ЄС постав перед вибором: чи залишиться Україна позаду через успіх Молдови та зраду Орбана

Напередодні вересневих виборів Кишинів прагне відкрити переговорні кластери з ЄС. Тим часом у Брюсселі дедалі частіше лунають пропозиції відокремити процеси вступу Молдови та України.

Для Києва, який уже стикається з блокуванням з боку Будапешта, це виглядає як зрада східного флангу Європи. Чому Брюссель може зважитися на розведення двох країн і чи не ризикує Україна залишитися за бортом євроінтеграції? У цьому нам допомогла розібратися заступниця керівника програми "Європа у світі" та старша аналітикиня політики в Центрі європейської політики (EPC) Аманда Пол.

Стаття підготовлена в межах проєкту PULSE, європейської ініціативи, що підтримує транскордонну спільну журналістику, у співпраці з 24 Каналом. Автори: Софія Назаренко (24 Канал, Україна), Андреа Брашайко (Valigia Blu, Італія), Лоренцію Плешка (Agora.md, Молдова).

Євроінтеграція України, Молдови та Грузії: чому шляхи почали розходитись?

28 лютого 2022 року, лише через 4 дні після російського вторгнення, Україна (тоді це виглядало радше символічним, ніж політичним кроком) офіційно подала заявку на вступ до Європейського Союзу. Через кілька днів, 3 березня, те саме зробили Грузія і Молдова. Здавалося, що три пострадянські держави принаймні на старті рухаються до Брюсселя разом.

Утім, уже через 3 місяці їхні шляхи почали розходитися. У висновках щодо країн-кандидатів, оприлюднених 17 червня 2022 року, Європейська комісія фактично залишила Грузію осторонь через постійні конфлікти уряду з принципом верховенства права. У наступні роки ця тенденція лише посилилася: у Тбілісі спалахували й придушувалися протести, а парламентські вибори восени 2024 року супроводжувалися звинуваченнями опозиції у фальсифікаціях.

• У листопаді 2024-го прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе оголосив про призупинення статусу кандидата.
• Україна і Молдова натомість рухалися вперед разом. 23 червня 2022 року Європейська Рада надала обом країнам статус кандидата.
• У звіті про розширення наприкінці 2023 року Комісія рекомендувала розпочати переговори з Києвом і Кишиневом, і 14 грудня того ж року вони були офіційно відкриті.

Відтоді на міжурядових конференціях із відкриття переговорних кластерів acquis communautaire – сукупності прав, законів і політичних зобов’язань, потрібних для членства в ЄС, українські та молдовські делегації виступали пліч-о-пліч, наголошуючи на спільних викликах, від загрози з боку Росії разом з окупацією частини територій до питань енергетичної безпеки, ринкових реформ і багаторічної боротьби з корупцією.

Для України символічна боротьба за членство в ЄС триває понад десятиліття – ще від протестів Євромайдану 2013 року, коли люди вийшли проти авторитарного правління Віктора Януковича, вимагаючи європейського майбутнього. Політично цю мету закріпили в Конституції за президентства Петра Порошенка. Для Молдови перспектива вступу також стала екзистенційним викликом. 21 жовтня 2024 року, у день переобрання проєвропейської президентки Майї Санду, на референдумі щодо вступу до ЄС 50,4% громадян сказали "так" – мінімальною більшістю, яку забезпечили столиця та діаспора.

Водночас останній рік дедалі частіше лунають ідеї про можливе розведення шляхів Києва й Кишинева – відкрити перший кластер переговорів із Молдовою, але не з Україною, заблокованою Угорщиною. Про це Politico повідомляло ще у серпні.

Ми маємо знайти спосіб відкрити перший кластер. Це був би сигнал Росії. Це зняло б аргумент російської пропаганди про те, що шлях до членства в ЄС заблокований,
– заявляв Politico депутат Європарламенту від ЄНП Зіґфрід Мурешан, голова Комітету асоціації ЄС – Молдова.

Схожу думку висловила й Сюзанн Стюарт із берлінського Фонду науки й політики (SWP): на її переконання, відокремлення процесів Молдови та України "засвідчило б серйозність намірів ЄС щодо розширення, дозволивши тим країнам, де вступ технічно простіший, рухатися швидше. Це водночас допомогло б ЄС і державам-членам поступово адаптуватися до більшого та складнішого Союзу, а також було б сигналом зовнішнім гравцям про рішучість Євросоюзу реалізовувати свої цілі – як геополітичні, так і внутрішні".

