Один підпис президента — і конфлікт адвокатури та свободи слова стає реальністю

16 липня 2025 року парламент ухвалив законопроєкт №12320, який вводить адміністративну відповідальність за ототожнення адвоката з клієнтом та змінює статтю 397 КК України про втручання в діяльність захисника.

«Добрими намірами вимощена дорога до пекла» — саме ця приказка першою спадає на думку, коли йдеться про запровадження адміністративної відповідальності за ототожнення адвоката з клієнтом. Таке ототожнення є нині реальною проблемою для будь-якої країни, й ця проблема завжди потребує належного реагування як із боку держави, так і адвокатської спільноти.

Варто пам’ятати, що нині адвокатура в Україні перебуває в кризі, а її реформування визначено серед вимог на шляху України до членства в ЄС. В урядовій Дорожній карті таку реформу прямо передбачено, і саме вона має стати фундаментом для посилення незалежності та стійкості професії. Проте чи стане нова стаття КУпАП рішенням проблеми ототожнення, чи лише створить нові ризики — питання відкрите.

Закон уже спрямовано на підпис президенту. І саме від цього підпису залежатиме, чи збережеться баланс здорового глузду, чи ми станемо свідками зіткнення двох принципів демократичної держави — неототожнення адвоката з клієнтом і свободи слова.

Про це і йтиметься далі.

Чому проблема загострилася

Проблема ототожнення в Україні є, і особливо вона загострилася з 2014 року — початку російсько-української війни. Будь-яке кримінальне обвинувачення російських військових зобов’язує державу надати захист під час кримінального провадження. Завдяки існуванню системи безоплатної правничої допомоги ми дотримуємося цього принципу, тож усі російські військові мають захист.

Водночас у суспільстві й навіть серед учасників судових процесів нерідко спостерігається хибне ототожнення адвоката з його клієнтом. Відомі випадки, коли на адвокатів фактично переносили відповідальність за дії їхніх підзахисних. Показовим є епізод, коли перекладачка відкрито назвала адвоката «зрадником» лише через те, що він здійснював захист громадянина Росії. Також почастішали випадки поширення відповідальності на адвоката за дії клієнта під час мобілізаційних процесів. Неодноразово фіксувалися випадки недопущення адвокатів до клієнтів, які перебували в ТЦК, і навіть їх побиття.

Тут варто наголосити, що за недопуск адвоката до клієнта та побиття під час виконання професійних обов’язків має наставати кримінальна відповідальність за статтею 397 КК. Згідно з чинною на сьогодні редакцією статті, відповідальність має наставати за вчинення у будь-якій формі перешкод до здійснення або порушення встановлених законом гарантій правомірної діяльності захисника.

Що зі статистикою захисту адвокатів

За статистикою прокуратури, попри різке зростання кількості кримінальних проваджень за статтею 397 (15 — 2022 року, 46 — 2023-го та ще 46 — лише за вісім місяців 2024-го, загалом 107), фактично немає жодних підозр чи вироків: за весь час існування Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалено лише два вироки — 2015 та 2016 року.

Це може свідчити про два моменти: неефективність самої норми та відсутність реального механізму захисту адвокатів від незаконного втручання, а також про неналежну роботу органів досудового розслідування та прокуратури, які не забезпечують притягнення винних до відповідальності. І я схиляюся до другого. Адже налічуються десятки тільки зафіксованих у ЗМІ випадків перешкоджання адвокатській діяльності, які точно підпадають під кримінальний закон.

У законопроєкті №12320 справді уточнюється диспозиція статті 397 КК України, й ці зміни потенційно можуть покращити ситуацію, адже конкретизація форм втручання в діяльність адвоката зменшить простір для формальних відмов у розслідуванні.

Водночас попереднє формулювання статті навряд чи було нездоланною перепоною для притягнення до відповідальності тих, хто реально перешкоджав адвокатам виконувати їхню роботу. Є підстави обережно припускати, що проблема полягає не лише у змісті норми, а й у ставленні самих представників органів досудового розслідування та прокуратури до адвокатури як інституції. Складається враження, що відсутність дієвих результатів зумовлена не стільки прогалинами законодавства, скільки браком реального бажання та належної мотивації проводити повноцінні розслідування в таких справах.

Чому повстали медіа та громадські активісти

Повернімося до адміністративної відповідальності. Новий майже ухвалений закон вводить також статтю КУпАП про порушення заборони ототожнення адвоката з клієнтом. Йдеться про публічне, зокрема через ЗМІ чи громадські організації, ототожнення (пов’язування) адвоката з клєнтом без мети перешкодити його діяльності. Таке ототожнення вважається тиском на адвоката, підривом його незалежності та порушенням гарантій адвокатської діяльності, закріплених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Складати протоколи за таке ототожнення повинна буде рада адвокатів регіону, і тільки потім суд вирішуватиме, чи притягати до адміністративної відповідальності суб’єкта.

Але тут важливо розуміти, що в правовому полі є надзвичайно важливе поняття — принцип правової визначеності. Під цим розуміють вимогу, щоб норми права були чіткими, зрозумілими та передбачуваними для їх адресатів. Людина повинна мати можливість заздалегідь знати, які наслідки спричинить та чи інша її дія або бездіяльність. Принцип визначеності вимагає: по-перше, щоб закон не містив надмірно розмитих або двозначних формулювань; по-друге, щоб правила застосовувалися послідовно й однаково для всіх; по-третє, щоб не допускалося свавільне або довільне тлумачення норм.

