Від кризи до надії. Як український агроекспорт переживає один із найскладніших сезонів

Минуле літо видалося не надто вдалим для зовнішніх поставок української агропродукції — нашого основного експортного товару. Чи час країні непокоїтися через нестачу валютних надходжень, розберемося.

Насамперед свою роль у літньому провалі відіграла низка чинників:

• засуха на півдні, пізні жнива та загалом менший врожай ранніх зернових;
• скасування із червня торговельних преференцій для України та повернення до експортних квот в ЄС;
• загострення російських атак на портову й залізничну інфраструктуру;
• невизначеність, що панувала між ухваленням у середині липня та підписанням президентом на початку вересня так званих ріпаково-соєвих поправок.

Додамо до цього скромніші перехідні запаси основних експортних культур (зокрема кукурудзи), підвищення вартості пального, перманентні суперечки між залізничниками і трейдерами щодо тарифів на вантажні перевезення, дорогий через згадані вже воєнні ризики морський фрахт і ще купу «дрібничок» — і вийде скрутна ситуація для агроекспортерів, які зазвичай забезпечують більш як половину нашої експортної виручки.

На щастя, врятувала від кризи відносно сприятлива для виробників та експортерів цінова кон’юнктура на міжнародних ринках.

Як наслідок, після доволі скромних липневих результатів (3,4 млн тонн проти 5,4 млн тонн у липні минулого року) відбулося певне пожвавлення експортних постачань з України наприкінці літа. За даними Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у серпні наші аграрії і трейдери експортували 4 млн тонн продукції АПК. Це на 15,6% більше, ніж попереднього місяця.

Структура експорту та ціни

Світові ціни на пшеницю упродовж серпня та на початку вересня знижувалися через хороші врожаї в ЄС і Росії та покращення прогнозів для Австралії. Україна, на жаль, не може похвалитися такими показниками. Тож внутрішні ціни хоч і просіли із завершенням збиральної кампанії, залишаються сприятливими для виробників. Стосується це як продовольчої, так і фуражної пшениці. Остання тримається в ціновому тонусі у зв’язку із високим попитом через пізніші терміни початку збирання кукурудзи. Продовольче зерно ж нині активно скуповується переробниками про запас в очікуванні зростання цін із наближенням зими.

І якщо наприкінці літа нарощували відвантаження пшениці та ріпаку, то постачання продуктів переробки олійних культур, навпаки, скорочувалися через брак сировини та власне зменшення обсягів переробки наприкінці сезону.

Приміром, експорт соняшникової олії зменшився до 150 тис. тонн. Це найгірший результат за понад три роки. При цьому, за даними Електронної зернової біржі Grain Trade, у серпні взагалі не було постачань до Індії, де українська олія зазвичай напряму конкурує з російською.

У вересні-жовтні аналітики очікують на куди кращий результат, адже переробники, вочевидь, поспішатимуть скористатися вікном можливостей — нинішніми експортними цінами у 1170–1200 дол./тонна з доставкою в порт чи на західний кордон. Тим паче наприкінці жовтня — у листопаді посилиться вплив сезонного збільшення пропозиції соняшникової олії від наших конкурентів із чорноморського регіону та пальмової — із Азії.

Через відсутність перехідних запасів соняшнику олійноекстраційні комбінати нарощують переробку ріпаку. А от експорт ріпакової сировини у вересні повністю зупинився. Її не відвантажують навіть виробники, яких, на відміну від трейдерів, за законом, звільняють від сплати 10% експортного мита. Бо механізм підтвердження походження сировини ще не розроблений, а дію всіх періодичних митних декларацій, за якими здійснювалися закордонні постачання у серпні, митники з 4 вересня анулювали.

Обсяги постачань і врожайні прогнози

З початку нового маркетингового сезону (тобто із 1 липня) до закінчення першої декади вересня Україна експортувала понад 4,6 млн тонн зернових і зернобобових культур — аж на 3,3 млн тонн менше, ніж торік. Частка пшениці традиційно найбільша — майже 3,1 млн тонн, але на понад 1 млн тонн менша, ніж за такий самий період у сезоні 2024/2025. А ще за кордон продали трохи менше 700 тис. тонн ячменю. Експорт кукурудзи також доволі скромний — до 900 тис. тонн, майже втричі менше, ніж на цю дату торік.

Під впливом європейських квот скорочуються й постачання на експорт інших агротоварів.

Валовий збір зернових поступово наближається до показника у 30 млн тонн. Обмолочено майже 65% засіяних площ. Зокрема, за даними Мінекономіки, аграрії зібрали понад 22 млн тонн пшениці, більш як 5,2 млн тонн ячменю, 610 тис. тонн гороху та майже 800 тис. тонн інших зернових і зернобобових. Валовий збір ріпаку перевищив 3,2 млн тонн. Збирання сої та соняшнику лише почалося — їх намолочено 135 тис. і 208 тис. тонн, відповідно.

