Фейковий російський фактчекінг: коли факти стають вигадкою, а неправда — фактами

У всьому світі журналісти й дослідники використовують фактчекінг, щоб відокремити правду від брехні. По інший бік Атлантики такі сайти, як-от FactCheck.org, беруть інтерв’ю в експертів і ретельно аналізують загальнодоступні джерела, щоб викривати брехню, де б вона не з’являлася.

У Європі організації на кшталт EU DisinfoLab займаються викриттям дезінформації та маніпулювання зовнішньою інформацією та втручання (FIMI), зокрема тих, що походять із Росії.

Перекручена версія фактчекінга Кремля

Не дивно, що проросійські дезінформатори спробували використати цей інструмент у своїх інтересах. Як і слід було очікувати, фахівці кремлівського FIMI створили фальшиві сайти й організації з фактчекінгу, які стверджують, що верх — це низ, агресія — це захист, а реальність — це фантазія.

Ця методика стала продовженням гордої традиції Кремля, який нібито шанує журналістські принципи, але насправді постійно їх порушує. Наприклад, іноді російські федеральні інформагентства та їхні представники у Франції вдають здивування й обурення тим, що їхні колеги-журналісти нібито не знають про Мюнхенську хартію, декларацію прав і обов’язків, яку підтримують більшість журналістських спілок у Європі.

Для цих критиків той факт, що Росія сама висміює незалежність журналістики, дивним чином не має значення. Ця тактика — якщо взяти цитату з Євангелія від Матвія — полягає в тому, щоб нарікати на порошинку недосконалості в оці іншого, але ігнорувати колоду лицемірства, що стирчить із власного ока.

Від «Війни з фейками» до заперечення трагедії в Бучі

Як і слід було очікувати, повномасштабне вторгнення Росії в Україну на початку 2022 року підвищило ставки. Коли світ дізнався про звірства, скоєні російськими військами в таких місцях, як Буча, Кремль почав несамовито все заперечувати й відволікати увагу, про що ми вже не раз писали. Одним із таких заходів стала ініціатива, яку російська влада назвала «Війною з фейками».

За даними Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради США Telegram-канал «Війна з фейками» було створено всього за день до вторгнення Росії, 23 лютого. Очевидна мета (крім поширення брехливих наративів про війну в цілому) полягала в тому, щоб звинуватити українців у всіх військових злочинах, скоєних російськими військами, а також висвітлити, роздути або вигадати уявні порушення з боку України.

Після того як у соціальних мережах заблокували проросійські акаунти, Кремль для поширення дезінформації звернувся до своєї міжнародної мережі дипломатичних представників, про що свідчить звіт VIGINUM, французької служби, відповідальної за моніторинг і захист від іноземного цифрового втручання.

«Міжнародна асоціація з фактчекінгу»: останній винахід Москви

Проте останнім часом головним проросійським руйнівником реальності, мабуть, стала «Міжнародна асоціація з фактчекінгу» (Global Fact-Checking Network, GFCN) — організація, що фінансується Кремлем, про яку ми вже згадували раніше. Її назва має приховану й, імовірно, навмисну схожість із назвою Міжнародної мережі фактчекінгу (International Fact-Checking Network), легітимної організації, якою керує розташований у Флориді Інститут медіа-досліджень Пойнтера (Poynter Institute for Media Studies).

Кремль оголосив про створення GFCN на відкритому з’їзді ентузіастів орвеллівського дводумства, який відбувся в листопаді 2024 року. Конференція мала назву «Діалог про фейки 2.0». На ній організатори оголосили «кодекс відповідального фактчекінгу».

Про запуск сайту GFCN 8 квітня оголосила сама офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова. Його керівники — відомі поширювачі дезінформації, і деякі з них перебувають під європейськими санкціями.

Наприклад, директором GFCN є Владимир Табак, який наразі перебуває під санкціями за свою роль у просуванні російських інформаційно-психологічних операцій за кордоном. Тимофєй Васильєв, керівник відділу стратегічного розвитку GFCN, також стояв за організацією «Війна з фейками». Авторитетні журналісти й правозахисні організації по черзі викривають GFCN та її брехню. Тут можна ознайомитися з репортажами France 24, Репортерів без кордонів і Deutsche Welle.

Порожній контент, порожня аудиторія

Продукти асоціації GFCN вражають глядача поєднанням порожнечі й кафкіанської рішучості уникати тем, пов’язаних із Росією. Подана нею інформація не обов’язково є неправдивою. Але вона не передбачає передачу будь-яких ідей, крім максимально поверхневих проявів інтелектуальної ретельності, водночас приховано просуваючи прокремлівські ідеї.

Наприклад, одне відео на YouTube, випущене на початку липня, називається «Головні джерела фейків». Незважаючи на назву, у ньому так і не озвучили жодного джерела. Натомість у ньому висміюються такі сфери, як «дослідження скарг» і «гендерні дослідження», можливо, натякаючи на культурні війни в США та зацикленість правих на політиці ідентичності. У відео навіть є субтитри англійською мовою.

У ньому також попереджають про «ботоферми», не згадуючи водночас найвідомішу з них, яка користується поганою славою, — санкт-петербурзьку фабрику тролів, раніше відому як Агентство інтернет-досліджень. У ролику зловісно заявляють, що дезінформація спрямована на підрив стабільності й суверенітету держави — ця лінія точно відображає пояснення Володимира Путіна щодо абсолютної влади.

Крім своєї фатальної лицемірності, у цього відео є ще один явний недолік. Воно нецікаве. У нього всього п’ять переглядів, один із яких, на жаль, належить автору цієї статті. Решта 25 відео на YouTube-каналі GFCN набрали від нуля до 14 переглядів, а загальна кількість підписників становить усього чотири людини. Навіть у неперевіреного акаунта групи в соцмережі X усього 92 підписники. У його найактивнішого представника, самопроголошеного журналіста й «модератора» GFCN Івана Сєрова, 46 підписників і онлайн-ім’я, яке так і кричить про його авторитетність — «Раб Великого вибуху».

Здавалося б, кремлівські політтехнологи могли й краще постаратися. Схоже, мало хто вірить у те, що Москва дійсно займається фактчекінгом.

Джерело: EUvsDisinfo