Ще один аргумент на користь Молдови – її більший прогрес у 33 розділах acquis (країна, зрештою, невелика – лише 2,6 мільйона населення – і не перебуває у стані війни з сусідом). Водночас Кишинів ніколи офіційно не вимагав відокремлення кейсу від України.

Молдовські лідери визнають, що без хвилі солідарності після вторгнення Росії їхньої кандидатури взагалі могло б не бути. Але конкретні кроки вперед стали б для країни відчутним стимулом напередодні парламентських виборів 28 вересня 2025 року. До президентських перегонів Санду в Кишинів приїжджала й президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, пообіцявши пакет інвестицій на 1,8 мільярда євро у 2025 – 2027 роках – величезна сума для молдовської економіки.

Шлях України натомість залишається під загрозою блокади з боку сусідів – насамперед Угорщини. Саме Угорщина – єдина держава – член ЄС, яка офіційно підтримує розведення. Міністр закордонних справ Петер Сіярто заявив, що його країна виступатиме проти вступу України, "навіть якби це підтримала Москва", посилаючись на організований "Фідесом" народний референдум цього року.

Втім, у квітні 2026-го в Угорщині відбудуться парламентські вибори, і вже кілька місяців у рейтингах лідирує опонент Віктора Орбана – Петер Мадяр, висуванець найбільшої фракції Європарламенту, Європейської народної партії. Це може підштовхнути Брюссель до вичікувальної позиції, що відкладе реалізацію сценарію розведення, чого найбільше боїться Київ і чого не хочуть його союзники.

Від липня 2025 року головування в Раді ЄС переходить від Польщі до Данії – обох країн, які традиційно підтримують Україну. Данська міністр з питань європейських справ Марі Б'єрре вже заявила, що було б несправедливо розділяти євроінтеграційні шляхи Києва та Кишинева.

Чому Київ ризикує залишитися позаду на шляху до ЄС?

Україна, яка щодня платить власною кров’ю за європейське майбутнє, поки зіштовхується з невизначеністю з боку ЄС. Зростання політичної волі та зниження втоми від розширення, яку як рукою зняло після початку повномасштабного вторгнення Росії, зараз вже не є такими очевидними. За три з половиною роки війни в Євросоюзі назріло чимало питань щодо українського європейського майбутнього: це може коштувати мільярди євро не лише для фермерів, а й для звичайних платників подактів, коли мова йде про відбудову.

Та й сам процес, який Президент України Володимир Зеленський хотів пройти за пришвидшеною процедурою, явно затягнувся. Де-юре офіційно переговори про вступ стратували минулого червня, але де-факто вони розпочнуться лише після відкриття першого, фундаментального кластеру. І ось вже понад рік Україна, а також і Молдова чекають поки прем’єр Угорщини Віктор Орбан зніме своє вето на просування України до ЄС.

В Європейському Союзі немає чіткого таймінгу, коли б мало відбутися наступне розширення, тому є ризик того, що Орбан блокуватиме подальший прогрес допоки залишатиметься при владі. Історія розширення ЄС нас вчить: швидке набуття статусу кандидата не означає таке ж швидке просування по євроінтеграційному треку.

Північна Македонія, яка отримала статус кандидата у 2005 році, чекала 17 років на відкриття кластеру "Основи" через ветування з боку Греції. Країна навіть пішла на зміну назви, аби наблизитися до членства в ЄС.

Але Київ сподівається пройти цей шлях значно швидше й активно веде перемовини з угорською стороною. 11 вересня віцепрем’єр України з європейської і євроатлантичної інтеграції Тарас Качка зустрівся з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сійярто. Останній після перемовин сказав: відносини з Україною не в найкращому стані, і вина за це – на Києві. Ще з 2024 року Будапешт висуває список з 11 вимог для Києва задля забезпечення прав угорської нацменшини на Закрпатті. Уряд Орбана хоче, аби меншині повернулся всі права, які та мала до 2015 року. Фактично мовиться про скасування тих законів, які Україна почала ухвалювати після початку війни, аби протидіяти "м’якій силі" Росії та посилювати власну національну ідентичність.

Однак чи реально Угорщина зацікавлена у забезпеченні прав своїх нацменшин: відкрите питання. Сама країна офіційно заборонила в’їзд етнічному угорцю, українському військовому Роберту Бровді ("Мадяру"). До таких санкцій Угорщина вдалася після українських атак під керуванням "Мадяра" по нафтопроводу "Дружба", який поставляє російську сировину до сусідніх країн.

