Атаковала РФ, но виноваты украинцы: как Польша проиграла бой российской пропаганде

В ніч на 10 вересня близько 20 російських дронів порушили польський повітряний простір.

Це не вперше, коли ворожі БПЛА пролетіли над польською землею, але вперше, коли поляки їх збили за участі авіації союзників та вперше, коли Головне командування збройних сил назвало цей акт атакою.

Вперше, коли на кілька годин були замкнені цивільні летовища, в тому числі столичний аеропорт Шопена.

Найбільш ймовірно, це не була випадковість, а метою російської акції було в черговий раз перевірити – де ж проходять червоні лінії для НАТО? Ще не маємо підтвердженої інформації, але можливо був і другий випадок – сирена протиповітряної тривоги у суботу зазвучала у кількох повітах Люблінського воєводства.

Хоча польські політики віддавна говорять, що російська агресія може і буде поширюватися далі на Захід, здається, такий розвиток подій їх здивував.

Останніми місяцями все більш в тренді було говорити виборцям про "не нашу війну".

Ще більш неприємним здивуванням стала млява – навіть як на трампівські стандарти – реакція США.

Але ще більш тривожно виглядає ситуація у соцмережах, де процвітає російська пропаганда та фейки.

І така реакція напряму суперечила словам польських урядовців.

І це вже не просто про розмивання підтримки Києва – це про підваження довіри громадян до власного уряду.

Нас атакували.

Що тепер робити?.

Перше, що варто зазначити – це швидка та однозначна реакція польського військового керівництва.

Була піднята авіація, 4 дрони збито, інші (всі без вибухової частини) знайдені протягом двох днів.

А саму російську акцію Головне командування збройних сил назвало атакою на країну.

Військові похвалили голландських пілотів, які брали участь у збитті БпЛА, Франція вирішила вислати до Польщі додаткові три винищувачі Rafale.

Через навчання "Запад 2025" посилено присутність польських військ біля кордону з Білоруссю.

На українську пропозицію допомогти полякам навчитися більш актуальним та дешевим методам знешкодження дронів ніж F-16 та Patriot польський генералітет та військові ескперти відреагували дуже прихильно.

Зрештою, як ми знаємо і з інших ситуацій, співпраця у безпеково-військовому вимірі є найбільш продуктивним компонентом польско-українських відносин.

Друге – є конструктивна реакція усіх найвищих посадовців.

Вже 10 вересня вранці прем’єр Дональд Туск заявив: "Польща та увесь світ під враженням від напруження, що зростає у нашому регіоні.

Ми знаємо, що такі російські акції це не випадковість і не помилка.

Я в постійному контакті з генсеком НАТО.

Ще сьогодні дізнаємося, що вирішить Альянс".

Президент Кароль Навроцький, який представляє інший політичний табір – ПіС, теж не мав сумнівів: "Як президент Польщі, я хотів би передати вам усім впевненість: ми не боїмося 21 безпілотника на польських кордонах чи за їх межами.

Я регулярно звертаюся до всіх з проханням усвідомити, що і польські солдати, і польське командування виконали свою роботу.".

Навроцький також підтвердив свою виборчу обіцянку виділити 5% держбюджету на оборону.

На прохання Польщі відбулося позачергове засідання Ради Безпеки ООН, під час підготовки якого уряд та президент співпрацювали.

Щоправда, до деталей вже є питання.

Урядовий центр безпеки, який створено якраз для сповіщення населення щодо поведінки у випадку надзвичайних ситуацій, і який охоче висилає смс перед початком сильних дощів чи буревійїв, цього разу почав сповіщати мешканців воєводств, куди залетіли дрони, тільки через кілька годин.

Заклик залишатися вдома мешканці Люблінщини та Підляшшя отримали вже коли переважно встигли доїхати до роботи.

Також є питання про реальну, а не риторичну відповідь на провокацію Росії.

