, адже вимагав згоди на обробку кредитної історії, тоді як новий законопроєкт спрощує процедуру для кредиторів і розширює коло даних, які збираються, але компенсує це частковим підсиленням інструментів захисту (право на виправлення, коментар, блокування кредитів).

За словами однієї зі співавторок законопроєкту, нардепки Ольги Василевської-Смаглюк, основні відмінності обох документів можна розділити на кілька ключових напрямів.

По-перше, новий законопроєкт створює правові засади для створення та функціонування публічного електронного реєстру — Реєстру бюро кредитних історій, що відповідає сучасним стандартам публічних електронних реєстрів. Це підвищує надійність, прозорість та ефективність обміну даними.

По-друге, це стосується складу і повноти інформації. Проєкт №14013 робить кредитну історію більш інформативною та актуальною. До складу даних додаються нові обов’язкові пункти, наприклад, інформація про відступлення права вимоги, тобто про продаж боргу новому кредитору. Це гарантує, що позичальник завжди знатиме, хто є його поточним кредитором. Крім того, термін повідомлення бюро про таку зміну скорочено з 5 до 2 робочих днів, що забезпечує швидке оновлення інформації.

По-третє, це захист прав громадян. Новий законопроєкт надає позичальникам потужні інструменти. Тепер вони можуть звертатися напряму до бюро для виправлення інформації щодо банкрутства, смерті або зникнення безвісти. Найважливішою зміною є посилення механізму "стоп-кредит": будь-який кредит, виданий після отримання кредитором заяви про "небажання укладати кредитні правочини", визнається нікчемним. Це надає дієвий юридичний захист від шахраїв, які оформлюють кредити на чуже ім’я.

"Законопроєкт №14013 передбачає комплексний багаторівневий механізм захисту персональних даних, що ґрунтується на юридичних, організаційних та технічних заходах, із ключовою роллю Національного банку України як регулятора. НБУ отримує повноваження встановлювати обов'язкові правила щодо кіберзахисту та інформаційної безпеки для всіх бюро, а також стосовно подання звітності та захисту інформації, що складає кредитну історію. Це включає вимоги до шифрування даних, систем контролю доступу та процедур реагування на інциденти. Також посилюється нагляд з боку НБУ, який здійснюватиме постійний контроль за діяльністю бюро. У разі виявлення порушень регулятор може застосовувати жорсткі заходи впливу, аж до виключення бюро з реєстру. Це забезпечує комплексну систему контролю", - пояснила Ольга Василевська-Смаглюк.

Як зазначила депутатка, наразі документ перебуває на стадії проходження процедурної частини розгляду, що відповідає вимогам Регламенту Верховної Ради України. Враховуючи суспільну важливість та актуальність цього документа, можна сподіватися, що він буде швидко розглянутий та ухвалений у першому і другому читаннях.

Багато залежатиме від політики НБУ

За словами кандидата економічних наук Олександра Хмелевського, перші бюро кредитних історій були створені ще 20 років тому, і через те, що нерідко один і той же позичальник брав позики в різних банках та не повертав їх, виникла потреба для банків обмінюватися інформацією про недобросовісних позичальників, щоб мінімізувати свої кредитні ризики.

"Якщо позичальник взяв кредит в одному банку та не повернув його, або повертав з великими труднощами, декілька разів переносив термін сплати, чи банку довелося накладати стягнення на заставу, подавати позов до суду щоб повернути борг, продавати борг колекторським агентствам, то ця інформація відображається в кредитній історії позичальника. Банк, маючи інформацію про кредитну історію позичальника, оцінює свої ризики і може відмовити клієнту з поганою кредитною історію, чи вимагати від нього додаткової застави, поручительства та інших видів забезпечення. Відсоткову ставку такому позичальнику встановлять більш високу, ніж позичальнику з гарною кредитною історією. Гарна кредитна історія, навпаки, полегшує процедуру видачі кредиту. Від такого клієнта можуть не вимагати забезпечення й надати йому кредит за базовою чи навіть пільговою відсотковою ставкою", - розповів Хмелевський.

Як розповіла у коментарі Главреду директорка департаменту ризиків Unex Bank Вероніка Кушнір, проєкт закону пропонує впорядкувати правила роботи з кредитними історіями — від того, які саме дані туди потрапляють, до технологій їхнього зберігання й механізмів контролю.

Так, йдеться про формалізацію інформації — хто, коли і яку суму позичав, як вносив платежі, чи були реструктуризації, а також про порядок та регулярність оновлення цих записів.

Крім того, строк зберігання даних до десяти років може ускладнити життя тим, хто мав старі прострочення за погашеннями кредитів.

"Тож для тих позичальників, хто раніше вчасно платив за кредитами, можуть бути лояльніші умови отримання нового кредиту. І навпаки: для окремих позичальників, — тих, хто мав прострочку, ризики неотримання кредиту будуть значними. І ці прострочення довше впливатимуть на кредитоспроможність клієнта", - зауважила Кушнір.

Водночас, за її словами, позичальники отримають чіткіші права — вони матимуть доступ до власної кредитної історії та зможуть оскаржувати й виправляти недостовірну інформацію.

"Це, з одного боку, добре, адже краще наповнені й стандартизовані кредитні історії означатимуть точнішу оцінку ризиків для кредиторів і вони прийматимуть коректніші рішення при видачі кредитів. Однак у цих змінах є й інша сторона. Адже ніхто не скасовував людський фактор, і помилково внесена негативна інформація може довго перешкоджати отриманню кредитів. Проте тут важливою буде якість процесу оскарження", - додає експертка.

Втім, збір і довготривале зберігання великого обсягу фінансових даних підвищує вимоги до захисту персональних даних. Адже витоки або несанкціонований доступ матимуть серйозні наслідки.

"Є варіант, що кредитна політика може стати більш жорсткою: чим більше даних, тим легше кредиторам відмовляти або підвищувати ставку для "ризикових" клієнтів. Це, знову ж таки, може зробити складнішим фінансове життя для тих, хто мав проблеми раніше. Проте для людей, які мають чисті історії, шанси отримати кредит з кращими умовами зростуть. А якщо у позичальника була прострочка, то це може впливати на можливість отримання нових позик", - зауважує експертка.

На думку адвоката АО "КРЕДЕНС" Ірини Кареліної, загалом законопроєкт має прогресивний характер і наближає Україну до європейських стандартів прозорого кредитування та спрямований на підвищення стабільності та передбачуваності кредитного ринку. Водночас він потребує ретельного доопрацювання в частині захисту персональних даних, строків зберігання негативної інформації суб’єктів кредитних історій та удосконалення процедур виправлення інформації в кредитній історії.

"Ухвалення цього закону означатиме повне оновлення системи кредитних історій в Україні. Для позичальників він відкриє більше прозорості та можливостей контролювати власні дані, але водночас - підвищить вимоги до фінансової дисципліни. Для кредиторів це інструмент якіснішого управління кредитними ризиками. Водночас баланс між правом на приватність і потребами ринку залежатиме від того, наскільки ефективно НБУ реалізує функції нагляду та захисту даних", - вважає експертка.