Про Китай, Росію і можливість третьої світової війни: інтерв'ю професора зі США

Сьогодні немає жодних ознак, що Росія збирається зупинити війну. Європа переозброюється і навіть йде на боргові зобов'язання задля закупівлі озброєння. Країни Балтії – Литва, Латвія, Естонія, Польща та навіть Фінляндія готуються, адже не хочуть повернення Радянського Союзу на свої території.

Дерін Гердес, професор Південного університету Чарлстона, в інтерв'ю 24 Каналу зауважив, що ці сигнали свідчать про можливість загострення ситуації, особливо якщо світ обере шлях умиротворення агресора. Більше про можливість третьої світової, навіщо Трампу Міністерство війни та що показав військовий парад в Китаї – читайте далі у матеріалі.

Європа почала діяти, але повільно

Чи вичерпав Захід свій санкційний потенціал? Чи заборонятимуть Сполучені Штати подальші санкції?

Ні. Щоразу, коли вводиться новий болісний пакет санкцій, я думаю, чому цього не зробили раніше. Звісно, ​​можуть з'являтися нові обставини. Наприклад, ми виявили судна з тіньового російського флоту, хоча раніше не знали про їхню діяльність. Але ж більшість із них були відомі. Це можна було зробити раніше. Проблема не у нестачі можливостей, а у відсутності політичної волі як у Європі, так і у Сполучених Штатах.

Я можу зрозуміти, чому в Овальному кабінеті не вистачає рішучості, але чому її немає у Європі?

Думаю, за останні кілька десятиліть Європа не приділяла належної уваги військовій сфері. У цьому Дональд Трамп мав рацію. Він наполягав, щоб країни НАТО виділяли щонайменше 2% на оборону. Європейці зволікали, а тепер заявляють, що досягнуть 2%, а дехто навіть 3 – 5%.

Дональд Трамп мав рацію, але справжнім каталізатором став Путін. Якби не його загроза, цього б не сталося. Це стосується й України. Уявіть собі будинок: якщо роками не поповнювалися запаси, то у критичну мить там буде порожня комора. Якби ви регулярно поповнювали запаси, то мали б все необхідне. Саме це зараз відбувається в Європі.

Вони розуміють, що не мають достатньо ресурсів і можливостей, щоб протистояти Росії. Тому діють повільно, але багато говорять. Іноді розмови також працюють. Погроза може бути такою ж ефективною, як і реальна битва.

Саме так діє Путін: він погрожує Заходу, заявляючи, що не піде, поки не отримає всі чотири області України. Якщо йому це вдасться – це буде його перемога. Але якби довелося воювати, то це тривало б роками й ще невідомо, чи зміг би він їх захопити. Тож погроза – це потужна зброя.

На початку повномасштабного вторгнення всі в Україні питали, чому Європа допомагає замало. Можливо, вона просто не має достатньої кількості озброєння?

Не знаю, чи була це причина, чи просто ніхто не очікував, що Україна виявиться такою сильною. Усі помилилися. У Сполучених Штатах навіть пропонували президенту Володимиру Зеленському евакуацію. Ніхто не вірив, що Україна вистоїть.

Зараз минуло 1300 днів (від початку повномасштабного вторгнення – 24 Канал), і Україна продовжує тримати оборону, завдаючи ударів по росіянах на їхній землі. Тож не знаю, чи це була нестача ресурсів. Просто думали, що друга армія світу швидко пройде Україну, що, як виявилося, було хибним припущенням.

Повне інтерв'ю з професором зі США: дивіться відео

Чому всі втомилися від війни, але не втомилися від Путіна? Ви помічаєте цю тенденцію? Трамп роздратований війною, але не диктатором?

Так, Путін – причина всього, і відповідальність лежить на ньому. Навіть вторинні санкції спрямовані на Індію, аби змусити її зупинити певні дії, а не карати Путіна напряму. Не думаю, що Трамп цього прагне. Він нещодавно заявив, що не хоче псувати взаємини з Путіним. Але в певну мить слід визнати, ця людина небезпечна. Треба відійти від уявлень, які були раніше. Якщо дозволити цьому продовжуватися, це завдасть непоправної шкоди репутації назавжди. Але Трамп, видається, не здатний побачити це.

Навіщо Трампу Міністерство війни?