Польська держава робить все, аби останніми роками виглядати твердим гравцем щодо загроз безпеці та публічному порядку: ось на кордоні з Білоруссю збудували стіну і заборонили подаватися на статус біженця тим шукачам притулку з країн Глобального Півдня, хто все-таки зміг перетнути межу; ось з країни депортували кілька десятків молодих українців та білорусів, котрі перелізли через огорожу та не підпорядкувалися закликам охорони під час концерту Макса Коржа у Варшаві.

На цьому тлі реакція на російську атаку наразі виглядає беззубою.

"Підписка" не спрацювала.

Причиною беззубої реакції Варшави на дії РФ є не стільки ігнорування реальної загрози, скільки млява реакція Вашингтона.

Польська закордонна політика та політика безпеки орієнтується на США набагато сильніше, ніж наприклад уряди Франції чи Німеччини.

Тому у Варшаві дуже розраховували на американську (або принаймні натівську) рішучу відповідь на російські дрони, а її – немає.

Трамп обмежився коротким твітом "щось зробимо", більш твердим був голос Марка Рубіо, але все одно: наразі ніщо не натякає, що США найбличим часом мають намір показати Кремлю, що будь-яке втручання у повітряний простір над країнами НАТО це перехід червоної лінії, за який буде покарання.

У Польщі десятиліттями існує модель безпекової політики, яку можна назвати "безпека за підпискою".

Її філософія проста: треба купити якнайбільше сучасної американської зброї за великі гроші, максимально розширити присутність іноземних військових, в першу чергу – американців, на базах НАТО у країні, і це спонукатиме США активніше заступатися саме за поляків у випадку зростання загрози.

Як бачимо, наразі "підписка" не спрацювала.

Штати навіть не почали дискусію про порушення статті 4 або 5 Вашингтонського договору НАТО.

І це поганий знак не тільки для поляків, але і для України.

Польща сумлінно виконує свої партнерські обов’язки як головний тиловий партнер Києва в тому числі тому, що сама почувається у відносній безпеці.

Пасивність США це відчуття безпеки ослаблює, а відчуття вседозволеності у Кремлі – посилює.

Розкол у "Конфедерації"?.

Серед цікавих внутрішньополітичних наслідків російської атаки є поділена реакція польських ультраправих.

Якщо мейнстрім – "ПіС" та "Громадянська коаліція" – реагують загалом подібно, не забуваючи критикувати один одного, то серед політиків популярної партії "Конфедерація" (10-15% підтримки виборців у соцопитуваннях протягом останніх пів року) та близьких до неї ультраправих середовищ – бачимо виразний поділ.

З одного боку є віцеспікер Сейму Кшиштоф Босак, який подякував президентові Навроцькому за запрошення та детальний брифінг під час зустрічі Бюро національної безпеки 10 вересня.

Босак кілька разів повторив у понеділок вранці, що коментарі про те, що дрони нібито були українськими або що Україна їх спеціально пропустила до Польщі, є конспірологічною теорією, і що Україна не контролює повною мірою свого повітряного простору під час російських атак, отже звинувачувати її безглуздо.

З іншого боку – його колега по фракції Славомір Менцен, який брав участь в останніх президентських виборах, і фінішував у першому турі з вагомим результатом – 15%.

Це його електоратові зрештою зобов’язаний перемогою Кароль Навроцький.

Менцен критикує Туска та "ПіС", що країна виявилася такою непідготовленою до атаки дронів, закликає обмежити усі можливі соціальні програми на користь оборонних витрат, але при цьому послідовно забуває сказати, що атака була російською, що Росія загрожує Польщі.

Разом з постійною критикою присутності українських мігрантів та біженців у Польщі та закликами не приймати Київ до НАТО, така "забудькуватість", коли справа доходить до Кремля, виглядає промовисто.

Окремо стоїть ще один важливий ультраправий політик, Гжегож Браун.

Він відомий своїми антиєвросоюзними, антисемітськими та атниукраїнськими заявами, хуліганськими вчинками (зняття українських прапорів, гасіння ханукальних свічок у Сеймі) та послідовною пропагандою антивакцинаторів і інших конспірологічних теорій.

А під час останніх президентських виборів він отримав понад 5% голосів.

Браун зараз засідає у Європарламенті, але у Сеймі у нього є кілька своїх депутатів.

