Трамп робив ставку на дружбу із двома лідерами, але помилився і зганьбився, – WSJ

Американський лідер не використав усі важелі впливу на Ізраїль та Росію. Адміністрація Трампа показала, що вона готова чинити тиск лише на слабших за себе союзників, але не на супротивників, передає 24 Каналіз посиланням на The Wall Street Journal.

Як Трамп втрачає обличчя у спробах завершити війну в Україні?

З початком свого другого владарювання у Білому домі Дональд Трамп наполягав на повному припиненні вогню в Україні. Однак у Москві рішуче відкидали цю пропозицію. Ані жодні залякування санкціями з боку президента США, ані обіцянки вигідного економічного співробітництва не вплинули на позицію Кремля.

Чи не кожна телефонна розмова Трампа і Путіна завершувалася масованими ударами по Україні. Американський політик або замовчував ці обстріли, або лише висловлював "невдоволення".

На саміті в Алясці 15 серпня замість того, аби примусити російського диктатора зупинити бойові дії, Дональд Трамп піддався йому, фактично відмовившись від своєї вимоги припинення вогню. Президент США погодився із очільником Кремля, що спершу має бути укладена мирна угода, а тоді вже зупинені бойові дії.

Навіть після того, як президент США оплесками і червоною доріжкою зустрів воєнного злочинця на Алясці, Росія не лише не припинила масовані удари по Україні, а навпаки – посилила.

10 вересня російські дрони атакували Польщу, і країна – член НАТО вперше була змушена збивати ворожі безпілотники. Дональд Трамп мляво відреагував на цей інцидент, припустивши, що окупанти могли помилитися.

Всередині серпня президент США дав Путіну два тижні на те, аби зустрітися із Зеленським. Однак цей ультиматум диктатор теж проігнорував. Змушений якось реагувати на непоступливість очільника Кремля, 13 вересня Трамп заявив, що готовий до серйозних санкцій Росії. Водночас вінвисунув нездійсненну умову– усі європейські країни мають повністю припинити закупівлю російської нафти, а країни НАТО повинні ввести тарифи від 50% до 100% на Китай, доки триває війна в Україні.

У Конгресі підготували законопроєкт, який має завдати нищівного удару по російській економіці. Однак опирається його ухваленню.

Замість тиску на Китай – головного клієнта російської енергетики – він підняв тарифи проти Індії, союзника США, за закупівлю нафти у Москви.

Політик також утримується від передачі Києву американських озброєнь: попри продаж зброї європейським країнам для України, сам США напряму не надають їх.

Крім того, Пентагон не дозволяє Україні застосовувати ракети ATACMS для ударів по території Росії, як це робив Байден наприкінці каденції.

Як Трамп ганьбиться на Близькому Сході?

Так само, як війну в Україні, Трамп часто обіцяв закінчити конфлікт у Газі. Взимку на початку свого терміну президенту США вдалося домогтися перемир'я між Ізраїлем та ХАМАС. Однак тривало воно не довго. Терористи відмовилися повертати ізраїльських заручників та роззброюватися, а Тель-Авів у відповідь поновив бойові дії проти палестинських бойовиків.

Удар Ізраїлю по представниках ХАМАСу в Катарі, які зустрічалися для обговорення пропозицій Трампа щодо припинення боїв у Газі та звільнення заручників, засвідчив, що Дональд Трамп втратив важелі впливу на сторони конфлікту.

Найбільший вплив на Ізраїль Трамп мав у червні, коли американські бомбардувальники знищили іранський ядерний комплекс у Фордо та ще два об'єкти, чого Ізраїль самостійно навряд чи досяг би. Цей успіх, за словами колишніх дипломатів, дав Трампу додаткові важелі у відносинах із Беньяміном Нетаньягу.

Втім, Трамп не прагне йти на жорсткий конфлікт із ізраїльським прем'єром. За словами чиновників, Нетаньягу вміло використовує лестощі, щоб залишатися у фаворі президента. Тим часом Ізраїль готується до нового наступу на місто Газа, яке прем'єр назвав "останнім важливим оплотом» ХАМАСу.

Президент Трамп каже, що хоче завершити війну в Газі, але зробив небагато, щоб цього досягти, і навіть сприяв її затягуванню, зокрема розмовами про переселення палестинців, недостатньою увагою до гуманітарної кризи та мовчазною згодою на операцію в Газі, яка ставить під загрозу заручників,
– заявив колишній чиновник Пентагону Даніель Шапіро.

Який висновок?

Представники адміністрації Трампа наполягають, що президент повністю контролює зовнішню політику, наводячи приклади, коли США допомагали зупиняти або знижувати напруженість у конфліктах, зокрема між Індією та Пакистаном чи Камбоджею та Таїландом.

За словами радників, особисті відносини Трампа з Путіним та Нетаньянгу створюють для нього дипломатичні можливості, а їхнє псування було б контрпродуктивним. Однак експерти наголошують: особистих зв'язків недостатньо для завершення воєн, особливо російсько-української.