З приводу ідеї перейменування Міністерства оборони США на Міністерство війни, чи бачите ви в цьому глибший сенс чи це просто шум, який не означає, що США готуються до війни?

Це шум, а не сигнал, це оманливо. Міністерство війни – це колишня назва нинішнього Міністерства оборони, яка використовувалась протягом майже 170 років, починаючи з часів Джорджа Вашингтона. Після Другої світової війни його реорганізували, об'єднали армію та військово-морський департамент і створили Міністерство оборони.

Саме перейменування нічого не означає. Наскільки я розумію, навіть виконавчий указ не має реальної сили, бо для офіційної зміни назви потрібен акт Конгресу. Тому все це шум, а не сигнал. Справжня проблема набагато глибша.

У Сполучених Штатах існує доктрина, згідно з якою ми можемо діяти в одному театрі воєнних дій. Увага має бути зосереджена на Азії, оскільки Китай визнаний як потенційно найбільший противник. Ця доктрина діє вже майже два роки й вона пояснює, чому допомога Україні йде так повільно. Ми розуміємо, що не можемо загрузнути там і зберігати одночасно фокус на Китаї.

Зараз циркулює новий аналітичний документ, який може змінити доктрину, згідно з яким увага буде зосереджена виключно на власних інтересах, на території самої країни та її сфері впливу від Північної Америки до Центральної, включаючи Гаваї та Аляску.

Якщо це станеться, ми побачимо ізоляціонізм у безпрецедентних масштабах, і це дозволить агресорам діяти ще агресивніше. Це дуже тривожна перспектива. Отже, перейменування Міністерства оборони – це не те, чого слід боятися. Але те, що відбувається за лаштунками, набагато небезпечніше.

Оцінка військових можливостей Китаю

Китай на військовому параді показав нові види озброєння, зокрема гіперзвукові ракети для знищення авіаносців. Це очевидний сигнал про можливу війну зі США через Тайвань. Як ви оцінюєте те, що відбувається в Китаї?

Вони надто намагаються виглядати жорсткими. Я багато років займаюся бойовими мистецтвами. Якщо ви зустрінете людину, яка не має такого досвіду, то вона прагне виглядати грізно. Справжній майстер бойових мистецтв так не поводиться. Він займає позицію для миттєвого удару без шуму, тихо і впевнено. Це вдала аналогія для Китаю.

Порівняйте це з американським парадом, який RT та інші висміювали. Наші солдати роздавали дітям цукерки із танків. Ось такий парад я підтримую. Якщо ти справді сильний, тобі не потрібно це доводити. Тому я не вражений, це порожній жест.

Росія поводиться так само. Її пілоти влаштовували показові виступи на авіасалоні у Ле Бурже, що у Франції, та на іншому шоу у Великій Британії. Я не кажу, що у них слабкі пілоти, але точно не найкращі у світі.

Росіяни стали другою армією в Україні. Вони надто намагаються демонструвати силу, а справді сильний не ходить і не доводить це всім.

Кажуть, що якщо хтось погрожує вбити вас, варто повірити.

Це справедливо, але мене не вразило те, що робить Пекін. Так, вони добре марширують, і що з того? Це не бойова ефективність. У затяжному, складному конфлікті я поставив би на традиційну армію. Я не маю на увазі те, що зараз демонструє Україна. У ближньому бою з дронами Україна не має собі рівних. Але в довгостроковій війні я ставлю на США, а не на Китай. Мене не вражає синхронний марш. Це більше підходить для Олімпіади.

Як довго Китай зможе зберігати цей баланс між гучними заявами про мир і демонстрацією військової сили?

Сі Цзіньпін має амбіції, і я не знаю, що може їх активувати, але почати війну за Тайвань буде катастрофічною помилкою.

Я хочу згадати Сі та Росію. Міністр закордонних справ Китаю заявив, що вони не хочуть, щоб Росія програла, але я не думаю, що вони хочуть, щоб вона перемогла. Звучить дивно, але це так. Вони хочуть використовувати Росію. Вони зробили її своїм васалом. Це меркантилізм.