Коли у п’ятницю, через два дні після російської атаки, Сейм голосував за резолюцію, що засуджує Кремль, двоє депутатів Брауна утрималися від голосування, а третій (єдиний з усіх депутатів) взагалі голосував проти.

Чи відповідає така діяльність інтересам Польщі – питання риторичне.

Антиукраїнська істерика.

Мабуть, найгірше, що відбувається у Польщі після 10 вересня – це навала проросійської пропаганди та посилення антиукраїнської істерики, що спостерігається принаймні протягом останніх кількох місяців.

Як показало дослідження Res Futura, найбільше коментарів у мережі Facebook 10 вересня – 38% від загалу – це були дописи, що в атаці на поляків винна Україна (уточнимо – мова йже не про зріз громадської думки поляків, а лише про аналіз постів у соцмережі).

Дописи, що або це були українські дрони, або якщо навіть російські, то Київ їх спеціально "пропустив", щоб втягнути Польщу у пряме протистояння з Росією.

Подивіться, от Словаччина і Угорщина не допомагають Києву – ось у них і немає дронів, згадайте про падіння уламків ППО у Пшеводуві – тоді українці теж казали, що це російська ракета!.

Таких коментарів у мережі тисячі, ще більше лайків та перепостів.

Такої навали дезінформації ми не бачили у Польщі від 24 лютого 2022 року.

Недооцінити шкідливість поширення такого наративу неможливо.

Якщо навіть користувачі і не сприймають згадані тези як правду, вони розмивають їхню довіру до офіційної інформації та підважують сам принцип, що під час війни взагалі існує якась правдива версія подій.

А власне це і є головна ціль російської проганади на Заході – посилення поляризації всередині суспільств та підваження довіри громадян до їхнього уряду.

Ця хвиля дезінформації про нібито учатсь Києва у дроновій атаці наклалася на вже існуючу хейтерську кампанію проти українців у Польщі.

Останніми тижнями польська влада та експертні кола активно дискутують про умови надання сімейного грошового додатку та безкоштовної медичної допомоги українським біженцям у країні над Віслою (продовження обидвох наприкінці серпня ветував президент Навроцький).

Хоча це могла б бути дискусія про бюджетні заощадження (українці більше вносять до польского бюджету, ніж з нього отримують) і євросоюзне право (безкоштовну медицину біженці отримали в усьому ЄС завдяки директиві Ради ЄС), в реальності вона перетворилася на приниження українців як "дармоїдів" з "невдячної" країни.

Цей хейт вже вийшов за межі інтернету та активно виливається на вулиці – все частіше зголошуються мігрантки та мігранти, кого образили через розмову українською на вулиці або погрожували застосувати силу.

Про те, що ця антиукраїнська хвиля набуває загрозиливих наслідків, свідчать нещодавні висловлювання президента та прем’єра: Навроцький мусив окремо звернутися до громадян із заявою, що це точно не були українські дрони, а Туск – підкреслити що це Росія відповідає за зростання ненависті до українців.

Нема двох думок – добре, що ці слова прозвучали.

Натомість не можна приховати: це Туск і Навроцький, і їхні политичні сили у гонитві за електоратом "Конфедерації" своїми попередніми заявами щодо "невдячності" Києва та біженців доливали оливи до вогню антиукраїнської риторики.

І тепер вони жахнулися, коли побачили як.

разом із хейтом проти українців російська пропаганда просуває меседжі, що напряму загрожують Польщі.

Одним із наслідків російської атаки стало те, що польський мейнстрімний політикум вперше після президентської кампанії перестав будувати свій капітал на тому, хто більш хвацько покритикує Україну та Зеленського, і голосніше кричатиме, що польських військ в Україні ніколи не буде, бо це не в нашому інтересі.

Але поширені у соцмережах проросійські фейки та антиукраїнський хейт реально загрожують українським громадянам на території Польщі, зокрема – їхній фізичній безпеці.

Відповідь на цей виклик вже найближчим часом є не менш важливою ніж захист віж конвенційних воєнних загроз.

Автор: Олена Бабакова,.

журналістка (Варшава).