Поточна врожайність основних сільгоспкультур на 15–20% нижча за минулорічну, не дотягує вона і до середньорічних показників за останнє десятиліття. Аграрії та експерти розраховують, що ситуацію дещо виправить кукурудза. Адже більшість площ під цією культурою — у центральних і північних областях, де посіви не потерпали від нестачі вологи. Віддача посівів решти пізніх культур (зокрема проса, гречки, соняшнику та сої) буде нижчою, ніж 2024-го, але не критично.

Експорт іншої агропродукції

Цукровиками протягом 2024/2025 маркетингового сезону було експортовано 580 тис. тонн цукру, на 16% менше, ніж роком раніше. За даними асоціації «Укрцукор», лише 17% експортних постачань припадає на країни ЄС, тоді як у сезоні 2023/2024 цей показник становив 77%. Тобто цукровики — поміж тих, хто відчув на собі найбільший вплив повернення квотування постачань української агропродукції до Євросоюзу та обмежувальних заходів, запроваджених окремими європейськими державами. Альтернативою стали ринки Туреччини, Лівії, Північної Македонії, Лівану та Сомалі.

У серпні Україна скоротила і обсяги експорту молочних продуктів — до 10,6 тис. тонн. Це також наслідок призупинення постачань до ЄС на тлі вичерпання квот і зниження цін на вершкове масло. За даними профільної асоціації, порівняно з липнем, коли постачання відбувалися у межах квот ЄС, експорт скоротився на 19%. Зменшилася й експортна виручка — до 31,2 млн дол. Ймовірно, у вересні, після вичерпання квот, навіть про такі показники наші аграрії і трейдери лише мріятимуть.

Промінь надії із ЄС та інші ринки

Цими днями Україна та Європейський Союз планують підписати оновлену торговельну угоду, яка передбачає розширення квот на агропродукцію при збереженні захисних механізмів для ринків країн — членів ЄС. Документ, як очікується, набуде чинності вже до кінця вересня. Віцепрем’єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Тарас Качка підтвердив це у виступі на конференції УКАБ, уточнивши, що квоти на пшеницю можуть збільшити з 1 млн до 1,3 млн тонн, на ячмінь — з 350 тис. до 450 тис. тонн, на птицю — з 90 тис. до 120 тис. тонн, на цукор — із 20 тис. до 100 тис. тонн.

З негативних для нас компромісів — положення, за яким країни — члени ЄС можуть у будь-який момент тимчасово обмежувати імпорт деякої продукції з України. Приміром, у Варшаві кажуть, що Польща готова одразу ж після підписання оновленої угоди застосувати цей інструмент «для захисту своїх фермерів».

Утім, за оцінками фахівців, українським експортерам вдається досить швидко знаходити альтернативу європейському ринку. Хоча, зрозуміло, цей процес потребує часу. Попри традиційно високий світовий попит на продовольство, зайняти ніші на логістично та фінансово вигідних для нас ринках не так просто.

Врожайні перспективи 2026

Тим часом набирає обертів осіння посівна, з якою пов’язані наші надії на покращення експортних показників наступного сезону. Ріпак уже засіяли на більш як 60% запланованих площ. У деяких регіонах почали сіяти і озимі пшеницю, ячмінь та жито.

На початку вересня агрометеорологічні умови були сприятливими практично по всій території країни: температури по-літньому високі, ґрунт майже скрізь добре зволожений, навіть на півдні пройшли невеликі дощі. Загалом, за даними Мінекономіки, озиминою цьогоріч мають засіяти десь 6,5 млн га (5,42 млн га пшеницею, ячменем і житом і понад 1,1 млн га ріпаком).

Та особливо радують врожайні прогнози фахівців. Зокрема, в Інституті аграрної економіки вважають, що 2026 року урожайність зернових може зрости до 4,8–5,1 т/га. Це стане найвищим показником від початку повномасштабного вторгнення. Хоча, зрозуміло, про точні прогнози фактично за рік до збирання нового врожаю говорити не доводиться — занадто багато чинників, які потенційно можуть вплинути на остаточний результат. До того ж іще не до кінця зрозуміло, скільки площ селяни у підсумку засіють тими чи іншими культурами.

Водночас на суттєве розширення посівних площ розраховувати, на думку експертів, на жаль, не доводиться. Пояснюється це як розширенням зони бойових дій, так і занадто повільними темпами розмінування забруднених земель. У Рахунковій палаті, як відомо, дійшли висновку, що без структурної реформи системи протимінної діяльності повне очищення земель може розтягнутися на кілька десятиліть.