Ростислав Лях: Перший гол в УПЛ додав мені впевненості, можу забивати і надалі

Львівський Рух у поточному сезоні розпочав чемпіонат перемогою над СК Полтава, але в наступних трьох матчах зазнав поразок від Динамо, Оболоні та Металіста 1925. Наступного туру команда Івана Федика гратиме проти Епіцентру. Перед цим матчем Football.ua поспілкувався із захисником львівського клубу Ростиславом Ляхом, який розповів про те, як команда провела паузу на матчі національних збірних, свій перший гол в УПЛ, результативність у чемпіонаті U-19, повернення Іллі Квасниці до Руху та багато іншого.

«У матчі проти Металіста 1925 почувався найкращим чином»

– Ростиславе, позаду невелика пауза, пов'язана із матчами збірних. Як ви провели цей період?

– У нас було декілька вихідних і після них ми розпочали підготовку до Епіцентру. Також мали товариську гру проти Вереса у Рівному.

– Особисто у вас бувають моменти, коли треба взяти паузу і відволіктися від думок про чемпіонат, наступних суперників, якісь локальні невдачі?

– Після поразки від Металіста 1925 нам дали два вихідні. І це той випадок, коли треба було трохи відволіктись від футболу, провести певний особистий аналіз ігор, що відбулися, і вже з новими силами готуватись до наступних.

– За ким зі збірних слідкували під час міжнародних матчів?

– Звичайно, особливо слідкував за нашою національною командою. А якщо виділити інші країни, то стежив за Англією та Іспанією.

– Так вийшло, що якраз в цей ігровий цикл було багато великих рахунків: якраз Англія винесла Сербію 5:0, Іспанія — Туреччину 6:0, а Норвегія взагалі знищила команду Молдови 11:1. Як футболіст лінії оборони, з чим ви пов'язуєте таку тенденцію у світовому футболі?

– Велику роль відіграє індивідуальна майстерність. У згаданих вами матчах саме цей компонент дуже вирізнявся у топ-збірних.

– Цього сезону в УПЛ ви зіграли у чотирьох матчах: Полтава, Динамо, Оболонь та Металіст 1925. Який з них занесли б особисто собі в актив?

– Напевно, що гра з Оболонню мені запамʼяталась найбільше, адже забив дебютний гол в УПЛ. А якщо міркувати саме по грі, то напевно, що проти Металіста 1925 почувався найкраще і відіграв непогану гру.

– В матчі із Оболонню ви забили м'яч. Це ваш перший гол в УПЛ, чи не так? Які відчуття після цього?

– Неймовірні емоції, дуже багато працював заради цього моменту. Прикро, звичайно, що гол нічим не допоміг команді…

– Певно, той день тепер можна позначити червоною датою в календарі чи ви відчуваєте в собі потенціал забивати ще?

– Так, відчуваю, що можу допомагати команді голами і надалі. Цей же м’яч додав мені впевненості.

– Цікаво, що на рівні U-19 ще у Карпатах ви забивали чимало: лише в сезоні 2018/2019 вам вдалося забити 8 м'ячів. Так, три з них — з пенальті, але менше з тим... З чим пов'язана така результативність?

– У першу чергу – впевненістю в собі та розумінням того, що хоче від тебе тренер.

«Швидкості та дриблінгу Квасниці нам бракувало у перших турах»

– Влітку команда зазнала чимало кадрових змін. Особливо це стосується тренерського штабу. Чи багато часу знадобилося для того, аби звикнути до вимог Івана Федика?

– Я з ним вже працював і в минулому, тому не було проблем з адаптацією до вимог нового тренерського штабу. Іван Федик – це тренер із сучасним баченням футболу, з яким приємно працювати.

– До Руху повернувся Ілля Квасниця. Однозначно, це підсилення передньої ланки. В чому сильні сторони Іллі для вас, як його партнера по команді?

– Його швидкість та дриблінг. Думаю, саме цього нам не вистачало в стартових турах.

– Рух зарекомендував себе як клуб із сильною школою. Зокрема, команда U-19 вигравала юнацький чемпіонат. У чому головна складність для молодого футболіста при переході з юнацького футболу у дорослий?

– Думаю, що основні відмінності – у швидкості прийому рішень, а також у силових єдиноборствах та спрямованості на результат.

– Зараз вам 25 років, чудовий футбольний вік. Про що ви мрієте у своїй кар'єрі? Виграти Кубок або чемпіонат України, можливо, реалізувати себе у топ-чемпіонаті?

– Завжди була мрія зіграти за Національну збірну України, а також дуже хочеться зіграти в груповому етапі Ліги чемпіонів та в одному з топ-5 чемпіонатів Європи.

– Артем Бондаренко нещодавно дебютував за збірну України і сказав, що це була його мрія, до якої він йшов з дитинства. А що скажете ви, коли дебютуєте за національну збірну?

– Напевно, буду дуже банальним та «вкраду» його фразу і також скажу що це моя мрія, до якої я йду з дитинства.

«Запам’яталося, як в матчі із Зорею діти скандували моє ім’я»

– Цього сезону ви ще не грали на Арені Львів через роботи з газоном стадіону. Засумували за цим місцем?

– Так, дуже приємно грати на своєму стадіоні, на якому тебе підтримують та хочуть твоєї перемоги.

– Львів завжди славився любов'ю до футболу. Чи була у вашій кар'єрі історія, коли вболівальники викликали у вас емоційне цунамі?

– Декілька років тому грали проти Зорі в рамках Кубка України. Під час матчу моє імʼя та прізвище викрикували дітки-фанати. Це було дуже приємно та й загалом дуже запамʼяталося.

– Національна збірна України у Львові зазвичай виступає дуже добре. У мене перед очима матч проти Сербії у 2019 році і яскрава перемога 5:0. Чи ходили ви на матчі збірної у Львові і який вам запам'ятався найбільше?

– Так, я був на грі проти Словаччини у 2017 році. А найбільш памʼятна гра збірної – це проти Португалії вдома (2019 рік, збірна України перемогла 2:1) та проти шведів на Євро-2012, це неймовірні емоції.

– У прийдешньому турі УПЛ вам грати із Епіцентром. Дебютантам УПЛ відверто не пощастило з календарем: вони вже зіграли і проти Шахтаря, і проти Динамо. Які висновки ви змогли зробити про найближчого суперника на основі вже зіграних ними матчів?

– Ми вже грали проти них на зборах і вже тоді вони мені сподобались. Цікава команда, яка грає у цікавий футбол. Епіцентр добре підсилився, тому готуємось до важкої та важливої гри.