Трамп намагається підготуватися до торгу з Путіним і відтягнути Лукашенка від Росії - Усов

Росія ударом дронів по Польщі могла намагатися зірвати зустріч Лукашенка з делегацією США в Білорусі, вважає експерт.

11 вересня самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко в Мінську зустрівся із заступником спецпредставника США з питань України та Білорусі Джоном Коуллом. У рамках зустрічі США офіційно оголосили про зняття санкцій з білоруської авіакомпанії "Бєлавіа". Після цього влада Білорусі звільнила 52 політв'язнів.

У першій частині інтерв'ю Главреду керівник Центру політичного аналізу та прогнозу, доктор політичних наук Павло Усов розповів, навіщо Трамп зняв санкції з "Бєлавіа" і чому наліт дронів на Польщу міг бути спробою РФ зірвати переговори Мінська і Вашингтона.

З огляду на те, що Трамп раніше проводив телефонну розмову з Лукашенком, а тепер ми бачимо делегацію зі США, яка приїжджає до Мінська з почестями, яка його мета в налагодженні стосунків із Лукашенком?

Тут простежується цілком прагматичне завдання Трампа - показати свою ефективність як політика, здатного вирішувати складні і, на перший погляд, нерозв'язні питання. Зрозуміло, що на тлі минулих переговорів із Путіним на Алясці та після саміту ШОС, де зустрілися авторитарні лідери значної частини світу, зусилля Трампа щодо врегулювання конфлікту не увінчалися успіхом. Навпаки, вони викликали масу критики - передусім через запропоновану США формулу укладення мирних угод із Росією, які можуть обернутися катастрофою для України. Відповідно, Трампу важливо компенсувати ці невдачі. Тому одна рука Трампа немов простягнута на Близький Схід, де триває військова операція Ізраїлю, а інша - в Європу, де все ще не вдається врегулювати війну.

За цих обставин Лукашенко стає зручною ціллю. Вирішення питань, пов'язаних зі звільненням політичних в'язнів, не потребує великих зусиль. Тут можна використовувати прості механізми: привітати з днем народження, назвати Лукашенка "шановним президентом Білорусі", направити до Мінська делегацію високопоставлених представників Держдепу.

На цьому тлі звільнення групи політв'язнів виглядає як результат дипломатичних зусиль Трампа. Тому що перша велика партія ув'язнених була відпущена кілька місяців тому (включно з опозиціонером Сергієм Тихановським) - і цей крок спричинив ефект вибуху бомби, створивши позитивний імідж Трампа як людини, яка змогла цього домогтися.

Звісно, це не розв'язує всієї проблеми політв'язнів і тим паче не змінює гуманітарну ситуацію в Білорусі чи безпекові питання. Однак саме ця тема перебуває на слуху на Заході. І те, чого не вдається домогтися санкціями та тиском, Трамп демонстративно вирішує через "угоду". У такий спосіб він набирає політичні бали і показує світові, що залишається ефективним "make a deal"-політиком. Трамп прагне показати, що він у змозі вести переговори з авторитарними лідерами. Це перше, швидше психологічне, політичне завдання для нього.

Друга мета - частково прагматична: спроба знайти ще один канал зв'язку з Москвою. Хоча я в це не особливо вірю, адже ніщо не заважає Трампу регулярно телефонувати Путіну і спілкуватися з ним без посередників. Але тут проявляється і стара парадигма політики США, зокрема й періоду попередньої адміністрації Трампа, - гра на полі Росії та прагнення створити ілюзію, що США здатні "відіграти" Білорусь або налагодити з нею відносини, що нібито стабілізує ситуацію в регіоні.

А ситуація в регіоні справді вкрай напружена. Можливо, таким чином Трамп намагається закласти запас на майбутнє в торзі з Путіним і в надії, нехай навіть ілюзорній, відтягнути Лукашенка від Росії.

Дивіться відео інтерв'ю Павла Усова Главреду про "потепління" між США і Білоруссю:

Тобто все-таки можна розцінювати ці кроки як спробу вивести Білорусь з орбіти Москви?

Зараз однозначно говорити про можливість вивести Лукашенка з-під "парасольки" Кремля неможливо з огляду на те, що після 2020 року в стратегічному, політичному та економічному плані Білорусь задушена і фактично стала проксі російських гібридних операцій на Заході. І імміграційна криза на кордонах ЄС, і прикордонні провокації, і використання території для нападу на Україну, а також розміщення російської ядерної зброї. Але навіть за таких умов, як показував досвід 1950-1960-х років, за всеосяжного контролю на той час Радянського Союзу, а тепер РФ, не грати на цьому полі, з погляду реальної політики було б помилкою. Тобто навіть за цих умов, коли присутня російська воля в Білорусі, не намагатися розігрувати якісь партії з точки зору адміністрації Трампа помилково.

