Кремль шукає виконавців: чому Додік так потрібен Путіну

Колишній президент Республіки Сербської (РС) не може заспокоїтися та прийняти рішення Суду БіГ і Центральної виборчої комісії, які позбавили його президентства.

Він кидається від погроз вивести РС із БіГ до присяг на вірність Дейтонським мирним угодам (ДМУ), що гарантують її цілісність, мир та безпеку Західних Балкан. Від нарікань на вимушений десятирічний відхід від політики (про який він сам заявив) до спроби провести в ентитеті референдум про довіру до себе як президента. Ідея гарна, навіть демократична, проте є одне «але» — такий референдум є незаконним і антиконституційним.

Додік, досвідчений політик, звісно ж, бачить усі ризики своєї гри проти Конституції БіГ і ДМУ, а ширше — міжнародного права та міжнародної спільноти. Тому й сподівається на підтримку drugara Путіна, теж не зацікавленого в мирі та стабільності на Західних Балканах.

Перед колишнім президентом РС постало питання: як себе рятувати, який розробити план? Так, референдум — непоганий варіант, але недостатній і суперечливий. І тому необхідно ще прибрати Високого представника та закрити його Офіс (ОВП), не подовжувати мандата європейських сил EUFOR — саме те, що треба. Проте сил у Додіка обмаль, аби зламати Дейтонську систему, конституційний лад БіГ і створити загрозу цілісності країни, миру та стабільності в БіГ, що відповідає й російським інтересам.

Тож у вересні Додік знову ощасливив своїм приїздом Москву, де був зовсім недавно — в травні. Він випередив за кількістю візитів до Росії та зустрічей із її правителем Александара Вучича, Роберта Фіцо, Віктора Орбана. В основі цього — взаємна зацікавленість і взаємозалежність Баня-Луки та Москви. Московському режиму, попри страшилки про російську «суперсилу», бракує і сил, і можливостей самостійно та системно дестабілізувати БіГ, потрібні місцеві виконавці. А Додіку та К^о вкрай важко реалізувати свій план самотужки, без підтримки Кремля. Ось він і консультується постійно з різними московськими чинами — від Путіна до Шойґу.

Нинішня його поїздка до Москви (9–10 вересня) стала не чим іншим, як узгодженням планів стосовно дестабілізації ситуації в БіГ. Додік залишився задоволений: його називали «легитимным господином президентом». Він зустрівся з двома Сєрґєями — Лавровим і Шойґу, Юрієм Ушаковим. Вони були згодні з тим, що: Додік легітимний, а Крістіан Шмідт — ні; EUFOR «окуповує» країну; тільки Додік, ну й Москва, захищають принципи Дейтона.

Загалом план, здається, вражає. Проте дійсність є іншою та не співвідноситься з планом. І ось чому.

Референдум як зброя. Ми вже згадали, що оголошений 25 серпня Скупштиною РС референдум є незаконним і антиконституційним, і це видно вже з формулювання питання: «Чи визнаєте ви рішення необраного іноземця Крістіана Шмідта (мається на увазі Високий представник. — В.Ц.) і вердикти неконституційного Суду Боснії і Герцеговини, винесені проти президента РС, а також рішення ЦВК про скасування мандата президента РС Мілорада Додіка?». Виділені мною слова демонструють маніпулятивність і провокаційність референдуму. А образливо-хамське формулювання наводить на думку, що його співавторами є московські фахівці, які пообіцяли підтримати його проведення.

Референдум є нелегітимним, оскільки Конституція БіГ не дає ентитетам можливості скасовувати рішення центральних державних органів Боснії і Герцеговини, що й підтвердив Суд БіГ. Тому згаданий «референдум» доцільно розглядати як юридично необов’язкове опитування громадської думки, результати якого не дають підстав зберегти за Додіком посаду президента РС. А от повноваження Високого представника дають змогу скасувати референдум. Вибори ж нового президента ЦВК БіГ призначила на 23 листопада.

Однак Додік і тут залишився вірним собі. Заявивши кілька разів, що йде з політики на десять років, він призначив референдум, який має залишити його в політиці й дати йому можливість провести ще один антиконституційний референдум — про вихід РС із БіГ. Колишньому президенту Республіки Сербської не варто забувати, що за повоєнний час у РС було понад 50 спроб провести референдуми, які так і залишилися на рівні слів. Зокрема й завдяки застосуванню Високими представниками своїх повноважень.