Україна, на відмінну від Північної Македонії, не має зайвих 17 років для вирішення політичних питань із сусідами. Оскільки сам процес реформування законодавства до європейських норм – процес нелегкий, але затягування відкриття кластерів лише гальмує процес. Після повернення Дональда Трампа до Білого Дому стало зрозуміло: весь тягар війни Росії проти України падає на плечі Європи. І разом з тим, як американський президент хоче усадити за столом перемовин Зеленського та Путіна, коаліція охочих активно працює над гарантіями безпеки. Однією з таких може стати членство в ЄС якщо не військово, то принаймні економічно.

"Ми вже розуміємо архітектуру гарантій безпеки. Ми розуміємо, які дійсно кроки можуть спрацювати. Ми розглядаємо членство України в Євросоюзі як важливу частину гарантій безпеки, передусім економічних гарантій безпеки для України", – наголошує президент України.

Російський диктатор Путін категорично проти вступу України до НАТО і формально нібито не заперечує проти членства в ЄС. Насправді це суперечить його планам створення євразійської імперії, де Україна мала б бути частиною. Нещодавно в російських ЗМІ несподівано з’явився колишній президент-утікач Віктор Янукович, який у 2013 році відмовився підписувати Угоду про Асоціацію з ЄС, стверджуючи, що "вів Україну до ЄС, але партнери поводилися некоректно".

Аманда Пол, заступниця керівника програми "Європа у світі" та старша аналітикиня політики в Центрі європейської політики (EPC), наголошує, що жодному слову Путіна вірити не варто, а для довготривалого миру обмежуватися лише членством у ЄС недостатньо.

Однак ідея розділення України та Молдови могла б загальмувати і так складну європейську інтеграцію для Києва. Україна, яка після повномасштабного вторгнення Росії активізувала питання розширення ЄС, ризикує залишитися на узбіччі цього шляху. Молдова, менша і з більшою підтримкою в ЄС, може отримати членство швидше за Україну, закривши "вікно можливостей" для розширення Євросоюзу на схід. Віцепрем'єр з питань євроінтеграції Тарас Качка вважає, що Україна та Молдова мають рухатимся разом, зокрема через тісну співпрацю та спільні виклики в регіоні.

Інше питання в тому – чи зможе цей євроінтеграційний процес України дійти до логічного фіналу в одному пакеті з Молдовою чи без. Угорщина, потенційно Польща, чи будь-яка інша країна ЄС може ветувати закриття переговорних глав, яке відбувається одностайним голосуванням. За планом – 35 переговорних, а отже і можливість 35 разів сказати ні, чи затягнути процес. Крім того, ратифікувати договір про приєднання мають пардаменти всіх країн-членів ЄС, тож і на фінальному етапі знову можна отримати "червону картку".

І хоча в зверненні до нації 2025 президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що голосування у зовнішній політиці має перейти від одностайного до механізму кваліфікованної більшості, поки не зрозуміло, чи зможуть реформувати Договір про функціоннування ЄС найближчим часом, і чи голосування за розширення теж підпадатиме під ці зміни.

Але успіх євроінтеграції залежить і від здатності України не відхилятися від курсу та далі впроваджувати реформи. Зокрема, як зазначає Аманда Пол, літній скандал навколо знищення незалежності НАБУ та САП став ударом по довірі та впевненості в Україні.

Молдова йде вперед, зберігаючи єдність з Україною

Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос під час свого візиту до Кишинева наголосила: "Ваша країна готова розпочати переговори з ЄС. Місце Молдови – в Європі".

Це відбувається на тлі безпрецедентної солідарності ЄС: на День незалежності до Кишинева приїхали Макрон, Мерц і Туск, а ще раніше – саміт у Брюсселі підтвердив, що переговори про вступ можуть стартувати після парламентських виборів 28 вересня 2025 року. Однак за деклараціями єдності постає більш делікатне питання: чи має шлях Молдови залишатися пов’язаним із Україною, чи Брюссель може розглянути варіант просування Кишинева окремо?

Хоча офіційного рішення ще немає, заяви залишають простір для інтерпретацій – і потенційних інформаційних кампаній з боку Росії. Мандат чинної Єврокомісії не виключає, що Молдова може рухатися вперед самостійно, а в Брюсселі дедалі частіше говорять, що Кишинів може просуватися попри угорське вето щодо України. Варто зазначити, що угорське вето також згадував колишній президент США Дональд Трамп у контексті переговорів щодо миру між Україною та Росією, підкреслюючи геополітичну складність, яка визначає європейський шлях Молдови.