Хоча, звісно, виникає ціла низка запитань щодо вибудовування відносин із Росією, коли ми бачимо її задобрювання. Це ставить під сумнів реальність намірів Вашингтона відтягнути Білорусь від Росії, особливо якщо при цьому демонструється готовність торгуватися Україною. Така позиція виглядає парадоксальною і не зовсім раціональною. Тож ми можемо лише припускати і намагатися наділяти дії Трампа глибокими смислами - залишається сподіватися, що за ними справді стоїть певна стратегія.

Поки що все обмежується гуманітарними питаннями, можливим точковим скасуванням окремих санкцій і, можливо, відновленням дипломатичних відносин. Бо посольство США в Білорусі зараз не працює, і поява повноцінного американського посла в Білорусі стала б якоюсь мірою підтвердженням її суб'єктності, яку країна фактично втратила після 2022 року.

Для Лукашенка це також має значення і може відкрити певний простір для маневру. Але ще раз підкреслю: в умовах всебічної залежності Білорусі від Росії очікувати, що Лукашенко кинеться змінювати курс, не доводиться.

Те, що всі ці події відбулися напередодні початку спільних із Росією навчань у Білорусі "Захід-2025", може свідчити про те, що це спроба Вашингтона задобрити не стільки Лукашенка, скільки Росію?

Ні, я не бачу тут жодного зв'язку. Процес гуманітарного характеру - звільнення політичних в'язнів - не був пов'язаний із геополітичною ситуацією навколо Білорусі. Він відбувався постійно і регулярно.

Проте варто звернути увагу на важливий момент.

Ця зустріч і звільнення ув'язнених могли зірватися через дронову атаку Росії на Польщу в контексті атаки на Україну. Влада Білорусі продемонструвала готовність діяти обережно, щоб не зірвати досягнуту домовленість. Річ у тім, що звільнення людей за узгодженими списками і задоволення вимог Лукашенка - наприклад, скасування санкцій проти державної компанії "Бєлавіа" - готували довго, і воно не могло бути реалізоване за один день, особливо в таких складних умовах.

Для Лукашенка було критично важливо не зірвати угоду, а політ дронів міг поставити її під загрозу. Тут можна лише спекулювати, чи не намагалася Москва таким чином перешкоджати початку цього процесу, атакувавши країну НАТО. Білоруська сторона попередила Польщу про можливі прильоти дронів з території Білорусі, що раніше ніколи не робилося.

Відповідно, можна припустити, що Лукашенко дійсно був зацікавлений у розвитку цих напрямків. Також можна припустити, що Росія прагнула припинити будь-які можливості дистанціювання або політичного лавірування, і Лукашенко в цьому плані діє обережно.

Цікаво, що всі ці події збіглися в часі: ніхто, окрім американської сторони і, можливо, російської сторони, не знав про проведення високої зустрічі та звільнення політичних в'язнів. І так вийшло, що саме перед цією зустріччю і приїздом спеціального посланця Дональда Трампа було запущено дрони, виникла критична ситуація в регіоні, і Білорусь певною мірою теж опинилася залученою.

Тому, щоб зберегти налагодження зв'язку, було виявлено "жест доброї волі". Хочу підкреслити, що це лише припущення і спекуляції, оскільки у нас немає точної інформації про те, як Лукашенко поводитиметься за таких обставин. Проте, це виглядає логічно з урахуванням того, що ми спостерігаємо.

Якщо вже ви згадали наліт російських дронів на Польщу, я уточню: ми бачили реакцію Трампа на цей інцидент, коли він сказав, що, можливо, це була "помилка". Як би ви пояснили цю реакцію - чи можна це вважати підіграванням Росії з його боку, або ж це просто відсутність конкретної відповіді?

Ми спостерігаємо такі реакції [Трампа] постійно - найчастіше вони абсолютно невиразні і навіть можна сказати, підіграють російській пропаганді. Це проявлялося і щодо регулярних бомбардувань України, включно з ударами по житлових кварталах, де гинуть мирні люди, у момент переговорів із Трампом. І при цьому Трамп каже: "Я незадоволений Путіним, я з ним ще поговорю". Про що?

Тому реакція на інцидент у Польщі здається очевидною, але ще більш спірною була реакція генсека НАТО, який заявив, що це не була атака на країну-члена НАТО і що немає сенсу запускати 5 статтю Статуту НАТО.