Закрити ОВП. Попри покарання за неповагу до Високого представника та ігнорування його рішень колишній президент Додік, якого підштовхують російські «друзі», поновив нападки на Шмідта. Як тільки Додік і російські дипломати не називають Шмідта: «самозванцем», «нелегалом», «руйнівником Дейтона» тощо, якого в ім’я «захисту» ДМУ треба прибрати, а ОВП — ліквідувати та зруйнувати Дейтонську систему.

Тому Додік і К^о використовують будь-які можливості для досягнення цієї мети, зокрема маніпулюючи фактами та звинувачуючи чинного Високого представника в тому, що його нібито призначено з порушенням процедури, а саме без рішення РБ ООН.

Однак Високого представника призначає Рада з імплементації мирного договору. Це підтверджує практика таких призначень, що ґрунтується на резолюціях РБ ООН, починаючи з Резолюції 1031 від 15 грудня 1995 року про створення такої інституції. Так і сталося 21 травня 2021 року, коли Рада призначила Шмідта, а його попередник Валентин Інцко поінформував Генерального секретаря ООН. Відсутність прямого посилання на призначення Високого представника в резолюціях РБ ООН щодо ситуації в БіГ не є прецедентом: у грудні 2005-го Рада призначила Крістіана Шварц-Шиллінга Високим представником, про що не згадується в подальших резолюціях РБ ООН. І ніхто не влаштовував вистави навколо цієї події. Навіть Додік, який став прем’єром РС у грудні 2006 року.

Із проханням до московських покровителів допомогти з ліквідацією ОВП не склалося: російське МЗС раптом згадало, що РФ є одним із гарантів ДМУ й тому їх не порушуватиме. Відразу згадується Будапештський меморандум, який показав, чого варті московські «гарантії».

Геть EUFOR. Є небезпека, що мандат EUFOR не буде продовжено. 31 жовтня на засіданні РБ ООН обговорюватимуть чергову щорічну доповідь Високого представника про ситуацію в БіГ і питання стосовно продовження мандата європейських сил безпеки. Наголосимо — щорічну, хоча Додік і Лавров зображають це виключно як бажання Москви допомогти Баня-Луці, якусь неординарну подію.

І, звісно, за підсумками доповіді Шмідта буде ухвалено рішення про долю EUFOR. Цілком імовірно, що Росія, яка головує в РБ, заблокує питання щодо продовження мандата, а отже, й фінансування, і це унеможливить подальше виконання функцій європейських сил швидкого реагування в БіГ і ліквідує потужний захисний механізм стабільності держави.

Проте не все так погано. EUFOR складається з підрозділів країн-членів НАТО, штаб-квартира якого в Сараєві розташована на базі Бутмир, за 100 метрів від штаб-квартири EUFOR. Тому цілком імовірно, що замість європейської операції Althea (у перекладі — «зцілювати»), розпочнеться інша операція, вже сил НАТО, під якоюсь іншою смислово-романтичною назвою.

Проте такий розвиток подій — база Альянсу в Боснії і Герцеговині — лякає багатьох. Росію — бо вона втратить вплив на БіГ, зокрема й РС, де нині розташований десяток локальних центрів європейських сил, які «успадкують» натовці. Сербію — бо вона матиме бази НАТО в сусідній країні, а отже, остаточно опиниться в оточенні Альянсу. Додіка та його союзників, які бояться НАТО так само, як і Москва, — оскільки ігри в сепаратизм військовим не подобаються.

Отже, план простого громадянина Додіка та кремлівських стратегів гарний для прес-конференцій та інтерв’ю. Та реальність значно складніша й не залишає можливостей для фантазій політиків, які йдуть. А боротьба за збереження БіГ, її конституційного ладу нині залежить не тільки від рішучості Високого представника Шмідта, а й від позиції членів РБ ООН. Головне — не потопити гострої проблеми в безплідних дискусіях, як це нерідко трапляється в ООН.

І так, Дейтонські мирні угоди вимагають глибокого редагування з урахуванням викликів БіГ. Нинішня редакція найважливішого документа, неточності та недомовки створюють дедалі більше проблем для країни.