У XVII столітті була система, коли метрополія, наприклад Велика Британія, мала колонії, які постачали сировину, а метрополія готову продукцію. Зараз Пекін старший партнер, а Москва слабший. Китай хоче зберегти цей баланс, отримуючи вигідні умови на нафту та газ. Так, вони підтримують Росію технологіями та обладнанням, але не настільки, щоб вона могла перемогти. Вони хочуть, щоб Росія не програла, але й не виграла. Це складно зрозуміти, але саме так виглядає позиція Пекіна.

Багато експертів говорили, що значна частина європейців хоче для України одного, щоб вона не програла, але й не перемогла. Щось середнє.

Це дещо інша історія. В епоху Джо Байдена Захід стримувався, точніше його стримував Путін, через погрози ядерною зброєю. У Європи бракує політичної волі та озброєння, тож буде затримка. Але Німеччина вже відкриває заводи з виробництва боєприпасів та відновлює роботу артилерійських підприємств. Це серйозний сигнал, вони починають діяти по-справжньому.

Залежність Росії від Китаю зростає

Як ви зараз бачите Росію – вона залежна від Китаю чи залишається союзником?

Залежність зростає. Раніше Китай був десь внизу, а Росія – високо. Але з часом все змінилося, і війна лише прискорила цей процес. За всіма показниками – валовим внутрішнім продуктом, чисельністю населення, технологічними можливостями – Китай значно випереджає Росію. Але Росія досі бачить себе як колишній Радянський Союз, вважає себе такою, що вражає. Одного дня на неї чекає дуже неприємне пробудження.

Залежність Росії від Китаю зростає / Getty Images

Отже, ми спостерігаємо зміну світового порядку чи глобальний безлад?

Відбувається зміна. Частково те, що мотивує адміністрацію Трампа – це спроба відокремити Росію від Китаю, бо не варто, щоб він отримував підтримку від Росії. Якщо їх роз'єднати, це буде геополітично вигідно, адже вони зближуються через те, що Росія дедалі більше залежить від Китаю. Цього не хочуть Японія, Південна Корея, Філіппіни, чи Австралія.

Але Росія вже у такому стані, що звертається за допомогою до Північної Кореї. Якщо доводиться звертатися до КНДР – це не ознака сили. Можливо, найкраще пояснення – це спроба бути м'якшим з Путіним, щоб відтягнути його від Китаю, тому що ніхто не хоче, щоб вони були разом і їхні сусіди також.

Про бажання Путіна, Сі та Кіма правити до 150 років

Якою була ваша реакція, коли ви почули розмову, яку випадково записали між Путіним, Сі Цзіньпіном і Кім Чен Ином, про безсмертя та життя протягом 150 років?

Це свідчить, наскільки вони неадекватні. Вони серйозно думають, що будуть при владі через 150 років. Моєму батькові за 90, він важко пересувається, хоч і бадьорий для свого віку. Як ви собі уявляєте життя у 114, 135 чи 150 років? І органи для цього потрібно звідкись брати. Вони що, просто чекають на свою чергу на пересадку? Чи одержують дуже здорові органи від когось? Що взагалі відбувається у них у голові? Це все говорить про масштаби манії величі – і Путіна, і Сі Цзіньпіна.

Що це означає для України, коли Путін, Сі Цзіньпін та Кім Чен Ин зустрілися? Ми вже бачили їх раніше, але чи зараз у 2025 році це демонструє нові сигнали?

Вони хотіли б, щоб ви подумали, ніби це щось грандіозне, мовляв, подивіться, які ми сильні. Але представники Північної Кореї та Росії сперечалися між собою через налаштування кондиціонера. Путін хотів одну температуру, Кім – іншу. Вони серйозно сварилися через це.

Північнокорейці протирали все довкола, щоб не залишилося жодного сліду ДНК Кіма. Він навіть привіз із собою власний туалет, щоб не залишити біологічних слідів, щоб не можна було визначити, чи він хворий. Я не зовсім розумію, як це технічно влаштовано, але суть у тому, що вони не довіряють одне одному. Зовсім. І це притаманно авторитарних режимів – вони співпрацюють, але не довіряють. Згадайте, з чого розпочалася Друга світова війна – з Польщі.

А реакція Трампа десь як у скривдженої дитини, якій не дали запрошення? Він написав про це у Truth Social.

Не впевнений, що річ у відсутності запрошення. Імовірніше він зрозумів, що вони щось задумують, брязкають зброєю, демонструють силу. У цей момент у нього буває прозріння, а потім він знову повертається до своєї звичної лінії – не псувати відносини, які, як він вважає, у нього є з Путіним. Я наголошую – як він вважає.