При цьому навіть російські Z-канали з сотнями тисяч передплатників прямо стверджують, що ніякої помилки не було: щоб подолати таку відстань, дрон "Гербера" потрібно було запастися додатковим паливом. Він пролетів понад 1000 км, чого раніше не було. Природно, це також відображає оцінку стану ППО. У плані пропаганди Росія зараз лідирує: вони демонструють, що наліт нібито показав неефективність ППО, яка з кількох десятків змогла збити лише кілька штук. Як оцінювати дії країн НАТО за таких обставин - питання складне, і реакції поки що суперечливі.

Факт, що не ухвалюються швидкі рішення щодо укріплення кордону або щодо постачання додаткових систем ППО для України, а також не розглядається закриття неба хоча б над західною частиною України та кордоном з нею, показує безсилля НАТО в умовах, коли війна триває вже майже чотири роки. Тобто НАТО як організація не готова навіть до локальних провокацій. А якщо уявити різнопланову атаку - не тільки по Польщі, а й якщо дрони випадково заблукають і полетять, наприклад, по Литві, Латвії, Естонії, або Румунії, то в політичному плані реакція Трампа на цей інцидент виглядає навіть не вкрай слабкою, а ніякою. При цьому військові дії, поки не відкриті, але вже активні з боку Росії, поступово переносяться в Європу і зачіпають країни НАТО.

Ви згадували також зняття санкцій з "Бєлавіа". Наскільки, на ваш погляд, великий ризик того, що США зможуть за допомогою цього фактично допомогти Росії обходити санкції?

Так, таке побоювання існує, але якби у Вашингтона була воля використати, наприклад, Білорусь і "Бєлавіа" для обходу власних санкцій проти Росії, то чому б тоді просто не скасувати санкції проти російських підприємств напряму?

Якщо інформація про те, що через "Бєлавіа" надходять якісь деталі Boeing для обслуговування російських літаків, вийде назовні, то доведеться реагувати і знову вводити санкції проти "Бєлавіа". Де логіка?

Якщо ми бачимо, що Трамп мало не розстеляється перед Путіним і ледь не готовий продати частину України, щоб укласти незрозуміло який мир. Тоді навіщо такі складнощі, щоб обходити санкції, коли можете просто ці санкції можуть скасувати і створити якісь там підприємства. Тому що і так це буде очевидно, що ви підтримуєте Росію, нехай навіть через якісь треті країни. При цьому ми бачимо, що США проводять жорстку політику щодо країн на кшталт Казахстану або Грузії, через які Росія намагалася і продовжує намагатися обходити санкції, включно з фінансовою та банківською сферами. У цьому контексті ситуація з "Бєлавіа" виглядає трохи нелогічною.

А як тоді це можна пояснити?

Це торг, вимога Мінська. Я не виключаю, що це можливо, але намагаюся оцінити ситуацію логічно. Повторюся: якщо логіка Трампа полягає в тому, щоб якимось чином "спустити все на гальмах" і почати торговельні угоди з Росією, йому ніщо не заважає просто скасувати санкції проти підприємств із подвійним призначенням. Усі розуміють, що білоруський ВПК фактично інтегрований у російський ВПК і що білоруська промисловість уже працює на російську промисловість. Відповідно, зрозуміло, що "Бєлавіа" буде використовуватися як один з елементів для отримання необхідного обладнання. Основні польоти "Бєлавіа" сьогодні здійснюються через Москву, а також до Грузії, країн СНД і третіх країн. Це ніхто не заперечує.

Інше питання - чому саме так було ухвалено рішення? Це було умовою Лукашенка, однією з ключових його вимог. Йдеться про низку підприємств, проти яких запроваджено санкції, зокрема "Бєлавіа". Причому ці санкції були введені не внаслідок війни, а значно раніше - після інциденту з посадкою літака польської авіакомпанії Ryanair за участю одного з колишніх опозиціонерів, який сьогодні працює на режим Лукашенка, Романа Протасевича. Цей випадок і призвів до запровадження санкцій з боку Заходу.

Але скасування санкцій проти "Бєлавіа" не скасовує санкцій Європейського Союзу. Тобто "Бєлавіа" все одно не зможе літати до Європи, і поки що невідомо, як поведуть себе європейські політики.

Крім "Бєлавіа", йдеться ще про "Белкалію" - одного з найбільших постачальників калійних добрив у світі. Проти нього санкції були введені вже після 2020 року. Є й інші промислові підприємства, через які постачаються певні технології в Росію. Одним із ключових питань на порядку денному, як я думаю, було скасування санкцій щодо "Бєлавіа" і "Белкалія". Про це раніше навіть говорив Трамп. Більше Захід нічого не може запропонувати Лукашенку, і в нього Лукашенко, по суті, інших вимог не має. І крім гри з санкціями, ймовірно, ми спостерігатимемо і подальше послаблення санкцій з метою стимулювати звільнення хоча б кількох сотень людей.

