Не лише у Львові та Києві є підземні річки. Що зараз з легендарною Рудкою, яка стала жертвою радянського "прогресу"

Мало хто знає, що під ногами тернополян ще за польських часів та досі тече справжня річка. Вона старша за саме місто, нею милувались поети, через неї проходили мости, а місцеві жителі з гордістю розповідали про неї гостям.

"Телеграф" розповідає, чому радянській владі настільки заважала річка, яка могла б стати окрасою центру міста, та чому її вирішили закатати в бетон.

Рудка — річка, яка бачила, як народжувався Тернопіль

Річка Рудка — це не просто водойма, а справжній свідок історії. Вона з'явилася задовго до того, як на березі Серету виникло місто Тернопіль. Брала початок у східній частині міста з джерела, яке природно виникло в долині сучасного парку Національного Відродження. Звідти чиста вода стікала з схилів навколишньої місцевості, але в низині змішувалась з болотистими потоками і ставала каламутною, рудою — звідси й назва.

Далі Рудка текла долиною практично через половину сучасного Тернополя, наповнювалася за рахунок дощових вод сучасних мікрорайонів "Сонячний", "Східний" та "Старий парк". Тоді, підживлена джерелами та дощами, добігала до ставу — саме там, де зараз проходить вулиця Соломії Крушельницької. Там посеред вулиці був дерев'яний місточок, через який з Заруддя можна було перейти до історичного центру міста. У став річка впадала двома рукавами.

Як поляки намагались знищити Заруддя

Саме через існування річки мікрорайон називався Заруддям (розташовувався на північ від річки Рудка). Полякам вдалося назву "Заруддя" змінити на офіційну "Nowy Świat", і ця назва залишилась у радянській та сучасній українській термінології — мікрорайон тепер називається "Новий світ", хоча його частина на карті тепер позначена як Заруддя.

Тут і досі збереглась вулиця За Рудкою, яка за поляків називалась Крашевського, а за "совєтів" — Крупської. Після здобуття незалежності їй повернули історичну назву.

У часи польського поневолення кожен тернополянин міг пояснити, як пройти до річки Рудки. Вона навіть викликала деякі піднесення національного духу, бо назва ніяк не перекладалась на польську мову, значить — була питомо українською. Є свідчення, що представники нацменшин — євреї, вірмени, поляки — навіть могли перейти на українську мову при розмові, коли в них запитували маршрут до річки Над рікою гостював письменник Василь Стефаник. Він бував у приватному будинку подружжя Вітошинських (відомі громадські діячі, які зробили великий внесок у розвиток Тернополя) який стоїть і досі. На цегляному фасаді споруди навіть встановлена меморіальна дошка.

Як радянська влада "цивілізувала" Рудку і перетворила її і бетонну трубу

Розвиток міста в часи Австрійської імперії змусив владу вирішувати — чи потрібна місту ще одна річка, яка була причиною повеней, неприємного запаху, бруду. Слово "рудка" означає іржаве болото і дуже підходить для ландшафту Галицького Поділля, де багато заліза і вода набирає іржавого кольору.

Щоб цивілізувати річку по теперішній вулиці С. Крушельницької, спорудили так звані акведуки — мости, яких було три чи чотири (один з них зберігся досі — ним проходить залізниця, яка веде до тернопільського вокзалу). Після спорудження залізниці у 1870 році колишня річка перетворилася на канал.

Довго відкритий канал на вулиці Сенкевича (Соломії Крушельницької) завдавав клопотів містянам під час злив — вода підтоплювала сусідні будинки, тому уже радянська влада вирішила закатати її в бетон. Так Рудка остаточно пропала з карти міста — так само як Либідь у Києві, чи Полтва у Львові, по бетонних колекторах проклали вулиці і дороги.

Тривалий час згадка про неї залишалась лише завдяки потрісканим бетонним плитам у парку ім. Т. Шевченка, через отвори яких можна було побачити воду, що текла до ставу.

Повернення з небуття: чому водойму вирішили визволити з-під бетону

У 2020 році в Тернополі місцева влада вирішила провести масштабні роботи з реконструкції дощового колектора у парку імені Тараса Шевченка. Вперше після початку реконструкції русло річки Рудка, яка виконує роль дощового колектора, наповнилось водою.

Рішення пояснювали необхідністю врятувати Тернопіль від численних підтоплень — адже низовинні частини міста (саме ті, кудою раніше текла Рудка), перетворювались на справжню Венецію унаслідок будь-якої зливи.

Частину бетонних плит зняли і відкрили річку світу. Наразі від русла річки у парку залишився канал, який виходить "на волю" на початку парку, і веде до ставу.

Попри часткове відновлення русла річки та обіцянки влади покращити дренажну систему міста, проблема підтоплень, може, і не така гостра, але все одно актуальна.

Сьогодні лише назва вулиці "За Рудкою" та її невелика частина, яку можна побачити у парку біля Тернопільського ставу, нагадує про існування річки, яка була свідком усієї історії Тернополя — від австрійських часів до сьогодення.

Нагадаємо, "Телеграф" писав про історію легендарного тернопільського заводу "Текстерно". Колись цей завод був справжньою легендою Тернополя, а на роботу сюди з'їжджались з усього СРСР.