Не думаю, що Путін сприймає ці відносини так само як Трамп. Це як у романтичних стосунках: один вважає, що його люблять, а інший, що просто терпить, приблизно так.

Яку помилку зробив Трамп щодо протистояння з Китаєм?

Чи може торгівельна війна зі США зблизити Індію з Росією та Китаєм?

Ось у цьому й полягає парадокс. Історично Індія та Китай недолюблюють один одного. Вони давно не з'являлися разом на одному майданчику. І я вважаю, що це стратегічна помилка з боку США – вводити тарифи проти Індії через російську нафту. Ми самі штовхаємо її в обійми Китаю, чого б не трапилося природним шляхом. Замість того щоб розв'язувати проблему безпосередньо з Путіним, ми створюємо нову. Це одна помилка, що посилює іншу.

Трамп запросив Путіна та Сі Цзіньпіна на саміт G20, який відбудеться у Сполучених Штатах наступного року. Думаю, він був зобов'язаний це зробити за протоколом, але все ж таки…

Він запросив їх як спостерігачів. Хоча, найімовірніше, вони не захочуть приїхати у цьому статусі. Особисто я хотів би, щоб світ був у стані миру, але поки що Росія робить те, що вона робить з Україною, я не хочу заохочувати її до участі у міжнародних заходах. Це неприпустимо. Це надсилає жахливий руйнівний сигнал. Ми не маємо цього допускати.

Чи існує загроза Третьої світової війни?

Я не люблю спекулювати на тему третьої світової війни, але питання, яке я не наважувалася поставити рік тому, тепер здається мені життєво важливим – чи бачите ви третю світову війну як реальну?

Думаю, Польща та країни Балтії показують своєю поведінкою на кордоні з Росією, що вони готуються до чогось справді серйозного та небезпечного з її боку. Вони очікують на продовження. Я не бачу жодних ознак того, що Росія має намір зупинитися.

Європа переозброюється, навіть іде на боргові зобов'язання задля закупівлі озброєнь. Усередині ЄС допускається збільшення боргу, якщо він спрямований на оборону. Усі ці сигнали свідчать, що ситуація може загостритися. Я не знаю, чи це буде обмежений конфлікт, чи він переросте на щось більше. Усе залежить від того, як ми діятимемо.

Якщо продовжимо шлях часткового умиротворення, ймовірність конфлікту зросте. Якщо ж почнемо посилювати тиск, як слід, шанси на ескалацію знизяться.

Країни Балтії не обирають шлях умиротворення. За словами деяких експертів, Росія провокує Литву, Латвію, Естонію та Польщу, приблизно так само, як вона провокувала Україну у 2022 році: сотні солдатів біля кордону, навчання, агресивна пропаганда.

Те саме відбувається з Фінляндією. Росія діє за тим самим сценарієм. Вони знову заявляють, що історичні російські землі під загрозою, як вона їх визначає. Якщо ви живете у країнах Балтії, ви не хочете повернення до насильницького поглинання Радянським Союзом, як у 1940-ві роки. Ніхто цього не хоче, тож вони готуються.

Важливо! Після того як у ніч на 10 вересня російські дрони атакували Польщу, 5 європейських країн відправлять Варшаві військову допомогу. Серед них Франція, Велика Британія, Чехія, Нідерланди та Швеція. У такий спосіб вони хочуть убезпечити східний фланг НАТО.

Як Путіну вдається маніпулювати Трампом?

Якщо Трамп усвідомить, що Путін ним маніпулював, що він зробить?

Я не знаю, як донести це до нього. Думаю, єдиний спосіб, якщо достатньо представників його власної Республіканської партії скажуть Трампу, що його історична спадщина буде в тому, що він дозволив Путіну топтати себе та спровокувати третю світову війну.

Якщо він не почує це, якщо не усвідомить по-справжньому, я просто не бачу, як його можна відірвати від тієї ілюзорної дружби з Путіним, яку він береже у своїй голові. Я хотів би побачити це усвідомлення, але поки не бачу.

Тобто він просто не сприйме це як реальність?

