Диверсії на Балтиці, дрони у Польщі. Що задумала Росія?

Нещодавня масована атака російських дронів на територію Польщі, агресивна риторика з боку ключових фігур Кремля та відверті заяви Володимира Путіна про створення нового світового порядку спільно з Китаєм є не просто серією ізольованих інцидентів. Це елементи єдиної, продуманої стратегії гібридної агресії, мета якої – розхитати єдність НАТО, протестувати межі колективної оборони та утвердити власні «сфери впливу» всупереч міжнародному праву.

Останні заяви заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва та помічника президента Миколи Патрушева щодо Балтійського регіону є показовим прикладом інформаційно-психологічної складової цієї війни.

У своїй колонці Патрушев, звинувачуючи західні спецслужби у підриві «Північних потоків», свідомо проголошує Балтійське море «ареною неоголошеної гібридної війни». Це не просто звинувачення, а декларація про наміри. Таким чином, Кремль створює собі риторичне підґрунтя для будь-яких власних диверсійних дій в акваторії, подаючи їх як відповідь на нібито агресію Заходу. Патрушев навмисно підводить читача до думки, що українці не могли здійснити таку складну операцію самостійно, натякаючи на участь «високопрофесійних представників натовських спецслужб», зокрема британських.

Дмитро Медведєв йде ще далі, вдаючись до відвертого історичного ревізіонізму та прямих погроз на адресу Фінляндії. Використовуючи річницю блокади Ленінграда, він покладає на фінів ледь не більшу відповідальність за трагедію, ніж на нацистську Німеччину.

Звинувачуючи Фінляндію у порушенні мирних угод через її вступ до НАТО, Медведєв відкрито погрожує країні втратою державності. Це різка ескалація риторики, адже на початковому етапі вступу Фінляндії до Альянсу реакція Кремля була значно стриманішою. Ця вербальна агресія супроводжується цілком реальними діями, що роками створюють напругу у регіоні.

По-перше, GPS-спуфінг. Російські комплекси радіоелектронної боротьби, зокрема система, розташована в Калінінграді, регулярно глушать і підміняють GPS-сигнали над Балтійським морем. Це не просто дрібне хуліганство. З серпня 2023 по березень 2024 року з такими перешкодами зіткнулися 46 тисяч цивільних авіарейсів. Мета – створити хаос, продемонструвати вразливість цивільної інфраструктури НАТО та ускладнити життя балтійським сусідам.

По-друге, порушення повітряного простору. Постійні зальоти російських літаків, вертольотів та безпілотників на територію країн Балтії та Фінляндії є методом «промацування» системи протиповітряної оборони Альянсу. Кожен такий інцидент, як нещодавній з вертольотом Мі-8 в Естонії, аналізується російськими військовими для виявлення слабких місць, часу реакції та алгоритмів дій сил НАТО.

Дії Росії у Балтиці та нещодавній інцидент з дронами у Польщі переслідують кілька взаємоповʼязаних цілей.

По-перше, тестування статті 5 Статуту НАТО. Головна мета гібридних атак – знайти «сіру зону» нижче порога відкритої військової агресії, яка б формально вимагала застосування 5-ї статті про колективну оборону. Падіння уламків дронів, тимчасове порушення повітряного простору, кібератаки – все це розраховано на те, щоб викликати вагання, суперечки та затримку у реакції Альянсу. Саме на цю нерішучість вказав Президент України Володимир Зеленський, який після атаки на Польщу поскаржився на відсутність «достатньо сильної реакції глобальних субʼєктів». Його позиція вкотре підкреслює те, про що Київ попереджав роками: Росія сприймає будь-яку слабкість чи затримку як запрошення до подальшої агресії.

По-друге, підрив єдності та створення хаосу. Москва цілеспрямовано працює над тим, щоб розколоти єдність Заходу. Провокації, як-от дрони над Польщею, можуть бути спрямовані на те, щоб посварити Україну з її ключовими союзниками. Головна мета – поляризувати Альянс, посіяти взаємні підозри та соціальний хаос, підриваючи довіру між державами-членами. Пропонуючи Польщі український досвід у збитті російських дронів, Президент Зеленський не лише демонструє солідарність, але й тонко вказує на те, що Україна вже давно є форпостом, що захищає Європу, і її експертиза в цій війні є унікальною та життєво важливою для безпеки всього континенту.

По-третє, демонстрація сили для побудови «нового світового порядку». Заяви Путіна після зустрічі з Сі Цзіньпіном про те, що Росія та Китай разом формують «більш справедливий, багатополярний світ», є ключем до розуміння глобальних амбіцій Кремля. Цей «новий порядок» передбачає демонтаж системи безпеки, очолюваної США, та повернення до концепції «сфер впливу». Гібридна війна проти НАТО – це практична реалізація цієї доктрини. Кидаючи виклик Альянсу на його території, Росія демонструє, що вона не визнає поточних кордонів і готова силою відстоювати свої імперські інтереси. Війна в Україні – це лише перший, найгарячіший фронт цієї боротьби.

Агресивні заяви російських високопосадовців та реальні гібридні атаки на країни НАТО є частиною довгострокової стратегії Кремля. Росія веде війну на виснаження не лише на полі бою в Україні, але й в інформаційному, кібернетичному та психологічному просторі країн Альянсу.

Інцидент у Польщі та реакція на нього вкотре підтвердили: загроза з боку Росії є екзистенційною не лише для України, а й для всієї європейської архітектури безпеки. Це те, про що Україна говорить давно. Мета цієї війни – не стільки спровокувати негайний повномасштабний конфлікт, скільки поступово еродувати рішучість Заходу, посіяти страх і змусити НАТО змиритися з російським домінуванням. Кожен дрон, що перетинає кордон, кожна погроза з вуст Медведєва – це цеглина у фундамент того «нового світового порядку», якого прагне Москва. Ігнорування цих сигналів або нерішуча відповідь на них лише доводить правоту Києва і заохочує Кремль до подальшої ескалації.