Битва за Китаїв: девелопер Ніконов намагається знищити унікальну історичну памʼятку

Його мета — прокласти шлях до забудови Китаїва, знищивши ще одну історичну зону столиці. Тепер під загрозою не лише сама пам’ятка, а й репутація уряду: чи зможе він вистояти перед корупційним тиском великого девелопера, чи здасться під диктат грошей.

«Овочева фабрика» проти історії

У липні 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №863, якою оновив дані Державного реєстру нерухомих пам’яток. Найважливіше рішення — розширення охоронного статусу Китаївського археологічного комплексу в Голосіївському районі Києва. Раніше відомого як «Китаївське городище і курганний могильник», цей об’єкт отримав нову офіційну назву та чітко окреслені складові: городище, посад, печерний комплекс, могильник і поселення «Виноградне».

Довідка: Китаїв — це один із найдавніших археологічних ландшафтів Києва. Тут збереглися залишки давньоруського городища, печерний монастир, курганний могильник і поселення, які археологи датують ще XI–XIII століттями. Унікальність комплексу в тому, що він поєднує сліди дохристиянської історії та ранньої Київської Русі з традиціями пізнішого чернечого життя. Саме тому Китаїв називають «київськими Афінами» — і будь-яке втручання може знищити безцінний пласт історії.

Фактично уряд закріпив, що Китаїв — це не точкова пам’ятка, а цілий історико-археологічний ландшафт, межі якого охоплюють урочище, лісові квартали, плато й схили вздовж Пирогівського шляху. Саме ця деталізація створює підстави для розробки землевпорядної та науково-проєктної документації, яка унеможливлює забудову на території комплексу.

Для більшості експертів і активістів це був крок до реального захисту київської спадщини. Але для компанії «Київська овочева фабрика», яка орендує ділянки в урочищі, рішення стало прямою загрозою: землі, що давно розглядалися як потенційний майданчик під житлову забудову, отримали статус охоронної зони.

Тому компанія подала позов із вимогою скасувати урядову постанову. Якщо їй вдасться, межі пам’ятки будуть юридично «розмиті», а плани девелопера Ігоря Ніконова отримають друге життя.

«Овочева фабрика» як вивіска девелопера

За фабрикою стоїть бізнес-група Ігоря Ніконова — засновника KAN Development і одного з найбагатших забудовників країни. Його компанії реалізують масштабні житлові та комерційні проєкти у Києві, і землі в урочищі Китаїв — це потенційний плацдарм для нового мегабудівництва.

У межах справи юристи фабрики намагалися добитися забезпечення позову — фактично заборонити будь-кому в Україні розробляти чи погоджувати науково-проєктну документацію щодо пам’ятки. Суд відмовив, наголосивши, що це дорівнювало б зупиненню постанови Кабміну — а такий захід прямо заборонений законом.

Проте це рішення не варто сприймати як перемогу. Воно проміжне і майже нічого не означає: справжні баталії розпочнуться в жовтні, коли суд перейде до розгляду по суті. Більше того, для українських судів така практика характерна — коли готується сумнівне чи корупційне рішення, перед цим можуть ухвалюватися проміжні визначення «у протилежний бік». Це дозволяє створити ілюзію балансу й зняти з себе політичну відповідальність: мовляв, «дивіться, ми ж спершу відмовили, ми працювали неупереджено».

Спадщина проти бетону

Цей кейс відображає давню київську дилему: що переважить — культурна спадщина чи інтереси забудовників? У минулі роки столиця вже неодноразово втрачала зелені зони й історичні ландшафти під тиском девелоперів. Тепер під загрозою — Китаїв, археологічна територія, яку історики називають «безцінною».

Громадські організації готуються вступати у справу третіми особами, аби не дати бізнес-структурам зруйнувати охоронний статус пам’ятки. «Якщо ми не втрутимось, то ризикуємо втратити чергову частину київської ідентичності під бетонними коробками», — кажуть активісти.

Попереду справжня битва за Китаїв

Підготовче засідання призначене на 21 жовтня 2025 року. Урядові експерти закликають паралельно якнайшвидше розробити та затвердити технічну документацію — карти, режими, охоронні зони — щоб юридично закріпити статус комплексу. Чим швидше це станеться, тим складніше буде забудовникам оскаржити охоронний режим у судах.

Позов ставить уряд у непросте становище: потрібно водночас захищати власні рішення, зберігати довіру інвесторів і демонструвати відданість європейським стандартам у сфері охорони культурної спадщини.

Для Ніконова це — боротьба за контроль над землею, вартістю сотні мільйонів доларів. Для Києва — питання збереження історичного ландшафту, який існував задовго до сучасного міста.

Судовий наступ Ніконова б’є не лише по київській пам’ятці. Україна, яка задекларувала курс на інтеграцію в ЄС, перебуває під пильною увагою партнерів щодо виконання стандартів у сфері культурної спадщини та верховенства права. Подібні кейси — тест на те, чи здатна держава відстоювати публічний інтерес проти приватного капіталу. І якщо уряд програє, це стане сигналом не лише для забудовників, а й для Брюсселя: українська влада залишається заручником великого бізнесу навіть там, де йдеться про захист тисячоліть історії.