Але запропоноване визначення «ототожнення адвоката з клієнтом» — це хрестоматійний приклад недотримання принципу визначеності в нормотворчій роботі. Про це свідчить висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, а також висновок Проєкту Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні — Фаза ІІ», підготовлений на прохання голови комітету з питань свободи слова у парламенті Ярослава Юрчишина: «Поточна редакція законопроєкту використовує надто широке визначення ототожнення, що створює потенційну загрозу для висвітлення судових процесів у засобах масової інформації».

Також саме на відсутності правової визначеності у запропонованій статті КУпАП наголосив генеральний директор Директорату з питань правової політики офісу президента України Віктор Дубовик на круглому столі на тему «Захист адвоката від ототожнення з клієнтом».

Якою є позиція міжнародних партнерів

У висновку РЄ також посилаються на Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката (або «юридичної професії»; наразі очікується офіційний переклад Конвенції від МЗС), ухвалену РЄ в травні 2025 року, яку наразі не ратифікувала жодна країна. Україна так само, як і інші країни, перебуває на шляху до ратифікації. Проте вже зараз варто говорити про норми цієї Конвенції й адаптацію законодавства до них.

У частині 5 статті 6 Конвенції зазначено: сторони забезпечують, щоб адвокати не зазнавали несприятливих наслідків унаслідок ототожнення з їхніми клієнтами або справами їхніх клієнтів. Це правило діє з урахуванням свободи вираження поглядів, закріпленої в Європейській конвенції з прав людини й національному законодавстві. У пояснювальному звіті також наголошується: положення не обмежує свободи слова, а має застосовуватись із балансом між захистом адвокатів і правом на вільне висловлення.

Автори Конвенції, усвідомлюючи неминучість колізій між свободою слова й принципом неототожнення адвоката з клієнтом, закріпили обидві гарантії поруч. Це сигнал про потребу балансу, який має забезпечувати демократична держава.

Експерт Ради Європи Джеремі Макбрайд на круглому столі на тему «Захист адвоката від ототожнення з клієнтом» 8 вересня наголосив, що проблеми ототожнення є в усіх країнах, тому й потрібні механізми протидії цьому. Водночас він зауважив, що адвокат потребує захисту не просто тоді, коли згадується в контексті справи, в якій бере участь, а в тих випадках, коли це ототожнення має негативні наслідки.

Віцепрезидент Ради адвокатських асоціацій Європи Роман Завршек наголошує: баланс між захистом адвокатів і свободою слова має враховувати й пояснювальний звіт до Конвенції. У ньому йдеться про те, що негативні наслідки ототожнення можуть проявлятися як погрози, напади, позови чи дисциплінарні, кримінальні й адміністративні провадження. Тобто тут ми бачимо перелік форм можливих наслідків.

Чи враховує європейський підхід ухвалений, але ще не підписаний, закон?

Ні. Конвенція захищає адвокатів від конкретних серйозних наслідків ототожнення — нападів, погроз, переслідувань — і водночас гарантує баланс зі свободою слова. Натомість українська норма має надто широке визначення «ототожнення», під яке може підпасти навіть репортаж із суду. Це створює ризик довільного застосування, конфлікт із правом на свободу вираження та підриває принцип правової визначеності.

У висновку РЄ зазначено, що є ризик непропорційного обмеження свободи слова; загроза самоцензури й «охолоджувального ефекту», що може придушити журналістику, громадський контроль і суспільну дискусію у резонансних чи політично чутливих справах; невідповідність міжнародним стандартам.

На круглому столі журналіст Данило Мокрик порушив питання про тактику адвокатів та її вплив на сприйняття у ЗМІ, зокрема випадки самоототожнення чи політичних заяв, що виходять за межі професійної діяльності. Ця проблематика належить радше до внутрішньої дискусії адвокатської спільноти й потребує окремого обговорення.

…Досвід інших країн свідчить: заборони ототожнення є лише у «м’якому праві», а не на рівні закону. Тож доцільність внесення нової статті до КУпАП викликає сумніви, адже наслідки ототожнення адвоката з клієнтом уже передбачені Кримінальним кодексом. Навіть якщо залишити поза увагою дискусійність визначення «ототожнення» у законопроєкті №12320, сама потреба адміністративної відповідальності виглядає необґрунтованою.

Значно ефективніше зосередитися на протидії реальним порушенням прав адвокатів і гарантій їхньої діяльності через належне кримінальне переслідування. Статистика підтверджує наявність таких випадків, що вимагає від органів розслідування та прокуратури належної практики реагування.

У цьому контексті важливо виробити стратегію адвокатського самоврядування для захисту професії та адвокації у відносинах із державою. Законопроєкт №12320 доводить: точкові зміни не замінять системних рішень. Україні потрібна справжня й невідкладна реформа адвокатури, яка зараз перебуває у гострій кризі, що давно і сильно б’є по репутації професії. Має бути сформована нова коаліція лідерів адвокатури, репутація яких позитивно вплине на сприйняття адвокатури загалом та конкретно кожного з адвокатів.