Я сподівався, що він усвідомить це раніше, але, мабуть, цього не сталося. Принаймні поки що. Я не знаю, що може змусити його змінити думку. Хотів би дати вам більш точну відповідь, але поки що не можу.

Я читала кілька статей про те, які тактики використовує Путін, щоб Трамп поводився саме так, як він поводиться. Там згадувалися методи КДБ. Публічно Путін говорить про Трампа із захопленням, хвалить його дипломатію, поведінку, політику, а насправді просто ігнорує американського президента, і якось цей психологічний тиск працює, впливає на сприйняття.

Так, і Путін готує підґрунтя на полі бою. Мовляв, подивіться, це неминуче, Трамп підтримує переможця. Поки він вважає, що Росія перемагає – він йде цим шляхом. Дезінформація доходить до Трампа через радників, бо для них кадри – це політика, і він чує, мовляв, подивіться, що роблять росіяни.

Коли Володимир Зеленський зустрівся з ним і показав, що Росія за тисячу днів змогла захопити близько одного відсотка території України, при цьому втративши до одного мільйона людей, – це було блискуче. Це справді пробило стіну сприйняття. Але Трамп схильний слухати того, з ким він говорив останнім, тому я просто не знаю, що буде далі.

Що відбувається в партії Трампа?

Насамкінець постало питання, якщо війна триватиме до наступних виборів президента США, чи залишаться в Республіканській партії ті, хто відкрито підтримує Україну?

Так, у Республіканській партії є розкол. Я – республіканець старої школи, часів Рональда Рейгана. У 2016 році Дональд Трамп повністю змінив напрямок партії. Ми почали обговорювати теми, які раніше були чужі республіканцям, наприклад, тарифи. Він підписав близько двохсот указів, хоч ми критикували надмірне використання повноважень.

Фокус з позиції Джорджа Буша, що ми маємо захищати демократію, змістився. Це серйозне зрушення, і тепер у партії існує реальний розкол. Прихильники руху MAGA набирають сили, а такі як я, опинились у меншості. Що станеться за три роки – сказати неможливо. У політиці це ціла вічність.

Віцепрезидент США Джей Ді Венс має намір балотуватися в президенти?

Упевнений, він би цього хотів. Але віцепрезиденти рідко стають президентами. Найчастіше президентами стають колишні держсекретарі. Марко Рубіо, який активно підтримує Україну, міг би стати таким, разом із Кітом Келлогом як держсекретарем. Це був би набагато сприятливіший сценарій.

Венс у цьому питанні навіть гірше, ніж Трамп, адже для нього це питання ідеології. Водночас для Трампа це радше особисте бажання бути другом Путіна. Він не має чіткої ідеологічної прив'язки, а Венс переконаний ідеолог. Він жорсткий, непохитний.

Зверніть увагу! Раніше Джей Ді Венс заявляв про готовність стати президентом Сполучених Штатів, якщо з Трампом щось станеться.

Мої американські друзі говорили, що порівняно з Венсом Трамп просто метелик, тому що Венс справжній ідеолог.

Саме так. Венс гірший, а Трамп теоретично може змінити курс, бо не пов'язаний ідеологією. Хоча я не знаю, що може змусити його це зробити. Венс – ні, він твердо стоїть на своїй позиції. Це як із колишніми президентами. Було зрозуміло, в якому напрямку дивиться Джордж Буш, було зрозуміло, в якому напряму дивиться Барак Обама. Це було нормально та очікувано. Трамп може вагатися, але продовжує тягнутися до Росії через стосунки з Путіним, хоча весь світ це бачить, окрім нього.

Чесно кажучи, я сумую за Джо Байденом.

Я критикував Байдена за те, що він дозволив Путіну себе стримувати, але він намагався підтримувати Україну. А Трамп прийшов і замість того, щоб стати на бік України, вирішив виступати як чесний посередник між сторонами. Це була помилка. Він мав підтримувати Україну та просувати цю позицію.

Хоч би що там було, зараз у нас інший президент, і я не знаю, куди це все приведе. Але, думаю, нам доведеться набагато більше розраховувати на себе, ніж на когось ще.

Мені шкода. Захід з вами на словах, але не впевнений, що в діях, які вам необхідні. Хоча є позитивні сигнали. Німеччина запускає артилерійські заводи. Такі конкретні кроки показують рух у потрібний бік.