З моральної точки зору, Молдова не може рухатися на європейському шляху без України. Дві країни тісно співпрацюють, і Україна стала щитом для Молдови, захищаючи її від російської агресії. Молдова не хоче поривати єдність і йти вперед самостійно, поки Україна застрягла в процесі – це могло б сприйматися як зрада спільних зусиль проти російського впливу. Водночас Молдова не може відкрито виступати за "розведення", адже увага ЄС до країни багато в чому визначена агресією Росії проти України. Страждання українців і їхня боротьба за євроінтеграцію змусили ЄС більш рішуче захищати Молдову у сфері свого впливу, забезпечуючи стабільність у регіоні.

Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос наголошує: її завдання – "забезпечити дотримання процесу на основі заслуг, щоб обидві країни могли розпочати процес якомога швидше". Це важливо, адже заспокоює як Кишинів, так і Київ: Брюссель не відходить від принципу справедливості. Процес, заснований на заслугах, означає, що Молдова оцінюватиметься за реформами, а не лише за геополітичними факторами, і Україна не залишиться позаду, незважаючи на угорське вето та складнощі через війну.

Словом, наполягання Кос на процесі, заснованому на заслугах, тримає Молдову та Україну на спільному шляху, але відповідальність лягає на молдовських виборців: своїм голосуванням вони вирішують, чи розпочнуться переговори з повною європейською підтримкою, чи процес застопориться. Повідомлення з Брюсселя зрозуміле: Європа готова – тепер Молдова має бути готовою також.

З точки зору Молдови, час вирішальний: відкриття перших кластерів перед виборами стало б не лише технічним кроком, а й політичним сигналом довіри ЄС до інституцій Молдови. Як наголосила Майя Санду у Страсбурзі, голосування 28 вересня буде найважливішим у історії країни. Наступного дня Європарламент закликав Комісію негайно розпочати переговори про вступ.

Ще один важливий аспект європейського шляху Молдови – те, як членство в ЄС могло б допомогти вирішити проблему Придністров’я. Європейські посадовці, такі як міністерка Європейських справ Кіпру Марілена Раоуна – країни, яка головуватиме в Раді ЄС з січня 2026 року, – наголошують: "Членство Молдови технічно можливе разом із сепаратистським регіоном, використовуючи інструменти, такі як Протокол 10 до Акту про вступ".

Це дозволяє застосовувати acquis communautaire лише на контрольованих урядом територіях, тимчасово призупиняючи його в Придністров’ї, за прикладом Кіпру в районах, окупованих Туреччиною. Для України схожий підхід можна було б застосувати до територій під окупацією або у стані війни, таких як Донбас чи Крим, але контекст значно складніший через розмір територій і активні бойові дії.

Чому тандем Молдова – Україна все ще важливий?

Ідея відокремити шляхи Молдови та України не нова. Вона не походить з Будапешта, хоча Угорщина використовує своє вето, щоб зробити варіант більш привабливим у ЄС. Єврокомісарка з розширення Марта Кос згадала можливе формальне "розведення" у весняному інтерв'ю "Радіо Свободі", а ідея набрала обертів влітку після скандального рішення Зеленського у липні обмежити незалежність антикорупційних органів NABU та SAPO – рішення, яке він згодом відкликав.

Скандал, навпаки, зміцнив прихильників "розведення". Подібні прецеденти вже були: наприклад, Албанія просувалася вперед, тоді як Болгарія блокувала Північну Македонію. Але на зустрічі міністрів ЄС у Данії 1–2 вересня відокремлення відкинули – принаймні поки що.

Міністр ЄС Чехії Мартін Дворжак підкреслив: Київ і Кишинів повинні рухатися разом, щоб надіслати потужний політичний сигнал та пееконати Угорщину зняти вето щодо України. Фінляндія та Німеччина додали: перший кластер треба відкрити для обох країн, бо єдність має геополітичне значення не лише для України та Молдови, а й для Західних Балкан та сигналу Росії, Китаю і США.

Експерти теж скептично ставляться до розведення. Стівен Блокманс (CEPS) застерігає: пріоритет Молдови підірве солідарність ЄС і викличе невдоволення в Києві, а прискорення переговорів для Кишинева виглядатиме не як винагорода за реформи, а як покарання для України, яка стоїть на передовій війни. Нікола Хавієрєфф (DGAP) додає: без України Молдова втратить стратегічну вагу і політичну підтримку, стане вразливішою до російського впливу та внутрішньої нестабільності.

Дехто дивиться більш збалансовано.

Отже, питання залишається відкритим, з можливими сюрпризами напередодні виборів Молдови. Але для Києва будь-який рух на користь лише Кишинева виглядатиме не як прагматизм, а як зрада – після трьох з половиною років риторики про захист України як східного флангу Європи.