Інші механізми на сьогоднішній день не працюють. Єдиним альтернативним інструментом для "торгу" залишаються санкції. Але санкції самі по собі жодним чином не впливають на послаблення репресій чи звільнення політичних в'язнів. Навіть "торг" не зупинить арешти і репресії. Але під тиском санкцій таких великих звільнень не було. Лише внаслідок торгу Лукашенко пішов на звільнення - і то виключно часткове, дозоване через те, що процес торгу триватиме.

Таким чином, основний показник того, що гра ведеться і правила зрозумілі обом сторонам, - це обмін або "торг", укладений заради скасування хоча б санкцій щодо "Бєлавіа".

Ми бачили інформацію про те, що один із тих, кого відпустив Лукашенко в рамках цього обміну, Микола Статкевич, виявив бажання залишитися в Білорусі. Які ризики це створює для режиму Лукашенка в перспективі, якщо всередині країни з'являтимутьсяподібні фігури?

Я б хотів зробити невелику ремарку для правильної оцінки ситуації. Часто використовують слова "звільнили" або "випустили", але це не зовсім коректно. По суті, людей просто обміняли і вивезли з країни - депортували без документів і паспортів, фактично позбавивши громадянства. Лукашенко давно про це заявляв, і очікувати чогось іншого не має сенсу. Так само, як не має сенсу очікувати, що Путін перестане бомбити українські міста.

Зрозуміло, що один із представників старої опозиції, Микола Статкевич, вирішив залишитися в Білорусі. За даними, які передають його співрозмовники, він заявив: "Мені Лукашенко не указ, я залишуся зі своїм народом". Після кількох годин переговорів і тиску з боку бойовиків Лукашенка, його, вочевидь, було вивезено назад до в'язниці.

Вплив цього на подальший процес важко оцінити. Звичайно, це збиває початковий сценарій: обмін мав відбутися тихо й непомітно, а всі внутрішні конфлікти та кризи опозиції мали проявитися вже після того, як учасники потраплять на волю й почнуть розбиратися між собою - як це сталося, на жаль, із Тихановським.

Для Лукашенка це дратівливий фактор, тим більше що Статкевич для нього - особистий ворог. Його дії часто непередбачувані, що раніше також викликало роздратування у Лукашенка. Той факт, що його було внесено до списку на звільнення, говорить про те, що прізвище Статкевича було частиною угоди про переговори. Чи зірве це подальші угоди? Я думаю, що ні. Можливо, це на якийсь час заморозить процес, але не зірве його в кінцевому підсумку. Тому що Лукашенко отримує очевидні дивіденди - як політичні, так і в питанні санкцій, повертається його суб'єктність.

Психологічно для Лукашенка, як для досвідченого диктатора, важливе зовнішнє визнання. Він бачить себе рівним Трампу: під час розмови з посланцем Дональда він ставить себе на рівень сильних світових лідерів - Сі Цзіньпіна, Путіна і Трампа. Він рідко дозволяє собі називати на ім'я, "Володею" навіть Путіна, але кілька разів зробив це щодо Трампа - не "президент", не "Трамп", а просто "Дональд", наче це його близький друг. Для нього це важливо і з точки зору Москви, і з точки зору власного оточення: він демонструє, що контролює ситуацію, що він сильний лідер, що отримує те, що хоче, і що Захід слабшає в проведенні політики тиску. Очевидно, що він буде використовувати цей прорив максимально.

Що буде зі Статкевичем? На сьогоднішній день може статися все що завгодно. Можливо, ситуація з іншими політичними ув'язненими - наприклад, Навальним - також зміниться, але просто зараз із ним нічого не станеться. Незважаючи на те, що за кілька днів перед цими подіями в Могильовській в'язниці знайшли повішеним одного з політв'язнів, це не зірвало угоду з боку США, хоча подія більш значуща. Розслідування не велося, що показує спроби влади Білорусі приховати ситуацію. Таким чином, я думаю, що поки що зі Статкевичем нічого не трапиться (сподіваюся, що і потім теж), оскільки обидві сторони - американська і білоруська - зацікавлені, щоб процес тривав. Тому, можливо, наступна група політичних в'язнів не буде такою статусною, і влада РБ перестрахується: запечатає вагон, посилить охорону, щоб на нейтральній території більше не виникали критичні ситуації.